Рішення № 98233691, 02.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2021м. ДніпроСправа № 904/252/21 Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.

та представників:

від позивача: Коптілов Ю.В. - адвокат;

від відповідача - 1: Підлужний В.М. – адвокат;

від відповідача - 2: не з`явився;

від відповідача - 3: Ластіна Ю.С. - адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Самара", м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-С", м. Донецьк

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Петро і К", м. Донецьк

відповідача-3: Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

про визнання відсутнім права, визнання права та зобов`язання вчинити певні дії

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Самара" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-С", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Петро і К", відповідача-3: Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", в якому просить:

1. Визнати відсутнім право Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-С" на коригування (зменшення) договірної (дозволеної до використання) потужності на 240кВт, що здійснена на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петро і К".

2. Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Самара" на встановлення договірної (дозволеної до використання) потужності 250 кВт за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, будинок 124.

3. Зобов`язати Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" здійснити коригування дозволеної потужності (збільшення) власнику мереж Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Самара" до 250 кВт за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, будинок 124.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача-1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Сінтез-С" неправомірно, всупереч правам та інтересам позивача, передало частину потужності в розмірі 240 кВт на користь ТОВ "Петро і К", а АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" відмовляється скоригувати (відновити) на користь позивача розмір потужності, який раніше був погоджений на об`єкт та вважає, що для такого коригування до нього має звернутися з відповідною заявою відповідач-2 - ТОВ "Петро і К" як особа, на користь якої раніше було погоджено зменшення потужності власником мереж.

Позивач оцінює таке твердження як необґрунтоване. На його думку ТОВ "Петро і К" не має права розпоряджатися вказаною потужністю.

Своє право на спірну потужність позивач обґрунтовує набуттям у власність нерухомості - виробничо-торгівельного комплексу А-5 загальною площею 11337,7 кв.м за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 124, попереднім власником якого було ТОВ "Сінтез-С", з яким було укладено договір про постачання електричної енергії з дозволеною потужністю 250 кВт.

Правовою підставою позову позивач зазначає, серед іншого, Правила роздрібного ринку електричної енергії, відповідно до пункту 1.1.2 яких дозволена (договірна) потужність – це максимальна величина потужності, дозволена до використання в будь-який час за кожним об`єктом споживача відповідно до умов договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії, набута на підставі виконання договору про приєднання до електричних мереж або у результаті набуття права власності чи користування на об`єкт (об`єкти).

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 03.03.2021, відповідач-3 зазначає, що між ним та відповідачем-1 укладено договір № 061360 від 30.06.2011 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого відповідач-3 має зобов`язання продавати відповідачу-1 електричну енергію потужністю 250 кВт, а відповідач-1 сплачує відповідачу-3 вартість використаної (купленої) електричної енергії. Цей договір з 01.01.2019 втратив чинність та набув чинність публічний договір, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Також відповідач-3 посилається на те, що до нього звернувся із заявою відповідач-2 про приєднання об`єкта «нежитлова будівля, СТО» за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 126, після чого відповідач-2 надав відповідачу-3 лист та паспорт точки розподілу щодо коригування з відповідачем-1 в частині зменшення дозволеної потужності на 240 кВт договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідач-3 вважає, що він правомірно та обґрунтовано задовольнив заяву відповідача-1 та відповідно до пункту 4.1.11 Кодексу систем розподілу зменшив йому договірну потужність на 240 кВт.

Крім того, відповідач-3 вказує, що ані відповідач-1, ані позивач не повідомляли відповідача-3 про зміну власника об`єкта, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, будинок 124.

У відзиві на позов, який надійшов до суду 24.03.2021, відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

- позивач, як власник майна, отримав певний розмір потужностей, проте замість збільшення власних потужностей за рахунок нових або інших, що буде потребувати відповідної оплати, просить суд безкоштовно вилучити ці потужності у відповідача-1 та відповідача-2;

- позивач не є стороною правовідносин між відповідачем-1 та відповідачем-2 в частині корегування потужностей з відповідача-1 на користь відповідача-2;

- ТОВ «Сінтез-С» ніколи не було власником виробничо-торгівельного комплексу А-5, загальною площею 11337,7 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, будинок 124;

- ТОВ «Сінтез-С» не зобов`язане повідомляти відповідача-3 про зміну власника нерухомого майна, оскільки ніколи не було власником нерухомого майна;

- договори про постачання електричної енергії були підписані в 2008 та 2011 роках, за відома попередніх власників нерухомого майна, які не заявляли жодних претензій до цих договорів;

- позивач отримав лише нерухоме майно за актом приймання-передачі, в той час як потужності позивачу не передавались, особливо з урахуванням того, що право на нерухоме майно та потужності мають різну правову природу та сутність, а також належать різним особам;

- ТОВ «Сінтез-С» законно скоригувало потужності на користь відповідача-2, оскільки на момент передачі мало повне законне право розпоряджатися потужностями та права позивача не були порушені, оскільки позивач має повне право самостійно погодити та встановити бажану потужність;

- права позивача не порушені, оскільки позивач має повне право самостійно погодити та встановити бажану потужність;

- позивач просить захистити його права наперед, що не відповідає вимогам чинного законодавства;

- позивачем обрано спосіб захисту прав, який не відповідає приписам цивільного законодавства, оскільки потужності не є речовим правом, а тому визнання його наявності чи відсутності не є можливим;

При цьому відповідач-1 заявив клопотання про застосування позовної давності, в обґрунтування чого зазначає, що договори про постачання електроенергії, на підставі яких й здійснювалося коригування потужності, були підписані ним 27.11.2008 та 22.02.2011.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 07.04.2021, позивач зауважує, що він не зобов`язаний одразу повідомляти відповідача-3, як оператора систем розподілу, про зміну власника. Це його право для укладення відповідного договору.

Дія договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника об`єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об`єкта. Отже, з моменту набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомості (10.05.2019) відповідач-1 не мав права на коригування потужності.

Також, позивач вважає хибною позицію відповідача-1, що власником нерухомого майна та особою, яка має право на потужності, є різні особи. На думку позивача, правом на коригування потужності має та особа, з якою укладено відповідний договір на постачання електричної енергії та яка, у свою чергу, має право власності або користування на об`єкт нерухомості.

Щодо клопотання відповідача-1 про застосування строку позовної давності, позивач зазначає, що предметом позову є коригування договірної потужності електричної енергії, здійснене на підставі листа відповідача-1 та отриманого відповідачем-3 05.06.2019, а не визнання недійсними договорів, укладених ним у 2008 та 2011 роках, а тому строк позовної давності не є пропущеним.

Крім того, у відповіді на відзив позивач викладає обставини, аналогічні змісту позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання було призначено на 18.02.2021 з наступним його відкладенням до 04.03.2021, 25.03.2021, 13.04.2021 у межах строку підготовчого провадження, продовженого до 22.04.2021 включно.

Ухвалою суду від 13.04.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу для розгляду по суті на 11.05.2021. Судове засідання 11.05.2021 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі.

Ухвалою суду від 24.05.2021 судове засідання призначено на 22.06.2021, після чого оголошувалася перерва до 02.07.2021.

Відповідач-2 у підготовчі та судові засідання жодного разу не з`явився.

Враховуючи, що відповідач-2 знаходиться на тимчасово окупованій території України (м.Донецьк), судом здійснювалося його повідомлення про дату, час та місце засідань суду в порядку, визначеному Законами України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції”, а саме через оголошення повідомлення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного виклику відповідача-2 в підготовчі та судові засідання у цій справі.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони, справа підлягає розгляду за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача-2.

За наслідком судового засідання 02.07.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників позивача, відповідачів-1, 3, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтез-С" (далі – відповідач-1, споживач) та Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі – відповідач-3, постачальник), укладено договір про постачання електричної енергії №9677/33-268 від 19.11.2008, а також додаткову угоду № 1 від 19.11.2008 до договору про постачання електричної енергії (а.с. 218 - 227 том 1).

Листом відповідача-3 за № 1067/600 від 09.02.2011 відповідача-1 було повідомлено про зміну номера договору про постачання електричної енергії № 9677/33-268 від 19.11.2008 року на №033268 (а.с. 228 том 1).

У подальшому між відповідачем-1 та відповідачем-3 було укладено договір № 160/17-52/08 від 27.11.2008 (№ 061360) про постачання електричної енергії з додатками: «Обсяг постачання електричної енергії» споживачу, «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», «Звіт про споживання електроенергії», «Розрахунок втрат електроенергії в мережі споживача» (а.с. 229 – 244 том 1).

Додатковою угодою № 8 від 22.02.2011 до договору № 061360 від 27.11.2008 споживачу електричної енергії – ТОВ «Сінтез-С» було зменшено величину дозволеної потужності з 600 кВт до 250 кВт (а.с. 245 том 1).

Між відповідачами-1, 3 було укладено договір № 061360 в редакції від 30.06.2011, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 250 кВт, величини якої на майданчиках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. (а.с. 246 - 251 том 1; а.с. 1 - 4 том 2).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петро і К" (далі – відповідач-2) звернулося до відповідача-3 із заявою про приєднання електроустановки певної потужності, а саме 240 кВт, назва та місце розташування об`єкта - нежитлова будівля по вулиці Маршала Малиновського, 126 СТО. При цьому відповідач-1 надав технічні вимоги та свою згоду щодо підключення об`єкта відповідача-2 за адресою - вулиця Маршала Малиновського, 126 СТО потужністю 240 кВт за рахунок потужності відповідача-1 (а.с. 162 - 164 том 1).

У зв`язку з виділенням відповідачем-1 потужності - 240 кВт на користь відповідача-2, ТОВ «Сінтез-С» 05.06.2019 звернулося до відповідача-3 з повідомлення про необхідність внесення відповідних змін до укладеного з ним договору розподілу (передачі) електричної енергії, у зв`язку з чим додатком № 2 до договору «Паспорт точки/точок розподілу електричної енергії» від 10.06.2019 відповідачу-1 було встановлено дозволену потужність 10,0 кВт за адресою об`єкта: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 124, приєднана потужність - 250 кВт (а.с. 165 - 167 том 1).

Між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі – виконавець послуг, відповідач-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петро і К" (далі – замовник, відповідач-2) укладено договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 0050142344 від 27.06.2019, відповідно до якого до електричних мереж виконавця послуг приєднується об`єкт - нежитлова будівля, місце розташування: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 126; точки приєднання (межі балансової належності об`єкта замовника) встановлюються: в місті врізки в одну із двох КЛ 6кВ «ПС 35/6кВ «Агро-Овен» - ТП-1 6/0,4кВ ТОВ «Сінтез-С»» (дозвіл на приєднання – технічні вимоги ТОВ «Сінтез-С». Величина потужності, замовленої до приєднання (у точках приєднання): 240,0 кВт за рахунок дозволеної потужності ТОВ «Сінтез-С» (лист АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» від 10.06.2019 № 28426/1001 і паспорт точок розподілу електричної енергії 62Z9791335022794, 62Z7622215048634 (додаток 2 до договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за о/р № 61-360/09)) (а.с. 172 - 175 том 1).

На підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 10.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Самара" (далі - позивач) прийняло до свого статутного капіталу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Солакс» у якості внеску до статутного капіталу об`єкт нерухомого майна, а саме: виробничо-торгівельний комплекс А-5, загальною площею 11337,7 кв.м за адресою: м. Дніпро, вул. Малиновського маршала, будинок 124. Зазначений об`єкт нерухомості належав ТОВ «Солакс» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 28.08.2018 (а.с. 36 том 1).

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46829192 від 13.05.2019 (запис про право власності - № 31515323 від 10.05.2019) нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, будинок 124 10.05.2019 було зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 35 том 1).

Позивач вважає себе власником зазначеної нерухомості з 10.05.2019, відтак не погоджується з відступленням відповідачем-1 із 250 кВт дозволеної йому до споживання потужності на користь відповідача-2, що і є причиною спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю у позивача права користування дозволеною потужністю 250 кВт за місцезнаходженням об`єкта нерухомості, набутого позивачем відповідно до акта від 10.05.2019 приймання-передачі нерухомого майна.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - Правила).

За змістом пункту 1.1.1 Правил учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Власник електричних мереж – юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для розподілу електричної енергії, або юридична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі електричної енергії (абзац восьмий пункту 1.1.2 Правил).

Дозволена (договірна) потужність - максимальна величина потужності, дозволена до використання в будь-який час за кожним об`єктом споживача відповідно до умов договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії, набута на підставі виконання договору про приєднання до електричних мереж або у результаті набуття права власності чи користування на об`єкт (об`єкти) (абзац сімнадцятий пункту 1.1.2 Правил).

Споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (абзац шістдесят сьомий пункту 1.1.2 Правил).

За змістом пункту 2.1.5 Правил договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.

На вимогу споживача оператор системи розподілу протягом трьох робочих днів від дати звернення повинен надати споживачу підписаний оператором системи розподілу примірник укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії у паперовій формі.

Пунктом 2.1.8 Правил визначено, що для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки має надати оператору системи такі документи:

1) заяву про укладення відповідного договору із зазначенням місцезнаходження об`єкта та реквізитів заявника та наявності паспорта точки розподілу/передачі;

2) для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), роздрукований із мережі Інтернет, або копію довідки, або копію виписки з ЄДР;

3) копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об`єкта), право на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії (у разі відсутності об`єкта споживача);

4) копію документа про підтвердження повноважень особи на укладення договору (витяг з установчого документа про повноваження керівника (для юридичних осіб), копію довіреності, виданої в установленому порядку тощо), за необхідності;

5) копію декларації (повідомлення) про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт (для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) та постачання електричної енергії на будівельні майданчики, у разі якщо наявність такого дозволу є обов`язковою або зазначені документи вимагаються законодавством у сфері містобудування) та/або у визначених законодавством випадках, копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифіката (для новозбудованих та реконструйованих електроустановок);

6) довідку про обсяги очікуваного споживання електроенергії окремо за кожною площадкою вимірювання споживача (крім побутових споживачів).

За змістом підпункту 24 пункту 5.5.5 Правил споживач електроенергії зобов`язаний у разі приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної (договірної) потужності повідомити про це оператора системи та електропостачальника та ініціювати коригування дозволеної (договірної) потужності (зменшення дозволеної (договірної) потужності на величину дозволеної (договірної) потужності нових субспоживачів).

Також Кодекс систем розподілу ринку електричної енергії, затверджений постановою НКРЕКП № 310 від 14.03.2018 (далі – Кодекс), визначає вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу (далі - ОСР), оператора системи передачі (далі - ОСП), користувачів системи розподілу (далі - Користувачі) та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок.

За змістом пункту 4.1.11 Кодексу суб`єкт господарювання має право за зверненням замовника погодити приєднання електроустановок замовника до власних електричних мереж у рахунок зменшення договірної потужності за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії на напрузі приєднання власних струмоприймачів суб`єкта господарювання.

З метою погодження приєднання об`єкта (електроустановок) замовника до електричних мереж суб`єкта господарювання замовник звертається до цього суб`єкта із заявою про приєднання електроустановки певної потужності за типовою формою, наведеною в додатку 3 до цього Кодексу (далі - заява про приєднання). До заяви про приєднання додаються документи відповідно до переліку, встановленого пунктом 4.4.2 глави 4.4 цього розділу.

У разі згоди на приєднання об`єкта (електроустановок) замовника до власних електричних мереж суб`єкт господарювання протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повідомляє замовника про свою згоду листом та надає відповідні технічні вимоги та/або вихідні дані.

Замовник згідно з вимогами глави 4.4 цього розділу звертається до ОСР, до електричних мереж системи розподілу якого приєднані електроустановки суб`єкта господарювання, щодо видачі проєкту договору про нестандартне приєднання і технічних умов та надає ОСР відповідні технічні вимоги та/або вихідні дані, отримані від суб`єкта господарювання.

ОСР протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного звернення видає замовнику проєкт договору про нестандартне приєднання, технічні умови та відповідні технічні вимоги суб`єкту господарювання щодо організації комерційного обліку електричної енергії та забезпечення контролю дотримання суб`єктом господарювання величини дозволеної до використання потужності.

За змістом підпункту 24 пункту 5.5.5 Правил у разі приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної (договірної) потужності споживач зобов`язаний повідомити про це оператора системи та електропостачальника та ініціювати коригування дозволеної (договірної) потужності (зменшення дозволеної (договірної) потужності на величину дозволеної (договірної) потужності нових субспоживачів).

Системний аналіз зазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що ініціювати коригування дозволеної (договірної) потужності (зменшення дозволеної (договірної) потужності на величину дозволеної (договірної) потужності нових субспоживачів) має право господарюючий суб`єкт - власник технологічних електричних мереж чи власник/користувач об`єкта.

На підтвердження права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, будинок 124 позивач посилається на акт від 10.05.2019 приймання-передачі до свого статутного капіталу нерухомого майна та запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 31515323 від 10.05.2019.

Згідно з положеннями статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відчуження власником свого майна визначено частиною першою статті 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 цього Кодексу).

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Учасник товариства може встановити вимогу нотаріального посвідчення правочину з відчуження, застави частки такого учасника у статутному капіталі відповідного товариства та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника, а також скасування учасником цієї вимоги є одностороннім правочином та підлягає нотаріальному посвідченню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 дійшла висновку, що відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариста є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним не поіменованим видом договору, оскільки відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статей 717, 719 ЦК України договір дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства має вчинятися у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Письмова форма договору дарування частки може вважатися дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім`я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдаровуваного) (п.п. 60.1, 60.2)

Проте, згідно з частиною другою статті 719 Цивільного кодексу України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За статтею 657 цього Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна також укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Отже, відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Солакс» на користь позивача у справі частки у вигляді об`єкта нерухомості повинно було здійснюватися за нотаріально оформленим правочином.

Долучена позивачем до позову копія акта від 10.05.2019 приймання-передачі до свого статутного капіталу нерухомого майна нотаріально не посвідчена, як не посвідчений й оригінал цього акта, який судом було оглянуто в судовому засіданні 02.07.2021.

Пункт 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної правової норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

За таких обставин позивач не надав належних і допустимих доказів правомірного набуття права власності на об`єкт нерухомості за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 124; позивачем взагалі не надано жодних доказів на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Солакс» мав визначену дозволену потужність електричної енергії 250 кВт; не довів позивач також і факту набуття права власності на електричні мережі з дозволеною потужністю 250 кВт на зазначеному об`єкті нерухомості, що давало б йому право її зменшувати на користь третіх осіб; власність відповідача-1 на вказаний об`єкт нерухомості, про що позивач зазначає у своєму позові, є лише припущенням, оскільки не підтверджується наявними у справі доказами.

Надаючи оцінку правомірності позовних вимог у контексті можливості захисту судом порушеного права, суд враховує таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача, яка одночасно є способом захисту права, а підставою - посилання на належне йому право власності на об`єкт нерухомості, як підстава для встановлення за цим об`єктом дозволеної потужності електричної енергії 250 кВт.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.

Частинами другими статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу, а також свобода в обранні способів, які не передбачені законом чи договором, підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., відповідно до яких, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції), порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом чи договором, але є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та забезпечує поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантує особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, з огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, передбачений частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити з його ефективності.

У будь-якому разі підставою для звернення до суду з позовом є наявність самого факту порушення права. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За таких обставин суд може здійснювати захист лише порушеного права та у спосіб, що є ефективним.

Звертаючись до суду, позивач не надав належних й допустимих доказів свого права власності на об`єкт нерухомості, електричні мережі, а відтак не довів, що його права власності порушені.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Враховуючи викладене, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

З цих же підстав заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Так, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Системний аналіз указаних нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що підставою для застосування строку позовної давності є доведений факт порушення законного права або інтересу, що підлягають захисту.

Відсутність підстав для задоволення заявленого у цій справі позову унеможливлює застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача у цій справі покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Самара" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-С", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Петро і К", відповідача-3: Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про:

- визнання відсутнім права Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-С" на коригування (зменшення) договірної (дозволеної до використання) потужності на 240кВт, що здійснена на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петро і К";

- визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Самара" на встановлення договірної (дозволеної до використання) потужності 250 кВт за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, будинок 124;

- зобов`язання Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" здійснити коригування дозволеної потужності (збільшення) власнику мереж Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Самара" до 250 кВт за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, будинок 124.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.07.2021.

Суддя І.І. Колісник