Ухвала суду № 98239374, 12.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

12 липня 2021 р.Справа №317зп-21/160/11328/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву Приватного підприємства "ІНТЕРСЕРВІС" про забезпечення адміністративного позову Приватного підприємства "ІНТЕРСЕРВІС" до Відповідача-1: Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2021р. (згідно відомостей Нова Пошта) Приватне підприємство "ІНТЕРСЕРВІС" звернулось з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної податкової служби України та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 20.04.2021р. №2579839/32540771;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 27.04.2021р. №2599660/32540771;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 27.04.2021р. №2599659/32540771;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 27.04.2021р. №2599575/32540771;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну позивача №19 від 18.03.2021р. датою фактичного подання на реєстрацію;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну позивача №20 від 18.03.2021р. датою фактичного подання на реєстрацію;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну позивача №21 від 18.03.2021р. датою фактичного подання на реєстрацію;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну позивача №22 від 18.03.2021р. датою фактичного подання на реєстрацію;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №17720 від 13.04.2021р.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати ДПСУ подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили цим судовим рішенням.

Одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №17720 від 13.04.2021р. про відповідність позивача критеріям ризиковості до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що невжиття заходів порушує право на ведення господарської діяльності через зупинення реєстрації податкових накладних та неможливості формування податкового зобов`язання з ПДВ, наслідком чого є отримання позивачем вимог від контрагентів щодо припинення договірних відносин, та вказані обставини свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; оскаржуване рішення не містить належних мотивів та обґрунтувань віднесення позивача до переліку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, а включення до переліку ризикових позивача з тих підстав, що його контрагенти віднесені до переліку ризикових є необгрунтованим та нічим не підтвердженим, оскільки позивач не може відповідати за дії контрагентів за відсутності власної вини. З огляду на викладене, позивач просить застосувати заходи забезпечення позову відповідно до ст.ст.150-153 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.

Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю – ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.

За приписами п.3 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії.

У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів підприємства, за захистом яких він звертається до суду.

Окрім того, зі змісту адміністративного позову та заяви про забезпечення позову вбачається, що підставою для звернення позивача до суду є, зокрема, прийняття протиправного, на думку позивача, рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №17720 від 13.04.2021р. про відповідність позивача критеріям ризиковості, що підлягає скасуванню.

В адміністративних справах з приводу оскарження правового акта індивідуальної дії, в даному випадку, зокрема, рішення відповідача про відповідність позивача критеріям ризиковості, забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №17720 від 13.04.2021р. про відповідність позивача критеріям ризиковості, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

Отже, заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви заявника – Приватного підприємства "ІНТЕРСЕРВІС" про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства "ІНТЕРСЕРВІС" про забезпечення позову у справі №160/11328/21 – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва