Рішення № 98233004, 09.07.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/7922/21

Провадження №2/523/3617/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.,

за участю секретаря - Кащавцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Теком» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Теком» (далі за текстом СК «Теком»), звернулось до суду з позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 19.10.2019р. керуючи транспортним засобом марки «Лексус», р/н НОМЕР_1 , порушивши Правила дорожнього руху скоїв зіткнення з автомобілем марки «Даф», р/н НОМЕР_2 з напівпричепом «Кассбохер», р/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та який належить ФОП ОСОБА_3 , який було забезпечено договором добровільного страхування №159-19 Д/Т/ат від 10.06.2019р., укладеного між СК «Теком» та ФОП ОСОБА_3 . За зверненням останнього, на виконання умов договору добровільного страхування, позивачем було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 28 819,66грн. На час ДТП транспортний засіб відповідача був застрахований за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у ПрАТ «Арсенал», якою на користь СК «Теком» було сплачено 14485,29грн. з урахуванням суми франшизи в розмірі 2000,00грн. В зв`язку з чим, на думку позивача, до страховика перейшло право вимоги відшкодування шкоди заподіяної винною особою в розмірі 14334,37грн., як різницю між відшкодованою СК «Теком» сумою (28819,66грн.) та сумою сплаченою ПрАТ «Арсенал» (14485,29грн.) Добровільно відшкодувати матеріальну шкоду відповідач відмовився. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь СК «Теком» суму матеріальної шкоди в розмірі 14334,37грн. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Представник позивача направив до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляду справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просить в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що керований ним транспортний засіб був застрахований у ПрАТ «Арсенал» на майнову суму - 100 000,00грн., яке і повинно відповідати за завдану ним шкоду. Також відповідач зазначає, що його не було повідомлено про проведення автотоварознавчої експертизи пошкодженого ним авто, а відтак, на його думку, наданий експертний висновок є недопустимим доказом.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 10.06.2019р. між СК «Теком» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №159-19Д/Т/ат, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією автомобіля марки «Даф», р/н НОМЕР_2 .

Також судом встановлено, що автомобіль марки «Лексус», р/н НОМЕР_4 був застрахований за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «СК «Арсенал», поліс серії АО№3985637, з визначенням страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 100000,00грн., з розміром франшизи - 2000,00грн.

19.10.2019р. на АДРЕСА_2 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Даф», р/н НОМЕР_2 , з напівпричепом «Кассбохер», р/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , належного на праві власності ФОП ОСОБА_3 та автомобіля марки «Лексус», р/н НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Факт зіткнення вказаних вище транспортних засобів сторонами по справі не оспорюється.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 19.11.2019р. (справа №523/17215/19) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП, що мало місце 19.10.2019р. та накладено адміністративне стягнення за скоєння правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн.

Таким чином, факт скоєння ДТП та вина ОСОБА_1 встановлені та є доведеними.

За приписами частини 1,2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Отже з системного аналізу статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК, п. 1 ч.2 ст.1167 ЦК).

З підстав зазначених вище, ОСОБА_1 не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що шкода завдана майну ФОП- ОСОБА_3 відбулась внаслідок непереборної сили або умислу водія ОСОБА_2 .

На підставі умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №159-19Д/Т/ат від 10.06.2019р., висновка експерта №6595, страхового акту №189, позивачем на користь ФОП ОСОБА_3 було сплачено суму страхового відшкодування у загальному розмірі 28819,66грн.

В силу ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На виконання умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , поліс серії АО№3985637, на підставі ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV ПрАТ «СК «Арсенал» сплатила на користь СК «Теком» суму страхового відшкодування в розмірі 14485,29грн. без урахування суми франшизи в розмірі 2000,00грн.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого (СК «Теком» перейшло право вимоги, що належало потерпілому (ФОП ОСОБА_3 ) у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відтак, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у зв`язку з виплатою СК «Теком» на користь потерпілого ФОП ОСОБА_3 страхового відшкодування, засновані на суброгації.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як винуватець у ДТП, протиправні дії якого перебувають у причино-наслідковому зв`язку із завданою шкодою, на підставі ч.1 ст.1166, ч.1 ст. 1187, ч.1 ст.1188, та ч. 1 ст.1192 ЦК України повинен сплатити позивачу реальні збитки, за мінусом суми страхового відшкодування, проведеного ПрАТ «Арсенал» на користь СК «Теком», а тому порушене право позивача підлягає захисту. Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 Закону України №1961-ІV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно до ст. 28 Закону 1961-ІV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У відповідність до п.12.1 ст.12 Закону 1961-ІV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 36.6. ст. 36 Закону 1961-ІV передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму франшизи в розмірі 2000,00грн.

Згідно експертного висновку №6595 автотоварознавчої експертизи від 02.02.2020р. вартість матеріального збитку (шкоди), заподіяного власнику автомобіля марки «Даф», р/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталась 19.10.2019р., становить 16485,29грн. Розмір вказаної матеріальної шкоди встановлений експертом з урахуванням суми відновлюваного ремонту в розмірі 36024,57грн., зменшену на коефіцієнт фізичного зносу КТЗ в розмірі 0,695.

Згідно із пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 із змінами (далі Методика) - вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пунктом 2.4. Методики зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За представленим висновком величина втрати товарної вартості пошкодженого КТЗ «Даф», р/н НОМЕР_2 склала 0,00грн.

Отже, за змістом указаних положень законодавства вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Як було встановлено судом розмір матеріальної шкоди заявлений позивачем склав 28819,66грн., з яких ПрАТ «Арсенал» на користь СК «Теком» сплатило 14485,29грн. Отже, залишок суми, який просить стягнути позивач, відноситься до коефіцієнту фізичного зносу колісного ТЗ, а відтак не підлягає стягненню з відповідача. Таким чином вимога позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 14334,37грн. є безпідставною.

Відтак, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2000,00грн., як суми франшизи.

Суд відхиляє заперечення відповідача, так як такі не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються обставинами встановленими судом. Щодо визнання судової експертизи неналежним доказом, то таке також не заслуговує на увагу, оскільки виходячи з принципу загальності та диспозитивності цивільного судочинства, з боку відповідача не надано іншого висновку на спростування доказу, наданого з боку позивача.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам слід стягнути понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 316,66грн. (2000,00грн. х 100% : 14334,37грн.; 13,95% х 2270,00грн. : 100%).

Керуючись ст. ст.12,13,76,82,141,259, 263-265,268 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Теком» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Теком» (ЄДРПОУ 25050281) суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 2000,00гривень, судовий збір в розмірі 316,66 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційний суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 09 липня 2021р.

Суддя