Рішення № 98233849, 08.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2021р. Справа № 904/4192/21

За позовом: Керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ (позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, м. Дніпро (позивач-2)

До: Компанії «Сівілком Лімітед», м. Кіпр (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайн-М», м. Дніпро (відповідач-2) та Приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Зінкової Юлії Євгенівни, м. Дніпро (відповідач-3)

Про: скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним акту прийому-передачі та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Васильєв О.Ю.

Секретар судового засідання Броян А.Р.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від прокуратури: Дичко С.М. (прокурор відділу);

Від позивача-1: не з`явився;

Від позивача-2: Хмара Є.А. (представник);

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: не з`явився;

Від відповідача-3: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (позивач-2) звернувся з позовом до Компанії «Сівілком Лімітед» (відповідач-1), ТОВ «Лайн-М» (відповідач-2) та Приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу - Зінкової Юлії Євгенівни (відповідач-3) про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Ю.Є. №51529067 від 10.03.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію 50/100 права власності компанії «Сівілком Лімітед» на об`єкт нерухомого майна - Жовтневий районний військовий комісаріат, що розташований: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, площа Соборна, будинок 11; визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна , зареєстрованого в реєстрі №219, 220 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Ю.Є., про передачу об`єкта за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, буд. 11; та витребування з чужого незаконного володіння компанії «Сівілком Лімітед» (реєстраційний номер №НЕ402733, 7600, Кіпр, Ларнака, Атіену, вулиця Гастрас, 4) у власність Держави в особі Міністерства оборони України (юридична адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 50/100 розміру частки власності Жовтневого районного військового комісаріату, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, площа Соборна, будинок 11, згідно опису: літ.А-1 - військовий комісаріат; літ. під А-1 — цокольний поверх; літ.а - ґанок; літ.аі, а2, аЗ - вхід в цокольний поверх; а4 - вхід в котельну; літ.а5, аб - приямок; літ.Б-1 - будівля; літ. 6-1 - прибудова; літ.61-1 - прибудова, загальною площею 202,5 кв.м.; літ.б, 61- ґанки; літ.В-1 - будівля; літ.в-1 - тамбур, загальною площею 54,6 кв.м.; літ.в-ганок; літ. Г-1 - будівля, загальною площею 83,9 кв.м.; літ.Д-уборна; літ. Е-сарай; № 1-6 - споруди, І-мостіння. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2049802612101 вартістю 858 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 19.04.21р. було відкрито провадження у справі №904/4192/21, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Міністерство оборони України (позивач-1) та КЕВ м. Дніпро (позивач-2) в письмових поясненнях та під час судових засідань позовні вимоги прокурора підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Компанія «Сівілком Лімітед» (відповідач-1) своїм право на надання відзиву на позов не скористався , однак подав до суду клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності на звернення з цим позовом. Клопотання обґрунтоване посиланням на те, що коли рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.07р. у справі №7/167-07 набрало законної сили, ТОВ «Лайн-М» було зареєстроване право власності на 50% частки спірного нерухомого майна; але після того , як вищезазначене рішення суду було скасоване, вказана справа направлена на новий розгляд , то позивачами протягом тривалого часу (більше трьох років) не вчинялось жодних дій , направлених на поворот виконання вказаного рішення або витребування вказаного майна від ТОВ «Лайн-М» (відповідач-2). А тому (на думку відповідача-1), позивачі пропустили строк позовної давності (який закінчився 04.02.12р.) на звернення з вимогами про витребування майна , а інші вимоги позивача відповідач-1 вважає похідними.

ТОВ «Лайн-М» (відповідач-2) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином на адресу , зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.04.21р., т.1, а.с.101-111 (що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями, направленими на адресу відповідача та повернутим органами зв`язку з посиланням «невірно зазначена (відсутня) адреса» (т.2, а.с.12-15).

Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу – Зінкова Ю.Є. (відповідач-3) проти задоволення позовних вимог заперечувала, стверджуючи (поміж-іншим), що на момент реєстрації речових прав на нерухоме майно нею була виконана повна перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень та не виявлено жодних підстав для прийняття відповідних рішень про відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно. Ці дії виконані з дотриманням вимог п.5 ст. 18, ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому відповідач-3 зазначає, що нею прийнято законне та обґрунтоване рішення № 51529067 від 10.03.2020р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Також зазначала , що вона не є належим відповідачем у цій справі.

20.05.20р. на адресу суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (позивач-2) надійшли пояснення по справі, в яких вказано , що при реєстрації права власності на будівлі та споруди військового містечка №15 за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, будинок 11 за ТОВ «Лайн-М» код ЄДРПОУ (33159718), приватний нотаріус Зінкова Ю.Є. не пересвідчилась в цивільній правоздатності та дієздатності юридичної особи, не виконала обов`язку щодо ознайомлення з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб. За даним кодом ЄДРПОУ міститься інформація про реєстрацію ТОВ «Баострейд» з 08.09.04р. , діяльність якого не припинялась. Окрім того , позивач-2 зазначає, що рішення №51529067 від 10.03.2020р. прийнято на підставі акту прийому-передачі, який був складений на підставі скасованого судового рішення, відповідно даний документ є нікчемним, а тому рішення №51529067 від 10.03.2020р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягає скасуванню.

10.06.21р. через канцелярію суду від Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону надійшла відповідь на відзив, де зазначені заперечення проти обставин , викладених відповідачем-3 у відзиві на позов. Приватним нотаріусом не здійснено повної перевірки документів перед державною реєстрацією прав на нерухоме майно. Окрім цього , визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна зареєстрованого в реєстрі №219,220 є вірним способом захисту порушеного права. Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зінкова Ю.Є. є належним відповідачем у справі, а отже зобов`язана у солідарному порядку з іншими відповідачами сплатити суму судового збору.

Заслухавши пояснення представників прокурора та позивача-2, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.07р. у справі №7/167-07 за позовом ТОВ «Лайн-М» до Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області за участю третьої особи – Міністерства оборони України , про визнання права спільної часткової власності ; позов задоволено, визнано за ТОВ «Лайн-М» право спільної часткової власності на літ. А-1 –військовий комісаріат, літ. під. А-1 –цокольний поверх, літ. а –ганок, літ. а1, а2, а3 - вхід в цокольний поверх, а4 –вхід в котельну, літ. а5,6 –приямок, літ. Б – 1 будівля, літ. б-1 –прибудова, літ. б1 - 1 –прибудова, загальною площею 202, 5 кв.м, літ. б, б1 –ганки, літ. В-1 – будівля, літ. в-1 –тамбур, загальною площею 54, 6 кв. м, літ. в –ганок, літ. Г-1 –будівля, загальною площею 83, 9 кв. м, літ. Д –уборна, літ. Е –сарай, № 1-6 –споруди, І –мостіння, що знаходяться за адресою: площа Жовтнева, буд. 11 у м. Дніпропетровську з часткою у праві спільної часткової власності 50%. (т.1, а.с. 65-69)

Постановою Вищого господарського суду від 04.02.09р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2007 у справі №7/167-07 скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області (т.1., а.с.70-73).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.10р. у справі №25/39-09(7/167-07) відмовлено в задоволені позову (т.1., а.с.74-77).

Відповідно до приписів ч.4. ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із отриманої судом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №253641309 від 21.04.21р. (а.с.116-117): 04.03.2020р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зінковою Ю.Є. було зареєстровано право приватної (спільної ) власності за Компанією Сівілком Лімітед (відповідач-1) на об`єкт (нерухоме майно): літ. А-1 –військовий комісаріат, літ. під. А-1 –цокольний поверх, літ. а –ганок, літ. а1, а2, а3 - вхід в цокольний поверх, а4 –вхід в котельну, літ. а5,6 –приямок, літ. Б – 1 будівля, літ. б-1 –прибудова, літ. б1 - 1 –прибудова, загальною площею 202, 5 кв.м, літ. б, б1 –ганки, літ. В-1 –будівля, літ. в-1 –тамбур, загальною площею 54, 6 кв. м, літ. в –ганок, літ. Г-1 –будівля, загальною площею 83, 9 кв. м, літ. Д –уборна, літ. Е –сарай, № 1-6 –споруди, І –мостіння; за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро ( місто Дніпропетровськ), площа Соборна ( площа Соборна; площа Жовтнева), буд.11. Присвоєно номер запису про право власності/довічної власності: 35855272.

Підставою для державної реєстрації права власності вказано: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2007р. №7/167-07; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 219, 220, виданий 04.03.20р., видавник: Зінкова Ю.Є. приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округа: серія та номер 2, виданий 25.12.2019р., видавник: компанія Сівілком Лімітед; серія та номер 4, виданий 04.03.20р., видавник: ТОВ «Лайн-М».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України (позивач-1), як центральний орган виконавчої влади, забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що управління об`єктами державної власності – це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними у межах, визначених законодавством України.

Підпунктом 5 пункту 6 Положення про Міністерство оборони України Затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №406/2011 передбачено, що Міноборони України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку здійснювати захист своїх законних прав та інтересів у судах та інших юрисдикційних органах, у тому числі міжнародних.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», п.п. 1, 4 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, який зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України. Як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, до числа яких відноситься і Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро ( позивач-2).

Відповідно до розділу V Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №448 від 03.07.2013 (Положеня) квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України.

Відповідно до п. 2.4 Положення КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.

Відповідно до п. 5.14 Положення фонди військових містечок та земельні ділянки, утримання яких фінансується за рахунок бюджетних асигнувань відповідно до кошторису МО України на квартирно-експлуатаційне забезпечення, обліковуються у КЕВ (КЕЧ).

Облік фондів військових містечок, квартирного майна та земельних ділянок полягає в оформленні первинних документів, здійсненні своєчасних, повних, достовірних і точних записів у книгах (картках) кількісного обліку (накопичувачах інформації ПЕОМ) усіх операцій, пов`язаних з прийманням (передачею), зміною якісного (технічного) стану та списанням з кількісного обліку будівель і споруд (п. 5.18. Положення).

У відповідності до п. 4.5 Положення, Начальник КЕВ, будучи командиром військової установи, у разі вилучення земель оборони або нерухомого військового майна зобов`язаний вжити заходів щодо захисту інтересів держави відповідно до чинного законодавства.

Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», а також узагальненої практики, встановленої постановою Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020, на адресу Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро направлено лист від 09.02.2021 № 5-2-310вих-21, яким доведено до керівництва зазначених установ про незаконне вибуття з державної власності 50% будівель та споруд військового містечка №15 за адресою: м. Дніпро, площа. Соборна (стара назва - Жовтнева), 11.

У наведеному листі також зазначено, що КЕВ м. Дніпро та Міністерством оборони України заходи представництва інтересів держави в суді не вживають, у зв`язку з чим військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону встановлені підстави для пред`явлення позову в інтересах держави, а також повідомлено що такий позов буде пред`явлений прокурором. (т.1, а.с.25).

З матеріалів справи вбачається, що від КЕВ м. Дніпро та Міністерства оборони України надійшли відповіді на зазначене повідомлення за №525/801 від 11.03.2021 року та №370/2/2342 від 15.03.2021 року, відповідно, з яких вбачається, що КЕВ м. Дніпро і Міністерства оборони України ні до, ні після повідомлення прокурора про порушення інтересів держави не звернулися до суду з позовом на захист інтересів держави. У цих же відповідях не зазначено, що КЕВ м. Дніпро та Міністерства оборони України планують найближчим часом звернутися до суду з позовом. (а.с. 30-32).

За таких обставин, важливо зазначити позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 року за справою № 912/2385/18, зокрема, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію щодо підстав звернення прокурора до суду та надала відповіді на такі питання: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор зазначає, що шляхом моніторингу єдиного реєстру судових рішень та офіційного сайту Господарського суду м. Києва встановлено, що станом на 14.04.2021 року Міністерство оборони України та КЕВ м. Дніпро не подавали позовної заяви до Компанії «Сівілком Лімітед» та ТОВ «Лайн-М» про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння. Не дивлячись на те, що військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону було повідомлено уповноважені органи про порушення інтересів держави ще 09.02.21р., Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро та Міністерство оборони України не вживали жодних заходів для відновлення порушених інтересів держави та до суду не зверталися. Таким чином, як стверджує прокурор , Міністерством оборони України та КЕВ м. Дніпро не здійснено захист інтересів держави, що відповідно до ст. 23 Закону України «По прокуратуру» і було підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор зазначає, що 04.03.20 р. ТОВ «Лайн-М» (відповідач-2) використовуючи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2007 року у справі №7/167-07, яке було скасоване, незаконно передало компанії «Сівілком Лімітед» (відповідач-1) за актом прийому-передачі нерухомого майна , зареєстрованого в реєстрі №219, 220 приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Ю.Є., 50/100 частин власності об`єкта за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, буд. 11, згідно опису: літ.А-1 - військовий комісаріат; літ. під А-1 – цокольний поверх; літ.а - ганок; літ.а1, а2, а3 - вхід в цокольний поверх; а4 – вхід в котельну; літ.а5, а6 - приямок; літ.Б-1 - будівля; літ. б-1 - прибудова; літ.б1-1 - прибудова, загальною площею 202,5 кв.м.; літ.б, б1- ганки; літ.В-1 - будівля; літ.в-1 - тамбур, загальною площею 54,6 кв.м.; літ.в-ганок; літ. Г-1 - будівля, загальною площею 83,9 кв.м.; літ.Д-уборна; літ. Е-сарай; № 1-6 - споруди, І-мостіння. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2049802612101.

На підставі акту прийому-передачі Державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Зінкова Ю.Є. прийняла рішення №51529067 від 10.03.20 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого було проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки 50/100 на Жовтневий районний військовий комісаріат, що розташований Дніпропетровська обл., м. Дніпро, площа Соборна, будинок 11, за суб`єктом: компанія «Сівілком Лімітед» , а також відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

При реєстрації права власності на будівлі та споруди військового містечка №15 за адресою: м. Дніпро, площа. Соборна, 11 за ТОВ «Лайн-М» код ЄДРПОУ 33159718, приватний нотаріус Зінкова Ю.Є не пересвідчилась в цивільній правоздатності та дієздатності юридичної особи, не виконала обов`язку щодо ознайомлення з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб –підприємців та громадських формувань і не перевірила, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності, чим грубо порушила положення абз. 4; абз. 5; ст.44 Закону України «Про нотаріат». Так, за цим кодом ЄДРПОУ міститься інформація про реєстрацію ТОВ «Баострейд» з 08.09.2004 року діяльність якого не припинялась.

Згідно статті 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»– статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Відповідно до пункту 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (із змінами), для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються: 1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України “Про нотаріат”; 3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою); 4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

Судом встановлено, що в порушення вказаних правових норм без рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи, без письмової згоди співвласників майна (в даному випадку КЕВ м. Дніпро ) приватний нотаріус Зінкова Ю.Є. посвідчила акт приймання-передачі 50% майна до статутного капіталу компанії «Сівілком Лімітед»

Оскільки рішення №51529067 від 10.03.20 р. прийнято на підставі акту прийому-передачі, який був складений на підставі скасованого (тобто не маючого юридичної сили на дату складання акту) судового рішення (рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.07р.) у справі №7/167-07, відповідно цей документ є нікчемним, а тому рішення №51529067 від 10.03.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтями 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Виходячи із змісту статей 317, 318 ЦК України, лише власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Як визначено ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно приписів ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», під управлінням об`єктами державної власності розуміється здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Приписами ст. 4 цього Закону визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління), органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами, державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури).

Вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності») належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону саме управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).

Статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті); з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна; військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням; облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Таким чином, як випливає з приписів вищенаведених правових норм, військове майно - це є державне майно, що закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління, а повноваження щодо вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» належить саме до компетенції Кабінету Міністрів України.

Тому, виходячи з положень законодавства України, власником спірного нерухомого військового майна військового містечка № 15 є держава Україна в особі органів управління майном - Міністерства оборони України та КЕВ м. Дніпро, яким належать право володіти, користуватися і розпоряджатися майном у визначених законом межах, та які уповноважені виконувати функції власника нерухомого військового майна і здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Судом встановлено, що Міністерство оборони України та КЕВ м. Дніпро рішень про відчуження нерухомого майна військового містечка № 15 не приймали.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6

ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З огляду на викладене та з урахуванням правового статусу нерухомого майна військового містечка № 15, оформлення права власності на вказане майно за відповідачем-1, фактично є вибуттям спірного майна з державної власності всупереч закону у зв`язку з чим, Акт прийому-передачі нерухомого майна , зареєстрованого в реєстрі за №219, 220 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зінковою Ю.Є. про передачу об`єкта за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, буд. 11, підлягає визнанню недійсним.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, регламентовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час проведення оспорюваних реєстраційних дій) був унормований порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Зокрема, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Проте, у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було викладено у новій редакції.

Відповідно до аб. 1-3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» передбачено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом вказаної норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 спосіб захисту у вигляді скасування запису вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 20.08.2020 у справі №916/2464/19.

З огляду на викладене, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Ю.Є. №51529067 від 10.03.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію 50/100 права власності компанії «Сівілком лімітед» на об`єкт нерухомого майна - Жовтневий районний військовий комісаріат, що розташований: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, площа Соборна, будинок 11, підлягає скасуванню.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння, тобто віндикація.

Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до

ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Зміст вказаних приписів свідчить, що предметом віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За змістом цієї норми вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети щодо передачі майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником.

Як вбачається з вище наведених обставин, усупереч діючому порядку, належним власником, тобто державою в особі її органів управління, у конкретному випадку – Міністерства оборони України та КЕВ м. Дніпро, жодні рішення щодо припинення права власності на нерухоме майно, не приймались і не надавались.

Отже, нерухоме державне майно вибуло з володіння держави на підставі незаконних дій Відповідачів, а тому належне державі на праві власності майно – нерухоме майно, вибуло поза її волею, відтак відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України спірне майно підлягає витребуванню в добросовісного набувача на користь належного власника – держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Дніпро.

Крім того, відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стала практика ЄСПЛ свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином вірним предметом позову є віндикація, тобто витребування належним власником нерухомого майна.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем жодних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві не надано. А тому позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Так, відповідно до частин першої - третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За наслідком аналізу зазначеної норми права здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16-ц (пункт 72), від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52).

Характер спору у цій справі свідчить, що спір виник саме з відповідачами-1, 2 з приводу порушення саме ними прав позивача.

Отже, позовні вимоги про скасування державної реєстрації речового права не можуть бути звернені до державного реєстратора (приватного нотаріуса). Державний реєстратор (приватний нотаріус) зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі, чи не був залучений.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

Одночасно суд критично оцінює заперечення відповідача-3, викладені у відзиві на позов (оскільки приватний нотаріус здійснюючи державну реєстрацію права власності не здійснила перевірку набрання чинності рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.07р. у справі №7/167-07, яке в подальшому було скасовано постановою ВГСУ від 04.02.09р. у цій же справі.)

Також, суд не вбачається достатньо правових підставі для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (оскільки порушення прав позивачів відбулось з моменту державної реєстрації за відповідачем-1 права спільної власності - 04.03.20р., та саме з цього моменту здійснюється відлік строків позовної давності; окрім того, слід зазначити, що після скасування постановою ВГСУ від 04.02.09р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.07р. у справі №7/167-07 за відповідачами-1, 2 не було у встановленому законом порядку зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно).

За змістом частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи обставини справи, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 17 410, 00 грн. повністю покладається на відповідача-2.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері задовольнити.

2. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зінкової Юлії Євгенівни №51529067 від 10.03.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію 50/100 права власності компанії «Сівілком Лімітед» на об`єкт нерухомого майна - Жовтневий районний військовий комісаріат, що розташований: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, площа Соборна, будинок 11.

3. Визнати недійсним Акт прийому-передачі нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі №219, 220 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зінковою Юлією Євгенівною про передачу обєкта за адресою: Дніпропетровська область,

м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, буд. 11.

4. Витребувати з чужого незаконного володіння відповідача-1 : компанії «Сівілком Лімфітед» (реєстраційний номер №НЕ402733, 7600, Кіпр, Ларнака, Атіену, вулиця Гастрас, 4) у власність Держави в особі Міністерства оборони України (юридична адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 50/100 розміру частки власності Жовтневого районного військового комісаріату, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, площа Соборна, будинок 11, згідно опису: літ.А-1 - військовий комісаріат; літ. під А-1 – цокольний поверх; літ.а - ганок; літ.а1, а2, а3 - вхід в цокольний поверх; а4 – вхід в котельну; літ.а5, а6 - приямок; літ.Б-1 - будівля; літ. б-1 - прибудова; літ.б1-1 - прибудова, загальною площею 202,5 кв.м.; літ.б, б1- ганки; літ.В-1 - будівля; літ.в-1 - тамбур, загальною площею 54,6 кв.м.; літ.в-ганок; літ. Г-1 - будівля, загальною площею 83,9 кв.м.; літ.Д-уборна; літ. Е-сарай; № 1-6 - споруди, І-мостіння. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2049802612101 вартістю 858 000 (вісімсот п`ятдесят вісім тисяч) гривень 00 коп.

5. Стягнути з відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайн М» (49000,м.Дніпро, вул. Надії Алексеєнко,40-Б, код ЄДРПОУ 33159718) на користь Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 2; код ЄДРПОУ 38296363): 17 410, 00 грн. – витрат на сплату судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 12.07.21р.

Суддя О.Ю.Васильєв