Рішення № 98215736, 01.07.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. №759/21321/20

пр. №2/759/2287/21

01 липня 2021 року

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участі секретаря - Савіцькій Л.Д., представника позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 р. АТ КБ «Приват банк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якої зазначив, що відповідач звернулась до АТ КБ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг в зв`язку з чим підписала заяву б/н від 07.09.2016р. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок відповідно до її бажання, встановлено початковий кредитний ліміт, який згодом було збільшено до 21500 грн. 00 коп. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитними договорами та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 27.10.2020р. заборгованість відповідача складає 24378,88 грн., в тому числі - 20175,12 грн. заборгованость за тілом кредиту; 4203,76 грн. заборгованость за нарахованими відсотками. Виходячи з викладеного представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 07.09.2016 у розмірі 24378,88 грн.: 20 175,12 грн. заборгованості за тілом кредиту; 4 203,76 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.12.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

26.01.2021р. ОСОБА_2 звернулась до суду з відзивом на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позову вказала, що 07.09.2016р. вона звернулась до відділення позивача з метою отримання дебетової картки, на її ім`я було відкрито депозитних рахунок НОМЕР_1 , на який вона в цей же день внесла 50,00 грн., банком було випущено на її ім`я та видано їй на руку дебетову платіжну карту Master Card Debit НОМЕР_2 .

При відкритті депозитного рахунку відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послу. Анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору на умовах, визначених у позові.

З заявами про отримання кредиту, кредитних карток та кредитних ліній жодного разу відповідач не зверталась, кредити від позивача не отримувала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог та повернути їй грошові кошти у суми 19 597,07 грн., які були списані з її рахунка під виглядом процентів за неіснуючий кредит.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до анкети-заяви №б/н ОСОБА_2 07.09.2016р. підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват банку. При огляді судом встановлено, що Анкета-заявка містить персональні дані відповідача, не містить заявки відповідача про видачу кредиту, не містить умов кредитування, прав та обов`язків відповідача та інших суттєвих умов договору кредиту, досягнення згоди з яких свідчить про укладеність кредитного договору відповідно до норм Цивільного кодексу України ( а.с. 16).

Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду належних доказів звернення відповідача з заявою про відкриття рахунку від 22.02.2016р.

Згідно із ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно із ч.1, ч.2 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вже зазначалося судом у анкеті-заяві не міститься суттєвих умов кредитного договору (позики тощо) та з огляду на відсутність належних доказів акцептування відповідачем оферти позивача , суд приходить до висновку про те, що 07.09.2016р. між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору та такий договір є неукладеним, та як слід не можу бути підставою для виникнення прав та обов`язків у позивача та відповідача

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості також посилався на «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин 07.09.2016 до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та інші суттєві умови договору, надані банком Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк", відшкодування судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81,263,265 ЦПК, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.О. Горбенко