Рішення № 98218094, 08.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року м. Київ № 640/1841/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна фармацевтична компанія» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна фармацевтична компанія» (позивач, ТОВ «ЦФК») до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 022811409 від 07.11.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідач наклав штрафні санкції за прострочення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, без урахування факту, що такі податкові накладні складені на постачання послуг неплатнику податків та не підлягають наданню отримувачу (покупцю), що є виключенням, у розумінні ст. 1201 ПК України, із норми про накладення штрафу за порушення строків реєстрації в ЄРПН.

У відзиві відповідач не погоджується із викладеними доводами, зазначаючи про те, що для звільнення від відповідальності, передбаченої ст. 1201 ПК України необхідна наявність одночасно двох складових: (1) податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю); (2) складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Вивчивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

За результатами податкової перевірки ТОВ «ЦФК» складено акт від 16.10.2019, яким встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

На підставі акту від 07.02.2019 позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення № 022811409 від 07.11.2019 на суму 403 992,38 грн за затримку реєстрації податкових накладних:

- № 36 від 14.04.2018, зареєстровану 03.05.2018 із затримкою у 3 дні;

- № 35 від 14.04.2018, зареєстровану 03.05.2018 із затримкою у 3 дні;

- № 37 від 15.04.2018, зареєстровану 03.05.2018 із затримкою у 3 дні;

- № 32 від 12.04.2018, зареєстровану 03.05.2018 із затримкою у 3 дні;

- № 82 від 31.10.2018, зареєстровану 16.11.2018 із затримкою в 1 день;

- № 87 від 31.10.2018, зареєстровану 16.11.2018 із затримкою в 1 день;

- № 70 від 29.04.2018, зареєстровану 16.05.2018 із затримкою в 1 день;

- № 71 від 30.04.2018, зареєстровану 23.05.2018 із затримкою у 8 днів;

- № 72 від 30.04.2018, зареєстровану 16.05.2018 із затримкою в 1 день;

- № 111 від 31.12.2018, зареєстровану 18.01.2019 із затримкою у 3 дні.

У відповідь на скаргу позивача, рішенням ДПС України від 09.01.2020 у задоволенні скарги відмовлено, оскаржуване ППР залишено без змін.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 022811409 від 07.11.2019 позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (ПК України) та Порядком заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 (Порядок № 1307) у редакціях, чинних на дату винесення оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Таким чином, згаданими нормами встановлені граничні строки реєстрації та обов`язок зареєструвати податкові накладні, включаючи ті, що не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п. 1201.1ст. 1201 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Із матеріалів справи убачається, що спір виник через відмінне трактування виключення, що міститься у згаданій статті: «крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою».

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.08.2019 у справі № 240/7988/18 надав правову оцінку згаданому питанню, виходячи з аналізу наступного.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким були внесені зміни, зокрема, і до статті 1201 ПК України. Ця норма зазнала змін, зокрема, щодо сфери своєї дії та з 01.01.2017 передбачає, що штрафи не застосовуються виключно щодо «податкової накладної, що не видається одержувачеві (покупцеві), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою».

Для з`ясування дійсної мети законодавця слід звернутися до Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України», зміст якої свідчить, що метою зазначеного законопроекту є покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць. Законопроектом пропонується внести ряд змін до Податкового кодексу України, якими передбачається в частині податку на додану вартість, зокрема, збільшення терміну реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування до таких податкових накладних в ЄРПН (з 180 до 365 календарних днів) із одночасним встановленням штрафу щодо відсутності такої реєстрації у розмірі 50% від суми ПДВ, а також встановлення штрафу при порушенні термінів реєстрації всіх податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, в тому числі, складених на адресу неплатникам податку (за виключенням певних операцій).

При цьому, як слідує з порівняльної таблиці до проекту Закону, в першій редакції змін до статті 1201 ПК України виключення стосувалися лише операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики на своєму засіданні 5 грудня 2016 року (протокол № 55) розглянув проект Закону та вніс пропозиції, зокрема, щодо змін до статті 1201, запропонувавши в абзаці десятому слова «складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які оподатковуються за нульовою ставкою)» замінити словами «складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування, які оподатковуються за нульовою ставкою)».

Таким чином, висновок Верховного Суду у згаданій постанові стосовно винятків із загального правила, сформованого у ст. 1201 ПК України, ґрунтується на тому, що виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи податкові накладні, порушення строку реєстрації яких призвело до накладення штрафу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає наступне.

З 01.01.2017 законодавцем змінено редакцію п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України. На відміну від попередньої редакції цієї статті, яка встановлювала штрафні санкції за порушення термінів реєстрації виключно податкових накладних, що підлягають наданню покупцям, чинною на момент виникнення правовідносин редакцією визначено, що штрафні санкції застосовуються за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації всіх податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Винятком є виключно порушення термінів реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в п. п. 10- 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини, зокрема, « 02» - складена на постачання неплатнику податку; « 04» - складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання, « 08» - складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; « 09» - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість

Отже, положеннями Порядку № 1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Системний аналіз ст. 201, п. 1201.1 ст. 1201 ПК України, Порядку № 1307 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто , для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 1201.1 ст. 1201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: (1) податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, (2) повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 816/1488/17.

Із розрахунку до оскаржуваного ППР, що не заперечується позивачем, судом встановлено, що жодна з ПН не відповідає одночасно двом умовам: (1) не надається покупцю (отримувачу), (2) складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Оскільки кожна з перелічених податкових накладних складена на постачання товарів або послуг, які заявлені до оподаткування за основною ставкою, підстав для віднесення згаданих накладних до виключення, передбаченого п. 1201.1 ст. 1201 ПК України відсутні, натомість, ГУ ДПС у м. Києві правомірно зроблено висновок про порушення граничних строків реєстрації згаданих податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З урахуванням викладеного вище, проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи, норми податкового законодавства, на які посилається позивач та висновки Верховного Суду України, які обов`язкові для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. ч. 5, 6, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), суд дійшов до висновку про відсутність ознак протиправності ППР № 022811409 від 07.11.2019. За таких обставин, суд не убачає підстав для задоволення позову ТОВ «ЦФК».

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна фармацевтична компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна фармацевтична компанія» (вул. Парково-Сирецька, 15А, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ: 38727372).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ: 43141267).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко