Рішення № 98233955, 05.07.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.2021 Справа № 905/768/21

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання - Куц Д.Ф.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" .

Відповідач - Фізична особа-підприємець Підтинна Оксана Сергіївна .

Про стягнення 37345,10 грн.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Підтинної Оксани Сергіївни (далі - відповідач) про стягнення 37345,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №10/20-3 Ки від 19.10.2020, в частині здійснення оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість, нараховані 3% річних пені та штрафу.

Ухвалою суду від 05.05.2021 вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Учасники розгляду справи були повідомлені належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

28.05.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначила, внаслідок запровадженням локдауну з метою запобігання розповсюдження короновірусної хвороби COVID-19 торгівельна діяльність відповідача була зупинена. У зв`язку з настанням наведених обставин, відповідач просить зменшити розмір штрафу. Розмір основної заборгованості відповідач визнає. Рішення про стягнення боргу просить розстрочити на шість місяців. Крім того, зазначає, що після пред`явлення позову, частково здійснила оплату заборгованості в розмірі 3000 грн.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

19.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Підтинною Оксаною Сергіївною (далі - покупець) укладено договір №10/20-3 Ки (далі - договір), згідно з п.п.1.1, 1.2 якого, постачальник зобов`язується поставляти товар відповідно до даних покупцем замовлень, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Конкретні кількість, ціна (вартість), асортимент, номенклатура товару, його часткове співвідношення за видами, марками визначається видатковими накладними на кожну поставку (а.с.7-10).

Відповідно до п.5.4 договору, оплата партії товару здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунка-фактури та/або накладної протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару...

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021... (п.8.1 договору).

На виконання умов договору поставки від 19.10.2020, позивачем за видатковою накладною №13929 від 20.10.2020 поставлений відповідачу товар на загальну суму 32554,44 грн, вказаний товар було прийнято відповідачем без будь-яких зауважень (а.с. 38-40).

08.02.2021 відповідачу направлено вимогу №25 щодо неналежного виконання умов договору, в якій просить сплатити кредиторську заборгованість за поставлений товар на суму 32554, 44 грн (а.с.35-36).

На виконання умов договору, відповідачем здійснено оплату за поставлений товар частково на суму 5000 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою по рахунку позивача (а.с.41).

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставку товару не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем.

Під час розгляду справи, відповідачем було сплачено частину заборгованості перед позивачем у розмірі 3000 грн, що підтверджується квитанцією №0омо43341 від 26.05.2021 (а.с.70).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідачем було сплачено частину заборгованості за поставку товару за договором від 19.10.2020 у розмірі 3000 грн після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 3000 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору на вказану суму.

На час прийняття рішення у справі, доказів виконання відповідачем зобов`язання з поставку позивачу товару за укладеним сторонами договором на суму 24554,44 грн не надано, а отже вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем до стягнення заявлений штраф у розмірі 8266,33 грн (30% від суми заборгованості в розмірі 27554,44 грн), а також пеня в сумі 1226,15 грн за період:

- з 21.12.2020 по 11.03.2021 (нарахована на суму 32554,44 грн);

- з 15.03.2021 по 19.04.2021 (нарахована на суму 27554,44 грн).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони в пункті 6.2 договору погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання п.5.4 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та проценти за користування чужими грошовими коштами в розрахунку 3% річних. Нарахованих на суму грошового зобов`язання за весь період такого користування. У разі, якщо затримка по оплаті товару становить більше 30 календарних днів, покупець зобов`язаний додатково до пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та процентів за користування чужими грошовими коштами виплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості.

Перевіривши заявлений позивачем період нарахування пені, суд дійшов висновку, що вірний період нарахування пені на суму 32554,44 грн є з 22.12.2020 по 11.03.2021 (19.12.2020 та 20.12.2020 були вихідними днями). Інший період визначений позивачем вірно.

Здійснивши самостійно розрахунок пені, суд вважає вимоги в цій частини такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 1220,9 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд зазначає що позивачем арифметично вірно визначений розмір штрафу в сумі 8266,33 грн (30% штрафу від суми заборгованості в розмірі 27554,44 грн).

Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, також просить стягнути 3% річних в розмірі 298,18 грн за період:

- з 21.12.2020 по 12.03.2021 - на суму 32554,44 грн;

- з 15.03.2021 по 19.04.2021 на суму - 27554,44 грн;

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, виходячи за дати виникнення грошового зобов`язання у відповідача здійснити оплату за договором, вважає вірними наступні періоди нарахування 3% річних:

- з 22.12.2020 по 11.03.2021 (нараховані на суму 32554,44 грн);

- з 15.03.2021 по 19.04.2021 (нараховані на суму 27554,44 грн).

Здійснивши розрахунок 3% річних за вказаними вище періодами, суд задовольняє вимоги в цій частині частково на суму 295,51 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначила, що через введення жорстких обмежень у діяльність торгівельних точок, які в умовах адаптивного карантину не можливо передбачити, умови ведення діяльності постійно змінювались та через часте погіршення епідеміологічної обстановки відповідач змушена була закривати магазини на вимоги органів влади, що в свою чергу обумовило неможливість реалізації отриманих товарів. Враховуючи наявність карантинних обмежень, введення локдауну та відмови позивача від повернення товару, а також приймаючи до уваги, що відповідач частково здійснює оплату, просила зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

Згідно з ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

На підтвердження скрутного матеріального становища, відповідачем надано до суду: наказ від 20.12.2020 №4-к/тр «Про виконання Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020", згідно з яким працівникам відповідача надані відпустки без збереження заробітної плати; засвідчена копія виписки по рахунку відповідача за січень 2021 року; податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2021 року, відповідно до якого загальна сума нарахованого доходу складає 300025 грн.; відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам та відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за січень-березень 2021 року, з яких вбачається, що відповідачем здійснюється виплата заробітної плати працівникам; договір оренди нежитлового приміщення №18/09/2020/2 від 18.09.2020 та рахунок-фактуру №01/01/21/2 від 01.02.2021 на оплату за орендоване приміщення (а.с.54-69).

Відповідно до Постанови КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405 був неодноразово продовжений.

Постановою КМУ від 16.06.2021 №611 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 №405", зокрема, продовжено карантин до 31.08.2021.

Крім вказаного, з 08 до 24 січня включно 2021 року в Україні були посилені карантинні обмеження згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, враховуючи часткове виконання відповідачем зобов`язання з оплати за договором поставки та недоведеність позивачем понесення ним збитків чи будь-яких інших негативних наслідків, викликаних несвоєчасною оплатою поставленої продукції, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого відповідачу штрафу на 50% до 4133,17 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з п.2) ч.6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За змістом ч.3 ст. 331 ГПК України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи викладене вище, а також що відповідач не ухиляється від своїх договірних зобов`язань та частково здійснює оплату заборгованості, приймаючи до уваги складну економічну ситуацію, яка склалась внаслідок встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів на території України, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду рівними частинами строком на три місяці.

Відповідно до ч.1 ст. 130 ГПК України, яка кореспондується з ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір", у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав вимогу позивача про стягнення основної заборгованості, суд вважає за можливе повернути позивачу 50 відсотків судового збору в сумі 837,41 грн (50% судового збору від загальної заявленої позивачем до стягнення суми пропорційно вимозі про стягнення основної заборгованості в розмірі 27554,44 грн), сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Підтинної Оксани Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" (01033, м.Київ, вул.Шота Руставелі, буд.38, кв.12, ідентифікаційний код юридичної особи - 37567185), заборгованість у розмірі 24554 (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 44 коп., пеню в розмірі 1220 (одна тисяча двісті двадцять) грн 90 коп., 3% річних у розмірі 295 (двісті дев`яносто п`ять) грн 51 коп., штраф у розмірі 4133 (чотири тисячі сто тридцять три) грн. 17 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1432 (одна тисяча чотириста тридцять дві) грн 05 коп.

Розстрочити виконання рішення суду у справі №905/768/21, шляхом сплати Фізичною особою-підприємцем Підтинною Оксаною Сергіївною ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" (01033, м.Київ, вул.Шота Руставелі, буд.38, кв.12, ідентифікаційний код юридичної особи - 37567185) загальної суми (з урахуванням судового збору) у розмірі 31636 (тридцять одна тисяча шістсот тридцять шість) грн 07 коп. рівними частинами, а саме: до 05.08.2021 - 10545 (десять тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн 36 коп.; до 05.09.2021 - 10545 (десять тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн 36 коп та до 05.10.2021 - 10545 (десять тисяч п`ятсот сорок п`ять) грн 36 коп.

Закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Фізичної особи-підприємця Підтинної Оксани Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 ) у розмірі 3000 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору на вказану суму.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" (01033, м.Київ, вул.Шота Руставелі, буд.38, кв.12, ідентифікаційний код юридичної особи - 37567185) 50 відсотків судового збору, в розмірі 837 (вісімсот тридцять сім) грн 41 коп., сплаченого при поданні позову за вимогу про стягнення основної заборгованості, згідно з платіжним дорученням № 1048 від 19.04.2021, призначення платежу «*;101;37567185; Судовий збір, за позовом ТОВ "Дрім Мейкерс", Господарський суд Донецької області".

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.07.2021.

Суддя О.В. Говорун