Рішення № 98217818, 08.07.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/5576/21

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Шагаєвої Е.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомДепартаменту соціальної політики Чернігівської міської радидо Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)про скасування постанови У С Т А Н О В И В:

Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (також далі – позивач, Департамент) звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (також далі – відповідач, виконавча служба), в якому просить скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про накладення штрафу від 14.05.2021 у виконавчому провадженні № 65291314 за виконавчим листом № 620/3648/20, виданим 19.04.2021 Чернігівським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено, що на момент винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2021 № 65291314 Департаментом в добровільному порядку, вже було частково виконано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 по справі № 620/3648/20, а саме, здійснено нарахування ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. Однак, відсутність бюджетного призначення для виконання судових рішень та спеціального рахунку не дає можливості виконати вищевказане рішення суду в частині виплати коштів. Вважає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення проте не зробив цього. Зауважує, що Департамент звертався до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської ОДА з проханням сприяти у виділенні коштів. За таких обставин часткове невиконання судового рішення Департаментом з незалежних від останнього причин (через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету) є поважною причиною в розумінні статей 63 та 75 Закону, а тому постанова про накладення штрафу є неправомірною, та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач у відзиві просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що 13.05.2021 Державним виконавцем було проведено перевірку виконання рішення суду відповідно до Виконавчого листа № 620/3648/20. І оскільки рішення суду боржником (позивачем) без поважних причин не було виконано, 14.05.2021 у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, в якій зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належними чином.

Від сторін до суду надійшли клопотання, в яких вони просять провести судове засідання без участі їх представників.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 позовну заяву Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про скасування постанови залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліку.

У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недолік позовної заяви, допущений при її поданні.

Ухвалою суду від 05.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 620/5576/21.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

28.04.2021 виконавчою службою на підставі Виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 № 620/3648/20 (а.с. 31) була прийнята Постанова про відкриття виконавчого провадження № 65291314 про: зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги (а.с. 5).

Згідно з копією перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік ОСОБА_1 сума доплати становить 6800,00 грн (а.с. 4).

Листом від 06.05.2021 № 04-31/7156 (а.с. 12) позивач повідомив відповідача про те, що з метою виконання рішення суду Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту добровільно, ще до відкриття виконавчого провадження, здійснило перерахунок ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми. Сума допомоги, яку необхідно доплатити, становить 6800,00 грн. Департамент не має можливості виконати рішення суду у частині зобов`язання виплатити стягувану зазначену допомогу у зв`язку з тим, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян у Державному бюджеті на 2021 рік не передбачені, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм, а відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. З метою вирішення питання фінансування з Державного бюджету на виконання судових рішень, які винесені на користь позивачів, щодо соціальних виплат, які фінансуються за рахунок Державного бюджету, у тому числі для виконання зазначеного вище судового рішення. Департамент звернувся до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації.

Вказане, підтверджується листом позивача від 06.05.2021 № 04-30/7154 (а.с. 10).

Відповідачем на адресу позивача була направлена Вимога виконавця від 11.05.2021 № 3833, в якій, зокрема, вимагається протягом 3-х робочих днів з моменту отримання даної вимоги, сплатити на депозитний рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління забезпеченню примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн винесений згідно постанови про стягнення виконавчого збору № 65291314 від 28.04.2021 (а.с. 8).

13.05.2021 державним виконавцем складено Акт, відповідно до якого ним встановлено, що рішення суду боржником виконано частково, а саме: ОСОБА_1 здійснено нарахування недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум. В частині виплати нарахованої суми допомоги, яка становить 6800,00 грн рішення суду боржником не виконано (а.с. 34).

14.05.2021 відповідачем прийнято Постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 65291314, відповідно до якої постановлено за невиконання рішення суду боржником без поважних причин накласти на Департамент штраф на користь держави 5100,00 грн (а.с. 5).

Листом від 17.05.2021 № 04-31/7528 позивач повідомив відповідача, зокрема, про те, що оскільки, Департамент є бюджетною установою та фінансується по поточних державних програмах соціального захисту населення, то виплата коштів згідно проведеного на підставі рішення суду перерахунку буде здійснена після виділення Державного бюджету додаткових коштів на забезпечення виконання судових рішень за бюджетними програмами соціального захисту громадян (а.с. 11).

Листом від 17.05.2021 № 04-30/7527 позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської ОДА з проханням сприяти у вирішенні питання фінансування з Державного бюджету на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту населення (а.с. 9).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (також далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Таким чином, суд зауважує, що рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Варто також зазначити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).

Враховуючи викладене вище, доводи позивача про відсутність бюджетних асигнувань на виконання судових рішень, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за їх невиконання, суд вважає безпідставними.

Суд звертає увагу на те, що за наслідками скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника не тільки не залишить рішення суду невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що буде суперечити основним завданням виконавчого провадження та статті 124 Конституції України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що державним виконавцем постанова про накладення штрафу прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43649464. .

Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43316700.

Дата складення повного рішення суду - 08.07.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб