Рішення № 98214109, 09.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7772/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №9 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №1300-5212-8/40432 від 07.05.2021 в частині відсоткового розрахунку від суми місячної заробітної плати та обмеження максимального розміру пенсії;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до довідки Львівської обласної прокуратури №21-812 вих-21 від 12.04.2021 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, з розрахунку 90% від суми місячного заробітку без обмеження максимального розміру пенсії, з виплатою різниці суми нарахованої після перерахунку та фактично отриманої пенсії за минулий період, а саме з 01.04.2021.

Позивач у позові зазначив про те, що перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до положень Закону України “Про прокуратуру” у розмірі 90% від заробітної плати, однак відповідач протиправно провів перерахунок пенсії в розмірі 60% від заробітної плати та обмежив пенсійні виплати граничним розміром чим порушив його конституційні права щодо пенсійного забезпечення. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 19.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

22.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №44685). Зазначив, що згідно із абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII, а також положеннями Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України “Про прокуратуру” не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Положення вказаного закону неконституційними не визнавалися, а тому він підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача відповідач вказує, що Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” внесено зміни до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 № 1789-XII, якими змінено відсоткове значення розміру пенсії з 80 до 70 відсотків, а Законом України від 28.12.2014 № 76-VIIІ “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України” змінено відсоткове значення розміру пенсії з 70 до 60 відсотків. Тому безпідставними є посилання позивача на необхідність здійснення перерахунку його пенсії, виходячи з розміру 90 % від суми місячної заробітної плати. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”. Основний розмір пенсії становив 90 % від суми заробітної плати.

Позивач звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка від 22 квітня 2021 року про перерахунок розміру пенсії на підставі довідки Львівської обласної прокуратури від 12.04.2021 №21-812вих-21 у розмірі 90% від заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії.

Рішенням від 07.05.2021 №1300-5212-8/40432, яке оформлене листом, відповідач повідомив, що розрахунок пенсії проведено в розмірі 60% від суми заробітної плати. Розмір пенсії з надбавками становить 43680,00 грн, максимальний розмір пенсії - 17690,00 грн.

Не погоджуючись із зменшенням основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку у розмірі 60 % від розміру заробітної плати та застосування обмеження у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ від 05.11.1991.

Згідно з частинами 1, 2 статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, далі-Закон №1789-ХІІ) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 2006 отримує пенсію за вислугу у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ.

Відповідно до ч. 12 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч. 17 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ , було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

15.07.2015 набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014.

Згідно пункту 3 Прикінцевих положень Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України “Про прокуратуру” крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 512, статті 53 щодо класних чинів.

Отже з 15.07.2015 питання призначення та перерахунку пенсій, призначених прокурорським працівникам, регулюються Законом України “Про прокуратуру” №1697-VII.

Частиною 2 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII (в редакції з 15.07.2015 року) було встановлено, що пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII у частинах другій та п`ятій ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року “Про прокуратуру” цифри “70” замінено цифрами “60”.

Отже після набрання чинності Законом України “Про прокуратуру” №1697-VII, тобто з 15 липня 2015 року також відбулась зміна відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років, що призначалась за статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-XII.

При цьому у рішенні від 05.04.2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені зміни до законодавства щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Тому, застосувавши при перерахунку пенсії 60 процентів, а не 90 процентів від заробітної плати, відповідач діяв протиправно.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком, висловленим Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 у справі № 308/11498/16-а та від 10.04.2019 у справі № 310/6638/16-а (2-а/310/652/16).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки Львівської обласної прокуратури від 12.04.2021 № 21-812вих-21 з 01.04.2021, з розрахунку 90 відсотків від місячної заробітної плати.

Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження граничного розміру, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом вище, на час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року № 1789-XII.

Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” № 3668-VІ від 8 липня 2011 року внесено зміни статтю 50-1 Закону України “Про прокуратуру” та передбачено, що максимальний розмір пенсії осіб, пенсія яких призначена згідно Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно пункту 2 розділу 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи” № 3668-VІ від 8 липня 2011 року обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” № 1697-VII (далі - Закон №1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.

Відтак, частина 18 статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи” № 3668-VІ від 8 липня 2011 року та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, а тому до спірних правовідносин не застосовується.

Водночас, відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII “Про прокуратуру” (в редакції на момент здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Дана норма законодавства не визнавалась у встановленому порядку Конституційним Судом України такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), отже, є чинною і підлягає виконанню.

Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу, наведеною нормою встановлюється обмеження розміру виплачуваної пенсії, дана норма законодавства неконституційною не визнавалась, є чинною та обов`язковою до виконання органами Пенсійного фонду України.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а та ухвалі від 04.02.2021 року у справі №400/6132/20.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність, у зв`язку з чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження граничного розміру.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 07.05.2021 № 1300-5212-8/40432 про перерахунок пенсії, то суд не вбачає підстав для їх задоволення та зауважує, що вищевказаний лист відповідача не є рішеннями про перерахунок пенсії, а містить лише відповідь на звернення позивача.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття “виходу за межі позовних вимог”, наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року “Про судове рішення”. Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 % заробітної плати, викладену у листі від 07.05.2021 № 1300-5212-8/40432.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії за період з 01.04.2021, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3 ч. 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Виходячи із зазначеного, суд вважає, що вимога щодо виплати різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії за період з 01.04.2021 є передчасною, оскільки на час розгляду справи право позивача на отримання наведеної суми ще не порушене.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на наведені норми законодавства, суд робить висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 454,00 грн. судового збору, сплаченого за звернення до суду із позовом, оскільки за результатом розгляду справи суд частково задовольнив позовні вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 263, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2021 у розмірі 90 % від заробітної плати, викладену у листі від 07.05.2021 №1300-5212-8/40432.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10, ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років на підставі довідки Львівської обласної прокуратури від 12.04.2021 № 21-812 вих.21, з 01.04.2021, з розрахунку 90 відсотків від місячної (чинної) заробітної плати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у виді судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.