Постанова № 9823577, 07.06.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

_________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2010 р. Справа № 2-а-2062/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

при секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні

за участю представників сторін:

позивача : Рибак Ю.І.- представник за довіреністю

відповідача : Бабійчук О.А.-представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області

до: ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" в особі Тульчинського управління газового господарства

про: стягнення 81 978 грн.

ВСТАНОВИВ :

17 квітня 2009 року Держана інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення економічних санкцій у розмірі 81978 грн. згідно рішення від 16.02.2009 року № ІЦ-02-12/17.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами перевірки додержання дисципліни цін у Тульчинському управлінні газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на предмет правильності формування та застосування тарифів на зберігання, транспортування розподільними мережами та постачання газу природного, виявлено завищення ціни на газ природній внаслідок нарахування споживачам витрат пов'язаних з реалізацією природного газу НАК "Нафтогаз України" у розмірі - 27326,11 грн. д ПДВ, встановлених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.04.08 р. № 247 "Про затвердження витрат НАК "Нафтогаз України", який не набув чинності. За виявлене порушення, на підставі статті 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення», Держінспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області прийняте рішення №ІЦ-02-12/17 від 19.02.2009 року «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін» на загальну суму 81978 грн.

Ухвалою суду від 19 червня 2009 року провадження у справі №2-а-2062/09/0270, на підставі пункту 3 частини 1 статті 156 КАС України, зупинялося до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 2-а-2383/09/0270 за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.02.2009р. № ІЦ-02-12/17.

Зважаючи на те, що обставини, які слугували підставою для зупинення провадження у справі відпали, ухвалою суду від 28 травня 2010 року провадження у справі №2-а-2062/09/0270 поновлено та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, в обґрунтування зазначає те, що ухвалою від 13.03.2010 року Вищим адміністративним судом України було прийнято до провадження касаційну скаргу на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2010 року у справі № 2-а-2383/09/0270, тому, результат перегляду в касаційному порядку справи № 2-а-2383/09/0270 в якій предметом розгляду є правомірність рішення від 19.02.2009р. № ІЦ-02-12/17 має істотне значення при прийнятті правомірного рішення при розгляді позову щодо стягнення економічних санкцій в сумі 81978 грн., згідно рішення від 19.02.2009р. № ІЦ-02-12/17.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також наголосив на тому, що рішення у справі №2-а-2383/09/0270, яким ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" відмовлено у задоволенні позову до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.02.2009 року № ІЦ-02-12/17, набрало законної сили.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Правовою базою державної цінової політики на сьогодні є Закон України "Про ціни та ціноутворення" від 03.12.1990року № 507-ХІІ (далі - Закон №507), статтею 6 якого передбачено, що, крім вільних цін і тарифів, у народному господарстві застосовуються також державні фіксовані та регульовані ціни. При цьому, окремо застережено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів та послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (стаття 7 Закону № 507). Таке державне регулювання здійснюється шляхом установлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до статті 8 Закону №507 державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. При цьому, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку (частина 1 статті 9 Закону України “Про ціни і ціноутворення”). Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Статтею 13 Закону №507 передбачено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні та застосуванні державних фіксованих і регульованих цін і тарифів. При цьому контролюються правомірність їх застосування і дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за дотриманням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Положення про Державну інспекцію по контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13.12.2000 р. «Питання Державної інспекції по контролю за цінами» (далі Постанова №1819) головним органом, уповноваженим контролювати встановлення і застосування державних фіксованих і регульованих цін і тарифів, є Державна інспекція з контролю за цінами (далі Держцінінспекція), що діє у складі Міністерства економіки та перебуває в його підпорядкуванні

Пунктом 5 Постанови № 1819 окреслено права, які має Держцінінспекція:

1) проводити на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних із формуванням, установленням і застосуванням цін і тарифів;

2) одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, підприємств, установ та організацій матеріали та інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

3) обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ та організацій, що використовуються для виготовлення, зберігання та реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг;

4) у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, установлення і застосування цін і тарифів;

5) приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум усієї необґрунтовано отриманої підприємством, установою, організацією виручки в результаті порушення державної дисципліни цін і штрафу у двократному її розмірі, а також звертатися з позовами до судів про стягнення зазначених сум у разі невиконання рішень державних інспекцій з контролю за цінами;

6) згідно з вимогами законодавства розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку формування, установлення та застосування цін і тарифів, а також невиконанням вимог органів державного контролю за цінами;

7) залучати фахівців органів виконавчої влади, а також підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції;

8) скасовувати рішення своїх територіальних органів, а також винесені ними постанови про накладення адміністративних стягнень.

Як свідчать матеріали справи, Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області в період з 10 лютого по 12 лютого 2009 року проведено перевірку додержання дисципліни цін щодо застосування тарифів на зберігання, транспортування розподільними мережами та постачання газу природного на Тульчинському управлінні газового господарства - філії ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", за період з 01 січня 2008 року по 01 січня 2009 року. За результатами перевірки складений акт від 12.02.2009 року (а.с. 9-12).

Перевіркою встановлено, що Тульчинським управлінням газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" в результаті застосування наказу Міністерства палива та енергетики України від 25.04.2008 № 247 "Про затвердження витрат НАК "Нафтогаз України" на реалізацію природного газу" який не набув чинності за період з 01.05.2008 року по 31.05.2008 року безпідставно отримано по всім категоріям споживачів витрат НАК на реалізацію природного газу в сумі 27326,11 грн. з ПДВ.

Вичерпний перелік порушень порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, наведено в пункті 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами держконтролю за цінами № 298/519 від 03.12.2001 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за N 1047/6238 (далі-Інструкція №298/519). Такими порушеннями, зокрема, є:

- нарахування не передбачених законодавством націнок до регульованих цін і тарифів;

- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;

- застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує гранично встановлений відповідно до законодавства;

- застосування цін (тарифів) із порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни;

- завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються до структури регульованої ціни, або їх невключення до структури регульованої ціни;

- включення до структури регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені норми;

- включення до вартості продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

- застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;

- застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), не передбачених певними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

- застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання

Судом встановлено, що всупереч положень пункту 1.4 Інструкції № 298/519, відповідач незаконно отримав виручку в розмірі 27326,11 грн. (а.с. 13).

Згідно статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, необґрунтована виручка підлягає вилученню до місцевого бюджету разом із штрафом - 200% від суми виручки на підставі рішення Держінспекції з контролю за цінами про застосування економічних санкцій.

Таким чином, по матеріалах перевірки Держінспекцією по контролю за цінами прийнято рішення від 19.02.2009 року № ІЦ-02-12/17 (а.с. 7) про застосування економічних санкцій на загальну суму 81978 грн. за порушення державної дисципліни цін.

Рішення Держінспекції з контролю за цінами було надіслане відповідачу разом з претензією від 23.02.2009 року № ІЦ-01-15-2/206 (а.с. 16) для виконання, отримання яких не спростовано відповідачем в судовому засіданні.

Однак, Тульчинське управління газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" рішення не виконало.

Положеннями пункту 4.1 Інструкції № 298/519 передбачено, що скарги на рішення про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами. У разі незгоди з прийнятим рішенням спір про визнання його недійсним вирішується Господарським судом (дане положення Інструкції не є процесуальним і після набрання чинності КАС не може визначати підсудність справ із публічно-правових спорів за участю органів державного контролю за цінами. Разом з тим, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органами Державної інспекції з контролю за цінами, як субєктами владних повноважень щодо оскарження її рішень, дій чи бездіяльності поширюється юрисдикція адміністративних судів, відповідно, є підстави для вирішення спору (за його наявності) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України).

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року (а.с. 52-53), постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2009 року в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 19 лютого 2009 року № ІЦ-02-12/17 - відмовлено. Суд визнав законним і обґрунтованим рішення державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області від 19 лютого 2009 року № ІЦ-02-12/17 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, оскільки Тульчинське управління газового господарства ВАТ "Вінницягаз" врахувало в структуру ціни на газ витрати НАК "Нафтогаз України" на реалізацію природного газу, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України, який не зареєстрований в Мін'юсті, а тому не може вважатися таким, що набрав чинності. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2009 року залишено без змін.

В силу частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до довідки №2181 (а.с. 15) з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності, що у розумінні положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень.

Закон України “Про ціни і ціноутворення” від 3 грудня 1990 року № 507-XII визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.

Відповідно до статтей 2,3 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення: рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки; збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг; протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг; об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну; розширення сфери застосування вільних цін; підвищення якості продукції; соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів; створення необхідних економічних гарантій для виробників; орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Статтею 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення” передбачено, що Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Статтею 6 Закону України “Про ціни і ціноутворення” запроваджено види цін і тарифів, зокрема, встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (стаття 7 Закону України “Про ціни і ціноутворення”).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростували доводи позивача суду не надано. Заперечення на позов не спростовують даний висновок суду, оскільки рішення про застосування економічних санкцій на день розгляду справи в суді в установленому порядку не скасоване.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення економічних санкцій в сумі 81978 грн., оскільки позивачем доведено факт наявності у відповідача заборгованості, а несплата її в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Відповідно до статтей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 72,79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) 81978 грн. (вісімдесят одну тисячу дев'ятсот сімдесят вісім гривень) економічних санкцій в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 15.06.10

СуддяМультян Марина Бондівна 07.06.2010