Постанова № 9823904, 08.06.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-2506/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М.,

при секретарі - Чудовській Ю.Ф.

за участю представників позивача Бабаджанової О.М.

Калініна Р.С.

представників відповідача Єрко С.А.

Стецюк Л.Б.

Мосічука О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гама" (ЛТД) <Текст >

до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області <Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказав, що в період з 29.09.2009 р. по 19.10.2009 р. працівниками Володарсько-Волинської МДПІ / надалі -відповідач/ була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ "Гама ЛТД" / надалі - позивач/ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, про що був складений акт № 47/5/23-07/13546568 від 27.10.2009 р. Під час проведення перевірки відповідачем були виявлені порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість". За виявлені порушення відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення : № 0000952310/0 від 4.11.2009 р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 83045 грн., в т.ч. за основним платежем 59629 грн. та 23416 грн. штрафних санкцій; № 0000962310/0 від 4.11.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 123880 грн., в т.ч. за основним платежем 82587 грн. та 41293 грн. штрафних санкцій.

Позивач не погоджується з сумами визначених податкових зобов'язань, оскільки останні були донараховані відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються на довільному та незаконному тлумаченню чинних правових норм податкового законодавства України і просив їх скасувати.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі і просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позовних вимог. Просили відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і вони підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 29.09.2009 р. по 19.10.2009 р. працівниками Володарсько-Волинської МДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ "Гама ЛТД" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, про що був складений акт № 47/5/23-07/13546568 від 27.10.2009 р.

Під час проведення перевірки відповідачем були виявлені порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість".

За виявлені порушення відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

1. № 0000952310/0 від 4.11.2009 р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 83045 грн., в т.ч. за основним платежем 59629 грн. та 23416 грн. штрафних санкцій.

2. № 0000962310/0 від 4.11.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 123880 грн., в т.ч. за основним платежем 82587 грн. та 41293 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх висновків відповідач посилається на те, що товариством до складу валових витрат віднесено вартість отриманих автомобільних послуг на перевезення вантажів, факт надання яких не підтверджено відповідними документами; до складу валових витрат безпідставно віднесено вартість списаного бензину, дизпалива за період з 1.07.2006 р. по 31.12.2006 р. і не було надано документів, які б підтвердили факт використання ПММ в господарській діяльності; виключення до складу витрат, пов'язаних з орендою обладнання є неправомірними, оскільки зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку та здійснені підприємством операції не відповідають вимогам, що пред'являються до господарської діяльності у значенні п.1.32 ст.1 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", так як операції з оренди обладнання є збитковими і суперечать меті підприємницької діяльності - отриманню прибутку. Такі дії, на думку контролюючого органу, призвели до заниження податку на прибуток у сумі 83045 грн. Щодо податку на додану вартість, відповідач обґрунтував тим, що позивачем завищено податковий кредит в сумі 95458 грн. по операціях з оренди транспортних засобів, оренди обладнання, оренди нежитлового приміщення, списання ПММ, по яких не доведено використання таких товарів, робіт /послуг/ у власній господарській діяльності.

Такі висновки контролюючого органу є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Системний аналіз законодавчого поняття "господарська діяльність" дозволяє зробити наступний висновок :

-- якщо від вчинення будь-яких дій / понесення витрат/ платник податку планує отримати в кінцевому результаті економічні вигоди /дохід/ такі дії в розумінні Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" є господарською діяльністю незалежно від дати фактично отримання запланованих економічних вигод /доходу/.

Крім того, необхідно зауважити, що за своєю суттю поняття дохід та прибуток мають різне економічне значення, а тому посилання контролюючого органу в акті перевірки на норми статті 42 Господарського Кодексу України є неправомірним.

Витрати платника податків, за винятком окремих законодавчих обмежень, можуть бути віднесені до складу валових витрат, якщо такі витрати були направлені на отримання доходу.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, будь-який орендний платіж за будь-яким договором оренди підлягає включенню до складу валових витрат платника податку при дотриманні платником податків наступних умов :

-- майно, що є предметом договору оренди, повинно використовуватись при веденні виробництва продукції;

-- продукція, що отримана платником податку в наслідок такого виробництва, повинна використовуватись в операціях з продажу товарів, або в будь-яких інших операціях, що передбачають отримання таким платником податку доходу.

В обґрунтування своїх висновків, викладених в акті перевірки, відповідач посилався на Інструкцію " Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи", затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 7.08.1996 року № 228/253, але вона 3.11.2006 року була скасована.

При проведенні перевірки відповідачем не були враховані витрати, понесені позивачем в 2009 році, а саме перевезення каменю бутового, блоків гранітних / додаток 11 до акту перевірки а.с. 222/, так як вони, на думку контролюючого органу, не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Однак такий висновок є помилковим, так як данні перевезення здійснювались відповідно до договорів № 120109 від 12.01.2009 р., № 280708 від 28.07.2008 р., № 010409 від 1.04.2009 р., № 20-05/2009 р. від 20.05.2009 р., які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до зазначених договорів, поставка товарів здійснюється на умовах - склад продавця або склад покупця, тобто позивач був зобов'язаний поставляти за вимогою покупця товар на його склад.

За таких обставин списання ПММ, оренда транспортних засобів є законною та обґрунтованою і витрати, пов'язані з цим, повинні включатись до витрат підприємства.

Судом встановлено і відповідачем не заперечується, що валові витрати підтверджені наданими позивачем рахунками за транспортні послуги, за оренду нерухомого та рухомого майна, платіжними дорученнями про перерахування коштів за це, актами здачі-приймання виконаних робіт по перевезенню вантажів та надання послуг з оренди, які були досліджені відповідачем. Списання паливно-мастильних матеріалів було проведено на підставі актів про списання, складених комісією ТОВ " Гама ЛТД".

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Слід зазначити, що п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Таким чином, цілком правомірними є доводи позивача щодо підтвердження валових витрат у спірний період наданими первинними документами бухгалтерського обліку і, відповідно, правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат по оплаті транспортних послуг, послуг по оренді майна, списання паливно-мастильних матеріалів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку такими документами є акти виконаних робіт, що надаються кожен місяць орендодавцями, акти на списання ПММ, договори про оренду нежитлового приміщення та обладнання, транспортних засобів.

Що стосується правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у зв'язку з придбанням транспортних послуг та послуг з оренди майна слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом встановлено, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ з оренди транспортних засобів, паливно-мастильних матеріалів, списаних на роботи та послуги, оренди обладнання та нежитлового приміщення, так як ці витрати були пов'язані із здійсненням господарської діяльності позивача і вони підтверджені належними первинними документами - актами виконаних робіт, що надаються кожен місяць орендодавцями, актами на списання ПММ, договори про оренду нежитлового приміщення та обладнання, транспортних засобів.

Викладене спростовує висновки відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З врахуванням наведеного, суд приходить приходить до висновку про незаконність податкових повідомлень-рішень № 0000952310/0 та № 0000962310/0 від 4.11.2009 р.і скасовує їх.

Керуючись Законами України " Про оподаткування прибутку підприємств", " Про податок на додану вартість", на підставі ст.ст.ст. 69, 71, 94, 97, 112, 122, ч. 2 ст. 128, ст.ст. 158-163 КАС України суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000952310/0 від 4.11.2009 р. та № 0000962310/0 від 4.11.2009 р.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:Є.М. Мацький

Повний текст постанови виготовлено: 10 червня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.