Постанова № 9823553, 07.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.06.10Справа №2а-1850/10/8/0170 (16:46) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим

про визнання дій протиправними та скасування рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Беляєв Артем Сергійович, довіреність № 011107/АККАТ/2010-в від 01.03.2010 року,

від відповідача: не зявився,

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим про визнання рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2010 року № 0000174102 у сумі 1530,00 гривень нечинним.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 13.04.2010 року представник позивача надав заяву про зміну адміністративного позову, в якій просив визнати дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим щодо прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2010 року № 0000174102 у сумі 1530,00 гривень протиправними, скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2010 року № 0000174102 у сумі 1530,00 гривень.

Адміністративний позов мотивований тим, що 24.12.2009 року посадовими особами відповідача була проведена перевірка з питань дотримання ВАТ «Кримавтотранс» Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, за результатами проведення якої складено акт № 02998/0014/01/30/41/03120667.

Позивач зазначає, що акт перевірки ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» не отримувало, про існування перевірки позивач не знав, про те, що проведена перевірка товариство дізналося отримавши рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2010 року № 0000174102.

В позові зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.1,6,10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, за що до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 1530,00 гривень.

Позивач не погоджується з застосованими до нього штрафними санкціями у звязку з наступним.

Позивач зазначає, що посадовими особами порушено порядок проведення перевірок, встановлений діючим законодавством. Позивачеві не було вручено направлення на проведення перевірки, у відповідача були відсутні плани роботи органу державної податкової служби, в яких заплановано проведення перевірки товариства саме у цей період та з цього питання.

Крім того, позивач в позові зазначає, що створення спеціалізованої державної податкової інспекції у складі органів державної податкової служби України діючим законодавством не передбачено, отже, відповідач є недієздатною особою, яка не може проводити перевірки і накладати стягнення.

У судовому засіданні 13.04.2010 року, 25.05.2010 року, 02.06.2010 року, 07.06.2010 року представник позивача адміністративний позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.04.2010 року представник відповідача надав заперечення проти позову, з яких вбачається, що рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2010 року № 0000174102 є законним та обґрунтованим.

В запереченнях проти позову зазначено, що проведеною відносно ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» перевіркою встановлено факт проведення розрахункових операцій через РРО, не перереєстровані в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим, незберігання КОРО протягом трьох років після їх закінчення, невиконання друку контрольної стрічки та її незберігання протягом встановленого терміну.

Відповідач зазначає, що посилання позивача на необґрунтованість проведення перевірки не може бути прийнято до уваги у звязку з тим, що на перевірки відносно контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкових і безготівкових розрахунків субєктами підприємницької діяльності не розповсюджуються вимоги, які предявляються до проведення планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і оплати податків і зборів, які встановлені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

У судовому засіданні 13.04.2010 року, 25.05.2010 року, 02.06.2010 року представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання 07.06.2010 року представник відповідача не зявився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2009 року посадовими особами ДПА в АРК Мисенко О.О. та Сандригайло Д.О. на підставі направлень № 15/23-3 та 16/23-3 від 23.12.2009 року (а.с.28) здійснено перевірку господарської одиниці автостанції «Східна», що розташована за адресою: м.Сімферополь, вул. Самохвалова,19, субєкта господарської діяльності ВАТ«Акціонерна компанія «Кримавтотранс», за результатами якої було складено акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 002998/0014/01/30/41/03120667(а.с.29, надалі Акт перевірки).

В ході перевірки встановлено, що на автостанції здійснюються розрахункові операції з продажу квитків через три РРО, які зареєстровані в ДПІ м.Сімферополя 15.10.2008 року: Марія 301 МГМ, реєстраційний № 0109010958, заводський № ВЖ 5000001716; Марія 301 МГМ, реєстраційний № 0109010959, заводський № ВЖ 7403016935, Марія 301 МГМ, реєстраційний № 0109010957, заводський № ВЖ 5000001715. Однак, підприємство зареєстровано в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим.

З акту перевірки вбачається, що журнал реєстрації перевірок контролюючих органів посадовим особам податкового органу не надано.

Перевіркою встановлено порушення порядку опломбування, реєстрації та застосування РРО.

До перевірки не надано довідка про опломбування вказаних РРО; КОРО; контрольні стрічки за три останніх дні.

Перевіркою встановлено, що при наданні послуг на суму 5,49 гривень проведення розрахункових операцій здійснюється з застосуванням РРО, розрахункові документи роздруковані, видані чеки № 447558, № 538265, 190857.

В акті перевірки зазначено, що наявність та цілісність пломб РРО не перевірена у звязку з недопуском посадових осіб податкового органу до РРО. Сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків та сума, що зазначена в денному звіті РРО, не встановлені у звязку з недопуском посадових осіб податкового органу до РРО.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п.1,6,9,10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що зазначено в акті перевірки.

Зазначено, що на момент перевірки діяльність здійснювалась в касах № 3, № 4, № 5, в яких працювали касири ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

В акті перевірки зазначено, що всі касири ознайомлені з направленнями на перевірку та з актом перевірки. Від отримання другого примірнику направлень та другого примірнику акту перевірки відмовились, від підписання матеріалів перевірки відмовились, про що складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 2371/01/01/23/03120667 (а.с.31).

Судом встановлено, що 22.01.2010 року на підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим прийнято рішення № 0000174102 (а.с.7) про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача згідно з п.п.2,3,5 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення п.п.1,6,10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі 1530,00 гривень.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з зазначеним позовом до суду.

При дослідженні юридичного статусу позивача судом встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» має статус юридичної особи з 30.10.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №434953 (а.с. 12), виданим виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради, витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 02.06.2009 року (а.с.13).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 05.3-06-19/1550 від 01.08.2006 року (а.с.11) ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є юридичною особою, основними видами діяльності за КВЕД є: функціонування автомобільного транспорту, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля з лотків тощо.

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків від 16.11.2009 року № 1229-0 (а.с.35) ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» взято на облік в органах державної податкової служби 28.12.1994 року за № 60562.

Відповідно до повідомлення про зарахування платника податків до категорії великих платників від 10.11.2009 року № 71003/29-0 (а.с.34) ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» переведено з ДПІ в м.Сімферополі до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим у звязку з реорганізацією ДПІ у м.Сімферополі.

Отже, судом встановлено, що ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000, Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгові патенти.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені у статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (ч.3 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч.4 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Порядок складення плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіка перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

При цьому, формування основи квартального плану-графіка проведення планових виїзних перевірок здійснюється на рівні ДПА України відповідно до розподілу платників податків за основними групами. Решта плану-графіка формується на районному рівні за допомогою автоматизованої системи відбору платників податків, яка проводить визначення першочерговості організації перевірок, після введення її в промислову експлуатацію.

Судом встановлено, що складення зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” мають свою класифікацію:

планова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”);

позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”);

планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”);

позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”).

Втім, згідно ч.4 ст.16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок, є Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки (ч.2 ст.11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).

Суд зазначає, що в направленнях на перевірку від 23.12.2009 року № 15/23-3 та № 16/23-3 зазначений вид перевірки планова перевірка (а.с.28).

За характером перевірки, яка проведена податковим органом, вона не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яка була проведена ДПА в АРК, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Отже, посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Суд зазначає, що як зазначено в направленнях на проведення перевірки та акті перевірки касири позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ознайомилися з направленнями на проведення перевірки, від отримання другого примірника направлень відмовилися.

Отже, посадові особи відповідача у цій частині діяли правомірно, виконали вимоги Закону України “Про державну податкову службу в Україні” щодо надання направлень до початку проведення перевірки.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність підстав для надання наказу позивачу перед початком перевірки, то суд зазначає наступне.

Наказ відповідача про проведення позапланової виїзної перевірки позивача виданий та наданий не був, оскільки відповідач вважає, що проведена ним перевірка є плановою перевіркою на підставі плану-графіку проведення перевірок, а планова перевірка не вимагає видання наказу про її проведення.

Судом встановлено, в плані графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на грудень 2009 року, який затверджено заступником голови ДПА в АР Крим (а.с.32-33), передбачено проведення перевірки автовокзалу ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс», розташованого за адресою: м.Сімферополь, вул. Самохвалова,19.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому, хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак, органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення “план на місяць”, а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”), оскільки в спірних правовідносинах це призвело до підміни поняття “планової перевірки”, різного тлумачення змісту цього поняття та наслідків.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на ту обставину, що проведена перевірка не може бути віднесена до позапланових виїзних перевірок, в ході яких перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, через що вважає відсутніми підстави для розповсюдження ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на планові перевірки порядку проведення готівкових розрахунків, передбачені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскільки такий висновок не ґрунтується на приписах чинного законодавства з огляду на наступне.

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка” та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

З огляду на зазначене суд вважає недоведеним з боку відповідача посилання на правомірність відсутності наказу про проведення позапланової перевірки позивача, тому не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині, які ґрунтуються на протилежному твердженні.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” ненадання платнику податків під розписку копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, тоді як позивач не скористався своїм правом недопуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у звязку з ненаданням відповідачем копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою неправомірності прийнятих за результатами перевірки рішень.

Приймаючи до уваги, що касири позивача, які є уповноваженими особами позивача, допустили представників ДПА в АРК, які діяли на підставі направлень, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, до проведення перевірки без наявності наказу на її проведення, суд надає правову оцінку результатам такої перевірки та виявленим у ході її проведення порушенням по суті.

Посилання представника позивача на відсутність у відповідача плану роботи, в якому заплановано проведення перевірки ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» та зазначено предмет перевірки та період перевірки, суд вважає необґрунтованими.

Суд зазначає, що перевірка за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій здійснювалася посадовими особами ДПА в АРК при наявності плану графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на грудень 2009 року, який затверджено заступником голови ДПА в АР Крим (а.с.32-33), в якому передбачено проведення перевірки автовокзалу ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс», розташованого за адресою: м.Сімферополь, вул. Самохвалова,19.

Посилання представника позивача на те, що про існування перевірки йому не було відомо суд вважає безпідставними.

Як встановлено вище, перевірка проводилася в присутності касирів позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були належними представниками позивача, мали право ознайомитися з направленнями, актом перевірки, посадові особи податкового органу мали право проводити перевірку в їх присутності.

Той факт, що зазначені особи відмовилися від отримання направлень на проведення перевірки, акту перевірки та підпису матеріалів перевірки, свідчить лише про невикористання наданого ним права.

Доводи представника позивача про те, що створення спеціалізованої державної податкової інспекції у складі органів державної податкової служби України не передбачено є безпідставними.

Суд зазначає, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим є правонаступником ДПІ у м.Сімферополі, яку створено у звязку з припиненням юридичної особи Державної податкової інспекції у м.Сімферополі, що підтверджується Наказом ДПА в АР Крим «Про реорганізацію ДПІ у м.Сімферополі» № 535 від 08.09.2009 року (а.с.36 37).

Що стосується правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій рішенням № 0000174102 від 22.01.2010 року на суму 1530,00 гривень, суд зазначає наступне.

Як свідчить акт перевірки, висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем положень п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, зроблені на підставі того, що у ході перевірки було встановлено, що позивачем в автобусних касах здійснювалася реалізація проїзних документів (квитків) через три реєстратора розрахункових операцій, які зареєстровані у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, а на час перевірки вказані реєстратори розрахункових операцій не були перереєстровані в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон України №265).

Відповідно до положень п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до положень п. 2 ст. 17 вказаного Закону, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

Так, порядок реєстрації реєстраторів розрахункових операцій встановлено розділом 2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N614.

Відповідно до положень п. 2.2. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), реєстрація РРО здійснюється в органі ДПС за місцезнаходженням (місцем проживання) СГ, а якщо СГ обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків, - то за місцем податкового обліку. У разі використання РРО на території іншої адміністративно-територіальної одиниці його необхідно до початку використання взяти на облік в органі ДПС за місцем використання, крім РРО, що застосовуються на об'єктах виїзної торгівлі (надання послуг), та резервних РРО. Реєстрація та взяття на облік здійснюються безоплатно, реєстрація - не пізніше двох робочих днів з моменту подання, а взяття на облік - у день подання СГ усіх необхідних документів.

З аналізу положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N614 вбачається, що встановлення законодавцем обовязку застосування зареєстрованих у встановленому порядку реєстраторів розрахункових операцій направлено на запобігання та недопущення вчинення з боку субєктів господарювання дій, направлених на порушення податкового законодавства та ухилення від сплати податків.

Також така реєстрація має на меті забезпечення виконання контрольних функцій податковими органами у сфері використання субєктами господарювання РРО.

Закон забороняє використовувати субєктам господарювання реєстратори розрахункових операцій, не зареєстровані у встановленому порядку.

Відповідно до матеріалів справи 07.10.2009р. позивач був знятий з обліку в ДПІ в м. Сімферополя та був поставлений на облік в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим. Причиною цього стала проведена реорганізація ДПІ у м.Сімферополі.

Так, судом встановлено, що з метою виконання вимог наказу ДПА України від 02.09.2009 року № 477 «Про реорганізацію ДПІ у м.Сімферополі» Наказом ДПА в АР Крим «Про реорганізацію ДПІ у м.Сімферополі» № 535 від 08.09.2009 року (а.с.36 37) припинено юридичну особу Державну податкову інспекцію у м.Сімферополі, створено Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі та Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі з правами юридичних осіб, які є правонаступниками ДПІ у м.Сімферополі.

Матеріали справи свідчать про те, що на час проведення посадовими органами податкового органу перевірки господарської одиниці автостанції «Східна», що розташована за адресою: м.Сімферополь, вул. Самохвалова,19, позивачем здійснювалася діяльність з реалізації проїзних документів (квитків) через три реєстратора розрахункових операцій: Марія 301 МГМ, реєстраційний № 0109010957, заводський № ВЖ 5000001715, Марія 301 МГМ, реєстраційний № 0109010958, заводський № ВЖ 500000 1716; Марія 301 МГМ, реєстраційний № 0109010959, заводський № ВЖ 7403016935, які не були зареєстровані у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

З положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Порядоку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N614, вбачається, що ці акти не встановлюють порядку перереєстрації реєстратора розрахункових операцій при переведенні субєкта господарювання з обліку одного податкового органу до іншого, в тому числі у порядку реорганізації, а також норми вказаних актів не встановлюють будь - якого строку, протягом якого субєкт господарювання повинен вчинити дії щодо перереєстрації РРО.

Як свідчать матеріали справи, РРО, які використовувалися позивачем, на час перевірки були зареєстровані в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, про що також вказано в акті перевірки.

Такий факт свідчить про те, що РРО позивача були зареєстровані у встановленому порядку до створення відповідача та переведення позивача на його облік.

Вказане свідчить про використання позивачем РРО, які вже знаходяться на обліку та контролі держави до створення відповідача, а отже про відсутність з його боку порушень діючого законодавства та правомірність використання таких РРО.

Як зазначалося, суд, відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо.

Під безросудливим або ірраціональним вчинком/дією суб'єкта владних повноважень можна розуміти такі, які жоден суб'єкт владних повноважень не міг би вчинити, діючи відповідно до здорового глузду та обов'язків, покладених на нього законом; рішення/дія настільки неприпустимі з точки зору законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів, що жоден суб'єкт владних повноважень, діючи відповідно до здорового глузду не міг би їх прийняти/вчинити.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем здійснювалося тривале листування щодо реєстрації РРО позивача у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, але консенсусу досягнуто не було (а.с.24-27).

При цьому, у своїх листах відповідач, як контролюючий орган, будучи повідомлений про відсутність реєстрації РРО позивача в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, зазначає про необхідність проведення такої реєстрації, але не визначає строк, протягом якого необхідно вчинити такі дії, а також не вказує про негативні наслідки для позивача у звязку з непроведенням таких дій.

Суд підкреслює, що під час розгляду справи позивачем надані довідки про реєстрацію КОРО № 0130000662 від 12.01.2010 року (а.с.100), № 0130000660 від 12.01.2010 року (а.с.102), № 0130000661 від 12.01.2010 року (а.с.103), які свідчать про те, що РРО позивача: Марія 301 МГМ, реєстраційний № 0109010957, заводський № ВЖ 5000001715, Марія 301 МГМ, реєстраційний № 0109010958, заводський № ВЖ 500000 1716; Марія 301 МГМ, реєстраційний № 0109010959, заводський № ВЖ 7403016935, перереєстровані в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Як встановлено вище, за порушення п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до позивача на підставі п.2 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані штрафні санкції в розмірі 1020,00 гривень (17,00 гривень х 20 х3).

Враховуючи те, що реєстратори розрахункових операцій позивача вже проходили реєстрацію, діючим законодавством не встановлено порядку та строків перереєстрації РРО у випадку реорганізації податкового органу, приймаючи до уваги те, що припинення податкового органу, відповідно до положень вказаних норм, не може бути підставою скасування реєстрації РРО, враховуючи, що РРО позивача на момент проведення перевірки зареєстровані у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, приймаючи до уваги, що на час розгляду справи РРО позивача перереєстровані в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, суд, приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1020,00 гривень за порушення п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а також про те, що таке рішення в цій частині прийняте нерозсудливо, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом також встановлено, що до ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» за порушення п.6 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” - незбереження КОРО протягом трьох років після їх закінчення застосовані штрафні санкції в розмірі 340,00 гривень.

Перевіряючи правомірність застосування до позивача зазначених штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Відповідальність за порушення вимог п.6 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачена п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, відповідно до якого за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Суд підкреслює, що в судовому засіданні досліджені КОРО позивача за останні три роки після їх закінчення, до матеріалів справи судом долучено копії КОРО позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про дотримання позивачем вимог п.6 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та необґрунтованість застосування податковим органом до ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» штрафних санкцій в розмірі 340,00 гривень.

Суд зазначає, що до позивача за порушення п.10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані штрафні санкції в розмірі 170,00 гривень.

Перевіряючи обґрунтованість застосування до позивача зазначених штрафних санкцій судом встановлено наступне.

Відповідно до п.10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Відповідальність за порушення вимог п.10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачена п.5 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, відповідно до якого за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну.

Суд зазначає, що в акті перевірки зазначено про ненадання посадовим особам податкового органу контрольних стрічок за останні три дні.

Приймаючи до уваги, що під час проведення перевірки ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» встановлено незабезпечення ним зберігання контрольних стрічок за останні три дні, судом досліджено контрольні стрічки саме за останні три дні до дня проведення перевірки, а саме, в судовому засіданні 07.06.2010 року судом оглянуто оригінали контрольних стрічок трьох РРО.

Отже, судом встановлено дотримання позивачем вимог п.10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, в частині забезпечення зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну.

Таким чином, суд зазначає, що застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 170,00 гривень за порушення п. 10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є необґрунтованим.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Проаналізувавши вищезазначене, суд встановив, що застосування Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим до позивача штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 1530,00 гривень на підставі п.п.2,3,5 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за встановлене перевіркою порушення п.п.1,6,10 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є необґрунтованим.

Приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, враховуючи, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача по справі та визнати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим № 0000174102 від 22.01.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1530,00 гривень протиправним та скасувати.

Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові також просить визнати дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим щодо прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2010 року № 0000174102 у сумі 1530,00 гривень протиправними.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення зазначених позовних вимог суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується відсутність правових підстав у відповідача на проведення планової перевірки позивача, як це вказано у направленнях на проведення перевірки.

З урахуванням норм діючого законодавства, матеріали справи також свідчать про відсутність законності дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача, оскільки в даному випаду відповідачем порушені підстави та порядок її проведення.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідач при проведенні перевірки діяв з порушенням способу та порядку, який встановлено діючим законодавством.

Більш того, суд зазначає, що прийняте відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» від 22.01.2010 року № 0000174102 є необґрунтованим, таким, що не базується на нормах законодавства України та фактичних обставинах справи, зазначені в ньому порушення позивачем норм Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не відповідають дійсності.

Отже, вищевказане свідчить про те, що дії відповідача щодо прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2010 року № 0000174102 на суму 1530,00 гривень є протиправними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача, вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 07.06.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 11.06.2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим щодо прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2010 року № 0000174102 на суму 1530,00 гривень.

3.Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим № 0000174102 від 22.01.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1530,00 гривень.

4.Стягнути на користь ВАТ «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» (95011, м.Сімферополь, вул.Севастопольська,20а, банківські реквізити невідомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кушнова А.О.