Ухвала суду № 98239479, 12.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 липня 2021 р. Справа № 160/11201/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши позовну заяву Фермерського господарства «ОВЕН» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області Копійки Інни Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Фермерське господарство «ОВЕН» з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області Копійки Інни Анатоліївни, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області Копійки Інни Анатоліївни від 28 квітня 2021 року №57920908 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області Копійку Інну Анатоліївну повторно розглянути заяву Фермерського господарства «Овен» від 16 червня 2021 року за реєстраційним номером 45136987 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що за умовами договору купівлі- продажу нерухомості від 13.01.2003 року ФГ «Овен» придбало у Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Новолатівка» в особі ліквідатора Шпенова Д.Ю., діючого на підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2002 року у справі №Б15/2030/01, будівлю корівника, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

06.02.2003 року позивачем були сплачені на користь СПК «Новолатівка» кошти у розмірі 3419,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням №30 та на підставі акту прийому-передачі товару ФК «Овен» прийняло будівлю коровника.

Означений договір купівлі-продажу від 13.01.2003 року було відображено у звіті арбітражного керуючого Шпенова Д.Ю. про результати проведення ліквідаційної процедури СПК «Новолатівка» від 19.01.2003 року за №230/9.

Також позивач зазначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено діяльність СПК «Новолатівка» 22.11.2004 року.

16.04.2021 року представник ФГ «Овен» звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області Копійки Інни Анатоліївни із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Однак, 28.04.2021 року державним реєстратором Копійкою І.А. прийнято рішення №57920908 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки, відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 18, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень подані позивачем документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Крім того, державний реєстратор роз`яснила, що факт укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна на товарній біржі не звільняє сторони від обов`язкового нотаріального посвідчення даного договору.

З огляду на це, позивач звертається до адміністративного суду, оскаржуючи такі дії відповідача.

Суд при вирішенні питання щодо відкриття провадження у цій адміністративній справі, виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір – спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції, є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин, є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Аналогічні правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 826/23586/15.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області Копійки Інни Анатоліївни від 28 квітня 2021 року №57920908 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято у зв`язку з тим, що документи, подані позивачем, не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим, а тому, оскарження рішення про відмову у державній реєстрації прав щодо придбаної будівлі корівника безпосередньо пов`язано із захистом позивачем свого цивільного права, що має приватноправовий характер.

Зважаючи на викладене вище, та на те, що спір у справі має приватноправовий характер, а відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, суд доходить висновку, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин, є суд цивільної юрисдикції. При цьому, розгляд справи в порядку адміністративного судочинства суперечить ст. 19 КАС України, якою визначені межі компетенції адміністративних судів.

Відтак, спір у цій справі стосується майнового права або інтересу позивача щодо майна, яке належить йому на праві приватної власності.

Таким чином, спір між сторонами має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Така позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 року у справі № 337/2535/2017. Так, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові відзначає, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин, є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне, відмовити у відкритті провадження за вказаною позовною заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі – Суд) від 20.07.2016 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та роз`яснити позивачу, що його позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись статтями 6, 7, 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Фермерського господарства «ОВЕН» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області Копійки Інни Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька