Рішення № 98233630, 08.07.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2021 р. Cправа № 902/402/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Шушковій А.П.,

за участю представників:

позивача: Крижанівський І.В., витяг з ЄДРЮОФОПГФ від 05.09.2019;

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства "Явір" (вул. Поплавського, 4, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька обл., 24032)

до: Приватного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" (вул. Дністровська, 60, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000)

про стягнення 319 173,09 грн.

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство "Явір" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" про стягнення 319 173, 09 грн., з яких 273 920,00 грн. - основного боргу, 33 523,31 грн. - пені, 11 729,78 грн. - 3%річних.

Ухвалою від 20.04.2021 відкрито провадження у справі №902/402/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18 травня 2021 року.

Ухвалою від 18.05.2021 відкладено підготовче засідання на 15.06.2021, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

Ухвалою від 15.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/402/21 для судового розгляду по суті на 08 липня 2021 р.

На визначену судом дату в судове засідання з`явився представник позивача якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відзиву, будь яких пояснень чи заперечень від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.07.2021 судом встановлено, що сторони на оголошення вступної та резолютивної частини рішення не з`явились. Суд долучає вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 липня 2019 року між Фермерським господарством "Явір" (позивач, за договором Постачальник) та Приватним акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки №1107/19-01 (надалі Договір).

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар - насіння ріпаку 1класу врожаю 2019 року відповідної якості у кількості 116,880 тон за ціною 9000,00 грн за тону з урахуванням ПДВ в порядку і терміни, встановлені Договором, а Покупець прийняти і сплатити товар на умовах, визначених в цьому Договорі. Загальна вартість складає 1051920,00 грн з урахуванням ПДВ (п. 1.1. Договору).

Найменування, кількість, вартість і асортимент товару, що поставляється, вказується в специфікаціях та/або накладних на товар. Під накладною на товар розуміється видаткова накладна або товарна накладна, або інший документ первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує передачу товару від Постачальника до Покупця (п. 1.2. Договору).

Загальна вартість товару за даним Договором визначається на підставі усієї вартості вказаної в специфікаціях та /або накладних на товар, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.3. Договору).

В розділі 2 Сторони передбачили умови розрахунків, а саме форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. За взаємною згодою Сторін може бути обрана інша форма оплати вартості товару.

За договором допускається поставка товару частинами, проте від цього не залежить загальний термін виконання Постачальником своїх зобов`язань по поставці товару в цілому, а Покупець не має права відмовитись від приймання товару, який був поставлений частинами, за умови дотримання Постачальником умов Договору щодо якості товару (п. 3.2. Договору).

Сторони дійшли згоди, що будь-які поставки Товару, які будуть здійснені Постачальником Покупцеві після дати укладення даного Договору, не залежно від будь-яких посилань в накладних на Товар та/чи інших бухгалтерських документах на договорі та/чи інші документи, то в будь-якому випадку такі поставки будуть вважатись здійсненими в рамках цього Договору (п. 3.6. Договору).

У випадку виявлення Покупцем при прийнятті товару недоліків, він зобов`язаний негайно (в день поставки) в письмовій формі повідомити Постачальника про виявлені недоліки. У разі недотримання даної вимоги претензії про недоліки не приймаються (п. 5.1. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 серпня 2019 року. Якщо хоч би однією із Сторін не виконано будь-яке зобов`язання по даному Договору, строк дії Договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов`язання (п. 9.1. Договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав насіння ріпаку 1класу в кількості 116,880 тон на загальну суму 1051920,00 грн, що підтверджується обопільно підписаною видатковою накладною №1 від 11.07.2019 року.

Відповідач на виконання умов договору здійснив часткові оплати за загальний період з 16.08.2019 по 22.10.2019 в загальному розмірі 778000,00 грн, що підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків станом на 28.12.2020 року.

В зв`язку з несплатою відповідачем коштів, за поставлений товар, в сумі 273920,00 позивач 29.03.2021 звернувся до відповідача з претензією в якій просить сплатити на його рахунок основний борг в розмірі 273920,00 грн та пені і 3% річних.

Як зазначено позивачем в позовній заяві відповіді на претензію відповідач не надав, борг не сплатив.

З огляду на викладене позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 319173,09 грн - заборгованості, з яких: 273920,00 грн - основного боргу, 33523,31 грн пені та 11729,78 грн 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару, за якими згідно зі ст. 712 ЦК України одна сторона продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги не виконано.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 273920,00 грн. правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 33523,31 грн пені та 11729,78 грн 3% річних.

Щодо заявлених до стягнення 33523,31 грн пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим, за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 904/4156/18.

Судом встановлено, що у договорі, який є підставою позовних вимог, в тому числі стягнення неустойки, сторони не встановили розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста статті 231 ГК України не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України, а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

З огляду на викладене позовна вимога щодо стягнення з відповідача 33523,31 грн - пені задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених до стягнення 11729,78 грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, у договорі, який є підставою позовних вимог сторонами не прописано чіткого строку оплати, як встановлено судом вище у відповідача виник обов`язок повної оплати з моменту отримання вимоги, разом з тим з поданого позивачем до суду розрахунку 3% річних не можливо встановити період за який його розраховано. Ненадання суду відповідних доказів унеможливлює перевірку судом обґрунтованості нарахування позивачем процентів річних, а визначати період самостійно суд не вправі.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 11729,78 грн - 3% річних судом залишаються без розгляду, як недоведені позивачем.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення оплати за поставлений товар.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 226, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" (вул. Дністровська, 60, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000, код ЄДРПОУ 00373965) на користь Фермерського господарства "Явір" (вул. Поплавського, 4, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька обл., 24032, код ЄДРПОУ 32887045) 273920,00 грн - основного боргу та 4108,80 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. В позові в частині стягнення 33523,31 грн пені відмовити.

4. Позов в частині стягнення 11729,78 грн - 3% річних залишити без розгляду.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 12 липня 2021 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Поплавського, 4, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька обл., 24032)

3 - відповідачу (вул. Дністровська, 60, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000)