Постанова № 9823530, 31.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.05.10Справа №2а-4524/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство ВІТЕК»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій.

за участю представників:

від позивача Ільонок Н.М. - пред-к, дов. №8 від 27.04.2010 р.

від відповідача Бора І.Ю. пред-к. дов. № 6/10-0 від 16.12.2009 р

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство ВІТЕК» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) від 26.03.2010 р. № 00004141102/0, №0000404102/0 рішення від 26.03.2010 р. № 0000894101 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення планової виїзної перевірки склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у зазначеному акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані податкові зобовязання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції.

Представник позивача наполягав на позовних вимогах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 21.05.2010 р., надав заперечення на позов (вих. № 502/9/10-0 від 20.05.2010 р.), в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з урахуванням виявлених порушень обґрунтовано визначено податкові зобовязання , нараховані штрафні санкції.

Під час розгляду справи представники позивача та відповідача наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01 10.2008 р. по .30.09.2009 р., за результатами якої 19.03.2010 р. був складений акт №95/41-02/24503541. . У зазначеному Акті перевірки зафіксовано, порушення позивачем, п.1.32. ст.1, п.п.5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в наслідок чого донараховано податок на прибуток у сумі 77750 грн., порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», порушення порядку утримання податку з доходів фізичних осіб з працівників підприємства при виплаті доходу, донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 732 грн., порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилось в несвоєчасному надходжені виручки по договору № 037/2003 постачання авіа палива для повітряних судів від 02.06.2003, укладеного з ЗАТ «Авіакомпанія «Когалимавіа».

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 26.03.2010 р. прийняти податкові повідомлення-рішення № 0000414102/0, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 107325 грн., в тому числі 77750 грн. основного платежем та 29575 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000404102/0, згідно з яким йому нараховане податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників у сумі 2196 грн., в тому числі 732 грн. - за основним платежем, 1464 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийнято 26.03.200 р. рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000894101, згідно з яким до платника податків застосовані штрафні санкцій у сумі 4548,78 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

У ст.2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( в редакція , яка діяла на час проведення операцій ) зазначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Представник відповідача наполягав на тому, що під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем були порушені вимог ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилось у несвоєчасному надходженні іноземній валюті за експортним контрактом по сумах 179698,19 руб. РФ, на 10 днів прострочення з 07.04.2009 р. по 16.04.2009 р., 647477,97руб. РФ на 5 днів прострочення з 12.04.2009 р. по 16.04.2009 р., 388486,81руб. РФ на 4 дні прострочення з 13.04.2009 р. по 16.04.2009 р.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач направив до Господарського суду АРК позовну заяву про стягнення з ЗАТ «Авіакомпанія «Когалимавіа» заборгованості у сумі 1215662,98 руб. РФ. Ухвалою Господарського суду АРК по справі № 2-24/439-2009 від 23.01.2009 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі. Під час розгляду зазначеної справі відповідач - боржник-нерезидент ЗАТ «Авіакомпанія «Когалимавіа» - у погашення простроченої дебіторської заборгованості, стягнення якої було предметом судового розгляду по справі по справі № 2-24/439-2009, 16.04.2010 р. перерахував на поточний рахунок позивача 1215662,98 руб. РФ.

Господарський суд, встановивши факт сплати боржником після відкриття провадження по справі суми заборгованості, стягнення якої є предметом позову, з причин відсутності предмета спору на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України припинив провадження по справі, стягнувши з ЗАТ «Авіакомпанія «Когалимавіа» на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно технічне забезпечення процесу.

За таких обставин приймаючи до уваги те, що провадження по справі № 2-24/439-2009 було припинено саме з причин погашення нерезидентом заборгованості, а позивач, виконуючи вимоги Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” щодо вчинення дій щодо своєчасного отримання від нерезидента коштів за проданий товар (надані послуги), звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в терміни, визначені у ст.1 цього Закону, суд приходить до висновку , що були відсутні підстави для нарахування пені відповідно до ст.4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

На думку суду надані позивачем документи свідчать про відсутність у податкового органу правових підстав вважати доведення факту не вчинення позивачем у строки, вказані у ст.1 и ст. 2 зазначеного Закону, дій щодо повернення (отримання) виручки від нерезидента за придбаний ним товар, в наслідок чого існують підстав для визнання протиправним ти скасуванню рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 0000894101 від 26.03.2010 р.

Ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що платниками податку з числа резидентів є субєкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажею продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7. цієї статті.

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

У акті перевірки №95/41-02/24503541 від 19.03.2010 р. зазначено, що позивач в період часу, який перевірявся, відніс до складу валових витрат вартість проведення інформаційно-консультаційних послуг по юридичним питанням згідно актів здачі прийомки наданих послуг, укладених на виконання умов договору про юридичне обслуговування № 7 від 01.04.2008 р. на суму 125000 грн., та договору №8 від 01.12.2008р. на суму 186000 грн. Виконавцем послуг був зазначений СПД ОСОБА_4 У податковому обліку вказані витрати включені позивачем до складу рядку 04.1- витрати на придбання товарів (робіт, послуг) декларації на прибуток з відповідні звітні періоди. На думку працівників податкового органу, що було підтверджено представником відповідача під час розгляду справи, платник податків необґрунтовано відніс вартість консультаційних послуг за зазначеними договорами до складу валових витрат, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 311000 грн.

До матеріалів справи залучені копії Договору № 7 на виконання робіт від 01.04.2008 р. та Договору № 8 на виконання робіт від 01.12.2008 р., укладених з ОСОБА_4 Предметом зазначених договорів визначено виконання останнім юридичного супроводження господарських договорів, судових справ контроль своєчасності отримання грошових коштів, контроль виконання зовнішньоекономічних договорів, їх юридичне супроводження, погашення заборгованості нерезидентів, надання юридичних консультацій проведення роботи по поверненню платнику податків зайво перерахованих коштів, стягнення заборгованості. Крім того позивачем до матеріалів справи залучені копії Актів здачі - приймання виконаних робіт від 15.12.2008р. та від 29.05.2009 р., в яких вказано, що роботи ОСОБА_4 виконані якісно, відсутні претензії до нього з боку позивача.

На вимоги суду позивачем надані копії договорів, позовних заяв, судових документів, яки свідчать про те, що у 2008-2009 р.р. на виконання обовязків, зазначених у договорах №7 та №8 на виконання робіт, ОСОБА_4 вчиняв дії щодо підготовки, розробки зовнішньоекономічних договорів, яки в подальшому укладались позивачем, вчиняв дії щодо юридичного супроводження виконання цих договорів, готував позовні заяви до суду від імені платника податків, представляв його інтереси в судах.

Вивчивши вказані документи, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4, діючи відповідно до умов договорів №7та№8, надавав позивачу в період часу, який перевірявся, послуги, направлені на отримання доходу платником податків від діяльності , зазначеної у його статуті. На думку суду твердження відповідача про те, що в наслідок діяльності ОСОБА_4 позивачем не був отриманий результат, зроблені на підставі припущень, без надання доказів таких висновків.

Проаналізувавши зазначені факти, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що не знайшло підтвердження обґрунтованість тверджень відповідача про неправомірність віднесення платником додатків до складу валових витрат сум, сплачених ОСОБА_4 за надані ним послуги.

За таких обставин стає зрозумілим, що податкове повідомлення - рішення № 0000414102/0 зроблено позивачем при неповному зясуванні всіх обставин справи, в наслідок чого існують підстави для визнання його протиправним та скасуванню.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

У ст. 1 Закону встановлено, що дохід сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” обєктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплати.

У п. 3.4 ст.3 Закону визначено, що при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де

К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;

акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

У п.4.3 ст. 4 Закону визначені доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доход.

Згідно з п.п. 4.3.36 п. 4.3. ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Ставки податку визначені у ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

У ст. 8 Закону визначений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону (п.п.8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” ).

Працівники податного органу в акті перевірки зазначили про встановлення заниження позивачем в період часу, який перевірявся, податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 732 грн.

У ст.71 КАС встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів обґрунтованості таких висновків.

Позивач підтвердив факт отримання працівниками доходів у негрошових формах в період часу, який перевірявся, надав детальний розрахунок сум податку з цих доходів , яки були визначені за формулою, встановленою у п. 3.4. ст.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, посилаючись при цьому на розяснення, викладені у листі ДПА України від 07.10.2008 р. №9615/6/17-0716.

Відповідачем в порядку, встановленому у ст.71 КАС України не надано доказів невірного визначення позивачем сум податку з вказаних видів доходу.

В силу викладеного суд вважає, що існують підстави для визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000404102/0 від 26.03.2010 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 31.05.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 05.06.2010 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 26.03.2010 р. № 0000414102/0 та № 0000404102/0 .

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 000089410 від 26.03.2010 р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Підприємство «Вітек» (м.Сімферополь, аеропорт «Центральний» код ЄДРПОУ 245034541) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.