Рішення № 98217076, 09.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

09 липня 2021 р. справа №520/10077/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мар`єнко Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного позовну заяву ОСОБА_1 до Московського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Московського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 10000,00 грн. в виконавчому провадженні №64899567 від 27.05.2021 року, відкритого на підставі виконавчого листа №643/17968/19, виданого 15.03.2021 року, про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні, спілкуванні та побачені з сином – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконав чого збору в сумі 10000,00 грн. в виконавчому провадженні №64900050 від 27.05.2021 року, відкритого на підставі виконавчого листа №643/17968/19, виданого 15.03.2021 року, про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вихованні, спілкуванні та побачені з онуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 10000,00 грн. в виконавчому провадженні №64899805 від 27.05.2021 року, відкритого на підставі виконавчого листа №643/17968/19, виданого 15.03.2021 року, про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні, спілкуванні та побачені з сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно винесені оскаржувані постанови, оскільки рішення Московського районного суду м.Харкова від 26.01.2021 року по справі №643/17968/19 виконувалось позивачем у добровільному порядку.

Від представника відповідача, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що у даному випадку відповідачі діяли на підставі та у межах чинного законодавства України.

Від третіх осіб пояснень, клопотань та заяви до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 26.01.2021 року по справі №643/17968/19 - первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні, спілкуванні та побаченні з сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено усунути перешкоди ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити порядок участі у вихованні дитини згідно з наступним графіком побачень: перша, третя субота місяця з 16 год. 30 хв. до 18 год. 30 хв., друга, четверта неділя кожного місяця з 10 год. до 12:00 год., кожну середу та четвер з 19 год. до 20 год. без присутності матері дитини – ОСОБА_1 , а також шляхом проведення спільного із дитиною відпочинку під час відпустки строком не менше десяти календарних днів щороку з урахуванням особливостей такого відпочинку, стану здоров`я дитини, рекомендацій лікарів та за домовленістю між батьками дитини.

В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено наступний спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : перша, третя субота місяця з 16 год. 30 хв. до 18 год. 30 хв., друга, четверта неділя кожного місяця з 10 год. до 12:00 год., кожну середу та четвер з 19 год. до 20 год. без присутності матері дитини – ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 попереджати ОСОБА_1 про неможливість прибуття або підтвердження свого прибуття будь-яким способом, який допускає можливість його фіксування.

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вихованні, спілкуванні та побаченні з онуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити наступний спосіб участі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вихованні онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожної п`ятої суботи місяця з 15:00 до 19:00 годин без присутності матері дитини – ОСОБА_1 .

В іншій частині позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення набрало законної сили 03.03.2021 року.

Судом встановлено, що до Московського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) виконавчий лист виданий 15.03.2021 №643/17968/19, стягувач ОСОБА_2 , боржник – ОСОБА_1 щодо зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні, спілкуванні та побаченні з сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заява від ОСОБА_2 від 18.02.2021 року.

На виконання вказаної заяви відповідачем було відкрито виконавче провадження та винесена постанова від 29.03.2021 року за ВП №64899567, яка направлялась на адресу позивача 29.03.2021 року, згідно супровідного листа №37081.

В подальшому, 27.05.2021 року відповідачем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10000 грн. та постанова про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження, які згідно супровідних листів направлялись на адресу позивача.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 27.05.2021 року постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження отримані боржником особисто.

Крім того, з вищевказаної заяви вбачається, що позивач не чинить перешкод щодо зустрічі сина з батьком, але дитина до батька не йде, починає кричати та плакати. Також, позивач зазначила, що ОСОБА_5 перебуває на обліку у невропатолога на протязі трьох років, з дитиною працює психолог з дитячого садку щодо зустрічей з батьком. Водночас, позивач вказала на порушення з боку батька гігієни дитини та настрополювання проти неї дитини.

Також, 27.05.2021 року державним виконавцем складено акт державного виконавця про те що дитина до батька не іде, закривається в кімнаті. Стягувач з дитиною не зустрівся.

ОСОБА_1 не перешкоджає зустрічі з дитиною.

В подальшому державним виконавцем, 28.05.2021 року, була винесена постанова про залучення працівників у справах дітей на 17.06.2021 року, відповідно до ст. 14 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно листа Департаменту служб у справах дітей у Московському районі м. Харкова, постанова про залучення працівників у справах дітей від 28.05.2021 р. повинна бути направлена на ім`я міського голови.

17.06.2021 року державним виконавцем при виході за адресою мешкання боржника складено акт про відсутність боржника та стягувана за місцем проведення виконавчих дій.

01.07.2021 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження».

Також, судом встановлено, що до Московського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) виконавчий лист виданий 15.03.2021 №643/17968/19, стягувач ОСОБА_3 , боржник – ОСОБА_1 щодо зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вихованні, спілкуванні та побаченні з онуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заява від ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження.

На виконання вказаної заяви відповідачем було відкрито виконавче провадження та винесена постанова від 29.03.2021 року за ВП №64900050, яка направлялась на адресу позивача 29.03.2021 року, згідно супровідного листа №37104.

В подальшому, 27.05.2021 року відповідачем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10000 грн. та постанова про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження, які згідно супровідних листів направлялись на адресу позивача.

Також, 27.05.2021 року державним виконавцем складено акт державного виконавця про те що дитина до батька не іде, до дідуся також, налякана зустріччю з ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 не перешкоджає зустрічі з дитиною.

01.07.2021 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження».

Також, судом встановлено, що до Московського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) виконавчий лист виданий 15.03.2021 №643/17968/19, стягувач ОСОБА_4 , боржник – ОСОБА_1 щодо зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вихованні, спілкуванні та побаченні з онуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заява від ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчого провадження.

На виконання вказаної заяви відповідачем було відкрито виконавче провадження та винесена постанова від 29.03.2021 року за ВП №64899805, яка направлялась на адресу позивача 29.03.2021 року, згідно супровідного листа.

В подальшому, 27.05.2021 року відповідачем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10000 грн. та постанова про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження, які згідно супровідних листів направлялись на адресу позивача.

Згідно заяви позивача від 27.05.2021 року вказані постанови вона отримала.

Також, 27.05.2021 року державним виконавцем складено акт державного виконавця про те що дитина до батька не іде, до дідуся також, налякана зустріччю з ОСОБА_3 ,

ОСОБА_1 не перешкоджає зустрічі з дитиною.

01.07.2021 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження».

Позивач, не погоджуючись із постановами ВП №64899805 від 27.05.2021 р., ВП №64899567 від 27.05.2021 року, ВП №64900050 від 27.05.2021 року щодо стягнення виконавчого збору на загальну суму 30000 грн., звернулась до суду.

Суд зазначає, що законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Судом встановлено, що з 01.01.2021 - 30.11.2021 розмір мінімальної заробітної плати становить 6000 грн.

Згідно з частиною 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою, шостою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Судом встановлено, що відповідачем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження 29.03.2021 року ВП №64899567 на виконання заяви ОСОБА_2 від 18.02.2021 року щодо виконання виконавчого листа, виданого 15.03.2021 року, що є порушенням ст. 26 вказаного Закону.

Як вбачається з рішення Московського районного суду м.Харкова від 26.01.2021 року по справі №643/17968/19, зокрема, вирішено усунути перешкоди ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити порядок участі у вихованні дитини згідно з наступним графіком побачень: перша, третя субота місяця з 16 год. 30 хв. до 18 год. 30 хв., друга, четверта неділя кожного місяця з 10 год. до 12:00 год., кожну середу та четвер з 19 год. до 20 год. без присутності матері дитини – ОСОБА_1 , а також шляхом проведення спільного із дитиною відпочинку під час відпустки строком не менше десяти календарних днів щороку з урахуванням особливостей такого відпочинку, стану здоров`я дитини, рекомендацій лікарів та за домовленістю між батьками дитини.

Також встановлено наступний спосіб участі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вихованні онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожної п`ятої суботи місяця з 15:00 до 19:00 годин без присутності матері дитини – ОСОБА_1 .

Рішення набрало чинності 03.03.2021 року, виконавчі листи видані 15.03.2021 року, виконавчі провадження відкрито 29.03.2021 року.

Відповідно до п. 1 розділу IX «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції №512/5 виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону (Закону № 1404-VIII).

Згідно ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Стаття 63 Закону № 1404-VIII регулює порядок виконання рішень суду, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником (частина 1 ст. 63).

З аналізу встановленого рішенням суду часу побачень з дитиною вбачається, що після відкриття виконавчого провадження, державний виконавець повинен був пересвідчитись у виконанні рішення ще у квітні 2021 року, проте, відповідачем здійснено лише один вихід за адресою позивача – 27.05.2021 року та винесено, зокрема, оскаржувані постанови.

Матеріали виконавчих проваджень ВП №64899805, ВП №64899567, ВП №64900050 посвідчують ту обставину, що вимоги частини 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII державним виконавцем не дотримано, оскільки в матеріалах справи відсутні данні про те, що наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII, державний виконавець перевірив виконання судового рішення боржником.

Водночас, у актах від 27.05.2021 року державний виконавець зазначив, що боржником не чиняться перешкоди щодо спілкування боржникам з дитиною, дитина сама не хоче йти до батька та дідуся, кричить, плаче та закривається у кімнаті.

Проте, 01.07.2021 року відповідачем винесені постанови про арешт коштів боржника.

Таким чином, суд зазначає, що державним виконавцем вчинені суперечливі дії та зазначені суперечливі відомості. Актів та доказів невиконання позивачем рішення суду щодо 01.07.2021 року відповідачем надано до суду не було.

Крім того, до відкриття виконавчого провадження ОСОБА_5 повинен був бачитися з ОСОБА_2 – зокрема, 06.03.2021 року, 08.03.2021, 20.03.2021 року, 22.03.2021 (перша, третя субота місяця з 16 год. 30 хв. до 18 год. 30 хв., друга, четверта неділя кожного місяця з 10 год. до 12:00 год.), та кожну середу та четвер з 19 год. до 20 год., а з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - кожної п`ятої суботи місяця з 15:00 до 19:00 годин.

Водночас, вказаним рішенням зобов`язано ОСОБА_2 попереджати ОСОБА_1 про неможливість прибуття або підтвердження свого прибуття будь-яким способом, який допускає можливість його фіксування.

Як зазначила позивач, в частині забезпечення участі батька в вихованні сина рішення нею добровільно виконано, вказавши, що з причин, котрі не залежать від її волі, не є предметом дослідження в даній справі, дитина не бажає спілкуватися з батьком та відмовляється від спілкування.

Також, у наданих додаткових поясненнях, на виконання ухвали суду від 05.07.2021 року, позивач зазначила, що в період з 03.03.2021 року по 16.03.2021 року ОСОБА_2 до дитини не приїжджав, а приїхав лише 17.03.2021, піднявся до квартири, проте дитина відмовилась виходити до батька, про що позивачем надано відео, що знаходиться в матеріалах справи (а.с.37).

В подальшому, як зазначила позивач, 18.03.2021 року ОСОБА_2 приїхав до будинку позивача, та написав смс, що чекає дитину біля під`їзду, проте дитина виходити до батька відмовилась. Позивач написала ОСОБА_2 , щоб він піднявся до квартири, але він відмовився, про що надана роздруківка (а.с.17).

20.03.2021 року та 24.03.2021 року ОСОБА_2 написав позивачу, що він приїхав і чекає дитину біля під`їзду, в домофон та двері не дзвонив, дитина відмовилась виходити до батька.

25.03.2021 року - ОСОБА_2 до дитини не приїжджав, попередивши про це за 2 години, про що надано роздруківку переписки з месенджера.

28.03.2021 року ОСОБА_2 написав позивачу на телефон, що приїхав і чекає дитину біля під`їзду, в домофон та двері не дзвонив, дитина відмовилась виходити до батька, тоді як позивач вийшла сама до ОСОБА_2 і просила піднятись до квартири, щоб поговорити з дитиною, але ОСОБА_2 закрився від позивача в авто, розмовляти відмовився, про що позивачем надано відео, що знаходиться у матеріалах справи.

Враховуючи те, що із заявою ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця 18.02.2021 року, виконавчий лист виданий 15.03.2021 року, суд зазначає, що фактично, дії ОСОБА_2 направлені не на побачення з сином, а для подальшого розвитку спірних, конфліктних правовідносин та відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами.

Щодо відвідування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (кожної п`ятої суботи місяця з 15:00 до 19:00 годин), з урахуванням набрання чинності рішення - 03.03.2021 року та винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень №64900050, №64899805 від 29.03.2021 року щодо примусового виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.01.2021 року по справі №643/17968/19, в частині побачення з дитиною дідуся та бабусі, суд зазначає, що найближча дата відвідування була - 25.04.2021 року.

Проте, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до цього часу вже були подані заяви до державного виконавця та відкрито виконавчі провадження, щодо також приводить до думки, що дії та мотиви третіх осіб були направлені не на відвідування онука, а на подальший спір та створення конфліктних, психологічно тяжких ситуацій як для дитини, так і для її матері.

Суд зазначає, що право дітей за своїм бажанням зустрічатися або не зустрічатися з батьком передбачено Конвенцією про права дитини та Законом України «Про охорону дитинства», позаяк гарантують врахування думки дитини з метою забезпечення найкращих інтересів дитини та захист її від насильства.

Позивач, як мати, не має наміру за допомогою фізичного примусу тягнути дитину до місця знаходження батька котрий відмовлявся приближатися до квартири, обрав тактику вичікування приведення позивачкою дитини до місця, де він зупинився у своєму авто.

Також, позивач зазначила, що на її особистому телефоні наявні відеозаписи спроб умовити батька підійти до квартири, двері котрої для батька вона відчиняє, поспілкуватися з дитиною, відносно чого вона отримує категоричну відмову. Фактично, ОСОБА_2 вважає, що позивач має примусово, за допомогою фізичного примусу, доставляти дитину до місця зупинки авто батька.

Слід зазначити, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).

Разом з тим, дійсно, прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов`язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути наділені належною вагою, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з їхніми інтересами з дитиною. Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як ефективне надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай диктують, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення у справі «А.В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року).

Захист прав дитини гарантовано і статтями 3, 12, 16 Конвенції ООН про права дитини 1989 року.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онукою, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kruskicv. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108).

Слід зазначити, що у статті 257 СК України, згідно з якою баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини дає підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом.

У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень вказано, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Задля гарантування юридичної визначеності Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної правової підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24)).

З огляду на наведені вище висновки, правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 404/8677/13-ц, провадження № 61-12077 св 19, слід конкретизувати таким чином: а) виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду; б) будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини; дід, бабуся, тато, мати - має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини; в) саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/12278/15-ц.

Крім того, слід зазначити, що під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2021 року по справі №188/170/19.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 у добровільному порядку виконувалось рішення Московського районного суду м.Харкова від 26.01.2021 року по справі №643/17968/19, як до відкриття виконавчих проваджень ВП №64899805 від 29.03.2021 р., ВП №64899567 від 29.03.2021 року, ВП №64900050 від 29.03.2021 року, так і після, що також підтверджено у актах державного виконавця від 27.05.2021 року, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 не чинила перешкод щодо побачення з дитиною батька та дідуся.

Згідно ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.11.2019 року по справі №480/1558/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як свідчать встановлені обставини справи, спірні постанови про стягнення виконавчого збору ВП №64899805 від 27.05.2021 р., ВП №64899567 від 27.05.2021 року, ВП №64900050 від 27.05.2021 року були прийняті відповідачем після відкриття виконавчого провадження - 29.03.2021 року.

Проте, суд зазначає, що вказані постанови були винесені безпідставно, оскільки як вже зазначалось вище, позивачем виконувалось рішення суду у добровільному порядку до відкриття виконавчих проваджень.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у приватного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору, а також, що оскаржувані постанови не відповідають вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII, та як наслідок постанови ВП №64899805 від 27.05.2021 р., ВП №64899567 від 27.05.2021 року, ВП №64900050 від 27.05.2021 року підлягають скасуванню.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Московського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 10000,00 грн. у виконавчому провадженні №64899567 від 27.05.2021 року, відкритого на підставі виконавчого листа №643/17968/19, виданого 15.03.2021 року, про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні, спілкуванні та побачені з сином – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконав чого збору в сумі 10000,00 грн. в виконавчому провадженні №64900050 від 27.05.2021 року, відкритого на підставі виконавчого листа №643/17968/19, виданого 15.03.2021 року, про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вихованні, спілкуванні та побачені з онуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 10000,00 грн. в виконавчому провадженні №64899805 від 27.05.2021 року, відкритого на підставі виконавчого листа №643/17968/19, виданого 15.03.2021 року, про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні, спілкуванні та побачені з сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з Московського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) (61001, м.Харків, майдан Захисників України, буд.7/8, 10 пов, код ЄДРПОУ 34952461) суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мар`єнко Л.М.