Рішення № 98239387, 07.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року Справа № 160/6228/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_2, Ілющенко А.А. Кравченко П.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів №427к, №427к від 19.03.2021р., № 158о/с від 05.04.2021р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2021р. ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненого адміністративного позову у редакції від 14.05.2021р., просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 19.03.2021р. №427к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції ГУНП» в частині накладення на підполковника поліції ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 19.03.2021р. №427к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції ГУНП» в частині накладення на підполковника поліції ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 05.04.2021р. №158о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_2 начальника відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, з 05 квітня 2021 року;

- поновити підполковника поліції ОСОБА_2 на раніше займаній посаді начальника відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 06 квітня 2021 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 06 квітня 2021р. по день винесення рішення по цій справі;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 06 квітня 2021 року по 14 квітня 2021 року у розмірі 5338,17 грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_2 на посаді начальника відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 07.11.2015р. проходив службу в органах поліції на різних посадах, остання посада, з якої його було звільнено - посада начальника відділення поліції №8 районного управління поліції. 05.04.2021р. його було звільнено із займаної посади на підставі п.6 ч. 1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) згідно до наказу №158 о/с, а також двох наказів №427к від 19.03.2021р. Позивач не погоджується із наведеними наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення його з посади, звільнення його зі служби в поліції посилаючись на те, що у період з січня по квітень 2021р. він був тимчасово звільнений від виконання своїх службових обов`язків за посадою через перебування його у відрядженні у м. Києві, через перебування у щорічній відпустці, через проходження стаціонарного та амбулаторного лікування, відносно нього не призначалось та не проводилось жодного службового розслідування, а також і не пропонувалося надати жодних письмових пояснень, а притягнення його до дисциплінарної відповідальності у межах призначеного службового розслідування щодо подій скоєння кримінального правопорушення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 та капітаном поліції ОСОБА_4 (які є підлеглими позивача) за ч.3 ст.368, ч.1 ст.365-3 КК України (отримання неправомірної вигоди) суперечить вимогам Дисциплінарного статуту, оскільки позивачеві у межах наведеного кримінального провадження підозра не вручалася у встановленому законом порядку, вважає, що на час вказаних подій, які сталися на почату лютого 2021р., на підставі яких було призначене вищенаведене службове розслідування та на момент пред`явлення підозри вищезгаданим підлеглим позивача, він не перебував на службі і не міг контролювати та нести відповідальність за цих підлеглих, так як перебував у відрядженні, у відпустці та на стаціонарному і амбулаторному лікуванні, окрім того, на вказаний період він тимчасово був звільнений від виконання службових обов`язків за займаною посадою за наказом №17 о/с від 25.01.2021р., а отже, на думку позивача, дисциплінарне стягнення не може бути застосовано до особи, стосовно якої не призначалося та не проводилося службове розслідування. За викладеного, позивач вказує на те, що не призначення та не проведення щодо нього службового розслідування обмежило реалізацію ним права на захист, можливості надання письмових пояснень та доказів правомірності його дій, а тому вважає, що він не міг бути звільнений з посади із органів поліції саме через притягнення його до дисциплінарної відповідальності всупереч вимогам Дисциплінарного статуту Національної поліції України, оскільки ним не було скоєно жодних дій, які б передбачали призначення службового розслідування та притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Щодо не здійснення належного контролю за дотриманням підлеглими поліцейськими службової дисципліни та неналежним проведенням профілактичної роботи, що було підставою для прийняття оспорюваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, позивач посилається на те, що у грудні 2020р. ним була проведена нарада щодо зміцнення дисципліни та законності, зокрема, і щодо недопущення корупційних правопорушень, що підтверджено дорученням №501 від 11.12.2020р., яке було підписано позивачем. Окрім того, позивач посилається і на те, що до нього було застосовано двічі дисциплінарне стягнення за одне порушення за двома оспорюваними наказами і під одним номером - 472к від 19.03.2021р., що не відповідає вимогам ч.9 ст.19 Дисциплінарного статуту, тому просить визнати протиправними та скасувати оспорювані накази та поновити його на посаді з 06.04.2021р., а також і стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, у тому числі і стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 06.04.2021р. по 14.04.2021р. у розмірі 5338,17 грн. посилаючись на норми ст.ст.116,117, 235 КЗпП України та норми Порядку №100. Додатково у відповіді на відзив позивач вказує і на те, що йому ніхто не телефонував 17.03.2021р. та не пропонував надати письмові пояснення, зокрема, про що зазначено у рапорті ОСОБА_5 , який спростовується роздруківкою дзвінків, вважає, що складання такого рапорту не передбачено та суперечить п.п.10 п.3 розділу ІІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018р. №893.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив у задоволенні позову позивачеві відмовити посилаючись на те, що доводи, викладені у позові, не відповідають фактичним обставинам справи через те, що внаслідок отримання 12.03.2021р. від Територіального управління ДБР м. Полтави інформації про винесення письмового повідомлення про підозру старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3 та капітану поліції ОСОБА_4 та з метою з`ясування обставин можливих порушень службової дисципліни вказаними особами, які є підлеглими позивача, на підставі рапорту заступника начальника ГУНП, наказу №564 від 15.03.2021р. було призначено та проведено службове розслідування за результатами якого дисциплінарна комісія ГУНП дійшла висновку, що своїми діями (отримання неправомірної вигоди) старший лейтенант поліції ОСОБА_3 та капітан поліції ОСОБА_4 дискредитували звання поліцейського, такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет Національної поліції України і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до поліцейського, який вчиняв діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби. Зазначене стало можливим через послаблення контролю за підлеглими поліцейськими зі сторони начальника відділення поліції №8 ДРУП ГУНП підполковником поліції ОСОБА_2 , що виразилося у незабезпеченні належної організації та контролю за діями підлеглих поліцейських, недотриманні останніми вимог нормативно-правових актів, відомчих розпорядчих документів, наказів керівництва ГУНП та Закону України «Про запобігання корупції», при цьому, відповідач зазначає, що членами комісії було здійснено телефонний дзвінок на номер особистого мобільного телефону позивача та в ході телефонної розмови позивач відмовився давати письмові пояснення про що 17.03.2021р. ОСОБА_6 було складено рапорт, у зв`язку із чим представник відповідача вважає, що зібраними матеріалами службового розслідування було встановлено наявність дисциплінарного проступку, порушень вимог п.1,2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», посадових інструкцій, п.7 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1 р.У Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилося у неналежному контролі за дотриманням підлеглими поліцейськими службової дисципліни та неналежному проведенні профілактичної роботи направленої на її зміцнення, зокрема, в діях позивача, у зв`язку із чим останнього було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції відповідно до п.3 наказу ГУНП від 19.03.2021р. №427к, при цьому, зазначає на наявність одного наказу із вказаним номером, тому вважає, що позивача було звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» правомірно. Окрім того, представник відповідача посилається і на те, що позивача раніше притягували до дисциплінарної відповідальності 8 разів із них 7 разів лише у 2020 році, позивач займав посаду начальника відділення поліції №8 ДРУП ГУНП та за п.6,7 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України саме керівник несе відповідальність за дотриманням підлеглими службової дисципліни та зобов`язаний серед іншого своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими, контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівнику, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень, тощо. Також відповідач зазначає, що при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка, визнання нею своєї вини, ставлення до виконання обов`язків, рівень кваліфікації відповідно до ст.19 Дисциплінарного статуту. Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку за період з 06.04.2021р. по 14.04.2021р., тобто через 9 днів після звільнення, то представник відповідача вказує на те, що до вказаних правовідносин не застосовуються норми ст.ст.116,117 КЗпП України, а підлягають застосуванню норми ст.94 Закону України «Про Національну поліцію», норми постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» та Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС зі специфічними умовами навчання, які є спеціальними та мають пріоритет у їх застосуванні за вимогами п.13,14 яких передбачена виплата грошового забезпечення при звільненні зі служби в поліції щомісяця в останній день місяця за поточний місяць, тому вважає, що під час виплати позивачеві грошового забезпечення відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначений законодавством та Конституцією України, тому, вважає, що позовні вимоги позивача у цій частині є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Ухвалою суду від 11.05.2021р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 07.06.2021р., що підтверджується змістом наведеної ухвали (а.с.125-126).

07.06.2021р. за участю всіх учасників справи було проведене підготовче засідання за наслідками якого було закрито підготовче провадження та справу призначення до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 07.07.2021р. у відповідності до вимог ст.ст.180-183 КАС України, що підтверджується протоколом підготовчого засідання та відповідною ухвалою суду (а.с.232-236).

У ході судового розгляду даної справи судом встановлені наступні обставини.

Громадянин України ОСОБА_2 з 07.11.2015р. проходив службу в органах поліції на різних посадах, у званні підполковника поліції, зокрема, остання посада, яку він займав та з якої його було звільнено - посада начальника відділення поліції №8 районного управління поліції Головного управління Національного поліції в Дніпропетровській області, що підтверджується відомостями, наведеними у копії трудової книжки позивача, у копіях наказів, а також інформацією, наведеною у копії послужного списку позивача, копії контракту, наявних у справі (а.с.21-22,24-60,67-74).

У період з 18.01.2021р. по 30.01.2021р. позивач був направлений у службове відрядження до Національної академії внутрішніх справ м. Київ, що підтверджується копією витягу з наказу №48к від 18.01.2021р. (а.с.47).

З 25.01.2021р. позивача було звільнено від тимчасового виконання службових обов`язків згідно копії витягу з наказу №17 о/с від 25.01.2021р. (а.с.46).

З 01.02.2021р. по 14.02.2021р. позивачеві було надано частину невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік на 14 діб з 1 по 14 лютого 2021р., що підтверджується копією витягу з наказу №9 в о/с від 01.02.2021р. (а.с.49).

З 13.03.2021р. по 22.03.2021р. позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КП «Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради, а з 23.03.3021р. по 02.04.2021р. на амбулаторному лікуванні, звільнений від службових обов`язків, що підтверджено змістом копії довідки №28 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу від 22.03.2021р. (а.с.35, 212).

15.03.2021р. Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП) на підставі отриманої інформації про винесену підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 та ч.1 ст.365-3 КК України старшому лейтенанту поліції ОСОБА_3 та капітану поліції ОСОБА_4 , (які є підлеглими позивача), було прийнято наказ про організацію проведення службового розслідування за №564, зі змісту якого видно, що було призначене службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни ст. лейтенантом поліції ОСОБА_3 та капітаном поліції ОСОБА_4 та окремими поліцейськими відділення поліції №8 Дніпровського РУП ГУНП, що підтверджується змістом наведеного наказу, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с.27-29, 182-184).

При цьому, зі змісту п. 3 наведеного наказу №564 видно, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також і позивача - ОСОБА_2 на час проведення службового розслідування було відсторонено від виконання службових обов`язків за посадами (а.с.28, 183).

За результатами вищевказаного службового розслідування, було затверджено відповідний висновок від 19.03.2021р. за п.5 якого було запропоновано, за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пункту 1,2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», посадових інструкцій, п.7 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-УШ, пункту 1 розділу У Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, що виразилось у неналежному контролі до дотриманням підлеглими поліцейськими службової дисципліни та неналежному проведенні профілактичної роботи направленої на її зміцнення, застосувати до начальника відділення поліції №8 Дніпровського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, що підтверджується копією наведеного висновку (а.с.185-197).

На підставі вказаного вище висновку, 19.03.2021р. ГУНП були прийняті два накази з одним і тим же номером №427к, а саме:

1) наказ №427к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції ГУНП» за наслідками службового розслідування, проведеного за наказом №564 від 15.03.2021р., зі змісту пункту 3 якого видно, що за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пункту 1,2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», посадових інструкцій, п.7 ч.1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-УШ, що виразилось у неналежному контролі за дотриманням підлеглими поліцейськими службової дисципліни та неналежному проведенні профілактичної роботи направленої на її зміцнення, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, при цьому, копія змісту наказу містить відмітку позивача про ознайомлення з ним 24.03.2021р. (а.с.30-31);

2) наказ №427к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції ГУНП» за наслідками службового розслідування, проведеного за наказом №564 від 15.03.2021р., зі змісту пункту 3 якого видно, що за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пункту 1,2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», посадових інструкцій, п.7 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-УШ, пункту 1 розділу У Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, що виразилось у неналежному контролі за дотриманням підлеглими поліцейськими службової дисципліни та неналежному проведенні профілактичної роботи направленої на її зміцнення, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, при цьому, копія змісту наказу містить відмітку позивача про ознайомлення з ним 05.04.2021р. та позивачем зазначено про те, що з таким наказом його вже ознайомлювали 24.03.2021р. (а.с.32-33).

У подальшому, на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) позивача було звільнено зі служби в поліції з посади начальника відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції, з 5 квітня 2021 року, що підтверджується копією витягу з наказу №158 о/с від 05.04.2021р. (а.с.34).

Позивач не погоджується із вищенаведеними наказами, просить їх визнати протиправними та скасувати, поновити його на посаді в органах поліції та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також і стягнути середній заробіток за весь час затримку розрахунку при звільненні у період з 06.04.2021р. по 14.04.2021р. посилаючись на відсутність в його діях порушень вимог службової дисципліни, не призначення та не проведення особисто щодо нього службового розслідування, що, на його думку, є порушенням процедури притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, встановленої Дисциплінарним статутом, а також і порушенням вимог ст.ст.116, 117, 235 КЗпП України.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача частково в частині визнання протиправними вищенаведених оспорюваних наказів, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.

Так, пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції, що затверджується законом (частина перша та друга статті 19 Закону України «Про Національну поліцію».

Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018р. №2337-УШ було затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України ( далі - Дисциплінарний статут), який набрав чинності 07.10.2018р.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.

Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.

Так, у відповідності до вимог пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту передбачено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни.

З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний, зокрема, контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту, встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За приписами статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 наведеного Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмових наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

У відповідності до вимог статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема:

- підстава для призначення службового розслідування;

- обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;

- пояснення поліцейського щодо обставин справи;

- пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

- документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018р. №893 (далі - Порядок №893), за приписами розділу УІ якого встановлено, що зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості, як, зокрема, підстава для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема:

- обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим;

- пояснення поліцейського щодо обставин справи, а у разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснення чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;

- пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

- документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;

- обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються, зокрема, висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

Системний аналіз вищенаведених норм права, що регулюють спірні відносини, свідчить про те, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретного поліцейського є дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про не дотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Також, з аналізу наведених норм Порядку №893 видно, що мета службового розслідування полягає у тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити, а саме: обставини (час, місце, спосіб, мотив учинення проступку) і наслідки правопорушення з приводу якого було призначене таке розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи (поліцейського), щодо якої призначене службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.

Із аналізу наведеного законодавства, можна дійти висновку, що всі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов`язковому порядку слід було відобразити у вступній, описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.

Разом з тим, ані матеріали службового розслідування, надані відповідачем на вимогу суду, ані сам зміст висновку службового розслідування, призначеного щодо підлеглих позивача - ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) від 19.03.2021р. (а.с.180-197), вищенаведених обставин щодо вчинення саме позивачем дисциплінарного проступку (часу, місця, способу його вчинення, об`єктивна та суб`єктивна сторона) не містять в порушення вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №893.

Також у ході судового розгляду справи судом з`ясовано, що у межах даного службового розслідування дисциплінарною комісією питання щодо вжиття заходів контролю позивачем як керівником за дотриманням службової дисципліни його підлеглими, дисциплінарною комісією не перевірялося, відповідні документи не витребовувалися у відділенні поліції №8 Дніпровського районного управління поліції, таких доказів матеріали справи не містять, а представником відповідача їх суду не надано.

Матеріали службового розслідування, призначеного стосовно підлеглих позивача - поліцейських ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не містять жодних заяв, звернень громадян чи рапорту посадової особи про вчинення саме позивачем будь-яких дій, які б містили ознаки дисциплінарного проступку (с.с.180-197).

Зазначене свідчить про те, що дисциплінарною комісією взагалі не вживалося жодних заходів щодо зібрання доказів, всебічного та об`єктивного встановлення обставин щодо вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем, що є метою службового розслідування згідно до вимог Порядку №893.

Проте, дисциплінарною комісією всі вказані вище вимоги не були дотримані, що не спростовано представником відповідача та підтверджено матеріалами службового розслідування та змістом самого висновку від 19.03.2021р. (а.с.180-197).

Так, зі змісту оспорюваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади (наказ №427к від 19.03.2021р.), у виді звільнення зі служби в поліції (наказ № 427к від 19.03.2021р.) та звільнення позивача зі служби в поліції з посади начальника відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції (наказ № 158 о/с від 05.04.2021р.) вбачається, що підставою для застосування до позивача вищенаведених дисциплінарних стягнень стало порушення ним п.7 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту (що виразилось у неналежному контролі за дотриманням підлеглими поліцейськими службової дисципліни та неналежному проведенні профілактичної роботи направленої на її зміцнення).

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання вищенаведених вимог п.7 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту, позивачем у грудні 2020р. (на момент виконання службових обов`язків за вказаною посадою) у межах його посадових обов`язків, з метою зміцнення службової дисципліни та дотримання підлеглими службової дисципліни, не допущення вчинення підлеглими будь-яких правопорушень, у тому числі і корупційних, позивачем було підписано відповідне доручення за №501 від 11.12.2020р., яке було доведено до відома підлеглих позивача, у тому числі і поліцейського ОСОБА_3 під особистий підпис, що підтверджено його змістом (а.с.27-228).

Вказане доручення залишилося поза увагою членів дисциплінарної комісії та у висновку службового розслідування від 19.03.2021р. воно не знайшло свого відображення, оскільки, як зазначив представник відповідача, матеріали проведення позивачем, як керівником поліції, контролю щодо заходів зміцнення службової дисципліни підлеглими позивача не витребовувалося дисциплінарною комісією.

Також, судом було встановлено, що у період з січня 2021р. по 02.04.2021р. до дня звільнення, позивач перебував у службовому відрядженні у м. Києві, де проходив навчання в Національній академії внутрішніх справ з 18.01.2021р. по 30.01.2021р. згідно з наказом №48к (а.с.47); з 01.02.2021р. по 14.02.2021р. позивач перебував у щорічній відпустці згідно з наказом № 9в о/с (а.с.49); з 13.03.2021р. по 22.03.2021р., а з 23.03.2021р. по 02.04.2021р. позивач знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні згідно довідки №28 про тимчасову непрацездатність від 22.03.2021р. (а.с.35, 212).

Окрім того, у вищенаведений період позивач був звільнений тимчасово від виконання службових обов`язків за посадою згідно до наказу №17 о/с від 25.01.2021р. та згідно змісту довідки №28 від 22.03.2021р.(а.с.35, 46,212).

При цьому, зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 12.03.2021р. видно, що останньому було пред`явлено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.1 ст.365-3 КК України (отримання неправомірної вигоди), які мали місце на початку лютого 2021р., а саме: у період 03.02.2021р. по 12.02.2021р. (а.с.203-209).

В той же час, як уже було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що не спростовані відповідачем, позивач у цей період з 03.02.2021р.по 12.02.2021р. знаходився у щорічній відпустці згідно витягу з наказу №9 в о/с від 01.02.2021р. (а.с.49).

Наведені встановлені судом обставини не знайшли свого відображення у висновку службового розслідування від 19.03.2021р., а, відповідно, враховані дисциплінарною комісією не були (а.с.185-197).

Таким чином, із аналізу вищенаведених встановлених судом обставин, можна дійти висновку, що у період з січня по квітень 2021р. позивач фактично не міг контролювати дотримання службової дисципліни його підлеглими, оскільки у наведений період був тимчасово звільнений від виконання службових обов`язків за посадою на період службового відрядження, перебування у щорічній відпустці, а також у період стаціонарного та амбулаторного лікування, що підтверджено вищенаведеними доказами, а отже, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, недотримання, зокрема, вимог п.7 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту, що виразилось у неналежному контролі за дотриманням підлеглими поліцейськими службової дисципліни та неналежному проведенні профілактичної роботи направленої на її зміцнення, за оспорюваними наказами не відповідає вимогам Дисциплінарного статуту та застосовано відповідачем без дотримання процедури проведення службового розслідування, встановленої Порядком №893, оскільки фактично службового розслідування стосовно вчинення позивачем дисциплінарного проступку не призначалось та не проводилось про що свідчать як зміст наказу №564 від 15.03.2021р., так і зміст відповідного висновку службового розслідування від 19.03.2021р. (а.с.182-197).

Факти не призначення та не проведення службового розслідування щодо вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем, фактично позбавило позивача права надавати докази та письмові пояснення під час проведення такого службового розслідування у відповідності та з дотриманням вимог Порядку №893.

При цьому, судом не може бути прийнято в якості належного та допустимого доказу, доводи представника відповідача про те, що позивач відмовився надавати письмові пояснення під час проведення службового розслідування, факт такої відмови було зафіксовано рапортом члена дисциплінарної комісії ОСОБА_6 від 17.03.2021р. (а.с.198), оскільки, по-перше, як видно з вказаного рапорту він не містить дати та часу здійснення телефонного дзвінка, не містить номеру телефону, з якого здійснювався дзвінок та не зазначено номеру телефону, на який здійснювався відповідний дзвінок, що у даному випадку, виключає можливість визнати вказаний рапорт у якості належного доказу у відповідності до вимог процесуального законодавства; по-друге, за фактом відмови у наданні письмових пояснень складається не рапорт, а акт про відмову у наданні письмових пояснень, який підписується членами дисциплінарної комісії, або враховується наявне поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення у відповідності до вимог Порядку №893 (таких документів суду не надано). Отже, наданий рапорт від 17.03.2021р. про відмову у наданні письмових пояснень позивачем складений без дотримання вимог Порядку №893, ст.15 Дисциплінарного статуту, а тому він визнається судом не належним доказом відмови позивача у наданні письмових пояснень у розумінні ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також слід зазначити, що з метою з`ясування обставин та підстав складання вищенаведеного рапорту, судом в якості свідків були викликані член дисциплінарної комісії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та зобов`язано представника відповідача забезпечити їх участь у судовому засіданні 07.07.2021р., проте, останні в судове засідання не з`явилися, а представник відповідача жодних доказів щодо вжиття заходів покладених на нього судом для забезпечення їх явки до суду не надав.

Окрім того, судом враховується і те, що жодних доказів, які б свідчили про надходження до відповідача скарг, заяв, повідомлень громадян чи рапортів посадових осіб про вчинення саме позивачем будь-яких правопорушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку, відповідачем суду не надано.

Зміст наказу №564 від 15.03.2021р. про призначення службового розслідування щодо вчинення правопорушень стосовно поліцейських - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (які були підлеглими позивача) також не містить відомостей про вчинення позивачем будь-яких правопорушень, що містять ознаки дисциплінарного проступку, а, відповідно, і не містить інформації про призначення саме стосовно позивача службового розслідування (а.с.28,183).

Також і зміст копії повідомлення про підозру, пред`явлену поліцейському - ОСОБА_3 , яке було підставою для призначення службового розслідування за наказом №564 від 15.03.2021р., не містить жодних відомостей чи інформації про вчинення будь-яких правопорушень саме позивачем (а.с.203-209).

За викладеного, у відповідача не було жодних правових підстав для призначення, а відповідно, і організацію проведення щодо позивача службового розслідування у межах призначеного службового розслідування за наказом №564 від 15.03.2021р. на підставі інформації про вчинення правопорушень підлеглими позивача.

Окрім того, як вбачається зі змісту висновку службового розслідування від 19.03.2021р. проведеного на підставі вищенаведеного повідомлення про підозру поліцейському ОСОБА_3 , у ньому обставини щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку (час, місце, спосіб, мотив учинення, його наслідки, тяжкість) відсутні.

А отже, вищенаведеними матеріалами службового розслідування не встановлено ні об`єктивної, ні суб`єктивної сторони дисциплінарного проступку позивача, ступінь його вини, не враховано факти того, що позивач у спірний період з 03.02.2021р. по 12.02.2021р. (час вчинення його підлеглими кримінального правопорушення) знаходився у щорічній відпустці та не виконував своїх службових обов`язків за посадою, що підтверджено відповідними доказами, які відповідачем не спростовані, а також у висновку і не наведено обставин, що пом`якшують або обтяжують його відповідальність в порушення вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №893.

За викладених обставин та проаналізувавши матеріали службового розслідування від 19.03.2021р., які були покладені в основу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення його з посади та звільнення зі служби в поліції за оспорюваними наказами, суд приходить до висновку, що фактично стосовно позивача службове розслідування не призначалося і не проводилось, дисциплінарною комісією взагалі не досліджувалися обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що не відповідає вимогам ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту, якою передбачено, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку.

Також слід зазначити, що при проведенні службового розслідування стосовно саме позивача дисциплінарна комісія зобов`язана була перелічити відповідні посадові обов`язки позивача, вказати обставини їх порушення, врахувати факти звільнення позивача тимчасово від виконання ним службових обов`язків за посадою у січні 2021р., перебування останнього у щорічній відпустці у період з 03.02.2021р.по 12.02.2021р. (період вчинення його підлеглими правопорушень), проте, жодних заходів для з`ясування вказаних обставин для цього вжито не було (таких доказів відповідачем не надано), а звинувачення позивача у висновку від 19.03.2021р. містить лише загальні, невмотивовані твердження.

Критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагає врахування ним обставин, які є обов`язковими в силу закону (встановлення факту порушення поліцейським вимог закону, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності), так і інших обставин, які мають значення для конкретної справи. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, перевірити всі обставини, на яких ґрунтується його рішення з урахуванням того, що обов`язок по наданню доказів вчинення поліцейським дисциплінарного проступку покладено на відповідача як суб`єкта владних повноважень виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах, а при прийнятті рішень суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Вищенаведена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 20.05.2021р. у справі №420/2916/20, яка є обов`язковою для застосування у подібних правовідносинах за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також є необґрунтованим та безпідставним і застосування до позивача двох видів дисциплінарного стягнення за одне й те саме порушення службової дисципліни, а саме: звільнення з посади; звільнення зі служби в поліції, за двома наказами з одним і тим же номером, однією датою (а.с.30-33), оскільки за приписами п.6, п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту наведені види стягнення є різними видами дисциплінарного стягнення, а згідно до вимог ч.9 ст.19 вказаного вище Дисциплінарного статуту передбачено, що за кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного виду дисциплінарного стягнення, тому із аналізу встановлених обставин у сукупності із чинними нормами законодавства, можна дійти висновку, що застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення двох видів за одне порушення за оспорюваними наказами суперечить вимогам п.6, п.7 ч.3 ст.13, ч.9 ст.19 Дисциплінарного статуту.

При цьому, слід зазначити, що згідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, як зазначив Європейський Суд з прав людини у справах Burdov v. Russia,no. (59498/00, §§ 37-38,ECHR 2002), Yvonne van Duyn v.Home Office (Case 41/74 van Duyn v.Home Office) зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. При цьому, якщо держава схвалила певну концепцію, то суб`єкт владних повноважень вважатиметься таким, що діє протиправно, якщо він відступить від встановлених обов`язків, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у суб`єктів відповідних правовідносин стосовно суворого додержання уповноваженим державою суб`єктом владних повноважень такої політики чи поведінки.

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваних наказів у частині звільнення позивача з посади, звільнення позивача зі служби в поліції з урахуванням встановлених обставин у даній справі аналізу наведених вище норм чинного законодавства, які представником відповідача у ході судового розгляду справи не спростовані.

При цьому, судом відхиляються доводи представника відповідача про те, що з 01.03.2021р. позивач був призначений на посаду начальника відділення поліції №8 ДРУП, виконував свої службові обов`язки за посадою після проведення реорганізації органу поліції, також перебував на посаді і 05.03.2021р. (день вчинення підлеглими позивача правопорушення), наявність фактів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 7 разів лише у 2020р., з огляду на те, що відповідачем не було враховано фактичних обставин не виконання своїх обов`язків за посадою з січня по квітень 2021р., що свідчать про перебування позивача у відрядженні, у щорічній відпустці, а також на стаціонарному і амбулаторному лікуванні, на цей період позивач був тимчасово звільнений від виконання службових обов`язків на посаді, що не знайшло свого відображення у висновку службового розслідування від 19.03.2021р. і не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи, а тому зазначене свідчить про те, що позивач не міг контролювати дотримання службової дисципліни його підлеглими у цей період. Окрім того, судом враховується і те, що, оскільки, як зазначив сам представник відповідача, позивач був призначений на посаду лише 01.03.2021р. внаслідок реорганізації орану поліції, а тому відповідно до ч.13 ст.19 Дисциплінарного статуту у разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов`язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник мав би обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і доводи представника відповідача про те, що під час проведення службового розслідування, за яким затверджено висновок від 19.03.2021р., було встановлено порушення саме позивачем службової дисципліни, що виразилося у неналежному контролі за дотриманням підлеглими поліцейськими службової дисципліни та неналежному проведенні профілактичної роботи направленої на її зміцнення, з огляду на те, що, по-перше, як встановлено судом із пояснень представника відповідача дисциплінарною комісією відповідні документи, які б свідчили про неналежний контроль за підлеглими не досліджувалися (висновок таких доказів не містить), а зміст наданого позивачем доручення №501 (а.с.227-228) про проведені ним заходи контролю за дотриманням підлеглими службової дисципліни у грудні 2020р. безпідставно не знайшли свого відображення у висновку службового розслідування від 19.03.2021р. та спростовує зазначені доводи; по-друге, як встановлено судом, безпосереднім керівником позивача (самим начальником ГУНП) не вживалося жодних заходів та не видавалося жодних розпорядчих документів з приводу того, яким саме чином слід здійснювати контроль за службовою дисципліною підлеглих, не призначалися відповідальні за це особи та відповідні строки або періодичність такого контролю (наприклад: 1 раз на місяць, 1 раз у квартал чи інше) не встановлювалися (таких доказів суду не надано), тому застосування дисциплінарного проступку за зазначені порушення саме позивачем, його вина відповідачем не доведені у встановленому порядку, які проаналізовані судом вище.

Судом критично надається оцінка аргументам представника відповідача з приводу того, що нормами чинного законодавства не заборонено проводити службове розслідування щодо інших осіб, стосовно яких не призначалося службове розслідування, з огляду на те, що по перше, вказані твердження спростовуються змістом ч.2 ст.13, ст.14 Дисциплінарного статуту, якими передбачено, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та службове розслідування призначається з метою перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, чого, у даному випадку, відповідачем стосовно позивача не було зроблено, доказів, які б свідчили про скоєння саме позивачем дисциплінарного проступку у справі судом не встановлено, а відповідачем у встановленому порядку не доведено; по-друге, ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, «у межах повноважень» означає, що орган державної влади, його посадова особа (суб`єкт владних повноважень) зобов`язаний приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень згідно правила: «дозволено лише те, що передбачено Законом».

«У спосіб» означає, що орган державної влади (суб`єкт владних повноважень) зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені Законом засоби.

Отже, наведені норми Конституції України, як акту прямої дії, спростовують аргументи представника відповідача стосовно того, що суб`єкт владних повноважень може вчиняти дії, які не заборонені законодавством, з огляду на те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний приймати рішення та вчиняти дії виходячи з вищенаведеного правила: «дозволено лише те, що передбачено Законом».

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваних наказів в частині звільнення позивача з посади, в частині звільнення позивача зі служби в поліції внаслідок реалізації дисциплінарного стягнення, суд приходить до висновку, що відповідачем вказані накази у оспорюваній частині прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з порушенням вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту, Порядку №893, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, відповідачем при прийнятті оспорюваних наказів про звільнення позивача зі служби в поліції із займаної посади внаслідок реалізації дисциплінарного стягнення були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування вищенаведених наказів у оспорюваних частинах.

Таким чином, враховуючи, що судом у ході судового розгляду даної справи було встановлено протиправність оспорюваних наказів в частині звільнення позивача зі служби в поліції, позовні вимоги позивача в частині поновлення його на посаді з якої його було звільнено, зі стягненням з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи положення ч.3 ст.77 Закону №580, яка передбачає, що день звільнення вважається останнім днем служби, у наказі відповідача від 05.04.2021р. № 158 о/с вказано про звільнення позивача зі служби в поліції з 05.04.2021р. (а.с.34), а також судом у ході судового розгляду справи було встановлено, що останнім робочим днем позивача був саме день - 05.04.2021р., таким чином, позивач підлягає поновленню на посаді з 06.04.2021р.

Також, при вирішенні позовних вимог позивача про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить із того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. (далі - Порядок № 100).

Так, за приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 встановлено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

За приписами абзацу 2 пункту 8 наведеного Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Останнім абзацом пункту 8 Порядку №100 встановлено, що середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У відповідності до пункту 2 Порядку №100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

На виконання вищевказаних вимог Порядку та на вимогу суду відповідачем було надано довідку № 1217 від 20.05.2021р. про середньомісячний заробіток позивача, відповідно до якої середньомісячний розмір грошового забезпечення становить за два місяці до звільнення (лютий, березень 2021р.) - 18107,23 грн., середньоденне грошове забезпечення - 613,80 грн. (а.с.213).

Зміст вказаної довідки щодо визначеного у ньому розміру грошового забезпечення ні позивачем, ні його представником у ході судового розгляду справи не оспорювалися.

Із наданих суду документів встановлено, що період вимушеного прогулу становить з 06.04.2021р. по 07.07.2021р.(дата прийняття судового рішення), що складає 65 робочих днів (без урахування вихідних та святкових).

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.04.2021р. по 07.07.2021р. ( виходячи з розрахунку 613,80х65) у сумі 39897,00 грн. з обов`язковим вирахуванням із цієї суми податків та обов`язкових платежів з урахуванням вимог Порядку №100.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.04.2021р. по 07.07.2021р. підлягає задоволенню у розмірі 39897 грн. 00 коп.

Також у відповідності до вимог п.6 ч.1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

За приписами п.2, п.3 ч.1 ст.371 наведеного Кодексу, передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Виходячи з наведених вимог, слід допустити негайне виконання цього судового рішення в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць згідно до вимог ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Між тим, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 06.04.2021р. по 14.04.2021р. у розмірі 5338,17 грн. задоволенню не підлягають, з огляду на те, що у ході судового розгляду даної справи судом встановлено протиправність наказів про звільнення позивача з посади, про звільнення позивача зі служби в поліції та зазначені накази скасовані, позивача поновлено на посаді у органах поліції та у тому числі і стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.04.2021р. по 07.07.2021р. (куди входить і період з 06.04.2021р. по 14.04.2021р.), а отже, суд приходить до висновку, що один і той же період не може бути оплачений позивачеві двічі, а саме: як вимушений прогул (згідно Порядку №100) та як затримка розрахунку при звільненні (ст.117 КЗпП України), оскільки один і той же період не може оплачуватися двічі виходячи з аналізу трудового законодавства про виплату грошового забезпечення (середнього заробітку), яке регулює такі виплати та виходячи з вимог Порядку №100.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, позивачем жодних судових витрат при розгляді даної справи не понесено, таких доказів суду не надано, а відповідно, відсутні підстави для їх розподілу судом у відповідності до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів №427к, №427к від 19.03.2021р., № 158о/с від 05.04.2021р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 19.03.2021р. № 427к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції ГУНП» в частині накладення на підполковника поліції ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 19.03.2021р. № 427к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції ГУНП» в частині накладення на підполковника поліції ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 05.04.2021р. №158 о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_2 , начальника відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції, з 05 квітня 2021р.

Поновити ОСОБА_2 , підполковника поліції (0048991), на посаді начальника відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, з 06 квітня 2021р.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.04.2021р. по 07.07.2021р. у розмірі 39897 грн. 00 коп. (тридцять дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто сім грн. 00 коп.) з вирахуванням обов`язкових зборів та платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 , підполковника поліції (0048991), на посаді начальника відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та в частині виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць згідно до вимог ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 12.07.2021р.

Суддя С.О. Конєва