Рішення № 98235359, 12.07.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

12 липня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/449/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ревелін інформейшн",

ідентифікаційний код 41112009, вул. Лесі Українки, буд. 26, кв. 117, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131

адреса для листування: вул. Дегтярівська, 25-А, корпус "Л", м. Київ, 04119

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки",

ідентифікаційний код 32512456, вул. Індустріальна, буд. 2, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Предмет спору: про стягнення 77 888,84 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ревелін інформейшн" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки", у якому позивач просить суд:

- стягнути з відповідача 45 000,00 грн боргу за надані юридичні послуги, 22 500,00 грн штрафу, 3 413,84 грн 3% річних та 6 975,00 грн інфляційних втрат;

- зазначити в рішенні суду, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати 3% річних, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за такою формулою: "Борг * Кількість днів прострочення * 3/100%/365 днів", та інфляційних збитків за формулою "Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу * Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; Загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків" до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу і стягнути отриману суму 3% та інфляційних збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ревелін інформейшн";

- стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 06.05.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.05.2021 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 17.05.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

За клопотанням позивача копія ухвали суду від 17.05.2021 була направлена на електронну адресу представника - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену у позовній заяві.

20.05.2021 від представника позивача на електронну адресу суду надійшло повідомлення про отримання ухвали суду.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.05.2021, направлена на адресу відповідача - вул. Індустріальна, буд. 2, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Днем проставлення такої відмітки є 19.05.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктами 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

У п. 992 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладене, суд вважав, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання заяв по суті.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 03.06.2021.

18.06.2021 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просить:

- з метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накласти арешт з державною реєстрацією арешту в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на рухоме майно, а саме: екскаватор гусеничний (реєстраційний номер: НОМЕР_1 , марка DOOSAN SOLAR 225LC-V, рік випуску: 2008 рік, заводський номер: НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 );

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «БУ-1 Прилуки», ідентифікаційний код 32512456, місце знаходження: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Індустріальна, буд. 2, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які прямі або опосередковані дії щодо відчуження, міни, передачі в заставу, передачі у будь-який спосіб іншим особам рухомого майна, а саме: екскаватор гусеничний (реєстраційний номер: НОМЕР_1 , марка DOOSAN SOLAR 225LC-V, рік випуску: 2008 рік, заводський номер: НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 ).

Ухвалою суду від 12.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

22.06.2021 від представника позивача електронною поштою надійшла підписана ЕЦП заява про стягнення витрат на правову допомогу з доданими до неї документами, у тому числі доказами їх направлення відповідачу. У поданій заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 27 500,00 грн.

Суд долучив вказану заяву до матеріалів справи.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №09/07/2018 про надання юридичних послуг від 09.07.2018 та додаткової угоди № 1 від 17.10.2018 до нього, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 45 000,00 грн, на яку позивачем нараховано 22 500,00 грн штрафу, 3 413,84 грн - 3% річних та 6 975,00 грн інфляційних втрат.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

09.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУ-1 Прилуки» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Ревелін Інформейшн» (далі - Виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг №09/07/2018 (далі - Договір) (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати необхідні юридичні дії для підготовки документів, складання процесуальних заяв та скарг щодо захисту прав та інтересів Замовника в кримінальних провадженнях, а Замовник зобов`язується оплатити надані послуги.

Крім того, Замовником можуть бути надані додаткові юридичні послуги з інших питань, що виходять за межі даного договору, зазначеного в п. 1.1 Договору, про що Сторонами даного договору укладається Додаткова угода до Договору або інший Договір. Вартість даних послуг підлягає окремій оплаті та не входить до вартості за цим Договором.

Перелік послуг, які Виконавець зобов`язався надати відповідно до наданої Замовником інформації та умов цього Договору, зазначений у п. 2.1 Договору.

Загальна вартість послуг за цим Договором встановлюється в Додатковій угоді до цього Договору, виходячи з розрахунку 2 500,00 грн без ПДВ за годину (п. 3.1 Договору).

За умовами п. 3.2, 3.3 Договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг шляхом переказу коштів на поточний рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 3.9 Договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої Виконавцем юридичної допомоги і її вартість.

Згідно з п. 5.3 Договору Замовник несе відповідальність за прострочення оплати за даним Договором у вигляді штрафу у розмірі 50% від вартості Договору.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом 3 календарних років (п. 4.1 Договору).

17.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Договору (далі - Додаткова угода), у п. 1.1 якої сторони погодили перелік послуг та їх вартість, що надається Виконавцем Замовнику, а саме:

1. Підготовка заяви про злочин (щодо розкрадання майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) - 5 000,00 грн;

2. Підготовка заяви про злочин (щодо крадіжки рентген апарата, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) - 5 000,00 грн;

3. Підготовка скарги щодо неправомірних дій ОСОБА_1 щодо реєстрації права власності всупереч ухвалі про забезпечення позову (заборона реєстраційних дій) - 7 500,00 грн;

4. Підготовка заяви про злочин (щодо викрадення 07.09.2018 особистих грошових коштів директора ОСОБА_2 в сумі 5 000 грн та недопуску невстановлених осіб до робочого місяця) - 5 000,00 грн;

5. Підготовка скарги щодо неправомірних дій ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , зокрема подання ними завідомо фіктивних та неправдивих позовних заяв (9 шт.) про стягнення (по 40 000 грн) за розписками з ТОВ «БУ-1 Прилуки» грошових коштів - 7 500,00 грн;

6. Підготовка заяви про злочин (щодо розкрадання обладнання газифікованої котельні на території за адресою: м. Прилуки, вул. Київська, 307) 5 000,00 грн;

7. Підготовка скарг щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР в порядку ст. 303 КПК України (4 шт.) - 10 000,00 грн.

Усього послуг на загальну суму 45 000,00 грн.

17.10.2018 сторони підписали акт №1 приймання-передачі наданих послуг до Договору (далі - Акт), відповідно до якого Виконавець (позивач) надав, а Замовник (відповідач) прийняв послуг на загальну суму 45 000,00 грн, перелік яких відповідає переліку, наведеному у п. 1.1 Додаткової угоди.

Замовник зазначає про відсутність будь-яких претензій щодо якості наданих Виконавцем юридичних послуг згідно з умовами Договору та Додаткової угоди. Сторони погодили, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту підписання акту наданих послуг. Даний акт є підставою для проведення розрахунку вартості наданих послуг, порядок якого визначений в п. 1.3 цього Акту (п. 1.3, 1.4. Акту).

Відповідно до п. 1.5, 1.6 Акту цей Акт є невід`ємною частиною Договору. В іншому, що прямо не передбачено цим Актом, Сторони керуються Договором та чинним законодавством України.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання на не оплатив вартість наданих послуг на загальну суму 45 000,00 грн.

Доказів сплати коштів у розмірі 45 000,00 грн відповідач суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач за Договором надав відповідачу юридичні послуги на загальну суму 45 000,00 грн, що підтверджується наданим актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2018, який підписаний відповідачем.

За умовами п. 3.3 Договору відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

У п. 1.3 Акту сторони погодили, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на правила обчислення строків, визначені ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що кошти за надані юридичні послуги на загальну суму 45 000,00 грн відповідач повинен був сплатити до 22.10.2018.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за надані послуги у встановлений строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 45 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленого до стягнення штрафу.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості наданих послуг, позивач нарахував та заявив до стягнення 22 500,00 грн штрафу.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони у п. 5.3 Договору передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафу у розмірі 50% від вартості Договору.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу, дійшов висновку про правильне його нарахування, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 22 500,00 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3 413,84 грн - 3% річних за період з 20.10.2018 по 29.04.2021 та 6 975,00 грн інфляційних втрат за листопад 2018 року - березень 2021 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних, дійшов висновку про неправильне їх нарахування, оскільки позивач невірно визначив початок періоду, за який нараховується 3% річних.

З урахуванням граничного строку сплати відповідачем коштів за надані послуги, про який суд зазначав вище, враховуючи визначений позивачем період (кінцеві дати здійснення нарахувань), нарахування 3% річних повинно здійснюватися за період з 23.10.2018 по 29.04.2021.

За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 3 399,04 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 399,04 грн.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, дійшов висновку про правильне їх нарахування, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 6 975,00 грн.

Крім того, позивач просить зазначити в рішенні суду, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати 3% річних, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за такою формулою: "Борг * Кількість днів прострочення * 3/100%/365 днів", та інфляційних збитків за формулою: "Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу * Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; Загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків" до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу і стягнути отриману суму 3% та інфляційних збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ревелін інформейшн";

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Вказана норма убезпечує особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 11, 12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Позивач просить здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу.

Суд зазначає, що інфляційні є способом захисту майнових прав і інтересів кредитора, що полягає у відшкодуванні йому матеріальних втрат від знецінення коштів у результаті інфляційних процесів, і гарантують отримання компенсації від боржника за використання утримуваних ним грошових коштів за весь час прострочення в їх сплаті. Суму боргу з урахуванням індексу інфляції слід розраховувати виходячи з індексу інфляції. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції встановлюється у відсотках. Отже, індекс інфляції є відсотком індексом споживчих цін який визначається відповідною Державною службою на підставі даних о цінових характеристиках товарів та послуг у відповідному місяці.

Таким чином, суд вважає, що інфляційні витрати належать до нарахувань, які можуть здійснюватися в контексті ч.10 ст. 238 ГПК України з моменту прийняття рішення у справі до моменту його виконання та сплати боргу.

Разом з тим, нарахування 3% річних необхідно здійснювати, починаючи з 30.04.2021, а інфляційних втрат - починаючи з квітня 2021 року, на суму боргу у розмірі 45 000,00 грн. При здійсненні часткової сплати заборгованості, нарахування 3% річних та інфляційних втрат має відбуватись на розмір основного боргу за договором, що залишається несплаченим.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 2 269,57 грн.

Також позивач сплатив судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 135,00 грн.

Оскільки ухвалою суду від 12.07.2021 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову судом відмовлено, судові витрати в частині стягнення 1 135,00 грн судового збору за подання вказаної заяви в силу приписів ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначив, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 27 500,00 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги від 28.04.2021, укладений з адвокатом Зражевською Н. В. (далі - Договір); додаткову угоду №8 від 16.06.2021 до Договору (далі - Додаткова Угода), акт №8 приймання-передачі наданих послуг до Договору на суму 27 500,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.10.2019, виданого Зражевській Н. В .

Згідно з п. 1.1 Додаткової угоди Клієнт (позивач) доручає Адвокату здійснити необхідні процесуальні дії для захисту та представництва його прав та інтересів у справі №927/449/21 про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу.

У п. 1.3 Додаткової угоди сторони погодили найменування та вартість послуг, які надаються Адвокатом, загальна вартість яких становить 27 500,00 грн.

За умовами п. 1.6 Додаткової угоди остаточний розрахунок здійснюється Клієнтом протягом 20 календарних днів з дня набрання рішенням Господарського суду Чернігівської області законної сили та на підставі підсипаного сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

16.06.2021 Адвокат та позивач підписали акт приймання-передачі наданих послуг, у якому зазначено про надання Адвокатом Клієнту послуг правничої допомоги, визначених у Додатковій угоді, на загальну суму 27 500,00 грн.

Отже, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 27 500,00 грн.

Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, стягненню з відповідача підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 27 497,84 грн.

Усього загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, становить 29 767,41 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки" (ідентифікаційний код 32512456, вул. Індустріальна, буд. 2, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ревелін інформейшн" (ідентифікаційний код 41112009, вул. Лесі Українки, буд. 26, кв. 117, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131, адреса для листування: вул. Дегтярівська, 25-А, корпус "Л", м. Київ, 04119) 45 000,00 грн заборгованості за надані послуги, 22 500,00 грн штрафу, 3 399,04 грн - 3% річних, 6 975,00 грн інфляційних втрат та 29 767,41 грн судових витрат.

3. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі №927/449/21, здійснювати:

- нарахування 3% річних на суму непогашеного за договором про надання юридичних послуг №09/07/2018 від 09.07.2018 боргу у розмірі 45 000,00 грн за такою формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, за кожен повний день прострочення, починаючи з 30.04.2021 і до моменту виконання цього рішення;

- нарахування інфляційних втрат на суму непогашеного за договором про надання юридичних послуг №09/07/2018 від 09.07.2018 боргу у розмірі 45 000,00 грн за такою формулою: сума залишку боргу х індекси інфляції (дефляції) за кожний місяць (за весь період) - сума залишку боргу, на який нараховуються інфляційні, за період з квітня 2021 року і на момент виконання цього рішення.

При зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

4. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун