Ухвала суду № 98215826, 22.04.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/5285/2012

Провадження № 4-с/761/121/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Колзаковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання бездіяльності неправомірною; зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

В лютому 2021р. скаржник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою, в якій просив суд:

-визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про зняття арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладені 09 квітня 2015р. постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження №44872500 та не зняття вказаного арешту;

-зобов`язати Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, накладені 09 квітня 2015р. постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження №44872500.

Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012р., яке набрало законної сили, по справі №2610/5285/2012 було задоволено позов ПАТ «БМ БАНК» та стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «БМ БАНК» заборгованість у розмірі 377 253,85 грн.

18 вересня 2014р. Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №2610/5285/2012 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 377 253,85 грн.

02 вересня 2016р. постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження №52098262 відносно боржника ОСОБА_1

27 червня 2017р. постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві в межах виконавчого провадження №52098262, виконавчий лист №2610/5285/2012 від 18 вересня 2014р. було повернуто стягувачу.

25 жовтня 2018р. між ПАТ «БM БАНК» та TOB «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» було укладено договір відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №261018, згідно якого право вимоги за кредитним договором №209/130407 від 13 квітня 2007р., укладеними між ПАТ «БМ БАНК» та ОСОБА_3 перейшло до TOB «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ».

27 червня 2019р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2610/5285/2012 замінено стягувана ПАТ «БМ БАНК» на його правонаступника TOB «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ», у виконавчому провадженні з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012р. у цивільній справі №2610/5285/2012.

ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» до органів Державної виконавчої служби зверталося.

23 грудня 2019р. між ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги грошових зобов`язань №209/130407_ГК, за умовами якого право вимоги за кредитним договором №209/130407 від 13 квітня 2007р., укладеними між ПАТ «БМ БАНК» та ОСОБА_3 перейшло до ОСОБА_2

07 квітня 2020р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2610/5285/2012 замінено сторону виконавчого провадження (стягувана) з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012р. по цивільній справі №2610/5285/2012, з ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» на його правонаступника ОСОБА_2 .

Протягом серпня - листопада 2020р. ОСОБА_1 в добровільному порядку виконано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012р. по справі №2610/5285/2012 шляхом сплати грошових коштів у розмірі 377253,85 грн. ОСОБА_2 .

Після остаточної сплати всієї суми заборгованості ОСОБА_2 24 листопада 2020р. підтвердила факт остаточного розрахунку склавши відповідну заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бібіком С.В., зареєстрована в реєстрі за №913.

11 грудня 2020р. ОСОБА_2 направила на адресу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва відповідний лист, яким підтвердила факт добровільного виконання боржником рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012р. по справі №2610/5285/2012 та просила вжити всі необхідні заходи щодо закінчення будь-яких виконавчих проваджень (за наявності) та/або виконавчих дій щодо примусового стягнення з ОСОБА_4 заборгованості згідно вказаного рішення суду та повернути виконавчий лист стягувачу.

Відповідно до відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, щодо скаржника інших виконавчих проваджень, крім виконавчого провадження №52098262 не існує.

Але відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_4 наявне обтяження нерухомого майна, підстава виникнення обтяження - Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 44872500, виданий 09 квітня 2015р. видавник: Нідзельська Аліна Вікторівна, Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

З метою з`ясування обставин виникнення зазначеного вище арешту нерухомого представник скаржника звернувся до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва із відповідним адвокатським запитом.

У відповідні на вказаний адвокатський запит Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва своїм листом від 18 листопада 2020р. № 196330 повідомив, що 25 вересня 2014р. державним виконавцем Нідзельською A.B. було відкрито виконавче провадження №44872500 на підставі виконавчого листа №2610/5285/2012, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 18 вересня 2014р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БМ Банк» боргу в розмірі 377 253,85 грн.

09 квітня 2015р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

09 червня 2016р. керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі по тексту - Закон), редакції, яка діяла на той момент, державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувану.

На даний час матеріали виконавчого провадження №44872500 знищено за закінченням терміну зберігання відповідно до розділу 11 правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом №1829/5 від 07 червня 2017р. Міністерства юстиції України.

Отже, оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012р. по справі №2610/5285/2012 за позовом ПАТ «БМ БАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором фактично виконано, постанови про стягнення виконавчого збору та/або витрат виконавчого провадження не виносилися, на даний момент відсутні правові підстави для збереження арешту майна боржника ( ОСОБА_1 ) та оголошення заборони на його відчуження.

З урахуванням вищенаведеного, ОСОБА_1 15 грудня 2020р. було подано заяву до Державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) з проханням зняти арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, накладені 09 квітня 2015р. постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження №44872500, яка була отримана виконавчою службою 16 грудня 2020р.

Але станом на день подання цієї скарги жодної відповіді скаржник не отримав та зазначений вище арешт залишається не знятим.

За вказаних обставин скаржник був змушений звернутися до суду з вказаною скаргою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021р. призначено скаргу до розгляду.

21 квітня 2021р. до суду надійшов лист з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) з відомостями, щодо виконавчого провадження №44872500.

22 квітня 2021р. сторони в судове засідання не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник скаржника просив проводити розгляд скарги без його участі, решта учасників справи поважності причин неявки не повідомили.

В силу положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012р., яке набрало законної сили, по справі №2610/5285/2012 було задоволено позов ПАТ «БМ БАНК» та стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «БМ БАНК» заборгованість у розмірі 377 253,85 грн.

18 вересня 2014р. Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №2610/5285/2012.

27 червня 2019р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2610/5285/2012 замінено стягувана ПАТ «БМ БАНК» на його правонаступника TOB «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ», у виконавчому провадженні з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012р. у цивільній справі №2610/5285/2012.

07 квітня 2020р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2610/5285/2012 замінено сторону виконавчого провадження (стягувана) з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012р. по цивільній справі №2610/5285/2012, з ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» на його правонаступника ОСОБА_2

24 листопада 2020р. ОСОБА_2 підтвердила факт остаточного розрахунку заборгованості за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012р. у цивільній справі №2610/5285/2012, склавши відповідну заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бібіком С.В., зареєстрована в реєстрі за №913.

Виконавче провадження №52098262 відносно ОСОБА_1 було завершене.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, вбачається, що на майно скаржника було накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження, накладені на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Нідзельської А.В. від 09 квітня 2015р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження №44872500.

Згідно листа Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження №44872500 було знищено за строком зберігання, а згідно відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження, воно було закрите постановою державного виконавця від 09 червня 2016р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону та повернуто виконавчий лист №2610/5285/2012 від 18 вересня 2014р. відносно боржника ОСОБА_1 , стгувачу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з п. 9) ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, беручи до уваги ст.ст. 3, 8, ч.ч. 1, 2 ст. 55, ч.ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019р. № 2-рп(ІІ)/2019).

Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 59 Закону визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 9) ч. 1 ст. 39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

За змістом ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, про задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 10, 141, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451, 452 ЦПК України; ст. 19 Конституції України; ст. ст. 1, 5, 18, 39, 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання бездіяльності неправомірною; зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про зняття арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладені 09 квітня 2015р. постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження №44872500 та не зняття вказаного арешту.

Зобов`язати Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, накладені 09 квітня 2015р. постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження №44872500.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 27 квітня 2021 р.

Суддя: