Рішення № 98239221, 09.07.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5062/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання відмови протиправною, оформлену листом від 26 березня 2021 року №2487-1685/Д-02/8-0300/21 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд» та з 04 травня 1993 по червень 1996 року у малому підприємстві «Індустрія»; зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд» та з 04 травня 1993 по червень 1996 року (включно) у малому підприємстві «Індустрія».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За документами електронної пенсійної справи страховий стаж позивача зараховано включно по 29 лютого 2020 року та складає 34 роки 7 місяців 13 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,34583). Разом з тим, позивач вказує, що до його страхового стажу при обчисленні розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі записів трудової книжки не враховано період роботи з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд» в зв`язку з тим, що запис про період роботи завірено печаткою, приналежність якої до згаданої установи встановити неможливо (відомості не читаються), та з 1993 року - у малому підприємстві «Індустрія», в зв`язку з неточним записом у трудовій книжці.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо незарахування до його страхового стажу вказаних періодів роботи та зазначає, що неможливість встановити приналежність відбитку печатки підприємства, проставленої у трудовій книжці позивача при звільненні його з роботи, та неточний запис у трудовій книжці, не можуть слугувати підставою для неврахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, та не може бути підставою позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову. Вказує, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10 вересня 2015 року згідно поданої заяви та доданих документів. При цьому, при поданні документів для призначення пенсії були виявлені неточні записи в трудовій книжці позивача, зокрема: до страхового стажу позивача при обчисленні розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі записів трудової книжки не враховано періоди роботи з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд» у зв`язку з тим, що запис про період роботи завірено печаткою, приналежність якої до згаданої установи встановити неможливо (відомості не читаються) та з 1993 року - у малому підприємстві «Індустрія» у зв`язку з неточним записом у трудовій книжці. Довідки, які б підтверджували правильність внесених записів чи спростовували їх відсутні. Разом з тим, за інформацією комунальної установи Луцький міський трудовий архів, наданої на запит управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку від 15 жовтня 2015 року за №9273/07-20-13, документи з особового складу Луцького ремонтно-будівельного управління БПО «Укрторгбуд`на зберігання не надходили. Отже, зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд» та з 1993 року у малому підприємстві «Індустрія» за записами трудової книжки немає підстав. Також вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 10 вересня 2015 року призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак як встановлено судом та не заперечується сторонами, органом Пенсійного фонду при призначенні позивачу пенсії не було зараховано до його страхового стажу період роботи в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд» та у малому підприємстві «Індустрія».

На звернення позивача щодо зарахування вказаних періодів роботи, листом від 26 березня 2021 року №2487-1685/Д-02/8-0300/21 ГУ ПФУ України повідомило, що до страхового стажу позивача при обчисленні розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі записів трудової книжки не враховано періоди роботи з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд» у зв`язку з тим, що запис про період роботи завірено печаткою, приналежність якої до згаданої установи встановити неможливо (відомості не читаються) та з 1993 року - у малому підприємстві «Індустрія» у зв`язку з неточним записом у трудовій книжці. Разом з тим, за інформацією комунальної установи Луцький міський трудовий архів, наданої на запит управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку від 15 жовтня 2015 року за №9273/07-20-13, документи з особового складу Луцького ремонтно-будівельного управління БПО «Укрторгбуд`на зберігання не надходили. Враховуючи викладене роз`яснено, що зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливе за умови підтвердження факту роботи у встановленому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати; 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно статті 24 Закону №1058 страховий стаж це період (строк), протягом якого особа піддягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.3 Інструкції №58 визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.5 Інструкції №58 передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відтак неналежне чи недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться власником/відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 слідує, що позивач з 18 травня 1992 року працював в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд» (наказ №41к від 18 травня 1992 року) та 03 травня 1993 року звільнений по статті 36 п.5 КЗпП України по переводу в МП «Індустрія» (наказ №23к від 03 травня 1993 року) (записи у трудовій книжці – 11, 12).

Отже, записами трудової книжки підтверджується факт роботи позивача в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд» в період з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року.

В той же час, підставою для незарахування вказаного періоду роботи позивача стало те, що запис про період роботи завірено печаткою, приналежність якої до згаданої установи встановити неможливо (відомості не читаються).

Однак, суд звертає увагу на те, що сам по собі нечіткий відтиск печатки підприємства в трудовій книжці позивача не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його страхового стажу спірного періоду роботи. Окрім цього відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними, як і не надано доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про цей період роботи.

Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача за період з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року містить усі необхідні записи про роботу за цей період, із зазначенням номерів наказів та дат їх видачі, і на переконання суду є достатнім для зарахуванням вказаного періоду роботи до страхового стажу.

Також суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17, від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17.

Також Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 року в справі №638/18467/15-а та від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Отже, враховуючи наведене, суд зазначає, що період роботи позивача з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року у Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд» підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Щодо періоду роботи ОСОБА_1 у малому підприємстві «Індустрія» суд встановив наступне.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, останній 03 травня 1993 року був прийнятий на роботу в мале підприємство «Індустрія» інженером по технагляду по переводу (наказ №21 а від 03 травня 1993 року), а 25 серпня 1993 року призначений начальником відділу капітального будівництва (наказ №42 від 25 серпня 1993 року) (записи у трудовій книжці – 13, 14).

Суд звертає увагу на те, що інші записи у трудовій книжці позивача про його подальше переведення/звільнення у МП «Індустрія» відсутні.

При цьому, як зазначено в архівній довідці відділу трудового архіву Луцької районної ради Волинської області від 14 вересня 2015 року №547/06-16, надати відомості про підтвердження періоду роботи позивача в МП «Індустрія» не має можливості, оскільки документи цього підприємства на зберігання не надходили.

Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач надав довідку малого підприємства «Індустрія», яка підписана головним бухгалтером та містить печатку цього підприємства, в якій зазначено, що довідка видана ОСОБА_1 в тім, що він працював в МП «Індустрія» начальником ВКБ та його заробітна плата за ІІ квартал 1996 року становить: квітень -1200000; травень -760000, червень – 850000 всього 2810000 крб.

Отже, матеріалами справи підтверджено лише прийняття позивача 03 травня 1993 року на роботу в МП «Індустрія», його переведення 25 серпня 1993 року начальником відділу капітального будівництва, а також нарахування йому заробітної плати у цьому підприємстві за ІІ квартал 1996 року.

Враховуючи те, що період роботи позивача у МП «Індустрія» після переведення його начальником відділу капітального будівництва, тобто з 25 серпня 1993 року по ІІ квартал 1996 року, а також звільнення його з цього підприємства жодними належними та допустимими доказами не підтверджено, відтак суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 періоду його роботи у МП «Індустрія», відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому доводи відповідача у відзиві на позовну заяву про пропуск позивачем строку звернення до суду суд не бере до уваги, оскільки у прохальній частині позовної заяви позивач просить зобов`язати відповідача лише зарахувати спірні періоди його роботи до страхового стажу, а не зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вказаного страхового стажу з часу її призначення - 10 вересня 2015 року. Також суд вважає за необхідне зазначити, що заява позивача від 16 вересня 2015 року, відповідно до якої позивач був повідомлений про незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи, не позбавляє його права на звернення до суду з даним позовом і не свідчить про пропуск ним строку звернення до суду з даним позовом за наведених вище обставин.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи з наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд» та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд», у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 454,00 грн., сплачений згідно з квитанцією від 19 травня 2021 року.

Керуючись статтями 72-77, 134, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Луцькому ремонтно-будівельному управлінні БПО «Укрторгбуд» з 18 травня 1992 року по 03 травня 1993 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк