Ухвала суду № 98217950, 06.07.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/4106/21

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

за участю секретаря Гарига Л.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Валентович Я.С.,

у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Чернігівській області;

стягнути з відповідача Головного управління ДФС у Чернігівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 27 травня 2020 року по 02 листопада 2020 року в сумі 205343 гривні 75 копійок.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує: чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, розглянувши у судовому засіданні питання щодо пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду, встановлено таке.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав на пропуск строку звернення до суду, адже у даних правовідносинах спір виник з приводу оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на посаді. Середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а отже строк пред`явлення до суду позовних вимог обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Позивач у судовому засіданні заперечував щодо пропуску строку звернення, вказав, що оскільки статтею 233 Кодексу законів про працю України не передбачено обмежень щодо звернення до суду з приводу невиплати заробітної плати, в тому числі і за час невиконання рішення суду.

Статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) регулюються правовідносини, що виникли у зв`язку з поновленням на роботі незаконно звільненого працівника та виплатою працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або, уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

В разі, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають.

Таким чином, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат.

Отже, середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою згідно із статтею 2 Закону України «Про оплату праці».

Середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Отже, строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18).

Також відповідно до частини першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, строк звернення до суду у позивача закінчився 03 лютого 2021 року, а адміністративний позов поданий до суду 19 квітня 2021 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Суд зазначає, що приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Водночас, положеннями ч. 1 ст. 121 КАС України регламентовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що строк звернення до суду з позовом може бути поновлено судом у разі наведення поважних причин його пропуску.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до позовної заяви не додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався 02 листопада 2020 року, а до суду звернувся з позовом лише 19 квітня 2021 року, що свідчить про пропуск встановленого законом тримісячного строку для звернення до суду.

У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням вищевикладеного, вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху у повному обсязі для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Заяць