Рішення № 98225365, 05.07.2021, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1504/21

Провадження № 2/346/971/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю: секретаря Мацьків С.Д.

представника позивача адвоката Коневалика А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в:

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.11.2018 року близько 23:50 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», номерний знак « НОМЕР_1 », рухався освітленою ділянкою проїзної частини вул. С.Петлюри в м. Коломия Івано-Франківської області, проїжджаючи в напрямку центральної частини міста. В цей час, його смугою руху та в попутному напрямку, рухався пішохід ОСОБА_3 . При безпосередньому наближенні до пішохода та роз`їзді із зустрічним невстановленим мікроавтобусом, ОСОБА_2 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, яка склалася, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити перешкоду для руху у вигляді пішохода ОСОБА_3 , своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху транспортного засобу, аж до його зупинки, внаслідок чого допустив наїзд на останнього.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шийного та поперекового відділів хребта з переломами 1-2-го шийних хребців та 2-го поперекового хребця з крововиливами під м`які оболонки мозку, що ускладнились набряком та набуханням речовини головного та спинного мозку, від яких наступила його смерть.

В зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія вищевказаного автомобіля марки «ВАЗ» на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» згідно з полісом № АМ5956462, позивач, яка є дочкою загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до вказаного товариства з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату відшкодування моральної шкоди в розмірі 44 676 грн. Однак, виплату відшкодування здійснено не було. Хоча позивач й оцінює завдану їй моральну шкоду в зв`язку з передчасною та трагічною смертю батька в розмірі 250 000 грн., однак в силу положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не вправі вимагати від відповідача більшу суму, ніж 44 676 грн., оскільки ДТП трапилась 17.11.2018 року, а розмір мінімальної заробітної плати на цей момент становив 3 723 грн. (3723х12=44 676). Позивач, посилаючись на норми ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, зазначає, що шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від вини. Тому позивач, посилаючись на норми п.27.3 ст. 27 вказаного Закону, просить стягнути з відповідача в її користь страхове відшкодування, пов`язане із заподіяною моральною шкодою, в розмірі 44 676 грн., а також судові витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представник, адвокат Коневалик А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, вказаних в позовній заяві, просить ці вимоги задовольнити. Крім того, представник зазначив, а також подав до суду письмову заяву (27.05.2021 року), в якій на підставі п. 8 ст. 141 ЦПК України заявляє, що докази про оплату позивачем наданої правової допомоги будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом, оскільки в зв`язку з розглядом справи, на підставі договору про надання правової допомоги № 2663 від 23.06.2020 року позивачу надано правову допомогу, пов`язану з підготовкою та поданням позову про відшкодування шкоди, а також відповіді на відзив на загальну суму 9 000 грн. (детальні розрахунки наявні в матеріалах справи (6 000 грн. на правову допомогу, пов`язану з підготовкою та поданням позову про відшкодування шкоди, 3000 грн. - відповіді на відзив)).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про його час і місце повідомлявся належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа - судових повісток про виклик до суду на офіційну електронну адресу відповідача.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

15.04.2021 року представник відповідача ОСОБА_4 надіслав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення, не погоджується з обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правовою оцінкою обставин, наданою позивачем. Остання в порушення ст. 33-1 та ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №1961-ІV) не надала страховику всі документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, а також документального підтвердження того, що в справі спірного ДТП завершене провадження та прийняте рішення набрало законної сили. За обставин даної справи, кримінальне розслідування за фактом спірного ДТП ще триває та особу винну у скоєному ДТП не встановлено. Відповідач відповідно до положень п.36.2 ст.36 вказаного Закону повідомив позивача про неможливість прийняття рішення по справі та про призупинення перебігу строку прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та виплати його до моменту отримання страховиком рішення в кримінальному провадженні, яке набрало законної сили. Також повідомлено, що при наданні рішення, яке вступило в законну силу, розгляд справи страховиком буде відновлено і по справі буде прийняте відповідне рішення. Відповідач не відмовляв позивачу у виплаті страхового відшкодування, а лише призупинив строк здійснення виплати страхового відшкодування до отримання документу щодо встановлення винної особи, яке набрало законної сили. Представник зазначає, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, з аналізу п.36.2 ст.36 якого вбачається, що відсутність у страховика інформації про набрання законної сили рішення у кримінальній справі щодо спірного ДТП зумовлює припинення перебігу строку прийняття страховиком рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, тобто позбавляє обов`язку страхову компанію провести страхову виплату. Відповідач заперечує, що смерть потерпілого є прямим наслідком спірної ДТП. Для вирішення питання чи є смерть потерпілого прямим наслідком спірної ДТП виникає потреба у спеціальних знаннях, які інші засоби доказування змінити не можуть. З посиланням на п.27.3 ст. 27 вказаного Закону зазначає, що для встановлення розміру моральної шкоди необхідно встановити коло осіб, які мають право на її отримання. Тому представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити. Крім того, до відзиву представником долучено клопотання від 14.04.2021 року про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, з посиланням на ч.4, 5 ст.137 ЦПК України, оскільки позивачем безпідставно та необґрунтовано встановлено вартість правової допомоги в розмірі 6 000 грн., оскільки згідно з Рекомендаціями щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару за годину роботи на рівні 50 % прожиткового мінімуму на день оплати.

27.05.2021 року представником позивача, адвокатом Коневаликом А.В. подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що рішення про здійснення страхового відшкодування може прийматись не лише із збігом 90-ти денного терміну, а й на підставі рішення суду, якщо спір розглядався в судовому порядку. Вказаний п.36.1 ст.36 цього Закону відповідач повністю ігнорує. Позивач не зобов`язана була звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою відшкодування шкоди, а може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду, не звертаючись із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика. Твердження відповідача щодо порушення позивачем ст. 33-1 та ст. 35 вказаного Закону є безпідставним, оскільки позивачем надано страховику та суду всі наявні у неї документи і жодною нормою вказаного Закону не передбачено обов`язок потерпілої особи щодо надання страховику рішення, яке набрало законної сили по дорожньо-транспортній пригоді. Більше того, відповідно до п.34.1 ст.34 цього Закону страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Однак, відповідач самоусунувся від виконання покладеного на нього обов`язку щодо розслідування страхового випадку та отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування і безпідставно покладає цей обов`язок на потерпілого. Зазначає, з посиланням на ст. ст. 1166,1187 ЦК України, що обов`язок відшкодувати шкоду внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає незалежно від наявності вини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому вказаним Законом порядку. Тому представник позивача просить позовні вимоги задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення вказаного представника позивача, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з копією обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 18.11.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090000000867 щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст.286 КК України, 17.11.2018 року приблизно о 23:50 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2105», номерний знак « НОМЕР_1 », рухався освітленою ділянкою проїзної частини вул. С.Петлюри в м. Коломия Івано-Франківської області, проїжджаючи в напрямку центральної частини міста. В цей час, його смугою руху та в попутному напрямку, рухався пішохід ОСОБА_3 . При безпосередньому наближенні до пішохода та роз`їзді із зустрічним невстановленим мікроавтобусом, ОСОБА_2 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, яка склалася, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити перешкоду для руху у вигляді пішохода ОСОБА_3 , своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху транспортного засобу, аж до його зупинки, внаслідок чого допустив наїзд на останнього. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шийного та поперекового відділів хребта з переломами 1-2-го шийних хребців та 2-го поперекового хребця з крововиливами під м`які оболонки мозку, що ускладнились набряком та набуханням речовини головного та спинного мозку, від яких наступила його смерть (а.с. 9, 10).

Відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» згідно з полісом № АМ5956462 (а.с. 17).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.11.2018 року(а.с. 11).

Позивач ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 15.04.1988 року, яка у зв`язку з одруженням 21.07.2018 року змінила прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », про що свідчить копія про свідоцтва шлюб серії НОМЕР_4 від 21.07.2018 року(а.с. 12-13).

Відповідно до інформації про коло осіб першої лінії споріднення по відношенню до загиблого від 27.06.2020 року на момент смерті ОСОБА_3 до кола осіб першої лінії споріднення по відношенню до загиблого входили: батько - ОСОБА_3 (помер); мати - ОСОБА_7 (померла); дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 16).

Згідно з даними копій свідоцтв про смерть серії НОМЕР_5 від 03.01.2005 року та серії НОМЕР_6 від 12.01.2018 року ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 14, 15).

30.07.2020 року представник позивача керуючий партнер Адвокатського об`єднання «Автопоміч» Мелех Д.М. звернувся до АТ «СГ «ТАС» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду щодо ДТП, яка мала місце 17.11.2018 року в м. Коломия Івано-Франківської області, внаслідок якої автомобіль марки «ВАЗ 21053», номерний знак « НОМЕР_1 », допустив наїзд на пішохода. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер. Водій ОСОБА_2 , поліс ОСЦПВВНТЗ НОМЕР_7 , діючий на 17.11.2018 року (а.с. 7).

Також, 30.07.2020 року представник позивача ОСОБА_8 звернувся до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування в інтересах дочки потерпілого - ОСОБА_1 на суму 44 676,00 грн. (моральна шкода) за шкоду, заподіяну автомобілем марки «ВАЗ 21053», номерний знак « НОМЕР_1 » (а.с. 8).

Листом від 04.08.2020 року АТ «СГ «ТАС» повідомило про те, що строк розгляду страхової справи призупинено та рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання страховою компанією відповідного рішення щодо результатів розгляду кримінальної справи за фактом вказаної ДТП (а.с. 49).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентує, зокрема Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-ІV).

Згідно з п. 1.4, 1.6, 1.7 ст. 1 зазначеного Закону, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону № 1961-ІV).

Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону № 1961-ІV).

Згідно з пунктами 27.1, 27.3 статті 27 Закону № 1961-ІV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на презумпцію вини завданої шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що шкода, пов`язана із смертю потерпілого ОСОБА_3 була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, а тому відсутність вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження відносно особи, яка керувала транспортним засобом, не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду. Оскільки відповідачем не доведено тих обставин, що потерпілий передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП зі смертельним наслідком, і в матеріалах справи немає жодних відомостей про те, що керував вищевказаним автомобілем не ОСОБА_2 , то наявні підстави для задоволення позову.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 червня 2020 року (справа № 345/3335/17).

З приводу тверджень відповідача про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про встановлення вини особи слід зазначити наступне.

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на викладене, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України в разі завдання джерелом підвищеної небезпеки шкоди смертю фізичної особи такі дії визнаються неправомірними за винятком двох випадків: 1) коли шкоди було завдано внаслідок непереборної сили; 2) коли шкоди було завдано внаслідок умислу потерпілого. При цьому наявність зазначених обставин має довести володілець джерела підвищеної небезпеки або особа, відповідальна за нього.

Відповідачем в цій справі вказаних обставин не доведено.

Згідно зі ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що оскільки дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинула третя особа - пішохід ОСОБА_3 (батько позивача), трапилась за участю вищевказаного автомобіля, який є забезпеченим транспортним засобом згідно з полісом № АМ5956462, то позивач має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи (батька), як дочка, в розмірі, передбаченому п. 27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2018 року у місячному розмірі становила 3723 гривні.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода (страховий випадок) трапилася 17.11.2018 року, розмір мінімальної заробітної плати на цей момент становив 3 723 грн. Таким чином, позивач має право на отримання відшкодування моральної шкоди в розмірі 44 676,00 грн. (3 723,00 х 12 = 44 676,00 грн.).

Що стосується аргументів відповідача, то суд їх відхиляє з огляду на таке.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула третя особа - пішохід ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "ВАЗ", реєстраційний номер « НОМЕР_1 », відповідно до вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від вини, а тому відсутність рішення, яке набрало законної сили у кримінальному провадженні, не перешкоджає здійсненню страхової виплати.

Таким чином, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження є необґрунтованою та порушує право позивача на отримання страхового відшкодування.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнена позивач на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ( в розмірі 1 % ціни позову, що становить 908 грн.).

На підставі наведеного, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 81, 89, 141, 212, ст. ст. 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ - 30115243, місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , страхове відшкодування у розмірі 44 676 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ - 30115243, місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65), судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень на користь держави на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65.

Повний текст рішення складено 09 липня 2021 року.

Суддя Яремин М. П.