Рішення № 98218316, 08.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року м. Київ № 640/5028/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гроуф Капітал Факторинг» до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - ОСОБА_1 , державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Геращенка Володимира Васильовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «Гроуф Капітал Факторинг» (далі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 04.02.2020 №375/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48783120 від 20.09.2019, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Геращенком В.В.;

зобов`язати Міністерство юстиції України протягом 15 робочих днів з дати отримання рішення суду по даній справі вжити заходи для поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинності рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Геращенка В.В. №48783120 від 20.09.2019 про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем протиправно, за відсутності на те правових підстав, оскільки позивачем було подано всі необхідні документи до державного реєстратора для проведення відповідної реєстраційної дії. Крім того, позивач посилається на порушення процедури повідомлення останнього про розгляд скарги у сфери державної реєстрації, у зв`язку із чим позивач не був присутнім під час розгляду скарги ОСОБА_1 та не мав змоги надати підтверджуючі документи про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 (далі-третя особа 1) та державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Геращенка В.В. (далі-третя особа 2).

Відповідачем надано відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на відповідність оскаржуваного наказу вимогам чинного законодавства.

Третя особа 1 подала письмові пояснення, якими вказала про відсутність правових підстав для скасування наказу від 04.02.2020 №375/5.

Третя особа 2 письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 3 статті 26, підпункту «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерством юстиції України прийнято наказ «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 04.02.2020 №375/5, яким скасовано рішення від 20.09.2019 №48783120, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Геращенком В.В.

Зазначений наказ прийнято на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 27.12.2019.

Вважаючи зазначений наказ протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Частиною 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Згідно з частиною 9 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного припису, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, пунктом 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом.

З урахуванням викладеного, Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване Міністерством юстиції України від 13.01.2016 за №42/28172 (далі - Положення №37/5).

Відповідно до пункту 2 розділу І, пункту 1, 8 розділу ІІІ Положення №37/5, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова. Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.

Згідно з пунктом 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Отже, з метою встановлення факту правомірності чи, навпаки, протиправності дій відповідача щодо оформлення та видачі оскаржуваного наказу, необхідним є дослідження питання дотримання Комісією порядку розгляду скарг.

Аналізуючи приписи зазначеної вище норми, слід дійти висновку, що при прийнятті висновку Комісія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі, обґрунтованість заперечень. За наслідками такої перевірки Комісія повинна об`єктивно встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження.

Згідно з пунктами 10-12 Порядку №1128, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

В позовній заяві позивачем зазначено, що Комісією його не повідомлено належним чином про час і місце розгляду скарги. Крім того позивачем зазначено, що ними не отримано копію скарги та доданих до неї документів, як того вимагає Порядок №1128.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача на спростування тверджень позивача про неповідомлення його про дату, час та місце розгляду справи зазначив, що на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України у розділі «Оголошення про засідання комісії» розміщено оголошення про проведення розгляду скарги ОСОБА_1 від 11.10.2019.

Однак, суд зазначає, що таке повідомлення не є належним доказом сповіщення позивача про розгляд скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України, останнім на виконання пункту 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації №1128 направлено копію скарги ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг». Також в даному листі зазначено, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, буде опубліковано в підрозділі «Засідання комісії» розділу «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» рубрики «Послуги» за посиланням з офіційного сайту Мінюсту.

Проте, вказаний лист не може слугувати доказом повідомлення позивача про розгляд скарги, оскільки абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Оскільки доказів на підтвердження направлення такого листа із відмітками поштової установи, а також розрахункового документу відповідачем суду не надано, останній є неналежним доказом направлення позивачу копії скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28.03.2018 у справі №826/19452/16.

З огляду на це, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до пунктом 5 розділу ІІІ Положення №37/5.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач фактично був позбавлений можливості належним чином підготуватися до засідання Комісії та надавати відповідні письмові пояснення.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 71 рішення «Рисовський проти України» (заява 29979/04) зазначено: «… державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються".

Отже, на Міністерство юстиції України покладено обов`язок забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень.

У контексті норми пункту 10 Порядку №1128 суд дійшов висновку, що обставини належного повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяють належному виконанню відповідачем своїх функцій та мають істотне значення для вирішення скарги.

З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

Позбавлення заінтересованої особи, яка є власником майна, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, або належним чином підготувати відповідні пояснення є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

Висновки Суду у цій справі відповідають правовим висновкам Верховного Суду, які наведено у постановах від 28.03.2018 у справі №826/19452/16 та від 12.12.2018 у справі №826/8976/17 та у постанові від 20.05.2019 у справі №826/9046/16, від 20.05.2020 у справі №822/1874/17.

При цьому, досліджуючи рішення про наявність правових підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48783120 від 20.09.2019, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Геращенком В.В., суд зазначає наступне.

Як вбачається з висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 27.12.2019, підставою для протиправно проведеної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» стала встановлена комісією обставина щодо ненадання державному реєстратору повідомлення про вручення письмової вимоги, що є порушенням пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідно до пункту 61 вказаного Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами).

Так, з наданих сторонами документів вбачається, що позивачем під час звернення до державного реєстратора із заявою про проведення реєстраційної дії подано, зокрема вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання за кредитним договором №014/3949/3/18595 від 25.06.2008 та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вказані обставини спростовують висновки Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації викладені у висновку від 27.12.2019.

Щодо доводів третьої особи 1 про підробку позивачем документів та неотримання останнім вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання за кредитним договором №014/3949/3/18595 від 25.06.2008, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, якими встановлено підроблення документів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність винесення рішення відповідача, оформлене наказом від 04.02.2020 №375/5, з огляду на порушення процедури його прийняття та поданні позивачем всіх необхідних документів при зверненні останнього до державного реєстратора при проведенні реєстраційної дій, у зв`язку із чим такий наказ підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерства юстиції України протягом 15 робочих днів з дати отримання рішення суду по даній справі вжити заходи для поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинності рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Геращенка В.В. №48783120 від 20.09.2019 про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», суд зазначає наступне.

За правилами адміністративного судочинства, в разі встановлення за результатами розгляду справи факту порушення прав позивача, судом вирішується питання щодо обрання ефективного способу його захисту та/або його відновлення у легітимний спосіб.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 по справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому, судом не може бути обрано такий спосіб захисту прав позивача, який буде передбачати покладення на суб`єкта владних повноважень, який в силу положень статті 19 Конституції України має діяти лише в межах і в спосіб, що визначені національним законодавством, обов`язку вчинити такі дії, які не віднесені до його повноважень чи не відповідають законодавчо закріпленій процедурі.

У зв`язку з наведеним, а також зважаючи на норми законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, суд зазначає про відсутність у чинному законодавстві такої реєстраційної дії як «поновлення записів про право власності», що, в свою чергу, виключає можливість покладення на Міністерство обов`язку по забезпеченню поновлення відповідних записів.

При цьому, законодавчо закріплена можливість поновлення відповідного права особи на майно, не може ототожнюватись з поновленням записів про таке право.

Суд також звертає увагу на правила статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка встановлює, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого державним реєстратором рішення. При цьому таке рішення, згідно статті 11 вказаного Закону, приймається державним реєстратором самостійно за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (стаття 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного наказу.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги в частині протиправності оскаржуваного наказу.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гроуф Капітал Факторинг» (04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 31, корпус А, офіс 2, код ЄДРПОУ 41261409) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 04.02.2020 №375/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48783120 від 20.09.2019, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Геращенком В.В.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гроуф Капітал Факторинг» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко