Рішення № 98217727, 05.07.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року справа № 580/5039/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Черкаська обласна державна адміністрація про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09.11.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області (далі – відповідач), в якому просить:

визнати неправомірною відмову відповідача у видачі позивачу довідки щодо постійного проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до Додатку №11 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2018 №551;

зобов`язати відповідача видати позивачу довідку щодо постійного проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до Додатку №11 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2018 №551.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач у період з січня 1988 року до грудня 1992 року проживав у с.Єрки Катеринопільського району Черкаської області, а з грудня 1992 року до цього часу у с. Залізнячка Єрківської ОТГ, які відносяться до зони посиленого радіоекологічного контролю внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому має право на отримання довідки щодо постійного проживання на території вказаної зони. Однак, Катеринопільською РДА протиправно відмовлено у видачі такої довідки за наявності доказів проживання на казаній вище території. Тому просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Також залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Черкаську обласну державну адміністрацію (далі – третя особа).

25.11.2020 третя особа подала суду письмові пояснення щодо позову, в яких просила відмовити у його задоволенні, з огляду на те, що відповідно до трудової книжки позивача у період з вересня 1985 року він працював водієм у ПАТ «Ватутінське АТП – 2362», що підтверджує відсутність факту проживання позивача не менше 4 років станом на 01.01.1993 на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

07.12.2020 Катеринопільською РДА надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що підставою для видачі довідки про постійне місце проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю є необхідність заміни відповідного посвідчення у разі його втрати, зіпсування або зміни прізвища. Оскільки позивач звернулась для видачі вказаної довідки у зв`язку з визнанням недійсним посвідчення, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, підстав для видачі довідки немає. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 11.01.2021 за клопотанням третьої особи суд зупинив провадження у справі до часу встановлення правонаступника Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області.

Ухвалою від 01.07.2021 суд поновив провадження у справі та продовжив її судовий розгляд.

01.07.2021 суд допустив заміну первинного відповідача – Катеринопільську районну державну адміністрацію Черкаської області на Звенигородську районну державну адміністрацію Черкаської області (далі – відповідач).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

12.03.2001 позивачу видане посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).

Відповідно до витягу із протоколу №2 від 28.02.2020 засідання комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, вирішено вважати недійсним посвідчення позивача від 12.03.2001 серії НОМЕР_1 громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

12.10.2020 позивач звернувся до Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області із зверненням щодо видачі довідки щодо проживання та території зони посиленого радіоекологічного контролю за формою згідно з Додатком 11 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2018 №551.

Листом від 19.10.2020 №2242 Катеринопільська РДА повідомила позивача, що згідно з довідкою Єрківської селищної ради від 25.11.2019 №2951 період проживання на забрудненій території з січня 1988 року до грудня 1992 року визначений на підставі свідчень свідків та не підтверджений документально.

Зазначено, що опитування свідків за фактами 30-річної давнини несе виключно довідковий характер та не має юридичної сили. Тому рекомендовано позивачу надати документальне підтвердження щодо постійного проживання, роботи або навчання за вказаний період.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував, що відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII (далі – Закон №796-XII) потерпілі від Чорнобильської катастрофи – громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 ч.1 ст.11 Закону №796-XII визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з п.4 ч.1 ст.14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

З аналізу викладених норм суд встановив, що особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали, працювали або навчались на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій.

Частинами 1, 2 ст.15 Закону №796-XII визначено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Оцінюючи підстави для видачі позивачу вказаної вище довідки, суд врахував, що відповідно до довідки виконавчого комітету Єрківської селищної ради від 25.11.2019 №2951 позивач з січня 1988 року до грудня без реєстрації проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава: підтвердження свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Разом з тим, згідно з даними трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.34) позивач 09.09.1985 прийнятий на роботу водієм 3-ї категорії Ватутінської автобази. 01.09.1993 йому присвоєно категорію водія 2-го класу на вказаному підприємстві.

Довідкою ПАТ «Ватутінське автотранспортне підприємство – 2362» від 25.06.2019 №6 підтверджується отримання позивачем заробітної плати на цьому підприємстві за 1986-1990 роки.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що станом на 1 січня 1993 року позивач постійно не проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, оскільки, як установлено вище, доказів постійного проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю з січня 1988 року до грудня 1992 року, а наявні у матеріалах справи докази свідчать про роботу позивача у цей час у м. Ватутіне.

Отже, підстав для видачі довідки щодо постійного проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до Додатку №11 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2018 №551 немає.

Також, суд зазначає, що надані позивачем власноруч написані покази ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо проживання позивача з січня 1988 року до грудня 1992 року за адресою: АДРЕСА_1 , - не підтверджені належними та допустимими доказами.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, вимоги такими, що не підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір – поверненню.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя О.А. Рідзель