Вирок № 98237090, 12.07.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

12.07.2021 Єдиний унікальний номер 204/1747/17

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2021 року колегія суддів Ленінського районного суду міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Калініченка Г.П.

суддів - Басової Н.В., Остапенко Н.Г.

при секретарі - Панюті В.І.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12016040680003163 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олександрополь, Петропавловського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має вищу освіту, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, тримається під вартою з 01.12.2016 року, який обвинувачується у скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.185, ч.1 ст.115 КК України,

за участю прокурора - Таранової Н.В.

захисника - адвоката Карлаш І.А.

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро вказане кримінальне провадження, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 , 27.11.2016 року близько 17.00 години, знаходився разом з раніше йому знайомою потерпілою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Знаходячись у вказаному місці, у ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_4 виник конфлікт на побутовому рівні, спричинений невстановленими досудовим розслідуванням причинами. В ході даного конфлікту в ОСОБА_1 виник умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме потерпілій ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство, ОСОБА_1 , знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, з метою доведення свого злочинного умислу, направленого на вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, наніс не менше 19 ударів в область голови потерпілій ОСОБА_4 , невстановленим металевим прутом (фрагментом металевої арматури), чим спричинив останній згідно висновку судово-медичної експертизи № 2283/585 - Е від 03.01.2017 року, тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми:

- забитих ран (всі рани довільно пронумеровані): у правій виличній ділянці на 6,5 см вправо від умовної серединної лінії тіла та на 143 см вгору від підошвеної поверхні стопи, у кількості 2-х рани ліва № 1, права № 2, що знаходяться на тлі синця; на переніссі, по умовній серединній лінії тіла, на 131 см вгору від підошвеної поверхні стопи (№ 3), що знаходиться на тлі садна; у лобній ділянці ліворуч біля внутрішнього краю лівої надбрівної дуги на 1 см вліво від умовної серединної лінії тіла та на 135 см вгору від підошвеної поверхні стопи (№4); на 0,7 см вгору від вищевказаної рани (№5); у лобній ділянці праворуч, на 1,5 см право від умовної серединної лінії тіла та на 131 см вгору від підошвеної поверхні стопи (№6); у лобній ділянці по центру, на межі росту волосся, по умовній серединній лінії тіла та на 133 см вгору від підошвеної поверхні стопи (№7); в лобно-тім`яній ділянці праворуч, на 3 см вправо від умовної серединної лінії тіла та на 7 см вгору від правої надбрівної дуги (№ 8); у лобно-тім`яній ділянці ліворуч, на 2,5 см вліво від умовної серединної лінії тіла на 13 см вгору від верхнього краю лівої вушної раковини (№9); у тім`яній ділянці праворуч, на 5 см праворуч від умовної серединної лінії тіла та на 8,6 см вище правого сосцеподібного відростка (№10); у тім`яній ділянці ліворуч, на 3 см вліво від умовної серединної лінії тіла та на 11,5 см вгору від потиличного бугра (№11); у потиличній ділянці, по умовній серединній лінії тіла, на 1,5 см вгору від потиличного бугра (№12); у тім`яно-потиличній ділянці, дещо ліворуч, безпосередньо від умовної серединної лінії тіла, на 9 см вище від потиличного бугра (№13); у тім`яно-потиличній ділянці по центру, по умовній серединній лінії тіла та на 8 см вище потиличного бугра (№14); у потиличній ділянці дещо праворуч, на 2см вправо від умовної серединної лінії, тіла безпосередньо на рівні потиличного бугра (№15);

- синців на верхній та нижній повіках правого ока; у правій скроневої ділянці, безпосередньо біля верхнього краю основи правої вушної раковини, з садном на його тлі; у склері правого ока великовогнищевий темно-червоний крововилив з чіткими межами;

- крововиливів у товщі м`яких покривних тканин голови у проекції вищеописаних ран та у правій скроневій ділянці у проекції синця;

- переломів кісток черепа: багатоуламкові - лобної кістки по центру та праворуч у проекції надбрівних дуг, у передній черепній ямці з розтрощенням очничної ділянки лобної кістки, на площі розміром 6x6,5 см, з випадінням правого очного яблука у передню черепну ямку, зміщення «півнячого гребня» ліворуч; лінійні - з розходженням вінцевого шва праворуч до рівня стрілоподібного шва, з утворенням фрагменту лобної кістки праворуч, з переломом виличного відростку лобної кістки, а також з переломом очниці; повний перелом на рівні стрілоподібного шва, з повним розходженням його; по верхньому краю піраміди скроневої кістки; вдавлені - перелом потиличної кістки, безпосередньо у проекції лямбдоподібного шва, що йде від стрілоподібного шва, у вигляді ламаної лінії по лямбдоподібному шву та деревоподібно розходиться з утворенням 4 променів; перелом правої скроневої кістки у середній черепній ямці, що знаходиться на 2,2 см вище правого слухового ходу на 1 см вище основи піраміди скроневої кістки;

- крововиливів під м`яку мозкову оболонку по конвекситальній та базальній поверхнях усіх часток головного мозку, а також у проекції мозочка та стовбура головного мозку, дрібновогнищеві крововиливи у товщі речовино головного мозку полюсів скроневих часток по базальній поверхні, а також полюсів потиличних часток, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_1 , діючи умисно, заподіяв потерпілій ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи №2283/585 - Е від 03.01.2017 року, тілесні ушкодження у вигляді:

- смуги тиснення на шиї трупа у верхній третині (що гістологічно має ознаки слабко вираженого тиснення), внутрішньошкіряних крововиливів на передньо-бічній поверхні шиї дещо праворуч по ходу нижнього краю смуги тиснення;

- синців на передній поверхні лівого передпліччя у верхній третині у проекції лівої ліктьової ямки; на передній поверхні лівого передпліччя у верхній та середній третинах, у кількості 2-х; на передній поверхні правого плеча у верхній третині; на передній поверхні правого передпліччя у верхній третині, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень та не знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2283/585 - Е від 03.01.2017 року, забиті рани №№1-3 з переломами кісток обличчя у їх проекції, синці на верхній та нижній повіках правого ока, у правій скроневої ділянці, безпосередньо біля верхнього краю основи правої вушної раковини, з садном на його тлі, крововилив у склері правого ока виникли прижиттєво, незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів) чи при ударі об такий (такі). Забиті рани №№4-15 з численними переломами кісток склепіння та основи черепу, виникли незадовго до настання смерті, заподіяні при тупій травмі, не менш ніж чотирнадцятьма ударами тупого твердого предмета, або його частини, маючого жорстку конструкцію, контактуюча поверхня якого, можливо вузький циліндр, або нагадує по формі випуклу бокову стінку циліндра, з нерівними фігурними виступами, довжиною близько 21,0-51,5 мм у межах контакту. Тілесні ушкодження у вигляді синців на передній поверхні лівого передпліччя у верхній третині, у проекції лівої ліктьової ямки; на передній поверхні лівого передпліччя у верхній та середній третинах, у кількості 2-х; на передній поверхні правого плеча у верхній третині; на передній поверхні правого передпліччя у верхній третині, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) або об при ударі об такий (такі). Тілесні ушкодження у вигляді смуги тиснення на шиї трупа у верхній третині (що гістологічно має ознаки слабко вираженого тиснення), внутрішньошкіряних крововиливів на передньо-бічній поверхні шиї дещо праворуч по ходу нижнього краю смуги тиснення, вірогідно, утворились від дії еластичного, напівжорсткого предмету за механізмом стискання. Враховуючи характер виявлених при експертизі трупа тілесних ушкоджень, ступінь вираженості тканинної реакції, всі тілесні ушкодження виникли прижиттєво.

Внаслідок умисного спричинення потерпілій ОСОБА_4 відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась численними переломами кісток склепіння та основи черепу, обличчя, крововиливами під м`які мозкові оболонки, в речовину головного мозку, яка ускладнилась розвитком набряку речовини головного мозку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи групу та даними додаткових методів дослідження, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2283/585 - Е від 03.01.2017 року, у короткий проміжок часу після нанесення тілесних ушкоджень, приблизно в межах хвилин, десятків хвилин, на місці вчинення кримінального правопорушення, настала смерть потерпілої ОСОБА_4 .

Після умисного вбивства потерпілої ОСОБА_4 , ОСОБА_1 залишив її труп на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, після вчинення умисного вбивства, ОСОБА_1 , отримавши безперешкодний доступ до майна потерпілої, знаходячись в приміщенні будинку на території домоволодіння АДРЕСА_2 , 27.11.2016 року близько 18.00 години, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на умисне таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю інших мешканців вказаного будинку, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, і вони є таємними для оточуючих, діючи з корисливих мотивів, умисно, та з метою наживи, шляхом вільного доступу таємно викрав чуже майно, що належить потерпілій ОСОБА_4 , а саме:

- телефоном «Lenovo A5000» вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 801 від 14.03.2017 року складає 2075,00 гривень, та в подальшому близько 18.30 години 27.11.2016 року розпорядився ним на власний розсуд, заклавши його за допомогою свого знайомого ОСОБА_5 в ломбард повного товариства «Ломбард «Онікс» ОСОБА_6 » яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , згідно договору № 16.7727/0.

Далі, ОСОБА_1 у невстановлений в ході досудового розслідування час, 28.11.2016 року, з метою приховування слідів вчинення кримінального правопорушення, переніс труп ОСОБА_4 в підвал, який розташований в приміщенні будинку на території домоволодіння АДРЕСА_2 , де прикидав труп землею, приховавши його таким чином.

В подальшому, ОСОБА_1 , 28.11.2016 року близько 13.00 години, знаходячись за місцем мешкання - в приміщенні будинку на території домоволодіння АДРЕСА_2 , побачив ноутбук «Lenovo ideapad 100-151 IBY», який належав раніше йому знайомій - потерпілій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яка також мешкала в приміщенні будинку за вищевказаною адресою, при цьому у нього раптово, повторно, виник злочинний умисел, спрямований на умисне таємне викрадення чужого майна, що належить потерпілій ОСОБА_4 , та він визначив вказаний ноутбук як предмет свого злочинного посягання.

Далі, ОСОБА_1 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, знаходячись в приміщенні будинку на території домоволодіння АДРЕСА_2 , скориставшись відсутністю інших мешканців вказаного будинку, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, і вони є таємними для оточуючих, діючи з корисливих мотивів, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань та з метою наживи, шляхом вільного доступу таємно викрав чуже майно, що належить потерпілій ОСОБА_4 , а саме:

- ноутбук «Lenovo ideapad 100-151 IBY», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 801 від 14.03.2017 року складає 5275,00 гривень.

Після цього ОСОБА_1 маючи безперешкодний доступ до майна потерпілої, діючи умисно, з корисливих спонукань, заволодів належним потерпілій ноутбуком «Lenovo ideapad 100-151 IBY», та в подальшому близько 13.00 години 28.11.2016 року розпорядився ним на власний розсуд, заклавши його з допомогою свого знайомого ОСОБА_5 в ломбард повного товариства «Ломбард «Онікс» Анохіна, Яценко » яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , згідно договору № 16.7759/0, тобто розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи умисно, після скоєння умисного вбивства потерпілої ОСОБА_4 , в подальшому, отримавши вільний доступ до майна потерпілої, на власний розсуд розпорядився належним їй майном, а саме:

- мобільним телефоном «Lenovo A5000», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 801 від 14.03.2017 року складає 2075,00 гривень,

- ноутбуком «Lenovo ideapad 100-151 IBY», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 801 від 14.03.2017 року складає 5275,00 гривень.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, як такі, що виразилися у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, як такі, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка).

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, як такі, що виразилися утаємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав та суд надав наступні показання.

Так, 27.11.2016 року він перебував у будинку АДРЕСА_2 , який орендував разом з ОСОБА_7 , його дівчиною - ОСОБА_4 , до нього достатньо часто приходила його дівчина - ОСОБА_8 . В той день, ОСОБА_7 дома не було, т.я. він ще 26.11.2016 року поїхав до своїх батьків. В будинку знаходився він з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . Приблизно о 17 години вечора в будинку зникло світло. Його покликала ОСОБА_4 , яка знаходилась на кухні та готувала вечерю, а він в цей час з ОСОБА_8 перебував у його кімнаті, де дивились щось на ноутбуці, який належав ОСОБА_8 , піти на вулицю та перевірити справність електричного лічильника. Коли вони виходили на вулицю, ОСОБА_4 розмовляла з кимось по телефону. Підійшовши зі сторони будинку, де розміщувався лічильник світла, ОСОБА_4 звернула його увагу на звисаючий електричний провід, вказав що це можливо причина відсутності світла. Він пішов до будинку, де в одній з кімнат взяв кусок електричного проводу та повернувся до ОСОБА_4 , яка продовжувала стояти коло лічильника. В якийсь момент, він відволікся від ОСОБА_4 , і в цей же час, почув її крик та побачив, що вона падає, а поряд з нею стоять два чоловіки, в темному одязі, їх обличь він не розгледів. Один з них наносив удари ОСОБА_4 по верхній частині тіла, якимось предметом, а інший стояв поруч. Він почав просити невідомих чоловіків, що б вони не вбивали його. Після цього невідомі, спитали, чи є хтось іще в будинку, він відповів що в будинку знаходиться його дівчина. Потім, невідомі наказали йому віддати всі наявні гроші, в такому разі він залишиться жити. Злякавшись за свою дівчину, він їм повідомив, що є студентом і в нього немає коштів, але є майно, телефон. Вони відмовились від майна, та наполягали на своїй вимогі отримати кошти. Він запропонував їм принести кошти обмінявши майно на кошти, з чим вони погодились. Пройшовши в будинок,

його зустріла ОСОБА_8 , яка спитала про ОСОБА_4 , він відповів що з останньою все гаразд, після чого взяв на холодильнику телефон ОСОБА_4 , свої гроші в сумі 300 гривен, та пішов на вулицю. ОСОБА_8 він наказав зачинити двері будинку та нікому не відчиняти, поки він не прийде. Вийшовши на подвір`я, невідомі чоловіки продовжували знаходитися біля тіла ОСОБА_4 , він віддав чоловікам гроші, сказавши їм що піде до ломбарду, те «закладе» телефон, після чого, принесе їм гроші. Пішовши на вулицю Робочу, він звернувся за допомогою до свого старого знайомого - ОСОБА_5 , якого знав ще зі школи, та на паспорт ОСОБА_5 у ломбард здав мобільний телефон «Lenovo», який належав ОСОБА_4 , отримав кошти в сумі - 1000 гривен. Зразу після цього, придбав пива для ОСОБА_5 та собі в якомусь найближчому кіоску, та пішов до дому на АДРЕСА_2 . Прийшовши до будинку, побачив, що чоловіків на подвір`ї вже немає, а до ОСОБА_4 підійшовши зрозумів, що вона мертва, накрив її голову ковдрою, яка лежала неподалік та зайшов в будинок. Після цього, він запропонував ОСОБА_8 сходити до магазину разом, щоб купити щось поїсти. Повернувшись з магазину, вони повечеряли та лягли спати. ОСОБА_8 декілька разів ввечері питала про ОСОБА_4 , однак він їй нічого не розповів. Прокинувшись приблизно о 2 годині ранку, він вийшов на вулицю покурити, підійшов до тіла ОСОБА_4 , та іще раз впевнившись що вона мертва, перемістив труп в інше місце. Будь яких слідів крові на лиці та одежі вбитої, він не бачив. Приблизно о 7 годині ранку, коли він провів на маршрутне таксі свою дівчину ОСОБА_8 , та повернувшись до будинку, вирішив сховати труп ОСОБА_4 у підвалі орендованого будинку. Для цього, він заволік тіло в будинок та скинув до низу підвалу, після чого, взявши лопату викопав у підвалі яму глибиною приблизно півметра, поклавши тіло в до ями та прикопавши землею. У цей же день 28.11.2016 року, він відправив з другого телефона ОСОБА_4 смс-повідомлення на номер телефона ОСОБА_7 , з повідомленням, що вона ( ОСОБА_4 ) ніби то поїхала працювати до Росії та просить її не шукати. ОСОБА_7 дзвонив йому на телефон, та питав за ОСОБА_4 , однак він відповідав що не знає.

В той же день - 28.11.2016 року, він вирішив віднести до ломбарду належний ОСОБА_4 ноутбук, для того, щоб скласти уяву про те, що остання дійсно кудись поїхала. Для цього, він знову зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_5 та на його паспорт заклав ноутбук ОСОБА_4 .

Про вбивство ОСОБА_4 він в правоохоронні органи не повідомляв, тіло останньої сховав, тому, що боявся бути обвинуваченим у вбивстві.

Свої показання під час досудового розслідування про свою причетність до скоєння вбивства, він не підтвердив, пояснивши, що надавав їх під фізичним та психологічним впливом працівників поліції.

Не дивлячись на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість знайшла своє повне підтвердження у доказах, які суд вважає належними та допустимими у відповідності до ст.ст.85,86 КПК України.

Так, потерпіла ОСОБА_2 надала суду наступні покази. Її донька ОСОБА_4 разом зі своїм хлопцем - ОСОБА_7 орендували будинок на АДРЕСА_2 . Зі слів доньки, з ними повинен був проживати товариш ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_22 . Це було пов`язано з тим, що в такий спосіб можливо буде заощадити на платні за оренду будинку.

27.11.2016 року близько 17 годин вона розмовляла по телефону зі своєю донькою - ОСОБА_4 . Остання збиралася готувати вечерю, говорила що її хлопець ОСОБА_7 поїхав у м.Херсон до своєї матері, а в будинку залишилися ОСОБА_24 та його дівчина на ім`я ОСОБА_8 . Домовилися здзвонитися наступного дня.

28.11.2016 року близько 10 години, вона намагалася додзвонитися до ОСОБА_4 , однак безуспішно. Не один з трьох номерів мобільних телефонів не відповідав. Вона почала переживати з цього приводу, дзвонити іншій своїх доньці та ОСОБА_7 , однак ніхто з них також не міг додзвонитися до ОСОБА_4 і не знав де вона. Через ОСОБА_7 вона взнала номер телефона ОСОБА_24 і телефонувала йому. Останній тривалий час не відповідав, а потім, через деякий час взяв слухавку та сказав, що знаходиться на роботі і після повернення додому, з`ясує де ОСОБА_4 . Однак, ні в цей, ні в наступний день ОСОБА_26 не передзвонив.

29.11.2016 року вона разом з чоловіком поїхали до м.Дніпро щоб з`ясувати що трапилося з ОСОБА_4 , чому вона не відповідає. Ніколи раніше нічого подібного не було, ОСОБА_4 завжди була на зв`язку і вони часто спілкувалися одна з одною.

Приїхавши 29.11.2016 року за адресою де мешкала ОСОБА_4 , вони тривали час намагалися додзвонитися ОСОБА_26 , щоб він відкрив хвіртку та пустив до будинку, однак він не відповідав. Тільки після того, як хвіртку відкрив господар будинку та вони разом почали стукати в двері будинку, їм відчинив ОСОБА_26 і впустив у середину будинку. Під час спілкування, ОСОБА_26 по різному розповідав про обставин того, де та коли він в останнє бачив ОСОБА_4 . Говорив, що ОСОБА_4 пішла на роботу, взявши с собою мобільний телефон та ноутбук. Інший телефон ОСОБА_4 жовтого кольору, був у кармані штанів ОСОБА_26 . На її запитання щодо телефона, останній відповів, що ОСОБА_4 дуже швидко збиралася з дому, та забула телефон.

Оглянувши кімнати будинку, вона звернула увагу, що постіль на кроваті ОСОБА_4 не була заправлена, її речі, взуття та одяг знаходилися на місцях.

Так-як все це було дуже підозрілим, вони з чоловіком вирішили звернутися з заявою про зникнення ОСОБА_4 до поліції. В Чечелівському відділі поліції м.Дніпра, їм сказали, що з подібною заявою потрібно звертатися у відділ поліції за місцем реєстрації, т.т. до Солонянського відділу поліції. Поїхавши до Солонянського відділу поліції, там їм сказили, що все ж таки потрібно звертатися до відділу поліції за останнім місцем проживання доньки, т.т. Чечелівського ВП. Цього ж дня ввечері, їй на телефон прийшло повідомлення ніби то від ОСОБА_4 , з тексту якого вона нібито вибачається перед ними та повідомляє, що поїхала працювати до Росії. Це було для неї дуже підозрілим, вона була впевнена, що ОСОБА_4 не могла так поступити.

30.11.2016 року вона разом з чоловіком на автомобілі, знову приїхали до АДРЕСА_4 за попередньою домовленістю їх зустрічали ОСОБА_7 та ОСОБА_24 , які на автомобілі «таксі» супроводжували їх до відділу поліції. В цей же день, вона подала заяву про зникнення доньки до Чечелівського відділу поліції.

Про відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_24 вона знає не багато, донька якось сказала їй, що ОСОБА_22 чомусь їй не подобається. Що мала на увазі ОСОБА_4 , їй не відомо, вона більш не питала нічого з цього приводу.

Потерпіла ОСОБА_2 просила суд задовольнити у повному обсязі її позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та призначити обвинуваченому ОСОБА_1 максимально суворе покарання.

Потерпілий ОСОБА_3 надав суду покази, аналогічні показам своєї дружини - потерпілої ОСОБА_2 про те, що останній раз вони з дружиною спілкувалися по телефону зі своєю донькою ОСОБА_4 27.11.2016 року близько 17 годин. ОСОБА_4 під час спілкування повідомила що готує вечерю і що в будинку знаходиться ОСОБА_22 ( ОСОБА_26 ) та його дівчина на ім`я ОСОБА_8 . Напередодні вона казала, що її хлопець ОСОБА_7 поїхав до себе додому у м.Херсон, де проживає його матір. Дружина кликала її приїхати до них, однак, вона ( ОСОБА_4 ) відмовилась, повідомивши що залишиться дома та буде займатися хатніми справами. 28.11.2016 року вони намагалися різними шляхами зв`язатися з ОСОБА_4 , але не один номер телефону не відповідав.

В подальшому, 29.11.2016 року, коли він зі своєю дружиною - ОСОБА_2 приїхали за місцем мешкання їх доньки в АДРЕСА_2 в пошуках останньої, то їм довго ніхто не відчиняв двері, а потім, після того як господиня будинку, який орендували ОСОБА_4 з ОСОБА_7 та ОСОБА_26 , відімкнула двері будинку, вони в будинку побачили ОСОБА_24 , який повідомив, що не знає де ОСОБА_4 , бо тільки но сам прийшов до дому.

Він був спокійний та не виявляв занепокоєння з приводу зникнення ОСОБА_4 .

В будинку вони побачили телефон своєї доньки жовтого кольору, який чомусь знаходився у ОСОБА_26 , де останній набраний номер телефону від 27.11.2016 року був номер телефону її однокласника - ОСОБА_28 . Всі речі та верхній одяг їх доньки були на місці, окрім ноутбуку та ще одного мобільного телефону.

30.11.2016 року він разом з дружиною приїхали до м.Дніпра, де їх зустрічали ОСОБА_7 та ОСОБА_26 , разом з якими вони поїхали до Чечелівського відділу поліції, де дружини подала заяву про зникнення доньки.

Свідок ОСОБА_30 суду надала наступні показання.

Приблизно з жовтня 2016 року вони здали в оренду свій старий будинок, який знаходиться на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де на одній земельній ділянці знаходиться іще один їх новий великий будинок. По оголошенню про оренду будинку, зателефонувала і потім прийшла раніше їй не знайома ОСОБА_4 зі своїм хлопцем на ім`я ОСОБА_7 , які бажали орендувати у неї будинок. При цьому домовляючись про умови оренди, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 планували, що вони будуть тримати собаку, однак в них щось змінилося і собаку вони з собою не привезли. Крім того, ОСОБА_4 з ОСОБА_7 спитали дозволу, щоб з ними в будинку проживав ще один хлопець, як потім з`ясувалося - ОСОБА_34 . Вона не заперечувала, якщо вони вважали це прийнятним, так як розуміла, що матеріально їм буде за ощадливіше. Вартість, яку вони сплачували за оренду будинку вона вже не пам`ятає, однак, точно пам`ятає що платила кошти останній раз 26.11.2016 - ОСОБА_4 і тільки за себе з ОСОБА_7 , ОСОБА_22 сказав що заплатить гроші через кілька днів. Вона пам`ятає що ОСОБА_22 віддав їй гроші за оренду у вівторок - 29.11.2016 року, в той же день, коли приїжджали батьки ОСОБА_4 , стурбовані зникненням останньої.

Під час заселення ОСОБА_4 з ОСОБА_7 та ОСОБА_22 , вона їм розповідала, що в будинку є підвал, яким вона не користувалася, так як він почав обсипатися, і показала де він знаходиться. Щоб його відкривали при ній, вона не пам`ятає.

Орендований будинок складається з трьох кімнат, їй відомо що в самій дальній кімнаті проживав ОСОБА_22 . Лічильники на світло та газ, знаходяться на фасаді будівлі на вулиці. В кімнаті ОСОБА_22 залишилися електричні запобіжники, однак, чи працюють вони, їй достеменно не відомо. Одного разу, до неї звернулася ОСОБА_4 з питанням щодо проблеми з електрикою, а саме, зникненню світла в їх будинку. Коли вона разом с ОСОБА_4 пішла в старий будинок, з`ясувати що сталося, підійшовши до кімнати ОСОБА_26 , їм на зустріч швидко вийшов зі своєї кімнати ОСОБА_22 , а за мить до цього, з`явилося світло. Їй здалося це дивним.

29.11.2016 року в день їй зателефонував чоловік та повідомив, що до нас приїхало багато людей, серед яких і батьки ОСОБА_4 . Вона зразу приїхала до дому і зустрівшись з батьками ОСОБА_4 , дізналася від них про те, що з невідомих причин вони не можуть додзвонитися доньці, тому приїхали до м.Дніпра щоб з`ясувати причини. До цього часу, їй не було відомо про відсутність ОСОБА_4 . ОСОБА_22 в цей час знаходився в будинку і вона постукала, щоб він відкрив вхідні двері. Коли вона зайшла в будинок, то відмітила для себе, що в середині будинку дуже чисто, видно що було прибрано, за що подякувала ОСОБА_22 .

Їх домоволодіння має паркан, вхід здійснюється через хвіртку, яка закривається на ключ. До їх двору просто так неможливо зайти, необхідно дзвонити в домофон. Паркан достатньо високий. Перед їх будинком стовп з освітленням вулиці, який частково освітлює й двір (вхід до будинку), інша частина двору не освітлена в нічний час. Нічого підозрілого у період з 26.11.2016 по 29.11.2016 вона не бачила та не чула, оскільки, вони з чоловіком постійно виходять та виїжджають на своєму авто у вздовж будинку, який винаймали ОСОБА_4 з хлопцями.

29.11.2016 або 30.11.2016 року, вона більш точної дати не пам`ятає, після приїзду батьків ОСОБА_4 , вона приходила до будинку та намагалась разом з ОСОБА_22 з`ясувати, куди могла подітись ОСОБА_4 , проводили такий собі експеримент з вхідними дверима на предмет можливості потрапити ОСОБА_4 до будинку з закритим засовом, про що вказував ОСОБА_22 , однак вона була впевнена що цього не можливо було зробити. Також попрохала що б ОСОБА_22 подивився у підвалі, підозрюючи що ОСОБА_4 могла туди провалитися. Останній, коли спускався по драбині вниз, сказав, що нічого не видно, бо там немає світла.

Перед тим, як ОСОБА_22 спускався у підвал, від нього вона почула про те, що у підвалі сильно обсипалася глина. Їй це здалося дивним, так як до цього, ОСОБА_22 казав що підвал не відкривав.

Крім того, вона повідомила що 01.12.2016 вона надала свою письмову згоду працівникам поліції на огляд свого домоволодіння та була присутня під час огляду місця події. Їй надавалося для читання складений слідчим протокол, який після прочитання вона підписала. Зауважень щодо складеного протоколу вона не мала.

Свідок ОСОБА_35 надав суду такі покази.

27.11.2016 року він знаходився на своєму робочому місці в Ломбарді "Імперіал", який знаходиться на вулиці Робоча, 81 у м.Дніпрі, коли приблизно о 19 годині, до ломбарду прийшли два раніше невідомі йому хлопця, один з яких надав свої документи на ім`я ОСОБА_5 , а саме паспорт, на цей паспорт було оформлено договір фінансового кредиту під заставу мобільного телефона "Леново А500", який вони принесли з собою. На наступний день - 28.11.2016 року, ті ж самі хлопці прийшли до ломбарду та оформили договір на ноутбук "Леново АйПад 100-151" на паспорт ОСОБА_5 .

В подальшому на слідстві, він впізнав у особі обвинуваченого ОСОБА_26 , одного з хлопців, який приходив разом з ОСОБА_5 здавати мобільний телефон та ноутбук.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив наступне, що ОСОБА_24 він знає добре, ще зі школи. ОСОБА_26 закінчив школу на рік раніше. Приблизно в середині листопада 2016 року, він працював на ринку "Каверинський", який знаходиться на вул.Робоча у місті Дніпрі, де випадково зустрівся з ОСОБА_24 та його дівчиною на ім`я ОСОБА_8 , які проходили по території ринку. ОСОБА_26 під час спілкування повідомив, що мешкає десь в верху вулиці Робочої, винаймаючи будинок.

Через деякий час, 27.11.2016 року приблизно о 18-19 годині, ОСОБА_24 прийшов до нього на ринок і показав сенсорний телефон білого кольору, модель якого він не пам`ятає, та попросив допомоги закласти в ломбарді вказаний телефон на його ( ОСОБА_5 ) паспорт, так як свого він не мав, пообіцявши повернути після цього йому борг. Він ( ОСОБА_5 ) погодився, та вони пішли разом до Ломбарду "Імперіал" що на вулиці Робоча, де здали мобільний телефон під його паспорт. ОСОБА_26 , після отримання коштів у розмірі 1000 гривен, придбавши йому та собі пива пішов у своїх справах, а він пішов на свою роботу. В цей же день, ОСОБА_26 разом зі своєю дівчиною на ім`я ОСОБА_8 прийшли до нього на ринок, після чого вони разом пішли до магазину "АТБ", розташованого неподалік Ломбарду "Імперіал", де ОСОБА_26 придбав продукти харчування та пива для себе, пригостивши і його. В той час, ОСОБА_26 поводив себе напружено, можливо навіть сказати що якось агресивно.

На наступний день 28.11.2016 року, ОСОБА_26 знову прийшов до нього на ринок та звернувся з проханням здати до ломбарду ноутбук, пояснивши тим, що кошти потрібні його брату, що б той зміг викупити своє водійське посвідчення. На його пропозицію придбати у нього ноутбук, ОСОБА_26 відповів відмовою. Здавши до ломбарду ноутбук, ОСОБА_26 отримав 2000 гривен. Квитанції на закладені речі спочатку знаходились у нього, а потім через деякий час, ОСОБА_26 прийшов та забрав їх у нього, з якою метою йому не відомо. Після того дня, він ОСОБА_26 більш не бачив.

Кому фактично належали мобільний телефон та ноутбук, які він разом з ОСОБА_26 здавали до ломбарду, йому не відомо, останній говорив, що речі належать йому і він в подальшому їх буде викупати.

Крім того, свідок ОСОБА_5 оглянувши у судовому засіданні надані йому для огляду квитанції про здачу речей до ломбарду, підтвердив, що саме за цими квитанціями, він разом з ОСОБА_26 здавали до ломбарду мобільний телефон та ноутбук (27 та 28.11.2016 року).

Щодо характеристики особи ОСОБА_39 , свідок пояснив, що в цілому вважає останнього нормальною людиною. Однак, в його ( ОСОБА_5 ) житті був випадок, коли ОСОБА_26 побачивши його в парку разом з дівчиною, підійшов разом з іще одним хлопцем та сильно побили його, при цьому ОСОБА_26 забрав у нього мобільний телефон, який до цього часу так і не повернув. Претензій до ОСОБА_26 він ніколи не пред`являв. Знає також, що ОСОБА_26 коли вип`є алкоголь, стає агресивним.

Свідок ОСОБА_8 надала суду наступні показання.

З обвинуваченим ОСОБА_26 вона почала зустрічатися з 2015 року. Потім у їх відносинах була перерва і з вересня 2016 року, знову вони продовжили зустрічатись. ОСОБА_22 познайомив її з ОСОБА_7 та його дівчиною ОСОБА_4 , з якими разом проживав в одному будинку, який винаймали.

25.11.2016 року після навчання, вона приїхала до будинку де мешкав ОСОБА_22 та залишалась у нього до 28.11.2016 року.

26.11.2016 року вона зранку поїхала у гуртожиток забрати деякі свої речі, а повернувшись у ввечері до будинку ОСОБА_22 , вона дізналась, що ОСОБА_7 поїхав до себе додому. В будинку залишились ОСОБА_34 , ОСОБА_4 та вона.

27.11.2016 року майже весь день вони всі разом знаходилися в будинку, дивилися телевізор. Між ними трьома сварок не було. Приблизно о 17:00-17:30 годин у будинку зникло світло, ОСОБА_4 знаходилась у цей час на кухні готуючи їжу, а вона з ОСОБА_22 були разом у кімнаті. ОСОБА_22 пішов до ОСОБА_4 та про щось розмовляли на кухні, після чого вони ( ОСОБА_22 та ОСОБА_4 ) вийшли на вулицю з`ясувати що трапилось. Вона залишалась у будинку у загальній кімнаті та користувалася ноутбуком, так як він був заряджений та продовжував працювати. Через деякий час ОСОБА_22 зайшов до будинку та взяв у кімнаті щось скручене, їй здалося, що то була мотузка, можливо якийсь провід, після чого знову вийшов на подвір`я.

Через не значний час після цього, коли ОСОБА_22 та ОСОБА_4 були на вулиці, вона почула з подвір`я тричі страшні, короткі крики ОСОБА_4 . Вона від несподіванки та з острахом підбігла до вхідних дверей будинку, та в цей момент побачила у вікні якусь одиноку тінь, яка наближалася до двері, після чого злякавшись, від страху відступила назад до кухні, і в цей момент зразу ж до будинку зайшов ОСОБА_22 .

На її запитання чому кричала ОСОБА_4 , він спокійно відповів, що ОСОБА_4 здалося що її вдарило струмом, після чого вона ( ОСОБА_4 ) пішла до господарки будинку, щоб з`ясувати про проблеми з електрикою. Після цього, ОСОБА_22 повідомив, що йому потрібно відійти на деякий час, начебто до нього приїхав брат та привіз гроші. Він одягнувся та пішов, сказавши їй закритися у будинку, а він коли прийде постукає у двері. Повернувся ОСОБА_22 приблизно через 20-30 хвилин, вона вже стала хвилюватися за нього, де він так довго ходить. Коли ОСОБА_22 прийшов, то зразу ж віддав їй гроші, які брав у неї в борг та запропонував піти з ним до магазину АТБ за продуктами. Коли вони вийшли з будинку на подвір`я, нічого підозрілого вона не бачила, йшов сильний сніг, якого випало достатньо багато. Верхній одяг ОСОБА_4 та взуття залишалися у будинку коло виходу.

На її питання про ОСОБА_4 , ОСОБА_22 відповідав що не знає де вона, брав у неї телефон, для того що б телефонувати ОСОБА_4 , однак, коли вона взяла свій телефон, викликів на телефон ОСОБА_4 у ньому не було. Сама вона їй не телефонувала. Вона була здивована відсутністю ОСОБА_4 , однак ОСОБА_26 її заспокоював. Повечерявши вони с ОСОБА_22 лягли спати. Чи вставав ОСОБА_26 у ночі, їй не відомо, так як вона спала та нічого не чула.

На ранок вона прокинулась та швидко зібралась на навчання. Присутності ОСОБА_4 у будинку не було видно, двері у її кімнату були відкриті, постіль заправлена, речі також продовжували висіти на місці. Вона знову запитала у ОСОБА_22 про ОСОБА_4 , на що він відповів що не знає. Вони разом з ОСОБА_22 пішли з будинку, він провів її на маршрутку, а сам пішов у своїх справах, домовившись зустрітись в цей день пізніше.

Коли ОСОБА_22 та ОСОБА_4 виходили на вулицю, ОСОБА_22 був одягнутий у штани та футболку темного кольору. ОСОБА_4 була у лосінах темного кольору та кофті сірого кольору.

Свідок ОСОБА_8 за час свого спільного проживання з обвинуваченим ОСОБА_1 , характеризувала його як іноді запальну та агресивну людину.

Свідок ОСОБА_7 суду повідомив наступне.

З ОСОБА_4 він проживав фактично у цивільному шлюбі приблизно 3 роки. Будинок на АДРЕСА_2 вони орендували з вересня 2016 року. Для того, щоб було дешевше сплачувати орендну платню, він запропонував ОСОБА_24 , з яким був раніше знайомий близько одного року, орендувати одну кімнату в цьому ж будинку, на що той погодився. Будинок мав три кімнати, в одній вони жили з ОСОБА_4 , в другій ОСОБА_22 , до нього періодично приходила його дівчина на ім`я ОСОБА_8 , третя кімната була загального користування.

За час спільного проживання в одному будинку, продукти харчування купували разом, а готували в більшості ОСОБА_4 .

26.11.2016 року в день, він зібрався та поїхав до своєї сім`ї у місто Каховка, де планував залишатись на дві неділі. В дорозі він розмовляв по телефону з ОСОБА_4 один раз, пообіцявши зателефонувати ще, коли добереться до дому та зарядить батарею.

27.11.2016 року ввечері він зателефонував ОСОБА_4 , яка повідомила що готує їжу, їх розмова була не тривала.

29.11.2016 року йому додзвонились батьки ОСОБА_4 , які повідомили, що телефон ОСОБА_4 не відповідає, питали про те, що йому відомо про неї, де вона може бути. Він відповів, що поїхав з Дніпра 26.11.2016 року, а ОСОБА_4 залишалася в будинку. Він також намагався телефонувати ОСОБА_4 , однак один номер був відключений, а другий номер не відповідав. В зв`язку з цими обставинами, він вирішив повернутися до м.Дніпра.

Коли він їхав до м.Дніпра, 29.11.2016 року на його номер телефону прийшли декілька SMS-повідомлень, які його здивували своїм змістом, а саме: перше повідомлення: "Простите меня за то что я так поступила, я вас очень сильно люблю, хочу начать новую жизнь мне предложили работу в России, когда прийдет время я сама вам позвоню", та таке: "в том что я уехала не нужно ни кого винить, ноутбук тебе потом передадут, теперь я в надежных руках", і приблизно через тридцять хвилин, ще одне: "ты получил смс, бо я волнуюсь и не звони мне я не хочу тебя чуть". Він зразу зрозумів, що то не ОСОБА_4 писала ті повідомлення, так як в них було багато помилок, а ОСОБА_4 користувалася спеціальною програмою у телефоні при написанні повідомлень. Це викликало у нього підозру, що щось трапилося з ОСОБА_4 .

В цей же день - 29.11.2016 року пізно в вечері, приїхавши до м.Дніпра, він ще в дорозі зателефонував до поліції і повідомив про зникнення ОСОБА_4 . Коли приїхав до будинку на АДРЕСА_2 , його зустрів ОСОБА_24 , який також нічого не міг зрозуміло пояснити відносно місця знаходження ОСОБА_4 . Оглянувши будинок, він виявив пропажу ноутбука та одного телефона. 30.11.2016 року він разом з ОСОБА_26 зустріли батьків ОСОБА_4 , та разом їздили до поліції, де написали заяву про зникнення ОСОБА_4 . Ввечері того ж дня, до них приїхали працівники поліції, які в їх з ОСОБА_22 присутності, провели огляд будинку та території двору, нічого особливо підозрілого вони при цьому не виявили, тільки вилучили деякі речі ОСОБА_4 .

Після того як поліція поїхала, він разом з ОСОБА_22 залишилися ночувати у будинку. З ОСОБА_22 та господинею будинку він спілкувався щодо обставин зникнення ОСОБА_4 , однак ніхто нічого не знав.

Свідок ОСОБА_28 , дав суду наступні покази. Він був товаришем ОСОБА_4 ще зі школи. Йому було відомо, що ОСОБА_4 живе з хлопцем на ім`я ОСОБА_7 , однак з ним він ніколи не зустрічався. Він доволі часто спілкувався по телефону з ОСОБА_4 , вона розповідала йому про свої справи, вони щось постійно обговорювали. ОСОБА_4 також розповідала, що вона мешкає в будинку не сама з ОСОБА_7 , а що з ними в будинку живе ще один хлопець на ім`я ОСОБА_22 , товариш ОСОБА_7 .

Останній раз вони спілкувалися 27.11.2016 року приблизно о 17 годині, коли вона зателефонувала йому та запитала поради, що потрібно робити, якщо у них в домі пропало світло, та вже тривалий час не включається.

Він запитав у ОСОБА_4 , чи сама вона дома, на що вона відповіла, що не сама, і він зрозумів, що разом з тим хлопцем, який разом з ними живе. Коли спілкувались по телефону, ОСОБА_4 була спокійною. Під час спілкування по телефону, він чув, що поруч з ОСОБА_4 хтось є, вона з кимось спілкується та напевно вдягалась. Потім, він чув як вона вийшла до двору та сказала йому, що бачить перед собою червону лампочку на лічильнику. Далі в розмові, він ( ОСОБА_28 ) порадив їй перевірити запобіжники, і вона передала його слова комусь, хто знаходився поруч. Після цього вона продовжила спілкуватись з кимось і в цей момент, він почув страшний крик ОСОБА_4 і зв`язок обірвався.

В подальшому, він намагався додзвонитися ОСОБА_4 , однак, її телефон був вимкнений. На його телефон, в той же день - 27.11.2016 року приблизно о 22:31 прийшло смс-повідомлення, що телефон ОСОБА_4 знову в мережі зв`язку. Зателефонувавши на її номер телефону, ніхто не відповів. В подальшому 29.11.2016 року, йому дзвонили батьки ОСОБА_4 та питали про неї, він їм розповів все що знав.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 та ОСОБА_48 , надали суду покази, про те, що на прохання працівників поліції залучалися у якості понятих під час проведення процесуальних дій, а саме огляду приміщень будинку та території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а також слідчого експерименту за участю на той час підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника. Під час проведення слідчих дій, будь-яких порушень, скарг або нарікань зі сторони учасників цих дій, у тому числі від ОСОБА_26 та його захисника не надходило. Перед початком проведення слідчих дій, їх було ознайомлено зі своїми правами та обов`язками, та в подальшому вони слідкували за діями слідчого і по закінченню слідчої дії ознайомлювалися з протоколом, після чого, за відсутності розбіжностей та неточностей підписували складені слідчими протоколи, зауважень щодо правильності написаного, ні в кого не було.

Крім того, свідки ОСОБА_46 та ОСОБА_45 розповіли про те, що обвинувачений ОСОБА_26 , під час проведення слідчих дій вів себе вільно, спокійно, в присутності свого захисника, добровільно запропонував проїхати з Чечелівського ВП на АДРЕСА_2 , де розповідав про обставини вбивства, а саме: де, чим і яким способом наносив удари потерпілій. Також ОСОБА_26 вказав на металевий прут, який продовжував знаходитися на території домоволодіння та яким, зі слів останнього, він наніс два удари потерпілій по голові, від чого потерпіла впала на землю та більше не піднімалася.

Також, обвинувачений ОСОБА_26 в присутності свого захисника розповів працівникам поліції куди він подів труп потерпілої ОСОБА_4 , а саме скинув до низу підвалу, який знаходився у прохідній кімнаті будинку, після чого взявши лопату прикопав труп землею. Обвинувачений ОСОБА_1 добровільно запропонував пройти в приміщення будинку, де вказав на вхід до підвалу, куди самостійно спустився і вказав місце, де закопав труп ОСОБА_4 . Крім того, свідки ОСОБА_46 та ОСОБА_45 суду пояснили, що в їх присутності, працівниками поліції було оглянуто підвал будинку, де було виявлено та звідки у подальшому вилучено труп потерпілої. Під час слідчих дій, працівники поліції застосовували відеозапис.

Ні яких видимих тілесних пошкоджень на тілі обвинуваченого ОСОБА_26 , вони (свідки ОСОБА_46 та ОСОБА_45 ) не бачили, скарг на дії працівників поліції від обвинуваченого ОСОБА_26 та його захисника не надходило. Після проведення слідчих дій, вони ознайомилися з протоколом, та не маючи до нього зауважень, підписали.

Крім показів потерпілих та свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_7 від 30.11.2016 року, яке було зареєстроване Чечелівським ВП за №25230, з повідомленням про зникнення ОСОБА_4 та аналогічною заявою ОСОБА_2 від 30.11.2016 року, зареєстрованою за №25261 Чечелівським ВП, у якій остання просила органи поліції прийняти міри по розшуку її доньки - ОСОБА_4 ,1995 року народження, яка 28.11.2016 року вийшла з будинку АДРЕСА_2 та зникла;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_2 від 23.03.2017 року, яке було зареєстроване Чечелівським ВП, в якому остання просила органи поліції вжити заходів щодо ОСОБА_1 , який 28.11.2016 року шляхом вільного доступу викрав майно належне її дочці - ОСОБА_4 ;

-згідно протоколу огляду від 30.11.2016 року, було оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де до зникнення мешкала потерпіла ОСОБА_4 .. Під час огляду було вилучено особисті речі ОСОБА_4 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 01.12.2016 року, згідно якого, підозрюваний ОСОБА_1 в присутності захисника - адвоката Тооде І.В., за участю понятих ОСОБА_46 та ОСОБА_45 знаходячись в приміщенні Чечелівського ВП, добровільно розповів про скоєне ним 27.11.2016 року вбивство ОСОБА_4 , після чого добровільно запропонував проїхати на АДРЕСА_2 . Приїхавши за вказаною підозрюваним ОСОБА_1 адресою, останній добровільно надав згоду та розповів де і як, яким саме способом вчинив вбивство потерпілої ОСОБА_4 .. В подальшому, підозрюваний ОСОБА_1 в присутності свого захисника розповів також про те, яким чином він позбувся трупу потерпілої ОСОБА_4 , добровільно запропонувавши працівникам поліції пройти до будинку, де вказав на підвал, який знаходиться в прохідній кімнаті будинку, та спустившись в низ вказаного підвалу, вказав на місце де знаходиться труп потерпілої, який він поклав у яму та для того щоб його не було помітно, засипав землею. За результатами проведеного слідчого експерименту, було оглянуто та вилучено відрізок арматури, на який вказав підозрюваний ОСОБА_1 , як на знаряддя злочину. Покази підозрюваного ОСОБА_1 були послідовно-логічними у відтворенні обстановки та обставин скоєного ним вбивства;

-відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 01.12.2016 року, який знаходиться на DVD-диску долученому до вказаного протоколу. Шляхом перегляду у судовому засіданні даного відеозапису, встановлено, що ОСОБА_1 , знаходячись у статусі «підозрюваного» в присутності свого захисника - адвоката Тооде І.В. та за участі понятих: ОСОБА_46 та ОСОБА_45 , добровільно та детально свідчив про обставини скоєного ним вбивства потерпілої ОСОБА_4 та вказав на те, яким чином, куди, він ( ОСОБА_26 ) сховав труп потерпілої, а саме в підвалі орендованого будинку;

-згідно протоколу огляду місця події від 02.12.2016 року та фото-таблиць до нього слідує, що за результатами проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_1 слідчого експерименту від 01.12.2016 року, було проведено огляд території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де у підвалі будинку на який вказав у своїх показах ОСОБА_1 , було виявлено труп потерпілої ОСОБА_4 зі слідами тілесних ушкоджень. Крім того, в ході огляду було виявлено та вилучено особисті речі підозрюваного ОСОБА_1 , мікрочастинки з трупу та одягу потерпілої та інше;

-згідно протоколу додаткового огляду місця події від 02.12.2016 року та фото-таблиці до нього, за результатами додаткового огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено рукавиці зі слідами РБК та вилучено змиви РБК, які було зроблено з різних місць домоволодіння;

-згідно протоколу огляду трупа від 02.12.2016 року, проведеного в приміщенні моргу Дніпропетровського обласного бюро СМЄ, було оглянуто труп потерпілої ОСОБА_4 . За результатами огляду було складено лікарське свідоцтво про смерть №2283 від 02.12.2016 року, в якому зазначено про насильницькі причини смерті ОСОБА_4 та наявні тілесні ушкодження на тілі трупа останньої;

- з висновку експерта №4628е від 20.12.2016 року слідує, що за результатами медичного огляду, будь-яких тілесних ушкоджень або наслідків від їх загоєння на голові, обличчі, тулубі та кінцівках на момент огляду не виявлено. Під час проведення огляду, підозрюваний ОСОБА_1 відповідаючи на запитання судово-медичного експерта заперечував факт спричинення йому тілесних ушкоджень;

-висновками судово-медичних експертиз №2283-Е, №2283/585-Е від 03.01.2017 року та №2283/52-Е.д. встановлено, що причиною смерті потерпілої ОСОБА_4 є відкрита черепно-мозкова травма: численні забиті рани голови, крововиливи у товщі м`яких тканин голови, переломи кісток склепіння та основи черепа, обличчя, крововиливи під м`яку мозкову оболонку, в речовину головного мозку. Ускладнення - набряк речовини головного мозку. Смерть потерпілої настала приблизно за 2-7 діб до огляду трупа на місці події (02.12.2016 року). Вказані травми виникли незадовго до настання смерті, заподіяні при тупій травмі, ударами тупого твердого предмета, або його частини, маючого жорстку конструкцію, контактуюча поверхня якого, можливо вузький циліндр, або нагадує по формі випуклу бокову стінку циліндра з нерівними фігурними виступами;

-згідно висновку судово-медичної експертизи №42/Н від 20.01.2017 року «В зразках крові потерпілої ОСОБА_4 були виявлені антигени А.В і Н, що вказує на приналежність її крові до групи АВ з вмістом супутнього антигену Н за системою АВ0». На представлених для дослідження куртці, названій слідчим «кофта спортивна» (об`єкти №38,39), на кофті сірувато-синього кольору, названій слідчим «светр синього кольору» (об`єкт №40) та на туфлі на праву ногу (об`єкт №41) встановлена наявність крові. В слідах крові (об`єкти №№38-41) був виявлений білок крові людини. При серологічному досліджені, в усіх слідах крові були виявлені антигени А,В,Н, що не виключає можливість утворення їх за рахунок крові групи АВ з вмістом супутнього антигену Н або за рахунок змішування в них крові кількох осіб, груповій характеристиці крові яких властиві антигени А,В.Н. Отриманий результат не виключає можливість походження слідів крові (об`єкти №№38-41) від потерпілої ОСОБА_4 , груповій характеристиці крові якої властиві усі три, виявлені в цих слідах антигени А,В,Н. Надані на дослідження об`єкти №№38-41, були вилучені працівниками поліції у підозрюваного ОСОБА_1 під час особистого обшуку 01.12.2016 року;

-згідно висновку судово-медичної експертизи №41/Н від 20.01.2017 року, в зразках крові потерпілої ОСОБА_4 були виявлені антигени А.В і Н, що вказує на приналежність її крові до групи АВ з вмістом супутнього антигену Н за системою АВ0. На чотирьох марлевих тампонах (змиви - об`єкти №№1-4)виявлена наявність крові. На одному з марлевих тампонів (об`єкт №5) та на рукавичках (об`єкти №№6,7) наявність крові не встановлена. При серологічному досліджені, в усіх слідах крові були виявлені антигени А,В,Н, що не виключає можливість утворення їх за рахунок крові групи АВ з вмістом супутнього антигену Н або за рахунок змішування в них крові кількох осіб, груповій характеристиці крові яких властиві антигени А,В.Н. Отриманий результат не виключає можливість походження слідів крові (об`єкти №№1-4) від потерпілої ОСОБА_4 , груповій характеристиці крові якої властиві усі три, виявлені в цих слідах антигени А,В,Н. Надані на дослідження об`єкти №№1-4, були вилучені працівниками поліції при проведені додаткового огляду місця події 02.12.2016 року.

-висновком судово-медичної експертизи №235-МК, встановлено, що пошкодження №№1-7 на шматку шкіри з тім`яно-потиличної ділянки голови та пошкодження №№1-7 на шмат шкіри з лобно-тім`яної ділянки голови від трупа ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 мають морфологічні особливості забитих ран і заподіяні при тупій травмі, не менш ніж чотирнадцятьма ударами тупого твердого предмета, або його частини, маючого жорстку конструкцію, контактуюча поверхня якого, можливо вузький циліндр, або нагадує по формі випуклу бокову стінку циліндра, з нерівними фігурними виступами, довжиною близько 21,0-51,5 мм у межах контакту. №№1-7 на шматку шкіри з тім`яно-потиличної ділянки голови та пошкодження №№1-7 на шмат шкіри з лобно-тім`яної ділянки голови від трупа ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 могли бути заподіяні, вірогідніше за все - вільним кінцем та прилеглою до нього частиною представленого на експертизу металевого прута. (Представлений на експертизу металевий прут, був вилучений працівниками поліції 01.12.2016 року за результатами проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_1 слідчого експерименту).

-речовими доказами по справі, якими на підставі постанови слідчого від 02.12.2016 року визнано: договір про надання фінансового кредиту під заставу №16.7727/0 від 27.11.2016 року, за яким свідок ОСОБА_5 передав до «Ломбарду «Онікс» мобільний телефон «Lenovo A5000», а також договір про надання фінансового кредиту під заставу №16.7759/0 від 28.11.2016 року, за яким свідок ОСОБА_5 передав до «Ломбарду «Онікс» ноутбук «Lenovo 100-15iby»;

-згідно протоколу огляду від 12.01.2017 року, було оглянуто мобільний телефон «Lenovo A5000» та ноутбук «Lenovo 100-15iby», які було добровільно видані працівником «Ломбарду «Онікс» ОСОБА_50 ;

-речовими доказами по справі на підставі постанови слідчого від 12.01.2017 року було визнано вилучені з «Ломбарду «Онікс» мобільний телефон «Lenovo A5000» та ноутбук «Lenovo 100-15iby», які належали потерпілій ОСОБА_4 та були викрадені обвинуваченим ОСОБА_1 після скоєння вбивства останньої;

-проведеною судово-товарознавчою експертизою №801 від 14.03.2017 року, встановлена ринкова вартість з урахуванням зносу станом на 27.11.2016 року належного потерпілій ОСОБА_4 мобільного телефону «Lenovo A5000», яка складає - 2075 грн., та ноутбука «Lenovo 100-15iby», вартість якого складає 5275 грн.;

-згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання від 22.02.2017 року та фото-таблиці до нього, свідок ОСОБА_35 серед пред`явлених для впізнавання осіб, впізнав свідка ОСОБА_5 , як особу, яка «закладала» в ломбард мобільний телефон «Lenovo A5000» та ноутбук «Lenovo 100-15iby»;

-висновком експерта №2283/52-Е.д. від 17.03.2017 року підтверджено попередні висновки експертиз, у тому числі щодо наявності на трупі потерпілої ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, ступені їх тяжкості та механізму утворення, про те, які з тілесних ушкоджень знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої, про кількість та локалізація тілесних ушкоджень;

-речовими доказами по справі на підставі постанови слідчого від 21.01.2017 року було визнано: кофту спортивну чорного кольору з білими полосами на рукавах та бічних частинах, светр синього кольору з капюшоном, джинсові штани темно-синього кольору, туфлі замшеві темно-синього кольору, фрагмент металевого прута, лопату, зрізи нігтьових пластин обох рук трупа ОСОБА_4 , мікрочастинки обох рук трупа ОСОБА_4 , два фрагменти дроту, мікрочастинки з одягу трупа ОСОБА_4 , джинси темно-синього кольору, що належать обвинуваченому ОСОБА_1 , кофта чорного кольору, що належить обвинуваченому ОСОБА_1 , особисті документи обвинуваченого ОСОБА_1 (диплом бакалавра, припис, медична довідка, службове посвідчення, медична книжка), коробку з-під ноутбуку «Леново», светр чорного кольору, кофта червоного кольору, кофта фіолетового кольору, брюки черного кольору, колготи чорного кольору, труси чорного кольору, змиви з обох рук обвинуваченого ОСОБА_1 , зрізи нігтьових пластин з обох рук обвинуваченого ОСОБА_1 , змиви речовини бурого кольору з кута стіни гаража на території домоволодіння (який разом з контрольним змивом та контролем марлі упаковано в паперовий конверт), змив речовини бурого кольору зі стіни будинку (зліва від вхідних дверей) (який разом з контрольним змивом та контролем марлі упаковано в паперовий конверт), змив речовини бурого кольору з бічної сторони вхідних дверей будинку (який разом з контрольним змивом та контролем марлі упаковано в паперовий конверт), змив речовини бурого кольору з газового лічильника на стіні будинку (який разом з контрольним змивом та контролем марлі упаковано в паперовий конверт), змив речовини бурого кольору з правого нижнього кута стіни будинку (який разом і контрольним змивом та контролем марлі упаковано в паперовий конверт), рукавиці з речовиною бурого кольору, зразок крові обвинуваченого ОСОБА_1 .. Вказані в постанові речові докази передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена, зокрема, у п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідків, дослідивши висновки експертиз, інші письмові докази та відео-записи проведених слідчих дій, а також всі обставини кримінального провадження та оцінивши їх в сукупності, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв`язку та достатності для ухвалення обвинувального вироку, дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразилися у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людину, за ч.1 ст.115 КК України кваліфіковані вірно.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 також вірно кваліфіковані за ч.1 та ч.2 ст.185 КК України, як такі що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), та такі, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені повторно.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Перес проти Франції» від 12.02.2004 вказав, що дія статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) полягає і в тому, щоб серед іншого зобов`язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи.

Суд, досліджуючи доводи захисту щодо відсутності у ОСОБА_1 умислу та мотиву на вчинення вбивства, виходить з того, що безпосереднім об`єктом злочинів, передбачених ст. 115 КК України, є життя людини, а кожна людина має право на життя, яке відповідно до ст. 2 Європейської конвенції з прав людини охороняється законом. Стаття 2 - одна з небагатьох статей Конвенція, порушення положень яких не може бути виправданим навіть під час війни чи дії інших надзвичайних обставин (стаття 15).

Конвенційні висновки Європейського суду з прав людини свідчать про те, що стаття 2 разом із статтею 3 Конвенції втілює одну з основних цінностей демократичної спільноти, яку уособлює Рада Європи.

Завдання і мета Конвенції як інструменту для захисту окремої людини вимагають, щоб стаття 2 інтерпретувалась і застосовувалась так, щоб були практично і ефективно реалізовані її запобіжні норми (рішення у справах «Ангелова проти Болгарії», заява № 38361/97 та «Мойсієв проти Польщі», заява № 11818/02).

У цьому контексті міститься опосередкована вимога щодо проведення негайного і розумного оперативного слідства та розгляду справи в суді, про що свідчать рішення у справах «Яшан проти Туреччини» від 02.09.1998, «Махмут Кайя проти Туреччини», заява № 22535/93.

Питання щодо направленості умислу обвинуваченого, повинно з`ясовуватися як під час досудового слідства, так і в ході розгляду справи в суді. Дане питання необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при з`ясуванні питання щодо направленості умислу є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні категорично заперечував свою причетність до скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, посилаючись на відсутність у нього мотиву та умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_4 , у такий спосіб обвинувачений, скористувавшись своїм правом не свідчити проти себе, відмовився і від раніше наданих ним показів на досудовому слідстві, під час проведення слідчих дій.

Незважаючи на заперечення обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, судом встановлено, що на момент заподіяння обвинуваченим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 , остання була жива та для неї напад ОСОБА_1 був раптовим та неочікуваним. На це передусім вказують покази свідка ОСОБА_28 , який пояснював, що потерпіла ОСОБА_4 спокійно розмовляла з ним по телефону, намагаючись з`ясувати причини відсутності світла в домі, і в цей момент несподівано, він почув у трубку телефона «страшний» крик ОСОБА_4 , після чого зв`язок перервався. Свідок ОСОБА_8 в своїх показах, також вказувала на те, що для неї було повною несподіванкою «страшний» крик ОСОБА_4 , в той момент коли на дворі знаходилися тільки обвинувачений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_4 , з`ясовуючи проблеми з електрикою. Цей несподіваний крик, привів свідка в жах.

Проблеми з електропостачанням в будинок, неодноразове відключення світла в темний час доби в продовж останніх днів, та відсутність можливості вирішення цієї проблеми, не могли не спровокувати між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_1 внутрішнього конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин на побутовому рівні, що на глибоке переконання суду, є вірно встановленим стороною обвинувачення та доведеним в ході судового розгляду дослідженими доказами в сукупності мотивом скоєння обвинуваченим ОСОБА_1 умисного вбивства потерпілої ОСОБА_4 ..

На підтвердження такого висновку суду, також вказують свідчення у судовому засіданні свідка ОСОБА_30 , яка показала, що одного разу, незадовго до вбивства ОСОБА_4 , остання звернулася до неї з проханням, допомогти вирішити проблему з відключенням світла в будинку у вечірній час доби. З`ясовуючи причини несподіваного відключення електроенергії у будинку, який орендували ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , свідок ОСОБА_30 разом з ОСОБА_4 зайшли в будинок та направилися в кімнату орендовану саме ОСОБА_1 , в якій зі слів свідка, знаходилися запобіжники відключення електроенергії будинку. Підійшовши до кімнати, в цей момент несподівано увімкнулося світло і з кімнати також несподівано для них, швидко вийшов ОСОБА_1 .. На той момент, це співпадіння, здивувало свідка ОСОБА_30 , однак вона з питанням про випадковість включення світла до обвинуваченого ОСОБА_1 не зверталася.

Версія захисту щодо хронології подій, що відбувалися 27.11.2016 року повністю спростовуються дослідженими доказами, у тому числі показами потерпілих та свідків, які є належними та допустимими в розумінні положень кримінального процесуального закону, визначення критерію оцінки доказів «поза розумним сумнівом». Докази є логічно-послідовними та у повній мірі викриваючими неспроможні пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 , про присутність на території домоволодіння невідомих осіб, які з його слів, не пред`являючи ніяких вимог до потерпілої ОСОБА_4 , почали наносити їй удари у верхню частину тіла, що у подальшому призвело до смерті останньої, і тільки коли потерпіла нерухомо впала на землю, не відомі нападники звернулися з матеріальними вимогами до нього. Не можливо «поза розумний сумнів» не віднестися критично до показів обвинуваченого ОСОБА_1 і в частині його пояснень, про відмову невідомих нападників вчинити над ним насилля в обмін на обіцянку в майбутньому віддати гроші, за рахунок реалізації речей через ломбард. Ці покази обвинуваченого ОСОБА_1 не можуть не викликати сумніву і з позиції загальнодоступного логічного розуміння та здорового глузду, щодо можливих дій невідомих осіб, які здійснив напад на потерпілу ОСОБА_4 , зголосились би чекати на місці скоєння злочину повернення ОСОБА_1 , який мав безліч можливостей оперативно, у будь-який спосіб, повідомити про напад працівників поліції, чого не зробив. Не є також логічно обгрунтованими пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 про його страх звертатися в поліцію, із-за погроз невідомих осіб та знаходження в будинку свідка ОСОБА_8 , так як свідку фактично нічого не загрожувало, знаходячись у зачиненому з середини будинку.

З метою перевірки показів обвинуваченого ОСОБА_1 про причетність до скоєння вбивства ОСОБА_4 невстановлених осіб, судом надавалося доручення органу досудового розслідування у відповідності до положень ст.333 КПК.

За результатами проведеної перевірки, ніяких фактичних даних, які б могли свідчити про вірогідність обставин, на які вказував обвинувачений отримано не було.

Колегія суддів критично оцінюючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 , вважає їх змодельованою позицією захисту від обвинувачення в скоєнні злочинів та бажанням спотворивши дійсні обставини, ввівши суд в оману.

Колегія суддів піддає критичній оцінці позицію сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події та протоколу додаткового огляду місця події, та як результат цього, визнання недопустимими похідних доказів, які були отримані органом досудового розслідування під час проведення вказаних слідчих дій, з наступних підстав.

Сторона захисту вважає, що для проведення огляду домоволодіння необхідно було отримати дозвіл суду, або відповідні заяви про дозвіл від обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - як у орендарів житлового приміщення. Така позиція на переконання суду є хибною та зводиться до переоцінки вимог закону щодо можливості проведення таких слідчих дій.

Відхиляючи доводи захисту, судом сформульовано наступний висновок, що виходить із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ч.1 ст. 233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, про те, що огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.

Закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи. Тому наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені виходячи з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи. І ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.

Надзвичайно детально та ґрунтовно висвітлено вказане питання у постанові Верховного Суду у справі №159/451/16-к від 12.02.2019 року.

Так, відповідно до матеріалів справи, огляд місця події та додатковий огляд місця події було проведено слідчим з дотриманням вимог ст.237 КПК, з залученням незалежних двох осіб у якості понятих, а також за участю ОСОБА_1 , який на той час іще не мав процесуального статусу «підозрюваного», та господині домоволодіння ОСОБА_30 .. Участь у зазначених слідчих діях, відсутність будь яких заперечень або перешкод в їх проведенні з боку ОСОБА_1 , а навпаки сприяння працівникам поліції в проведені огляду, надання доступу до приміщень, меблів, одягу свідчить про фактичне надання свого добровільного дозволу останнім на огляд будинку, який він, крім інших також орендував. В матеріалах справи наявна письмова заява від ОСОБА_30 , яка також свідчить про її добровільну згоду на проведення слідчих дій, які пов`язані зокрема з оглядом житлових приміщень, інших приміщень та споруд на території належного їй домоволодіння.

Більш того, як свідчила у своїх поясненнях потерпіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 приїхали до м.Дніпро за місцем проживання їх доньки ОСОБА_4 , з метою з`ясування причин відсутності відомостей та зв`язку з останньою. Не отримавши відповідей на свої запитання, в тому числі і від ОСОБА_1 , вони звернулися до Чечелівського ВП, де їм було запропоновано написати заяву про зникнення доньки, за місцем її реєстрації до Солонянського ВП, що вона (потерпіла ОСОБА_2 ) і зробила.

В той же день, 29.11.2016 року вона ( ОСОБА_2 ) звернулася з заявою про зникнення доньки - ОСОБА_4 , 1995 року народження до Солонянського ВП, на підтвердження чого в матеріалах справи наявний протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, зареєстрований 29.11.2016 року за №3818.

Потім, як пояснювала потерпіла ОСОБА_2 , наступного дня т.т. - 30.11.2016 року вона з чоловіком повторно виїхали до м.Дніпра для розшуку доньки. На в`їзді до АДРЕСА_4 , їх чекали хлопець її доньки - ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , з яким на той час товаришував ОСОБА_7 , які вдвох зголосилися допомагати в розшуку ОСОБА_4 .

До моменту зустрічі з батьками потерпілої ОСОБА_4 , свідок ОСОБА_7 вже звернувся до Чечелівського ВП з заявою про розшук ОСОБА_4 , про що мається в матеріалах справи протокол прийняття заяви від нього, датований 30.11.2016 року за №25230 прийнята в 11 год.30 хв..

Після прийняття заяви від ОСОБА_2 в Чечелівському ВП, слідчо-оперативна група поліції разом з заявниками ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , а також ОСОБА_1 , який на той час не був у офіційному статусі «підозрюваного», проїхали до домоволодіння за адресом: АДРЕСА_2 , де в присутності вказаних вище осіб, працівниками поліції було проведено першочергові слідчо-оперативні дії, направленні на розшук зниклої ОСОБА_4 , а саме огляд місця події.

Фактична присутність ОСОБА_7 та ОСОБА_52 при вказаній слідчій дії, відсутність будь яких заперечень, сприяння в його проведенні, на переконання суду, свідчить про наявність добровільної згоди на огляд орендованого даними особами житла та відсутність законних підстав та необхідності для органу досудового розслідування звертатися в подальшому до слідчого судді за отриманням дозволу.

Таким чином, сукупність всіх обставин, що супроводжували ці слідчі дії, свідчить про повне дотримання стороною обвинувачення як положень ст.30 Конституції України так і процесуальних норм КПК, і вказує на допустимість доказів отриманих під час проведення оглядів та проведених в подальшому слідчих дій, з отриманнях похідних доказів винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах.

Щодо позиції сторони захисту про визнання недопустимими доказами протоколів огляду та додаткового огляду місця події від 02.12.2016 року, з причин не допуску до участі в указаних слідчих діях підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника, суд наголошує наступне.

З даного вироку вбачається, що судом встановлені та детально оцінені хронологічні події проведених 02.12.2016 року слідчих дій.

Так, дійсно в наданих для дослідження стороною обвинувачення письмових доказів, містять відповідні протоколи про проведені огляд та додатковий огляд місця події від 02.12.2016 року, які проведено без участі обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Тооде І.В..

Слідчий експеримент за участю обвинуваченого та його захисника було розпочато 01.12.2016 року о 23 год.30 хв., а закінчено 02.12.2016 року о 00 год.31 хв.. При цьому наступна слідча дія - огляд місця події було розпочато 02.12.2016 року о 00 год.45 хв. та закінчено 02.12.2016 року 01 год.45 хв.. Беззаперечним та встановленим є той факт, що під час огляду місця події, на той час підозрюваний у скоєнні злочину ОСОБА_1 , продовжував знаходитися на місці події.

Додатковий огляд місця події було проведено слідчим 02.12.2016 року в період часу з 15 год.30 хв. до 16 год.40 хв., також без участі підозрюваного та його захисника.

Аналізуючи положення ст.42 та 237 КПК, на не дотримання яких посилається сторона захисту, суд приходить до обґрунтованого висновку про помилкове тлумачення вказаних норм закону, та як наслідок висновку про недопустимість як доказів, результатів вказаних вище слідчих дій.

Суд погоджується з посиланням сторони захисту, що права підозрюваного чітко закріплені та прописані саме у ст.42 КПК.

Зокрема, п.9 ч.3 вказаної статті, дійсно вказує на те, що підозрюваний має право брати участь у проведенні процесуальних дій.

Положення ч.3 ст.237 КПК в свою чергу вказують, що для участі в огляді, може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження.

Тобто, питання залучення до участі в огляді підозрюваного та його захисника, є дискрецією слідчого, який проводить дану слідчу дію.

Так як суду не надано жодного доказу, який би свідчив про порушення законних прав підозрюваного ОСОБА_1 чи його захисника адвоката Тооде І.В. на ефективний захист, під час проведення вказаних вище слідчих дій, з відповідними клопотаннями про залучення до участі в їх проведенні, ніхто з них до слідчого не звертався, суд вважає доводи сторони захисту в цій частині не обґрунтованими.

Відсутність на фототаблицях, які є додатками до протоколів огляду та додаткового огляду місця події, підпису слідчого, не може слугувати підставою визнання цих фототаблиць як не допустимий доказ, так як це, прямо не передбачено ст.105 КПК. В цій нормі закону йдеться тільки про те, що у тому числі фототаблиці, можуть виступати додатками до протоколу. В даному випадку, протокол та фототаблиці до нього, оформлені належним чином і є додатками.

Посилання сторони захисту на той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 давав показання на досудовому слідстві, які викривали його як підозрюваного у вбивстві потерпілої ОСОБА_4 під фізичним та психічним тиском працівників поліції, повністю спростовані в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_46 та ОСОБА_45 , які показали, що під час проведення слідчих дій, до підсудного ніякого тиску не було, показання він давав добровільно, окрім того показання давались у присутності адвоката та застосовувався відеозапис.

Жодних скарг під час досудового слідства на дії працівників поліції або не належне здійснення його захисту адвокатом Тооде І.В., на той час підозрюваний ОСОБА_1 не виказував.

Відсутність будь-яких слідів фізичного насилля з боку працівників поліції до обвинуваченого ОСОБА_1 також спростовується наявним в матеріалах справи висновком судово-медичного експерта огляду ОСОБА_1 судово-медичним експертом.

За повідомленням обвинуваченого ОСОБА_1 , факт можливого застосування фізичного та психологічного насильства відносно нього з боку працівників правоохоронних органів, був перевірений територіальним управлінням ДБР. За результатами проведеного досудового розслідування кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 , 01.04.2021 року було прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. На підтвердження чого, на запит суду надано витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №4201804000000305, який долучено до матеріалів даної справи.

Суд критично відноситься до посилань захисту про те, що свідки ОСОБА_46 та ОСОБА_45 , в судовому засіданні не змогли чітко відповісти на запитання про хід проведення слідчої дії. Вказане свідчить про надуманість таких тверджень та переоцінку тих даних, які були отримані в ході допиту вказаних свідків, які чітко та послідовно, з позиції відомих їм обставин та з урахуванням тривалого проміжку часу з дня залучення їх як понятих, відповіли на всі запитання учасників судового розгляду.

Порядок запрошення понятих для проведення слідчих дій, не передбачає заборони виконувати технічно ці обов`язки, іншим посадовим особам органів поліції, окрім слідчого, а сам факт знайомства з працівником поліції, не є перешкодою для такої участі.

Перед початком слідчої дії, свідки ОСОБА_46 та ОСОБА_45 були попереджені про кримінальну відповідальність, їм було роз`яснено їх права та обов`язок, підстав для підозри в будь-якій зацікавленості вказаних свідків, у суду не виникало. Доказів зацікавленості в результатах досудового розслідування та судового розгляду, стороною захисту суду не надано.

Крім того, суд критично ставиться до доводів сторони захисту про визнання частини доказів недопустимими, у зв`язку з наявними як на думку захисту, порушеннями ведення Єдиного реєстру досудового розслідування, а саме щодо не своєчасного внесення слідчими та прокурора відомостей про зміну груп слідчих/прокурорів, прийнятих процесуальних рішень.

Колегія судів, дослідивши доводи сторони захисту, приходить до наступного висновку.

Виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечуються дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов`язана із дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб`єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження та можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об`єктивності владних суб`єктів.

У свою чергу постанова керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, має відповідати вимогам ст. 110 КПК, у тому числі, постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Згідно з Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298 (далі - Положення), Реєстр - створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до п. 1 глави 2 Положення до Реєстру вносяться відомості, у тому числі, про прізвище, ім`я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.

Кримінальний процесуальний закон передбачає, що до ЄРДР вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження (ч. 5 ст. 214 КПК).

Витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування (п. 2 глави 4 Положення).

Отже, витяг з ЄРДР не може замінити постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 22.02.2021 року у справі №754/7061/15 дійшла висновку, що за змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що наявність у кримінальному провадженні постанови начальника СВ Чечелівського ВП Кучеровського О.О. від 30.11.2016 року про призначення групи слідчих у кримінальному проваджені №12016040680003163 за заявою ОСОБА_2 та постанови заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_53 від 30.11.2016 року про призначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, які по свої формі та змісту відповідають вимогам передбаченим КПК, породжують правові наслідки проведених посадовими особами, які входять до складу слідчих/прокурорських груп в конкретному кримінальному провадженні, та всі докази, отримані за результатами проведених слідчо-оперативних дій, в тому числі протокол слідчого експерименту від 01.12.2016 року, огляд місця події від 02.12.2016 року, є належними та допустимими доказами в розуміння приписів ст.ст.85-86 КПК.

Заперечення сторони захисту про те, що не можливо вважати наявність постанов про призначення групи слідчих/прокурорів, без своєчасного внесення їх до ЄРДР, належним підтвердженням їх повноважень для проведення слідчих дій, на думку суду, свідчить про помилкове тлумачення стороною захисту вказаних вище положень та вимог закону.

Суд критично ставиться до заперечень сторони захисту про визнання допустимими доказами протоколу слідчого експерименту та відеодиску до нього, з причин відсутності на упаковці відеодиску підписів слідчого та інших учасників даної слідчої дії.

Так, відповідно до ч.1 ст.104 КПК, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Приписи до ч.2 ст.104 КПК вказують на те, що у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Запис, здійснений за допомогою звуко-та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.

Таким чином, аналізуючи положення ст.104 КПК, суд приходить до висновку про безпідставність заперечень, так як засвідчувати підписами слідчого та інших учасників слідчої дії наявність відеодиску в матеріалах справи, не передбачено законом.

У даному випадку, наявний диск з записом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 , є невід`ємною частиною протоколу проведення цієї слідчої дії. Про застосування під час слідчого експерименту відеозапису за допомогою відеокамери, зазначено слідчим у самому протоколі.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд виходить з вимог ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України.

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому, суд також враховує і позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.ст.66,67 КК України судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, вчинив умисні злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, нетяжкого та особливо тяжкого злочинів.

ОСОБА_1 неодружений, до затримання офіційно працевлаштованим не був та не має офіційно-підтверджених джерел доходу, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на тяжкі та хронічні захворювання не хворіє, утриманців не має.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд також враховує позиції ЄСПЛ, викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання, в межах зазначених в санкції ч.1,2 ст.185 та ч.1 ст.115 КК України, з застосуванням положень, передбачених ч.1 ст.70 КК України, у виді позбавлення волі, яке повинно бути визначено із реальним його відбуттям.

Визначаючи строк позбавлення волі, який необхідно визначити обвинуваченому ОСОБА_1 для відбуття, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 посягнув на невід`ємне природне право людини, яке охороняється і захищається державою, оскільки відповідно до ст.ст. 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід`ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Цими найважливішими конституційними нормами ОСОБА_1 знехтував, позбавивши життя молоду людину, якою була потерпіла ОСОБА_4 ..

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №27 від 31.01.2017 ОСОБА_54 психічними захворюваннями не страждає і не страждав на період часу, до якого відносяться інкриміновані йому злочинні діяння.

Викладене у данному вироку свідчить про те, що такі насильницькі дії для обвинуваченого ОСОБА_1 є можливими, не зважаючи на відсутність встановлених та підтверджених характеризуючих даних про схильність останнього до несподіваної, не контрольованої агресії та насилля, що вказує на його особливу суспільну небезпеку для суспільства. Позбавлення потерпілої життя шляхом завдання їм численних ударів металевим предметом в життєво-важливі ділянки тіла, залишення її на місці події без надання медичної допомоги, подальші дії, які направлені на приховування трупа потерпілої та слідів злочину, характеризує нелюдське ставлення обвинуваченого ОСОБА_1 до життя інших людей.

Наведені вище обставини у їх сукупності, надали суду можливість зробити висновок про те, що обвинувачений ОСОБА_1 представляє значну небезпеку для оточуючих, а тому суд вважає необхідним, призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за умисне вбивство ОСОБА_4 у виді максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.1 ст.115 КК України.

Приймаючи рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 саме таке покарання, суд враховує і те, що верховенство права не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, такі як справедливість, яка є однією з основних засад права і є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, про що зазначив в своєму рішенні від 02.11.2004 № 15рп/2004 у справі №1-33/2004 Конституційний Суд України.

З урахуванням правових висновків, викладених у п. 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 (справа № 663/537/17), оскільки обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин до 20.07.2017 (включно), і щодо нього продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21.06.2017, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, тобто з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

З метою забезпечення виконання вироку, враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_1 призначається покарання у виді позбавлення волі, яке визначено відбувати реально, суд вважає необхідним залишити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки, альтернативні запобіжні заходи є такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Питання про відшкодування витрат на залучення експерта суд вирішує у відповідності до приписів ст.ст. 122, 124 КПК України, відповідно до документально підтверджених даних про вартість проведених експертних досліджень, наданих суду.

В межах кримінального провадження потерпілою ОСОБА_2 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди внаслідок злочинних дій обвинуваченого, яку понесла потерпіла ОСОБА_2 в результаті загибелі доньки ОСОБА_4 , в сумі 300000 гривень, яку потерпіла ОСОБА_2 просить стягнути на свою користь з обвинуваченого.

Обґрунтовуючи вимоги щодо завдання ОСОБА_2 моральної шкоди, цивільний позивач зазначив, що даним злочином цивільним відповідачем ОСОБА_1 завдано їй і її сім`ї значної моральної шкоди. Протиправним позбавленням життя її доньку ОСОБА_4 , цивільний відповідач ОСОБА_1 порушив головне конституційне право кожної людини - право на життя. Вона з її чоловіком втратили доньку, і неможливо виразити ту біль і скорботу, відчай і переживання, яке відчувають батьки, коли ховають власних дітей. Злочинними діями цивільного відповідача ОСОБА_1 на все життя було порушено її нормальний спосіб життя, отримано великий нервовий зрив, погіршився її загальний стан здоров`я, виникла необхідність постійного прийому заспокійливих та снодійних медикаментів. Відновити попередній стан здоров`я їй неможливо.

Цивільний позивач ОСОБА_2 під час судового розгляду підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Цивільний відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд дійшов висновку, що в результаті вчиненого злочину потерпілій ОСОБА_2 спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких потерпіла зазнала у зв`язку з загибеллю доньки ОСОБА_4 , яка підлягає відшкодуванню обвинуваченим на підставі вимог ст.ст. 1167, 1168 ЦК України.

Враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла ОСОБА_2 , їх тривалість, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості суд вважає, що відповідно глибині душевних страждань потерпілої буде відповідати сума компенсації моральної шкоди у розмірі 300000 гривень, що узгоджується із роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4.

Керуючись ст.ст. 369, 371-374 КПК України, колегія судів,-

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 та ч.2 ст.185, ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.185 КК України у виді обмеження волі на строк п`ять років;

-за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років;

-за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_24 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_24 у виді позбавлення волі обчислювати з 01.12.2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII) в строк покарання ОСОБА_24 зарахувати строк попереднього ув`язнення, починаючи з 01.12.2016 року і по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_24 до набрання вироком законної сили залишити колишній - тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_24 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_24 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 300000 (триста) тисяч гривен.

Стягнути з ОСОБА_24 на користь судового експерта ОСОБА_55 ( АДРЕСА_5 ) витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи №801 від 14.03.2017 року в розмірі - 190 (сто дев`яносто) гривен.

Речові докази:

- кофта спортивна чорного кольору з білими полосами на рукавах та бічних частинах;

- светр синього кольору з капюшоном;

- джинсові штани темно-синього кольору;

- туфлі замшеві темно-синього кольору;

- фрагмент металевого прута;

- лопату;

- зрізи нігтьових пластин обох рук трупа ОСОБА_4 ;

- мікрочастинки обох рук трупа ОСОБА_4 ;

- два фрагменти дроту;

- мікрочастинки з одягу трупа ОСОБА_4 ;

- джинси темно-синього кольору, що належать обвинуваченому ОСОБА_1 ;

- кофта чорного кольору, що належить обвинуваченому ОСОБА_1 ;

- коробку з-під ноутбуку «Леново»;

- светр чорного кольору;

- кофта червоного кольору;

- кофта фіолетового кольору;

- брюки черного кольору; I

- колготи чорного кольору;

- труси чорного кольору;

- змиви з обох рук обвинуваченого ОСОБА_1 ;

- зрізи нігтьових пластин з обох рук обвинуваченого ОСОБА_1 ;

- змиви речовини бурого кольору з кута стіни гаража на території домоволодіння (який разом з контрольним змивом та контролем марлі упаковано в паперовий конверт);

- змив речовини бурого кольору зі стіни будинку (зліва від вхідних дверей) (який разом з контрольним змивом та контролем марлі упаковано в паперовий конверт);

- змив речовини бурого кольору з бічної сторони вхідних дверей будинку (який разом з контрольним змивом та контролем марлі упаковано в паперовий конверт);

- змив речовини бурого кольору з газового лічильника на стіні будинку (який разом з контрольним змивом та контролем марлі упаковано в паперовий конверт);

- змив речовини бурого кольору з правого нижнього кута стіни будинку (який разом і контрольним змивом та контролем марлі упаковано в паперовий конверт);

- рукавиці з речовиною бурого кольору;

- зразок крові обвинуваченого ОСОБА_1 ,

які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області - знищити.

Особисті документи обвинуваченого ОСОБА_1 (диплом бакалавра, припис, медична довідка, службове посвідчення, медична книжка), які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області - повернути за належністю ОСОБА_1 ..

Речові докази:

-договір про надання фінансового кредиту під заставу №16.7727/0 від 27.11.2016 року, а також договір про надання фінансового кредиту під заставу №16.7759/0 від 28.11.2016 року, які знаходяться в матеріалах справи - залишити при матеріалах справи;

-мобільний телефон «Lenovo A5000» та ноутбук «Lenovo 100-15iby», які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2 - вважати повернутими за належністю.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Судді:

_____Г.П.Калініченко _____Н.В.Басова

_____ Н.Г.Остапенко