Рішення № 98217119, 08.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

08 липня 2021 р. № 520/3120/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (код ЄДРПОУ 26281249, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області при видачі довідки № 04-52/171 від 27.02.2020 р. про суддівську винагороду, видану для перерахунку, ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.02.2020 року нею була отримана довідка Територіального управління ДСА в Харківській області № 04-52/181 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. На думку позивача, вказана довідка не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в ній при визначенні базового розміру посадового окладу не враховано регіональний коефіцієнт 1,25. На підставі викладеного просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на відсутності підстав для врахування у щомісячному довічному грошовому утриманні судді у відставці посадового окладу регіонального коефіцієнта, оскільки такий застосовується до базового розміру посадового окладу суддів, які здійснюють правосуддя. Також зазначив, що суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу. Регіональний коефіцієнт - є доплатою за додаткове навантаження судді до базового розміру посадового окладу, яка залежить від кількості населення, де розташований суд, у якому здійснює суддя правосуддя. Покликаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 по справі №804/3609/18, зазначає, що умовою застосування регіонального коефіцієнта є фактичне здійснення правосуддя, відтак передбачені ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII положення, на думку відповідача, на позивача не поширюється. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Третя особа надала до суду пояснення, в яких підтримала позицію відповідача та зазначила, що кількість населення не є постійною величиною, то і застосування відповідного регіонального коефіцієнта до базового розміру посадового окладу судді не може бути постійною величиною. На підставі викладеного третя особа просила відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді судді Московського районного суду м. Харкова з червня 1990 року.

Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року № 1600-VIII у зв`язку з поданням заяви про відставку та відповідно до пунктів 2,3 та 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України позивача було звільнено з посади судді Московського районного суду м. Харкова, а наказом в.о. голови Московського районного суду № 02-03/113 від 30.09.2016 року відраховано зі штату Московського районного суду м. Харкова у зв`язку зі звільненням у відставку.

Починаючи з 26.10.2016 року позивач перебуває на обліку у відділі з питань перерахунків пенсії № 19 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області як суддя у відставці та отримує довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Позивач 24.02.2020 року звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про надання довідки про складові суддівської винагороди для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, станом на 18 лютого 2020 року, які підлягають застосуванню на підставі рішення Конституційного суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року, для звернення в органи Пенсійного Фонду України за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Так, 27.02.2020 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області сформовано та видано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 63060,00 грн., та доплата за вислугу років 80% що дорівнює 50448,00 грн., проте вказаний розмір суддівської винагороди зазначено без застосування регіонального коефіцієнту 1,25 по м. Харкову.

Вважаючи, що відповідач неправомірно при видачі довідки від 27.02.2020 року не застосував регіональний коефіцієнт 1,25, позивач 28.02.2020 року звернулась до відповідача з заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,25.

Однак, відповідач листом повідомив позивача, що додаткових роз`яснень стосовно видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням регіонального коефіцієнту територіальному управлінню не надано. Враховуючи, що складові суддівської винагороди на 01.01.2021 не змінились, видана довідка про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці є чинною.

Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Так, спір стосується застосування норм права з приводу нарахування регіонального коефіцієнту до базового розміру посадового окладу судді у відставці для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Складовою суддівської винагороди є посадовий оклад.

При цьому, ч. 3 ст. 135 Закону визначено поняття базового розміру посадового окладу та ч. 4 ст. 135 Закону встановлена можливість застосування до базового розміру посадового окладу регіональних коефіцієнтів.

Зі змісту наведених приписів статті 135 Закону № 1402-VIII слід зробити висновок, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат. При цьому, посадовий оклад судді складається з базового розміру посадовою окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту.

Тобто, передбачений частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII регіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає помилковими доводи відповідача та третьої особи про те, що регіональний коефіцієнт (1,25) до посадового окладу, який зазначається в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, не повинен застосовуватися, оскільки законом прямо передбачено в якості розрахункової величини для обрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці розмір винагороди судді, який працює на відповідній посаді (ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII).

Згідно зі ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням, у тому числі, на норми міжнародного права зазначив що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).

У рішенні від 11.03.2020 № 4-р/2020 в справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

У виданій відповідачем довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вказано посадовий оклад на рівні 63060,00 грн. без урахування регіонального коефіцієнту.

Суд зазначає, що оскільки, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то вказаний регіональний коефіцієнт повинен також враховуватися при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому, суд зазначає, що виплата регіонального коефіцієнту судді, який здійснює правосуддя, залежить від кількості населення у населеному пункті, де розташований відповідний суд.

При цьому, суд вважає помилковим доводи відповідача та третьої особи, що регіональний коефіцієнт не може враховуватися при виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки, застережень щодо застосування регіонального коефіцієнта при визначенні грошового утримання суддів у відставці, чинним як на час виходу судді у відставку, так і на час розгляду справи, законодавством не встановлено.

Так, стверджуючи про правомірність своїх дій при видачі довідки, відповідач посилається на приписи частини 10 статті 135 Закону №1402-VIII які, на його переконання, не дають права суддям у відставці на отримання доплат до посадового окладу при виплаті довічного грошового утримання, оскільки обов`язковою умовою є здійснення суддею правосуддя.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу на висновки Конституційного Суду України (далі - Суд) у рішенні № 11-р/2018 від 04.12.2018, де Суд, для цілей застосування положень частини 1 статті 55, частини 8 статті 56, частин 1, 2 статті 89, частини 3 статті 82, частин 6, 7 статті 147, Закону №1402-VIII, встановив невідповідність Конституції України положень частини 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, згідно із якою, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Аналогічного змісту норма встановлена частиною 10 статті 135 Закону №1402-VIII.

Надаючи оцінку конституційності частині 10 статті 133 Закону №2453-VI, Конституційний Суд зауважив, що випадки, коли суддя не здійснює правосуддя, поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема, відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина 1 статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина 8 статті 56, частини 1, 2 статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина 3 статті 82, частини 6, 7 статті 147).

Таким чином, судді у відставці не є суб`єктами правового регулювання частини 10 статті 135 Закону №1402-VIII, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для застосування вказаної норми під час визначення права позивача на належне щомісячне довічне грошове забезпечення як судді у відставці.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 143 Закон України "Про судоустрій та статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці саме у відповідному процентному співвідношенні до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, будь-які обмеження щодо врахування регіонального коефіцієнта при визначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відсутні.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що відповідач, не вказуючи у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці посадового окладу працюючого судді з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25, обмежив позивача у праві отримувати щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (код ЄДРПОУ 26281249, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області при видачі довідки № 04-52/171 від 27.02.2020 р. про суддівську винагороду, видану для перерахунку, ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправними.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (код ЄДРПОУ 26281249, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 липня 2021 року.

Суддя Н.А. Полях