Рішення № 98216242, 09.07.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6894/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського ВДВС у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, зоов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського ВДВС у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) в якій просить:

- визнати неправомірними та скасувати рішення державного виконавця Калюжного Євгенія Дмитровича Шевченківського ВДВС у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) щодо винесення повідомлення від 10 червня 2021 року "Про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання",

- зобов`язати Шевченківський ВДВС у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) відкрити виконавче провадження згідно виконавчого листа № 440/3312/20 виданого 15 квітня 2021 року.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Шевченківським ВДВС у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) протиправно винесено повідомлення від 10 червня 2021 року "Про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання", оскільки останній не обмежений в правах наданих Законом України "Про виконавче провадження" для встановлення відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно із частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

У відповідності до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року по справі № 440/3312/20 позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" Караченцева Артема Юрійовича (адреса: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053) про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" щодо невключення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 в сумі 49 556,50 грн; рахунку № НОМЕР_3 - в сумі 122 144,33 грн; рахунку № НОМЕР_4 - в сумі 3 564,37 грн, рахунку № НОМЕР_5 в сумі 1 201,16 грн, а загалом у розмірі 176 448,16 грн, які ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 , згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 липня 2016 року та які відкриті в ПАТ "Укрінбанк". Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" Караченцева Артема Юрійовича внести додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 в сумі 49 556, 50 грн; рахунку № НОМЕР_3 - в сумі 122 144,33 грн; рахунку № НОМЕР_4 - в сумі 3 564,37 грн, рахунку № НОМЕР_5 в сумі 1 201, 16 грн, а загалом у розмірі 176 448,16 грн, які позивач успадкував після смерті ОСОБА_2 , згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 липня 2016 року та які відкриті в ПАТ "Укрінбанк". Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі наданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно гарантованої ОСОБА_1 суми у розмірі 176 448,16 грн., скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників ПАТ "Укрінбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо внесення всієї суми гарантованої ПАТ "Укрінбанк" виплати у розмірі 176 448,16 грн. за вкладами в ПАТ "Укрінбанк" згідно із договором строкового банківського вкладу (депозиту) за № 10-1384022 від 16 вересня 2015 року, та за № 10-1397174 від 05 листопада 2015 року за рахунком № НОМЕР_2 - в сумі 49 566,50 грн, рахунком № НОМЕР_3 - в сумі 122 144,33 грн; рахунком № НОМЕР_4 - в сумі 3 546,37 грн, рахунком № НОМЕР_5 - в сумі 1 201,16 грн.

15 квітня 2021 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 440/3312/20.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року виправлено помилку у виконавчому листі № 440/3312/20, виданому Полтавський окружним адміністративним судом 15 квітня 2021 року, виключивши - рнокпп НОМЕР_6 , як зазначений помилково.

У подальшому ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського ВДВС у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) із заявою щодо примусового виконання виконавчого листа № 440/3312/20, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 15 квітня 2021 року.

10 червня 2021 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) складено повідомлення "Про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання".

Підставою для складення вищевказаного повідомлення слугувала відсутність у виконавчому листі коду ЄДРПОУ боржника.

Не погоджуючись із правомірністю вказаного повідомлення "Про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суд виходить із наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Як встановлено частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Вимоги до виконавчого документа визначаються статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", згідно частини першої якої у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника – фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб – за наявності);

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника – фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу – боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку

Наведений перелік підстав для повернення виконавчого листа без виконання є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як свідчить зміст пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", він, зокрема, передбачає в якості підстави для повернення виконавчого листа без прийняття до виконання встановлення виконавцем факту невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею.

Однак, посилання відповідача на те, що за відсутності у виконавчому листі коду ЄДРПОУ боржника має наслідком визнання виконавчого документа таким, що не відповідає вимогам законодавства, не можуть бути визнані судом такими, що ґрунтуються на положеннях Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на таке.

Дійсно, згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі має зазначатись ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб – за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Разом із тим, відповідно до пунктів 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Тобто, відомості про місце проживання/перебування боржника, ідентифікаційний номер / реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника можуть здобуватися вже в процесі виконавчого провадження.

Індивідуальний ідентифікаційний номер боржника покликаний сприяти здійсненню виконавчого провадження та не впливає на суть і чинність виконавчого документа як такого. Наявність даних щодо ідентифікаційного номера у виконавчому документі є формальною характеристикою такого документа, а не визначальною.

Таким чином, відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного номера боржника, відомостей щодо місця проживання/перебування боржника не є підставою для винесення повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання.

Вищевказаний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 19 серпня 2020 року при розгляді справи № 465/5637/18.

У зв`язку з наведеним в сукупності, суд вбачає підстави для визнання протиправним і скасування повідомлення державного Шевченківського ВДВС у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) від 10 червня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з підстав, визначених пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом у спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що за результатами розгляду справи суд дійшов до висновку про протиправність повідомлення державного Шевченківського ВДВС у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) від 10 червня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу, належним способом захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 буде зобов`язання Шевченківський ВДВС у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 440/3312/20, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 15 квітня 2021 року.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 139, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, вул. Саксаганського, 110, м. Київ, 01032) визнання протиправним та скасування рішення, зоов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Калюжного Євгенія Дмитровича від 10 червня 2021 року "Про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання".

Зобов`язати Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 440/3312/20, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 15 квітня 2021 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Суддя С.О. Удовіченко