Рішення № 98232986, 05.07.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/1402/21

Провадження №2/523/4094/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.

за участю секретаря - Кащавцевої А.В.

представника відповідача - адвоката Шепеля В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся із зазначеним позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором від 14.04.2011р. в розмірі 13875,98грн., яка в свою чергу складається з суми боргу за тілом кредиту в розмірі 2337,08грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 11538,90грн.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідач не виконала прийняті на себе зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у неї виникла перед Банком заборгованість у розмірі зазначеному вище.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 11.02.2021р. провадження у справі було відкрито та призначений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2021р. позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» були задоволені у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.06.2021р. заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2021р. за заявою ОСОБА_1 було скасовано з призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився надіславши до суду заяву, в якій підтримав пред`явлені позовні вимоги, просить розглянути справу у їх відсутність.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали в повному обсязі з посиланням на те, що з боку позивача не надано належним чином завірених письмових доказів. Також посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, який слід відраховувати з липня 2014р., представник відповідача просить застосувати наслідки, відмовивши у задоволенні позову.

Суд, вививши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно умов кредитного договору №б/н від 14.04.2011р. ОСОБА_1 отримала від АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, позивач вважає, що своїм підписом у заяві, відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.

Відповідно до Умов та Правил, у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти та штраф.

Вважаючи, що з боку відповідача умови кредитного договору не виконуються належним чином, Банк за договором кредитування розрахував заборгованість відповідачу, яку просить стягнути рішенням суду, яка станом на 30.11.2020р. дорівнює 13875,98грн., яка складається з: суми боргу за тілом кредиту в розмірі 2337,08грн., суми боргу за відсотками в розмірі 11538,90грн, при цьому розмір процентів нарахований позивачем складає за період з 19.05.2011р. до 30.09.2014р. - 3749,11грн. та за період з 01.10.2014р. до 30.11.2020р. - 7789,79грн.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_1 підписала заяву-анкету від 14.04.2011р. та довідку об умовах кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду» приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг, тим самим прийняла на себе зобов`язання по поверненню отриманих грошових коштів, сплати процентів, а у випадку їх невиконання сплати неустойки в порядку та на умовах визначених Заявою та Договором.

Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором, вказує на обґрунтованість пред`явлених позовних вимог.

Суд відхиляє посилання представника відповідача про відсутність належним чином завірених письмових доказів, оскільки таке не спростовує виникнення між Банком та ОСОБА_1 кредитних правовідносин, та таке не спростовано самою відповідачкою.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що нараховані позивачем проценти за користування кредитом за період з 01.10.2014р. по 30.11.2020р. в розмірі 7789,79грн. є безпідставні та не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно із ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку позики.

Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позичання чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, у справі, яка розглядається, вимоги АТ КБ «Приват Банк» про стягнення процентів після 30.09.2014 року (закінчення строку дії картки) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Такі правові висновки, узгоджуються з позицією Великої палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18.

Крім того, суд дійшов висновку, що в задоволені позовних вимог про стягнення суми боргу за тілом кредиту та за нарахованими процентами за період з 19.05.2011р. до 30.09.2014р. - 3749,11грн. слід відмовити в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, про що було заявлено представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Як встановлено судом та зазначається представником позивача, строк дії картки виданої відповідачу був встановлений до 09.2014р., тобто право вимоги позивача на повернення суми кредиту у даних правовідносинах виникло з наступного дня останнього дня місяця дії картки, тобто з 01.10.2014р. Отже, позивач мав право на звернення до суду в межах трирічного строку позовної давності, а саме до 01.10.2017р. У свою чергу, Банк звернувся до суду з даним позовом лише 25.01.2021р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду. Отже, встановлені судом обставини вказують на те, що позивачем був пропущений трирічний строк позовної давності на звернення до суду з даними позовними вимогами в частині повернення суми кредиту.

Суд не приймає до уваги п.1.1.7.31 Умов та Правил щодо збільшеного строк позовної давності (повернення кредиту) до 50 років з наступних підстав.

Так, дійсно за договором, укладеним між його сторонами, може бути збільшений строк позовної давності. Проте, такий договір повинен укладатися у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У зв`язку із відсутністю підпису відповідачки про ознайомлення з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам остання своєї згоди на збільшення трирічного строку позовної давності не давала, а відтак не можна погодиться, що строк позовної давності був збільшений.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 05 липня 2021р.

Суддя