Ухвала суду № 98226841, 05.07.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/3350/19

2/465/2965/21

Ухвала

про самовідвід

"05" липня 2021 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Рікота" про встановлення факту припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Рікота" 25.03.2019 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про встановлення факту припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Рікота" 25.03.2019 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

У підготовчому судовому засіданні 04.03.2020 визнано явку позивача ОСОБА_1 обов`язковою для дачі пояснень з приводу обставин справи, однак у призначені судові засідання 16.04.2020 та 18.06.2020 позивач не з"явився.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18.06.2020р. закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу на 19 жовтня 2020 року.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23.11.2020р. до позивача ОСОБА_1 застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4204,00 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

В судові засідання, призначені на 23.11.2020р. та 18.12.2020р. позивач не прибув, стороною не надано підтверджень щодо об`єктивності підстав неявки в судові засідання.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Рікота" про встановлення факту припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Рікота" 25.03.2019 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України залишено без розгляду.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, у задоволенні вимоги про стягнення судового збору відмовлено.

Підстави такого рішення викладені в постанові.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2021р., справу передану судді Кузю В.Я. для продовження розгляду.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вважаю, що як суддя підлягаю самовідводу з наступних підстав.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Рікота" про встановлення факту припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Рікота" 25.03.2019 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України залишено без розгляду.

Постановляючи ухвалу від 18.12.2020р., суд визнав неявку позивача в судові засідання 23.11.2020р. та 18.12.2020р. повторною, двічі підряд, у зв`язку з цим, безпідставною, оскільки стороною не надано підтверджень щодо об`єктивності підстав неявки в судові засідання. Окрім того, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23.11.2020р. до позивача ОСОБА_1 застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4204,00 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.

Скасовуючи частково ухвалу від 18.12.2020р. про залишення позову без розгляду, Львівським апеляційним судом встановлено, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у заяві від 17 грудня 2020 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Туркоцьо Н.І. просив здійснити розгляд справи без їх участі. За наявності заяви про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, висновок суду про те, що позов слід залишити без розгляду оскільки позивач двічі поспіль не з"явився в судові засідання, не можна визнати обгрунтованим, оскільки такий не узгоджується з приписами п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Проте, колегія прийшла до висновку, що позивач ОСОБА_1 дійсно двічі поспіль не з"явився в судові засідання, про які був належним чином повідомлений черех свого представника.

Разом з тим, постановою Львівського апеляційного суду від 04 червня 2021 року ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2020 року про стягнення штрафу з ОСОБА_1 залишено без змін. Зокрема, з постанови вбачається, що суд першої інстанції у своєму судовому рішенні навів обгрунтовані мотиви застосування заходу процесуального примусу (штрафу) до ОСОБА_1 , які свідчать про недобросовісність позивача у виконанні процесуальних обов"язків та створенні перешкод у вирішенні заявленого спору по суті, зазначив , що в діях останнього наявні ознаки неналежного виконання своїх процесуальних обов"язків, зокрема неприбуття до суду особи, явка якої визнана судом обов"язковою, для дачі пояснень з приводу обставин справи. Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу до позивача.

Відтак, є незрозумілою позиція Львівського апеляційного суду при скасуванні ухвали про залишення позовної заяви без розгляду одночасно з залишенням в силі ухвали про накладення штрафу, в якій встановлено, що позивач ОСОБА_1 , явка якого була визнанна обов"язковою в судове засідання, неналежно виконував свої процесуальні обов"язки, зокрема, не прибував за викликом до суду.

Моє ставлення, як судді, до даної позовної заяви уже висловлене у скасованій ухвалі, а відтак, даний факт є тією обставиною, що викликатиме сумнів у моїй неупередженості при повторному її вирішенні, та відповідно до п. 5 ч.1 ст.36 ЦПК України, є підставою для самовідводу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартиненко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Приймаючи дане рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також на положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, де зазначається, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь – який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Отже, з метою виключення підстав та мотивів учасників судового провадження для сумніву у безсторонності, неупередженості чи об`єктивності під час розгляду справи, заявляю самовідвід та вважаю, що заява про самовідвід судді Кузя В.Я. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд –

постановив:

Самовідвід судді Кузя В.Я. при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Рікота" про встановлення факту припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Рікота" 25.03.2019 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України - задоволити.

Матеріали судової справи №465/3350/19 (судове провадження № 2/465/2965/21) передати до загальної канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь