Рішення № 98218378, 08.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року м. Київ № 640/3787/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шевченко Н.М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлер» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

за участі учасників справи:

представника позивача - Білика Д. А.,

представника відповідача - Гаврилюка Н. О.

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлер» (позивач, ТОВ «Надлер») до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 00035050701 від 16.11.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 00035100701 від 16.11.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 00035140701 від 16.11.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані ППР сформовані на підставі висновків акту перевірки, в якому неповно та з неправильним тлумаченням норм ПК України досліджені істотні обставини.

Стосовно висновку про різниці, що виникають при здійсненні фінансових операції, відповідачем не враховано відсутність контрольованих операцій, а також не розраховано різницю вартості витрат за господарською операцією до ціни товарів, визначеної за принципом витягнутої руки.

Стосовно податкового кредиту, ГУ ДПС у м. Києві не взято до уваги, що придбані товари, на які складено податкові накладні, використовуються в господарській діяльності, натомість, відсутні підстави для зменшення від`ємного значення податкового кредиту та збільшення податкового зобов`язання з ПДВ.

У відзиві відповідач не погоджується із викладеними доводами, посилаючись на мотивувальну частину акта перевірки, звертає увагу на підстави прийняття оскаржуваного рішення.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, представник відповідача заперечувала, наполягаючи на залишенні перелічених ППР в силі.

Вивчивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Надлер» складено акт від 05.10.2020, яким встановлено, що стосується предмета спору, порушення:

- п.п. 140.5.4 п. 140.5, п. п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 ПК України, ПСБО 16 «Витрати», в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за півріччя 2020 року на суму 1 534 742,00 грн;

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 25 236 164,00 грн.

Згадані висновки склали основу наступних податкових повідомлень-рішень:

- № 00035050701 від 16.11.2020, яким донараховано податкове зобов`язання з ПДВ на 25 236 164,00 грн та застосовано 6 309 041,00 грн штрафної санкції;

- № 00035100701 від 16.11.2020, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 4 564 998,00 грн;

- № 00035140701 від 16.11.2020, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування ППП на 1 534 742,00 грн.

У відповідь на скаргу позивача, рішенням ДПС України від 20.01.2021 у задоволенні скарги відмовлено, оскаржувані ППР залишено без змін.

Не погоджуючись зі згаданими ППР позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно порушення п.п. 140.5.4 п. 140.5, п. п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 ПК України, ПСБО 16 «Витрати» та ППР № 00035140701 від 16.11.2020.

За 2018 рік ТОВ «Надлер» придбало у Konzim Enterprises Limited (Республіка Кіпр) товарів на суму 5 115 805,97 грн.

Оскільки здійснені операції відповідають п. п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України, позивачем проігноровано обов`язок збільшення фінансового результату на 30 % вартості товарів (1 534 742,00 грн), що призвело до безпідставного зменшення фінансового результату в наступному податковому році згідно з пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 ПК України.

За змістом пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних, поміж інших, у нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки».

Згадані норми визначають обов`язок коригування фінансового результату до оподаткування за операціями придбання товарів/послуг у нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, при цьому, порядок розрахунку такої різниці альтернативний, оскільки окрім 30 % вартості товарів, за умови відсутності всіх ознак контрольованої операції та підтвердження розрахунку вартості за принципом «витягнутої руки», фінансовий результат коригується на податкове зобов`язання з ППП, визначеного з різниці між вартістю придбання та вартістю «витягнутої руки».

Згідно з пп. 39.1.4. п. 39.1 ст. 39 ПК України встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Підпунктом 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України визначено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 27.12.2017 затверджено перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (Перелік № 1045).

До згаданого переліку включено Республіку Кіпр.

Відповідно до пп. 39.2.1.5. пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України якщо в ланцюгу господарських операцій між платником податків та нерезидентом, передбачених підпунктом 39.2.1.1 цього пункту, право власності на предмет (результат) такої операції перш ніж перейти від платника податків до такого нерезидента (у разі експортних операцій) або перш ніж перейти від такого нерезидента до платника податків (у разі імпортних операцій) переходить до однієї або декількох осіб і операція між відповідним резидентом та жодною з таких осіб не визнавалася платником податку контрольованою операцією, така операція вважається контрольованою операцією між платником податків та таким нерезидентом, якщо особи, до яких перейшло право власності:

не виконують у такій сукупності операцій істотних функцій, пов`язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг);

не використовують у такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг).

Для цілей цього підпункту:

під істотними функціями розуміються функції, які платник податків та нерезидент - сторони контрольованої операції не могли б виконати самостійно у своїй звичайній діяльності без залучення інших осіб та використання активів таких осіб;

під істотними активами розуміються активи, використання яких є необхідним під час здійснення таких операцій та які відсутні у платника податків та нерезидента - сторін контрольованої операції;

під істотними ризиками розуміються ризики, прийняття яких є обов`язковим для ділової практики таких операцій";

Підпунктом 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Зважаючи на те, що вартість операцій ТОВ «Надлер» із Konzim Enterprises Limited за 2018 рік становить менше 10 мільйонів гривень, за відсутності доказів пов`язаності юридичних осіб, такі операції не відповідають визначенню контрольованих.

При цьому, за змістом пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України визначення вартості за принципом «витягнутої руки» застосовується також для коригування різниць з метою оподаткування ППП.

Про необхідність надання оцінки правильності застосування принципу «витягнутої руки» при вирішенні питання про коригування об`єкта ППП на підставі пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29.01.2020 в адміністративній справі № 620/1040/19.

Підпункт 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПК України визначає методи встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки".

Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" здійснюється за одним із таких методів:

порівняльної неконтрольованої ціни;

ціни перепродажу;

"витрати плюс";

чистого прибутку;

розподілення прибутку.

За змістом пп. 39.3.2.1. пп. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 ПК України платник податку з урахуванням зазначених критеріїв використовує будь-який метод, який він вважає найбільш доцільним, однак у разі, якщо існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни, і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни.

Системний аналіз вимог ст.39 ПК України дозволяє зробити висновок, що процедура підтвердження витрат за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки", передбачає співставлення ціни (показника рентабельності) операції, передбаченої підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Кодексу, з ціною (показником рентабельності) у співставних неконтрольованих операціях, які здійснюються між непов`язаними особами.

При цьому суд звертає увагу на те, що методологія проведення такого співставлення та застосування принципу "витягнутої руки", викладена у статті 39 Кодексу, та передбачає проведення зіставлення комерційних та фінансових умов операцій (підпункт 39.2.2 пункту 39.2), використання одного із методів, передбачених підпунктом 39.3.1 пункту 39.3, проведення економічного та порівняльного аналізу (підпункт "и" підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України).

Згідно з пп. 39.5.3.1 пп. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 ПК України платник податків та контролюючий орган використовують джерела інформації, які містять відомості, що дають можливість зіставити комерційні та фінансові умови операцій згідно з підпунктом 39.2.2 пункту 39.2 цієї статті, зокрема:

а) інформацію про зіставні неконтрольовані операції платника податків, а також інформацію про зіставні неконтрольовані операції його контрагента - сторони контрольованої операції з непов`язаними особами;

б) будь-які інформаційні джерела, що містять відкриту інформацію та надають інформацію про зіставні операції та осіб;

в) інші джерела інформації, з яких інформація отримана платником податків з дотриманням вимог законодавства та які надають інформацію про зіставні операції та осіб, за умови що платник податків надасть таку інформацію контролюючому органу;

г) інформацію, отриману контролюючим органом у рамках укладених Україною міжнародних угод.

Отже, виходячи із положень наведеної норми, зіставленню при дослідженні дотримання принципу «витягнутої руки» при визначенні відповідних цін підлягають комерційні та фінансові умови саме операцій.

Обґрунтування, що суму витрат підтверджено за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 ПК України, надається платником на запит контролюючого органу під час проведення документальної перевірки за звітний період, за підсумками якого платником податку прийнято рішення про незбільшення фінансового результату або на запит контролюючого органу відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Зі змісту п. 2.7 акту перевірки від 05.10.2020 убачається, що під час проведення перевірки запити щодо надання окремих документів, пояснень, довідок - не надавались.

Наведене свідчить про порушення принципу обґрунтованості викладених в акті висновків, оскільки істотні обставини щодо розміру різниці, на яку слід коригувати об`єкт оподаткування ППП, відповідачем не з`ясовані, запиту на з`ясування таких обставин не надсилалось.

При цьому, при розмитненні товару, який придбавався ТОВ «Надлер» у Konzim Enterprises Limited, для перевірки правильності визначення митної вартості застосована статистична вартість товару (п. 46) митних декларацій (том 1 а. с. 227- 244), яка є вищою, або дорівнювала митній.

Тобто, вартість придбаних товарів була нижчою за статистичну, яку в контексті даної справи, за висновком суду, можливо ототожнити із вартістю «витягнутої руки».

Резюмуючи викладене, контролюючим органом не вчинено жодних дій для визначення різниці фактичної та вартості «витягнутої руки», у той час як платником податків надано документи, які свідчать про від`ємне значення такої різниці, натомість, коригування фінансового результату на різниці за операціями з Konzim Enterprises Limited не здійснено правомірно, що свідчить про безпідставність висновків ГУ ДПС у м. Києві в цій частині.

Стосовно порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України та ППР № 00035100701 від 16.11.2020, № 00035050701 від 16.11.2020

ТОВ «Надлер» у період з липня 2018 по червень 2020 здійснювало придбання товарів (троянд) у ТОВ «Асканія-Флора» на загальну суму 178 806 973,20 грн, з яких 29 801 162,20 грн ПДВ. На згадану суму ПДВ позивачем зареєстровано податкові накладні, чим реалізовано право на податковий кредит.

Оскільки під час проведення перевірки документально не підтверджено використання згаданих товарів у господарській діяльності, контролюючим органом зроблено висновок про те, що мають обмежений строк зберігання , у господарській діяльності не використані, натомість, згадана сума ПДВ безпідставно віднесена до податкового кредиту.

За наслідком викладеного, до червня 2020 року платником податків занижено податкове зобов`язання з ПДВ на 25 236 164,00 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту на 4 564 998,00 грн у червні 2020 року.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Таким чином, за висновком контролюючого органу, товари на суму 178 806 973,20 грн не використовувались в господарській діяльності, натомість ПДВ в розмірі 29 801 162,20 грн не підлягало включенню до податкового кредиту.

У наданих позивачем поясненнях та в судовому засіданні представником повідомлено про те, що загальна вартість троянд становила 172 111 441,99 грн, а решта суми сплачена на користь ТОВ «Асканія-Флора» за договором купівлі-продажу товарів від 21.01.2019, договором поставки № 938 від 02.04.2018, договорами оренди транспортних засобів №№ 6, 7, 8, 9, 10 від 01.07.2015, №№ 11, 12, 13 від 02.01.2018 (том 1, а. с. 140- 212).

Коментарів щодо не використання згаданих товарів та транспортних засобів в господарській діяльності ТОВ «Надлер» акт перевірки та відзив не містить, у судовому засіданні представник відповідача пояснити не змогла.

Стосовно придбаних троянд, вартістю в 172 111 441,99 грн, пояснення позивача полягають у використанні квітів для виробництва сухоцвітів та подальшого їх продажу.

У період з 01.07.2018 по 30.06.2020 зрізані та висушені троянди переукомплектовані та розфасовані у коробки, про що свідчать щомісячні акти переукомплектації номенклатури (том 5 а. с. 165 - том 6 а. с. 22).

Також, позивачем щоквартально проводилась переоцінка запасів (сухоцвіту троянд), про що складені акти уцінки запасів (том 6, а. с. 38- 45) та проведено інвентаризацію товарів на складі від 30.06.2020 (том 6, а. с. 46- 57).

Використання троянд, з яких виготовлено сухоцвіт, також підтверджується положеннями контракту № 16/01/20-1 від 16.01.2020, укладеного між позивачем та «NW Trade s.r.o» на суму 2 000 000,00 грн, (том 6, а. с. 52- 55) первинними документами (договори, видаткові накладні) з продажу сухоцвіту ФОП ОСОБА_1 ,, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (том 6, а. с. 56- 77).

На підтвердження основних засобів для зберігання великої кількості сухоцвіту троянд позивачем додатково надані договори суборенди нежитлового приміщення № 8 від 01.04.2016 та № 01/01/20 від 01.01.2020 із додатками (змінами) до них, за змістом яких підтверджується, що з 01.04.2016 позивач на праві суборенди користувався приміщенням площею від 200 до 600 м.кв, на яких зберігав відповідні товари.

За висновком суду, наведених доказів достатньо для підтвердження використання придбаних троянд в господарській діяльності, реальності операцій з продажу частини виготовленого товару.

Слід звернути увагу на те, що формуючи висновок про обмежений строк придатності троянд, службові особи відповідача керувались не нормативно-правовими актами або стандартами, а власним переконанням. При цьому, з урахуванням документів, які підтверджують переробку придбаного товару в сухоцвіт, строк зберігання якого, вочевидь, триваліший, доводи контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання з ПДВ та завищення від`ємного значення податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки документи за господарськими операціями перевірялись вибірково.

Резюмуючи викладене, позивач правомірно користувався податковим кредитом у розмірі 25 236 164,00 грн та не зменшив від`ємне значення податкового кредиту станом на кінець червня 2020 року на 4 564 998,00 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на безпідставність збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на 25 236 164,00 грн відповідно до ППР № 00035050701 від 16.11.2020, передумови для застосування 25 % штрафу також відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З урахуванням викладеного вище, проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи, та встановивши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, зважаючи на спростовані висновки контролюючого органу, суд убачає підстави для задоволення позову, шляхом визнання протиправними та скасування ППР № 00035100701 від 16.11.2020, № 00035050701 від 16.11.2020 та № 00035140701 від 16.11.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлер» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00035050701 від 16.11.2020.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00035100701 від 16.11.2020.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00035140701 від 16.11.2020.

5. Стягнути витрати зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлер» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві у розмірі 22 700,00 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Надлер» (пров. Новопечерський, 5, м. Київ, 01042, РНОКПП: 39343906).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ: 43141267).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

Повний текст рішення складено 09.07.2021.