Рішення № 98232849, 12.07.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 липня 2021 року

м. Одеса

Справа № 521/18425/20

Провадження № 2/521/1418/21

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Тішкіна Р.Г.,

Учасники справи:

Позивач - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»

Представник - Храпенко С.В.

Відповідач - ОСОБА_1

Третя особа - Перший Малиновський відділ ДВС у місті Одеса

Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса)

Третя особа - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 , треті особи: Перший Малиновський відділ ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , про звільнення з-під арешту нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулося з позовом ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 , треті особи: Перший Малиновський відділ ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, а саме: звільнити з-під арешту нерухоме майно - однокімнатну квартиру, загальною площею - 30,5 кв. м., житловою - 17,3 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 740953951101, накладеного на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2014 року у справі № 521/10708/14-ц (запис про обтяження № 7734058 (спеціальний розділ) від 18.11.2014 року та запис про обтяження 11447772 від 18.11.2014 року). Стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» 2102 грн. судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалося на такі обставини.

31.07.2008 р. між ОСОБА_1 , як Позичальником, та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (Банк) укладено кредитний договір №1503/0708/45-034, згідно якого Банк надав Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 20000,00 доларів США на строк по 31 липня 2028 року на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним Кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) 31.07.2008 р. укладено іпотечний договір № 1503/0708/45-034-Z-l, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 17,3 кв. м., підсобних приміщень, загальною площею всієї квартири 30,5 кв. м.

28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15, згідно умов якого Банк відповідно до умов даного Договору відступає ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» свої права вимоги заборгованості по кредитним договорам, в тому числі, право вимоги ПАТ «Сведбанк» за Кредитним договором №1503/0708/45-034 від 31.07.2008 року, укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1

28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір про відступлення права за іпотечними договорами, у відповідності до якого ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» отримало право вимоги в тому числі й за іпотечним договором від 31.07.2008 р. №1503/0708/45-034-Z-l, який укладено між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 .

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором від 31.07.2008 року, укладеним між ПАТ «Сведбанк та ОСОБА_1 та статусу іпотекодержателя за іпотечним договором №1503/0708/45-034-Z-l від 31.07.2008 року.

Відтак, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» виступає іпотекодержателем зазначеного нерухомого майна, інформація про що внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» стало відомо, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 521/10708/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та штрафних санкцій.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2014 року у справі № 521/10708/14-ц вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача - на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 165443934 від 03.05.2019, на підставі зазначеної ухвали суду, серія та номер: 521/10708/14-ц, від 11.11.2014, видавник: Малиновський районний суд м. Одеси внесено запис про обтяження номер 7734058 (спеціальний розділ), дата, час державної реєстрації: 18.11.2014 10:57:23.

Також, інформацію про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі зазначеної ухвали суду перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із запису: 7734058. про що свідчить номер запису про обтяження: 11447772, дата, час державної реєстрації: 18.11.2014 10:57:23. державний реєстратор: приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, підстава виникнення обтяження: ухвала суду, серія та номер: 521/10708/14-ц, виданий 11.11.2014 р., видавник: Малиновський районний суд м. Одеси, обтяжувач: Малиновський районний суд м. Одеси, код ЄДРПОУ: 05383419, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .

На сьогоднішній день заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» за Кредитним договором №1503/0708/45-034 від 31.07.2008 року не погашено.

Статтями 546 та 575 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням. завдатком. Окремим видом застави є іпотека.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами шостою та сьомою ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки; пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Наявність зазначених вище записів про арешт майна, яке виступає предметом іпотеки, порушує майнові права та інтереси ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» як іпотекодержателя.

Іпотекодержатель нерухомого майна, право якого зареєстроване в установленому законом порядку, має право на звернення з позовом про скасування заборони на нерухоме майно, якщо вважає, що такими діями порушені його права, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 338/1118/16-ц.

Забороною відчуження нерухомого майна, на користь особи, що не є іпотекодержателем, порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту наведених приписів Закону України «Про іпотеку» випливає, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів. відмінних від іпотекодержателя. суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги: факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням, а отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Такий правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, від 31.10.2018 у справі № 923/1105/17 (ЄДРСРУ № 77586100), від 19 червня 2019 року у справі № 825/1764/16 (ЄДРСРУ № 82473109), від 17.10.2019 року у справі №822/1426/16 (ЄДРСРУ № 84987811).

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Оскільки запис про іпотеку нерухомого майна був зроблений значно раніше, ніж була винесена ухвала про арешт майна боржника, а тому зареєстроване обтяження майна іпотекою має пріоритет. Боржник за кредитним договором має значну заборгованість, яку позивач має намір погасити за рахунок заставного майна. Однак, у випадку перебування предмету іпотеки під арештом, позивач фактично позбавлений свого першочергового права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з умовами Закону України «Про іпотеку».

Відтак, звільнення іпотечного нерухомого майна з-під арешту буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.

Представник позивач надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач та третя особа Перший Малиновський відділ ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), в судове засідання не з`явилися.

Третя особа ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, надав до суду пояснення, заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на таке.

Арешт на майно ОСОБА_1 накладений постановою державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 24.02.2015 року «Про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження», винесеною з метою виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08.12.2014 року у цивільній справі № 521/10708/14-ц (с. Мазун І.А. ) та виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси від 03.02.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу та штрафних санкції.

20.06.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, згідно з яким позичальник отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 38750 грн, які зобов`язався повернути в строк до 20.07.2012 року. Станом на 30.09.2019 року цей борг так і не було повернуто.

Після постійних відмов ОСОБА_1 повернути борг, ОСОБА_2 23.06.2014 року був вимушений звернутися до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань та штрафних санкції.

07.07.2014 ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси було відкрите провадження за цивільним позовом (справа № 521/10708/14-ц), а 08.12.2014 року було винесено рішення, яким цивільний позов було задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 26750 грн, в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань 2915,39 грн та в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми 1523,65 грн, а всього 31189,04 грн. Дане судове рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

13.02.2015 року постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Малиновського районного суду М. Одеси винесеного за результатами розгляду справи № 521/10708/14-ц.

В подальшому за клопотаннями ОСОБА_2 державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції були виконані такі дії:

Подано до Малиновського районного суду міста Одеси подання про тимчасову заборону виїзду боржника за межі України. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 15.12.2015 року, винесеною у справі № 521/10708/14-ц, подання було задоволено.

Подано до Малиновського районного суду міста Одеси подання про оголошення у розшук особи - боржника. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси 12.04.2016 року, винесеною у справі № 521/10708/14-ц, подання було задоволено.

Подано до Малиновського районного суду міста Одеси подання про проникнення до житла чи іншого володіння особи - боржника. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси 21.07.2016 року, винесеною у справі № 521/10708/14-ц, подання було задоволено.

Подано подання до Малиновського відділу поліції ГУ НП України в Одеській області про внесення відомостей в ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, а саме умисне невиконання судового рішення. Клопотання задоволено, відомості внесені до ЄРДР за №12015160470006909.

Усі вищезгадані дії та заходи не спонукали боржника виконати рішення суду.

ОСОБА_2 був змушений знову звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.

05.02.2018 року Малиновським районним судом м. Одеси було винесено рішення по № 521/15983/17, яким цивільний позов було задоволено, стягнуто на користь ОСОБА_2 23273,86 грн в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань 2411,90 грн. та в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми, а всього 25686,76 грн. Дане судове рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

18.04.2018 року постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси винесеного за результатами розгляду справи №521/15983/17.

13.12.2018 року Малиновським районним судом м. Одеси було винесено рішення по справі № 521/16526/18, яким цивільний позов було задоволено, стягнуто на користь ОСОБА_2 1841,37 грн в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань, 793,71 грн в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми, 3906,96 грн в рахунок пені за несвоєчасне виконання зобов`язань та 6000,0 в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а всього 12542,04 грн. Дане судове рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

01.02.2019 року постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси винесеного за результатами розгляду справи № 521/16526/18.

17.12.2019 року Малиновським районним судом м. Одеси було винесено рішення по № 521/16378/19, яким цивільний позов було задоволено, стягнуто на користь ОСОБА_2 1811,26 грн в рахунок відшкодування інфляційних нарахувань, 795,90 грн в рахунок відшкодування 3% річних від простроченої суми, 4801,81 грн в рахунок пені за несвоєчасне виконання зобов`язань та 10000,0 в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а всього 17408,97 грн. Дане судове рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

07.02.2020 року постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси винесеного за результатами розгляду справи №521/16378/19.

Всі вищенаведені дії стягувача та державного виконавця, не примусили ОСОБА_1 виконати рішення судів, які набрали законної сили.

Станом на 30.09.2020 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08.12.2014 року у справі № 521/10708/14-ц, від 05.02.2018 року у справі №521/15983/17, від 13.12.2018 року у справі №521/16526/18 та від 17.12.2019 року у справі №521/16378/19, боржником ОСОБА_1 не виконані.

На виконання рішень Малиновського районного суду м. Одеси державними виконавцями Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито чотири виконавчих провадження щодо примусового виконання рішення, але з урахуванням того, що ОСОБА_1 навмисно ухиляється від виконання рішення судів, станом на 01.03.2021 року у рамках виконавчих проваджень, з боржника на користь ОСОБА_2 не стягнуто жодної суми.

З урахуванням вищезазначеного, звільнення майна, а саме однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з-під арешту може утруднити чи зробити неможливим виконання рішень Малиновського районного суду м. Одеса, які набрали законної сили.

Щодо застосування до позову позовної давності.

Позовна давність - це строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Іншими словами, це строк протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності встановлюється у три роки. Таким чином, на протязі саме цього строку особа, чиї права порушені, має право звернутись до суду.

Загальний строк позовної давності встановлений у три роки і не залежить від суб`єктивного складу відносин (ст. 257 ЦК).

Щодо вимог про звільнення майна з-під арешту поширюється, передбачений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності - три роки. Перебіг цього строку відповідно до вимог ст. 261 ЦК України починається від дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права, тобто про арешт свого майна.

Зазначена позиція ідентична правовим висновкам, викладеним в пункті 12 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 р. № 5: на позовні вимоги про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна поширюється передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) трирічний строк позовної давності. Перебіг цього строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт (опис) належного їй майна.

Малиновським районним судом м. Одеси 26.05.2016 року по справі №251/10708/14-ц була винесена ухвала за результатами розгляду заяви ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Зазначеною ухвалою в задоволені заяви про скасування заходів забезпечення позову ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» відмовлено.

Заявлені вимоги заяви ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» вмотивовані тим, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходилася цивільна справа № 521/10708/14-ц, в рамках якої на майно, що знаходиться в іпотеці ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а саме на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт. Про наявність арешту в рамках розгляду даної справи дізналися лише 07.05.2015р. при зверненні до нотаріуса з метою задоволення свого права вимоги за рахунок предмета іпотеки. Заявник вважає, що зазначений арешт підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 11.11.2014 р. постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки постановляючи дану ухвалу, суд не звернув уваги на те, що дане майно знаходиться в іпотеці та тим чи іншим чином зачіпає інтереси іпотекодержателя, наявність даного арешту перешкоджає ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» реалізувати своє законне право як іпотекодержателя задовольнити право вимоги за рахунок предмета іпотеки. За даних обставин вважає, що застосований захід забезпечення позову повинен бути скасований, оскільки порушує права іпотекодержателя.

З ухвали Малиновського районного суду м. Одеси по справі від 26.05.2016 року №251/10708/14-ц, вбачається, що позивачу по справі № 521/18425/20 ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було відомо про накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ще 07.05.2015 року, а позовна заява про звільнення майна з-під арешту подана з порушенням загального строку позовної давності.

Представник позивача заперечив проти застосування строків позовної давності, оскільки поданий позов є негаторним відповідно до ст. 391 ЦК України, атому загальний строк позовної давності не застосовується.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

31.07.2008 р. між ОСОБА_1 , як Позичальником, та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (Банк) укладено кредитний договір №1503/0708/45-034, згідно якого Банк надав Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 20000,00 доларів США на строк по 31 липня 2028 року на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним Кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) 31.07.2008 р. укладено іпотечний договір № 1503/0708/45-034-Z-l, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 17,3 кв. м., підсобних приміщень, загальною площею всієї квартири 30,5 кв. м.

28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15, згідно умов якого Банк відповідно до умов даного Договору відступає ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» свої права вимоги заборгованості по кредитним договорам, в тому числі, право вимоги ПАТ «Сведбанк» за Кредитним договором №1503/0708/45-034 від 31.07.2008 року, укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1

28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір про відступлення права за іпотечними договорами, у відповідності до якого ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» отримало право вимоги в тому числі й за іпотечним договором від 31.07.2008 р. №1503/0708/45-034-Z-l, який укладено між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 .

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором від 31.07.2008 року, укладеним між ПАТ «Сведбанк та ОСОБА_1 та статусу іпотекодержателя за іпотечним договором №1503/0708/45-034-Z-l від 31.07.2008 року.

ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» виступає іпотекодержателем зазначеного нерухомого майна, інформація про що внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» стало відомо, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 521/10708/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та штрафних санкцій.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2014 року у справі № 521/10708/14-ц вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача - на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Тобто дане обтяження застосовано і зареєстроване після відступлення права вимоги первісним кредитором позивачу і після внесення до реєстру відомостей про позивача як нового іпотекодержателя.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 165443934 від 03.05.2019, на підставі зазначеної ухвали суду, серія та номер: 521/10708/14-ц, від 11.11.2014, видавник: Малиновський районний суд м. Одеси внесено запис про обтяження номер 7734058 (спеціальний розділ), дата, час державної реєстрації: 18.11.2014 10:57:23.

Інформацію про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі зазначеної ухвали суду перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із запису: 7734058. про що свідчить номер запису про обтяження: 11447772, дата, час державної реєстрації: 18.11.2014 10:57:23. державний реєстратор: приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, підстава виникнення обтяження: ухвала суду, серія та номер: 521/10708/14-ц, виданий 11.11.2014 р., видавник: Малиновський районний суд м. Одеси, обтяжувач: Малиновський районний суд м. Одеси, код ЄДРПОУ: 05383419, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» за Кредитним договором №1503/0708/45-034 від 31.07.2008 року не погашено.

Малиновським районним судом м. Одеси 26.05.2016 року по справі №251/10708/14-ц була винесена ухвала за результатами розгляду заяви ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Зазначеною ухвалою в задоволені заяви про скасування заходів забезпечення позову ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» відмовлено.

На думку суду, позивач не дотримався вимог процесуального закону, що регулює питання подання позову про виключення майна з-під арешту, оскільки даний позов про звільнення майна з-під арешту він не пред`явив до двох обов`язкових належних відповідачів, якими мають бути і боржник і кредитор, в інтересах якого накладено арешт на спірне майно.

У разі звернення до суду з даним позовом про звільнення майна з-під арешту у якості захисту речового права від виниклого порушення (за статтями 387, 391, 396 ЦК України) позивач такий позов повинен пред`явити до особи (осіб), від прав та обов`язків яких залежить обсяг, зміна чи припинення його прав, тобто - для даного випадку - так само відповідачем, окрім боржника (власника майна), має бути стягувач, в інтересах якого накладено арешт і який у зв`язку з накладенням арешту набув певні права щодо арештованого майна (право задоволення вимоги за рахунок такого майна в порядку і в черзі, встановленій законом).

У даному випадку позов пред`явлений лише до боржника ОСОБА_1 (власника спірного майна і іпотекодавця); але даний позов не пред`явлений позивачем до відповідача (стягувача), з яким виникли спірні правовідносини, в яких права та обов`язки сторін кореспондують одне одному і в яких зміна прав одної сторони залежить від зміни обсягу прав другої сторони. В даному випадку спір фактично існує саме між двома кредиторами з приводу прав кредиторів на арештоване майно і першочергового права іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок іпотечного майна перед іншими кредиторами, і тому саме стягувач, в інтересах якого накладено арешт на майно, є потенційним носієм прав на отримання задоволення за рахунок арештованого майна в порядку черговості, визначеної законом, тобто після першочергового задоволення вимог іпотекодержателем на ту частину майна (його вартості), яка залишиться після задоволення вимог іпотекодержателем. Тому вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача - стягувача, в інтересах якого накладено арешт (якщо він є відмінним від первісного іпотекодержателя), - на випадок задоволення позову про звільнення такого майна з-під арешту - було б прямим порушенням прав вказаної особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Вказані обставини відносяться до предмету доказування за даним позовом, мають суттєве значення для розгляду справи, і повинні бути доведені позивачем.

Жодних клопотань з цього приводу позивач не заявив.

Позов, для того, щоби бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача (відповідачів). Тому підстав для задоволення позову, який не пред`явлений до належного відповідача, навіть і у випадку встановлення порушення певного права позивача (іпотекодержателя), - суд не вбачає.

Крім того, відмовляючи позивачу у позові, суд виходить і з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 ЦПК України особа може звернутись до суду за захистом порушених, не визнаних, оспорюваних прав та законних інтересів. Суд задовольняє позов у випадку, якщо буде встановлено, що право позивача, на захист якого він звернувся до суду з позовом, порушене.

Згідно положень статей 1, 12 та 33 Закону «Про іпотеку» - іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Таким чином, для того, щоб суд встановив наявним порушення права позивача, який звернувся до суду за захистом такого порушеного права, у даному випадку мала б бути доведеність сукупності таких обставин: 1) доведення позивачем того, що виникла і є наявною підстава для звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, що є наявною заборгованість позичальника за кредитним договором, а також розмір такої заборгованості - що має значення для визначення співмірності зобов`язання і забезпечення; 2) доведеність того, що існує перешкода для реалізації іпотекодержателем його права на звернення стягнення на предмет іпотеки; 3) наявність порушення пріоритетного права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, в тому числі першочергово перед іншими кредиторами (іншим кредитором).

Жодної з даних обставин позивач не довів.

В тому числі, позивач не довів суду: що позичальник та майновий поручитель не виконали грошових зобов`язань, забезпечених іпотекою; що у позичальника є заборгованість перед позивачем за грошовим зобов`язанням, яке забезпечене даною іпотекою. При цьому суд враховує дати укладення договору кредиту, строк повернення кредиту, дату відступлення права вимоги, відсутність будь-яких доказів направлення позичальнику та/або іподекодавцю повідомлень про зміну кредитора у зобов`язанні, доказів направлення вказаним особам вимоги щодо сплати боргу, попередження про намір застосувати процедуру звернення стягнення у певний спосіб (що мало б бути обов`язково виконаним перед зверненням стягнення). При сукупності даних обставин суд робить висновок, що позивач не довів наявності простроченого невиконаного грошового зобов`язання, забезпеченого іпотекою, - як підстави для реалізації права на звернення стягнення і як передумови виникнення порушення його пріоритетного права іпотекодержателя тим фактом, що на предмет іпотеки накладено повторне обтяження у вигляді арешту.

Так само позивач не довів того, що для нього виникли дійсні перешкоди (порушення) у реалізації права на звернення стягнення, та/або що відсутня реальна можливість (через вказану перешкоду) реалізувати пріоритетне право іпотекодержателя відносно даного майна.

Доказів звернення позивача до державної виконавчої служби з приводу стягнення боргу за рахунок іпотечного майна не надано.

Позивач не звертався з відповідним позовом до суду (щодо звернення стягнення); позивач не звертався до нотаріуса з приводу реалізації права на звернення стягнення на іпотечне майно на підставі застереження у договорі іпотеки, і відповідно йому у здійсненні такого права нотаріусом не було відмовлено. Позивач не звертався до державного реєстратора з приводу реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки на підставі застереження у договорі іпотеки (п. 12 договору), і відповідно йому реєстратор не відмовляв у проведенні такої реєстраційної дії. Тобто позивач не використав жодного з можливих і передбачених законом способів для реалізації свого пріоритетного права іпотекодержателя, і не довів суду наявність у нього порушення цього права, яке б підлягало судовому захисту, тим більше в межах заявленого позову у даній цивільній справі.

Сам по собі повторний арешт майна, яке вже є предметом іпотеки, не суперечить вимогам закону, не є таким порушенням права іпотекодержателя, яке б безумовно підлягало захисту і поновленню у спосіб звільнення майна з-під арешту, оскільки закон не забороняє накладення арешту на предмет іпотеки в інтересах інших кредиторів.

Враховуючи надане законом іпотекодержателю пріоритетне право (першочергово перед іншими кредиторами) на задоволення своїх вимог, забезпечених іпотекою, вже є захищеним від порушень самим наданням іпотекодержателю такого пріоритету. І у межах даної справи порушень даного пріоритету не встановлено ані зі сторони іншого кредитора, ані з сторони відповідача.

Крім того, суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки Малиновським районним судом м. Одеси 26.05.2016 року по справі №251/10708/14-ц була винесена ухвала за результатами розгляду заяви ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , а до суду позивач звернувся 04.11.2020 року.

Посилання позивача на те, що поданий позов є негаторним відповідно до ст. 391 ЦК України, не можуть бути прийняті судом, оскільки згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, таким власником позивач не є.

Відповідно до п. 18 Іпотечного договору № 1503/0708/45-034-Z-l від 31.07.2008 р., сторони домовилися, що що строк позовної давності за будь-якими вимогами іпотекодержателя, що випливають з цього Договору, встановлюється тривалістю три роки.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 13, 263, 265, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 , треті особи: Перший Малиновський відділ ДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , про звільнення з-під арешту нерухомого майна - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено 12 липня 2021 року.

СУДДЯ В. К. Гуревський