Рішення № 98217236, 09.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 р. № 520/11676/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Державна податкова служба України про скасування повідомлення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "ГЛАЗГО-08" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 09.06.2021;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Харківським окружним адміністративним судом 26.05.2021 по справі № 520/14502/2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі №520/14502/2020 зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 05.08.2020 № 1. Отже, рішення суду містить вимогу зобов`язального характеру про вчинення певних дій відповідачем по справі - Державною податковою службою України. Рішення набрало законної сили 01.04.2021 та станом на 03.06.2021 (дата подання заяви про примусове виконання) рішення суду виконано не було, тобто податкова накладна не зареєстрована. Враховуючи вищенаведене, державним виконавцем протиправно було повернуто виконавчий лист стягувачу.

Ухвалою суду від 01.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку, передбаченому статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну податкову службу України.

Запропоновано відповідачу подати до суду протягом п`яти днів з дня вручення йому ухвали відзив на позов та докази на обґрунтування відзиву, а також докази направлення відзиву позивачу та третій особі. При цьому, суд зазначає про обов`язок відповідача надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов.

Запропоновано третій особі подати до суду письмові пояснення та документи, додані до них, протягом п`яти календарних днів з моменту отримання копії позовної заяви, а також докази направлення вказаних пояснень з доданими документами сторонам.

Згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Від відповідача, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ПП «ГЛАЗГО-08» звернулось до суду з позовом до ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі №520/14502/2020 адміністративний позов Приватного підприємства 'ТЛАЗГО-08” до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Зокрема, скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.09.2020 №1894854/35974177 та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 05.08.2020 №1.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 за позовом Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.

Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду набрало законної сили 01.04.2021 та судом було видано виконавчий лист.

Позивачем до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була направлена заява від 02.06.2021 про примусове виконання рішення за виконавчим листом, виданим Харківським окружним адміністративним судом 26.05.2021 по справі № 520/14502/2020.

17.06.2021 на адресу ПП «ГЛАЗГО-08» надійшло Повідомлення від 09.06.2021 №21071-33-21/20.1/9 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання в якому зазначено, що керуючись п. 7 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем ВПВР ДЦВС Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. прийнято рішення про повернення виконавчого листа від 26.05.2021 №520/14502/2020 стягувачу без прийняття до виконання, оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Позивач вважає, що повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу є протиправним та підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також, якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно із ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Враховуючи вищевказане, виконавчий документ може бути повернутий стягувачу, якщо він не відповідає вимогам, встановленим, зокрема, статтею 4 Закону №1404-VIII.

Щодо посилань відповідача, як на підставу для повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, на те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно резолютивної частини виконавчого листа, виданого позивачу 26 травня 2021 року слідує, що вона містить у собі резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/14502/2020, а саме: «Скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.09.2020 №1894854/35974177 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 05.08.2020 №1».

Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №520/14502/2020 про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії передбачає заходи примусового виконання в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну від 05.08.2020 №1, тому підстави для повернення виконавчого листа, передбачені п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону №1404, відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що повернувши виконавчий документ без виконання, відповідач порушив засади виконавчого провадження, визначені ст. 2 Закону №1404-VIII, зокрема, прийняв рішення з порушенням засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, тому повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 09.06.2021 №21071-33-21/20.1/9 є протиправним.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа, суд зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зобов`язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між суб`єктами владних повноважень та фізичними особами. Також суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта ухвалити рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та спрямований на недопущення свавілля в органах влади.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року зазначив, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31 липня 2018 року у справі 820/4263/17.

Також, суд зазначає, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

В рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на викладене, суд вважає вірним спосіб захисту порушеного права позивача, а саме зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення: зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Харківським окружним адміністративним судом 26.05.2021 по справі №520/14502/2020 щодо зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну від 05.08.2020 №1, оскільки заява позивача про примусове виконання подана до відповідача у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для винесення оскаржуваного повідомлення від 09.06.2021 №21071-33-21/20.1/9.

Суд зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних рішень, які є предметом оскарження позивачем, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" (вул. Дарвіна, буд. 12, кв. 49, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 35974177) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 00015622), третя особа - Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393) про скасування повідомлення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 09.06.2021 №21071-33-21/20.1/9.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Харківським окружним адміністративним судом 26.05.2021 по справі №520/14502/2020.

Стягнути на користь Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України суму сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин