Рішення № 98214225, 09.07.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

09 липня 2021 р.справа № 400/5720/20 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в загальному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286,

до відповідачаОфісу великих платників податків Державної податкової служби, вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ 119, 04119, Львівська площа, 8 (канцелярія), м. Київ, 01601

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.20 р. № 0003575311, № 0003585311В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (надалі - позивач або ТОВ "МГЗ") звернулось з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі - відповідач або ОВПП ДПС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2020 р. №№ 0003575311, 0003585311.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що висновки відповідача про порушення підприємством вимог Податкового кодексу України (надалі - ПК України), які призвели до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі - ПДВ) та завищення суми від`ємного значення, ґрунтуються лише на суб`єктивних припущеннях державних ревізорів, не підтверджені належними та допустимими доказами та вочевидь переслідують суто фіскальну мету.

У відзиві відповідач просив відмовити в задоволені позову. Доводи відповідача зводяться до того, що під час перевірки, ТОВ "МГЗ" не надало документи, які стосувались кількості та вартості витраченого в травні 2020 р. природного газу та електричної енергії, поставлених ТОВ "Східенерго", що не дає можливості визнати обсяги цих енергоресурсів такими, що використані в господарській діяльності (виробництві готової продукції) ТОВ "МГЗ" (т. 1 а. с. 155-158).

Позивач подав відповідь на відзив, в якій підкреслив, що такий підхід відповідача до встановлення порушень, будується на концепції негативного доказування (відповідач стверджує про наявність порушень з боку позивача і вважає їх доведеними, допоки останній не спростував їх), по суті перекладає на нього тягар доведення відсутності порушень, що суперечить принципам адміністративного судочинства (т. 1 а. с. 168-174).

Справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження (т. 1 а. с. 136-137).

Позивач клопотав про розгляд справи в письмовому провадженні (т. 2 а. с. 10).

За клопотанням відповідача, судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

Представник відповідача в судове засідання в режимі відеоконференції не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило (т. 2 а. с. 11).

Відповідно до ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

В липні-серпні 2020 р. ОВПП ДПС провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "МГЗ" з питань декларування від`ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з ПДВ за травень 2020 р., результати якої оформлені актом від 21 серпня 2020 р. № 30/28-10-53-11/33133003 (надалі - Акт перевірки) (т. 1 а. с. 13-49).

У висновку Акту перевірки вказано на порушення ТОВ "МГЗ" ст. 198 п. 198.1., п. 198.2., п. 198.5., ст. 200 п. 200.4., ст. 201 п. 201.10. ПК України, п. 4. пп. 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 р. № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289, що призвело до

- завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у податковій декларації з ПДВ за травень 2020 р. в розмірі 20 145 446,0 грн.;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у податковій декларації з ПДВ за травень 2020 р. в розмірі 9 211 338,0 грн.

Не погодившись з Актом перевірки, 1 вересня 2020 р. позивач подав на нього заперечення (т. 1 а. с. 50-52).

За наслідками розгляду заперечень, 11 вересня 2020 р. ДПС України надала відповідь, якою частково врахувала доводи позивача та змінила суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у податковій декларації з ПДВ за травень 2020 р. з 9 211 338,0 грн. на 9 154 507,0 грн. (т. 1 а. с. 53-65).

14 вересня 2020 р. ОВПП ДПС прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0003575311, яким ТОВ "МГЗ" зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2020 р. на 20 145 446,0 грн. та застосовано штраф в розмірі 5 036 362,0 грн.;

- № 0003585311, яким визначено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації за травень 2020 р. в розмірі 9 154 507,0 грн. (т. 1 а. с. 10-11).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до ДПС України, яка своїм рішенням залишила скаргу без задоволення (т. 1 а. с. 66-73).

Як вбачається з Акту перевірки, визначення ТОВ "МГЗ" податкових зобов`язань та застосування штрафу, пов`язано відповідачем з наступними обставинами:

1) на запит ревізорів позивач не надав документи, які підтверджують кількість та вартість витрачених ТОВ "МГЗ" на виробництво готової продукції в травні 2020 р. природного газу та електричної енергії, у зв`язку з чим відповідач припустив, що ці енергоресурси використані не у профільній господарській діяльності ТОВ "МГЗ";

2) ТОВ "МГЗ" задекларовано податковий кредит за операціями з ПрАТ "Інтерхім", ТОВ "Ксана" і ТОВ "Залізничний будівельник", які відповідач розцінив як безтоварні.

Оцінюючи першу з наведених обставин, суд зазначає таке.

На сторінці 22 Акту перевірки (т. 1 а. с. 23 зворот) зафіксовано, що між ТОВ "МГЗ" і ТОВ "Східенерго" укладені договори № НГЗ-Д-19-479 від 13 грудня 2019 р. і № НГЗ-Д-20-144 від 25 березня 2020 р., за умовами яких позивач придбав електричну енергію та природний газ відповідно.

За твердженням відповідача, 28 липня 2020 р. запитом № 6 від позивача вимагалось надати документи на підтвердження кількості та вартості витраченого в травні 2020 р. природного газу на виробництво продукції та інші цілі в розрізі напрямів використання газу, але позивач відмовив в наданні таких документів на підставі того, що вони не мають впливу на формування податкового кредиту.

Ненадання запитуваних документів розцінено ОВПП ДПС як свідчення використання позивачем природного газу у позагосподарській діяльності (не у виробництві продукції), і, як наслідок такого висновку, відповідач вважає, що позивач занизив податкові зобов`язання з ПДВ за травень 2020 р. на 28 979 571,0 грн.

Суд знаходить такі висновки відповідача бездоказовими.

Як передбачено Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 р. № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745 (надалі - Порядок № 727)

акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (розділ І п. 2);

акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (розділ ІІ п. 3);

в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (розділ ІІ п. 4);

факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (розділ ІІ п. 5).

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (розділ ІІІ п. 4 пп. 2).

З наведених норм Порядку № 727 слідує, що акт перевірки платника податків повинен містити послідовне системне викладення обставин, які розцінені контролюючим органом як порушення, їх правову кваліфікацію за нормами ПК України або іншого нормативного акту, а також перелік доказів, на підставі яких контролюючий орган встановив наявність порушення, якими можуть бути первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків.

Тільки за умови наявності в акті перевірки таких даних, він має доказову силу та може бути підданий правовій оцінці.

За приписами ст. 9 ч. 1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ст. 77 ч. 1-2 КАС України).

Якщо відповідач дійшов висновку про використання позивачем природного газу і електричної енергії не у господарській діяльності підприємства, з урахуванням наведених вимог Порядку № 737 та КАС України, на підтвердження такого факту, він не вправі обмежуватись лише посиланням на неподання позивачем певних документів, так як саме по собі таке посилання не є доказом, ані в розумінні Порядку № 737, ані в розумінні ст. 72 КАС України.

Суд погоджується з позивачем в тому, що в такому випадку має підміна концепції доказування з "суб`єкт владних повноважень повинен довести наявність порушень" на "платник податків повинен їх спростувати".

З урахуванням принципів доказування в адміністративному судочинстві, суд констатує, що задля доведення використання позивачем природного газу і електричної енергії не у господарській діяльності, відповідач мав в Акті перевірки послідовно викласти: а) яким чином ним така обставина встановлена та перелічити докази, що її підтверджують; б) при виконанні якого саме негосподарського виду діяльності ТОВ "МГЗ" спожиті природний газ та електрична енергія і навести докази такого споживання, в) в яких об`ємах у позагосподарській діяльності ТОВ "МГЗ" використані газ і електрична енергія і докази на підставі яких зроблено такий розрахунок.

Акт перевірки позивача таких даних не містить. При розгляді справи в суді, відповідач також не подав жодних доказів задля доведення обґрунтованості своїх висновків.

За таких обставин, суд вважає, що під час перевірки відповідач не встановив факту використання ТОВ "МГЗ" природного газу та електричної енергії, придбаних у ТОВ "Східенерго" у негосподарській діяльності, Акт перевірки позивача доказової сили в цій частині не має. В суді відповідач не довів належними та допустимими доказами цих обставин.

Інші, наведені позивачем доводи є несуттєвими, так як в незалежності від їх обґрунтованості, вони не змінюють вищенаведеного висновку суду.

Надаючи оцінку доводам ОВПП ДПС про завищення податкового кредиту і від`ємного значення за операціями ТОВ "МГЗ" з ПрАТ "Інтерхім", ТОВ "Ксана" і ТОВ "Залізничний будівельник", суд керується наступним.

20 серпня 2019 р. ТОВ "МГЗ" уклало з ПрАТ "Інтерхім" договір № НГЗ-Д-19-321 на поставку хімічної продукції (т. 1 а. с. 93-95).

На підставі усного правочину, позивач закупив у ТОВ "Ксана" тарілки, стакани, рушники, пакети для сміття (т. 1 а. с. 38).

ОВПП ДПС розцінив ці правочини позивача як безтоварні, так як ним не встановлено декларування постачальниками ПрАТ "Інтерхім" (ТОВ "Алтас Плюс", ТОВ "Адога Універс") і ТОВ "Ксана" (ТОВ "Блумі", ПП "Омега-Брокерс", ТОВ "Форвард-СВ", ТОВ "ПраймТрейд Юг", ТОВ "Арікол", ПП "Таврія Плюс") того товару, який був поставлений ними ТОВ "МГЗ".

Суд вважає, що не встановлення контролюючим органом факту декларування товару за ланцюгом постачальників до позивача, не може слугувати підставою для визначення податкових зобов`язань, оскільки це порушує принцип індивідуальної відповідальності.

ОВПП ДПС провів виїзну перевірку ТОВ "МГЗ", яка за правилами ст. 75 п. 75.1. пп. 75.1.2. ПК України проводиться за місцезнаходженням платника податків, а тому для підтвердження свого висновку про безтоварний характер правочинів, відповідач мав можливість і повинен був в першу чергу досліджувати питання наявності чи відсутності товару, отримання якого ним заперечується.

Визначення податкових зобов`язань може ґрунтуватися виключно на незаперечних доказах, які не залишають сумніву в штучності формування результатів господарської діяльності, свідомому укладенні правочинів з метою заниження бази оподаткування. Аналіз даних інформаційних баз, дослідження ланцюгів постачальників, посилання на відсутність документів, ведення (складання) яких не є обов`язковим, або не має відношення до податкового обліку, не може покладатись в основу висновку контролюючого органу про безтоварність господарських операцій, так як по суті вони не є доказами, а лише засобами (джерелами) їх здобуття.

Формування позивачем податкового кредиту за операціями з ПрАТ "Інтерхім", ТОВ "Ксана" і ТОВ "Залізничний будівельник" мало місце в травні 2020 р.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 р. № 1797-VIII, ст. 201 п. 201.10. ПК України було доповнено абзацом 3 такого змісту: "Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження".

Зміни до ст. 201 п. 201.10. ПК України свідчать про те, що факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) вже є свідченням перевірки податкової чистоти господарської операції і саме з цією метою контролюючий орган наділяється повноваженнями зупинення та/або відмови в реєстрації податкових накладних.

Таке тлумачення змін до ПК України, слідує з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", в якій зазначено наступне: "27 травня 2016 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 418-р затверджено План пріоритетних дій Уряду на 2016 рік, який передбачає низку ключових реформ, які дозволять забезпечити стале економічне зростання та створять сприятливі умови для розвитку бізнесу в Україні, серед яких передбачено проведення реформи податкової системи та реформування Державної фіскальної служби України. … В рамках діяльності зазначеної робочої групи підготовлений законопроект спрямований на покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи, підвищення прозорості та якості адміністрування податків, ліквідації поширених схем ухилення від оподаткування, усунення неузгодженостей. Метою зазначеного законопроекту є покращення інвестиційного клімату в Україні за рахунок спрощення податкової системи та адміністрування податків, що матиме позитивний вплив на економічне зростання, залучення інвестицій та створення нових робочих місць".

Законопроектом пропонувалось внести ряд змін до ПК України, серед яких передбачається:

"- встановлення неможливості скасування податкового кредиту по податковій накладній/розрахунку коригування до неї, складеній та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних після 1 липня 2017 року;

- запровадження механізму зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, яка підпадає під критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для такого зупинення (критерії визначатимуться Міністерством фінансів України та відновлення такої реєстрації, у разі припинення процедури зупинення їх реєстрації" (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60443).

З тексту пояснювальної записки слідує, що метою змін до ПК України в частині формування податкового кредиту, було саме перенесення перевірки господарської операції платника податків на етап реєстрації ним податкової накладної в ЄРПН.

Протилежне тлумачення означатиме, що контролюючий орган має право двічі перевіряти одні й ті ж самі господарські операції платника податків - перший раз під час реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а другий раз під час перевірки платника податків та має право двічі приймати рішення з одного й того ж приводу у виді зупинення реєстрації податкової накладної, а в подальшому у виді рішення про нарахування податкових зобов`язань. На думку суду, це покладає надмірний і невиправданий тягар на платника податків та створює для нього правову невизначеність, адже навіть після реєстрації податкової накладної в ЄРПН, він не може бути впевнений в тому, що за результатами перевірки контролюючий орган не здійснить коригування його податкових зобов`язань.

14 квітня 2020 р. ТОВ "МГЗ" через агента ТОВ "Сервісний центр "Металург" уклало з ТОВ "Залізничний будівельник" договір підряду № НГЗ-Д-20-162/8310Т851 на виконання ремонтних робіт внутрішньозаводських залізничних шляхів (т. 1 а. с. 112-116).

Відповідач за кількістю перепусток встановив, що роботи, обумовлені цим договором, виконували всього 7 працівників ТОВ "Залізничний будівельник", витрати праці за підрахунками відповідача склали 10 077,31 людино-годин, але з урахуванням кількості робочих днів та тривалості робочого часу, для виконання обумовленого договором обсягу робіт, необхідно було задіяти 38 працівників.

Такі висновки відповідача суд оцінює аналогічно до висновків щодо безтоварності операцій з ПрАТ "Інтерхім" і ТОВ "Ксана" - сам по собі здійснений відповідачем розрахунок витрат праці, не є доказом безтоварності господарської операції.

Крім того, суд знаходить невірною саму методику розрахунку відповідачем витрат праці: так, відповідач взяв відому йому кількість працівників та помножив на кількість робочих днів і тривалість робочого часу.

Відповідно до розділу 4 п. 4.1. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", за правилами якого згідно з п. 3.2. договору підряду № НГЗ-Д-20-162/8310Т851 визначається вартість робіт, система ціноутворення у будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів. Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми. На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва.

Згідно з п. 2.1.1. Положення з організації нормування праці у будівництві, затвердженого наказом Держбуду України 7 жовтня 2004 р. № 188, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2004 р. за № 1359/9958, норма часу - величина затрат робочого часу, встановлена для виконання одиниці роботи (продукції) працівником (групою працівників) відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов виробництва. Вимірюються норми часу в будівництві v людино - годинах (людино-хвилинах тощо) на одиницю конкретного виду робіт (продукції).

Отже, кількість людино-годин при виконанні будівельних робіт визначається не шляхом простого множення кількості працівників на кількість робочого часу протягом певного періоду, а за затвердженими відповідними ДСТУ нормативними показниками, які враховують такі складові, як вид виконуваних будівельних робіт, їх інтенсивність, складність тощо.

За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 21 020,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 06476 від 8 грудня 2020 р. (т. 1 а. с. 1). Доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали.

З урахуванням повного задоволення позовних вимог, судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, ЄДРПОУ 33133003) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ 119, 04119, ЄДРПОУ 43141471) задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення № 0003575311, № 0003585311, прийняті 14 вересня 2020 р. Офісом великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ 119, 04119, ЄДРПОУ 43141471), визнати протиправними та скасувати повністю.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ 119, 04119, ЄДРПОУ 43141471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, ЄДРПОУ 33133003) судові витрати у виді судового збору в розмірі 21 020,0 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз