Ухвала суду № 98213663, 09.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

09 липня 2021 року м. Київ № 320/7956/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 05.07.2021 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 22.04.2021 № 80111500022347 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Республіки Корея – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною восьмою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви.

Станом на час розгляду цієї заяви питання про відкриття провадження у справі не вирішено.

Разом з цим, 08.07.2021 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 22.04.2021 № 80111500022347 про скасування посвідки № НОМЕР_1 на тимчасове проживання громадянину Республіки Корея – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до прийняття судом рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Так, в обґрунтування цієї заяви заявник зазначає, що невжиття такого заходу забезпечення позову, про який він просить суд, призведе до заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також істотно ускладнить їх ефективний захист та поновлення, оскільки заявник буде вимушений виїхати з території України.

Про необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує, що у нього наявна донька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є громадянкою України та перебуває на території України. Виїзд заявника за кордон позбавить його як батька неповнолітньої дитини права на виховання дитини та спілкування з нею, а також унеможливить виконання його батьківських обов`язків щодо утримання дитини та забезпечення їй гідного розвитку та життєдіяльності.

Крім того, виконання заявником спірного рішення призведе до порушення його законного та гарантованого права на судовий захист, оскільки окрім адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення, заявник є стороною у справі № 359/1266/21 про визначення місця проживання дитини, що має істотне значення для заявника та викликає необхідність особистої його присутності на судовому засіданні, що призначено на 12.07.2021.

Крім того, на думку заявника, необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник обумовлена також тим, що заявнику на праві власності належить житло, розташоване на території України, право на яке є непорушним.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 22.04.2021 № 80111500022347 про скасування посвідки № НОМЕР_1 на тимчасове проживання громадянину Республіки Корея – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до прийняття судом рішення по суті позовних вимог, суд виходить з того, що в якості підстави для звернення до суду з цим позовом останній зазначає саме про протиправність прийнятого відносно нього рішення від 22.04.2021 № 80111500022347 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Тобто, забезпечення позову в даному випадку шляхом зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 22.04.2021 № 80111500022347 про скасування посвідки № НОМЕР_1 на тимчасове проживання в Україні є фактичним ухваленням рішення без розгляду справи по суті, а застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Відтак, забезпеченням цього позову в такий спосіб, як зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 22.04.2021 № 80111500022347 про скасування посвідки № НОМЕР_1 на тимчасове проживання громадянину Республіки Корея – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до прийняття судом рішення по суті позовних вимог, суд виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, що є неприпустимим.

Разом з тим, при вирішенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вимагати від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здати посвідку, знятися з реєстрації місця проживання, виїхати за межі України та вчиняти будь які інші дії, що стосуються предмета спору доки рішення Київського окружного адміністративного суду в цій справі не набере законної сили, суд ураховує положення нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо видачі, обміну та скасування посвідки на тимчасове проживання.

Так, відповідно до пункту 68 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі – Порядок № 322), іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 6 пункту 63 цього Порядку).

Згідно з підпунктом 4 пункту 71 Порядку № 322, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.

Пунктами 74, 76 Порядку № 322 передбачено, що посвідки знищуються територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який їх видав.

Територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС, структурний підрозділ ДМС із застосуванням засобів Реєстру вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт подання іноземцем або особою без громадянства заяви про втрату/викрадення посвідки, скасування, вилучення, визнання недійсною та знищення посвідки.

Отже, у зв`язку зі скасуванням заявнику посвідки на тимчасове проживання у останнього виникає обов`язок у семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання, виїхати за межі України та здати до територіального органу / територіального підрозділу ДМС посвідку, тоді як у відповідача виникає право вчиняти дії щодо вилучення вказаної посвідки, визнання її недійсною та знищення із внесенням до бази даних Реєстру інформацію про вилучення, визнання недійсною та знищення посвідки.

Таким чином, на думку суду, оскільки заявником оскаржується рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, то невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся, з огляду на те, що у ОСОБА_1 виникне обов`язок виїхати за межі України, а для забезпечення можливості повторного в`їзду в Україну необхідний тривалий час та значні фінансові витрати.

Враховуючи викладене, оскільки заходи забезпечення позову шляхом заборони Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вимагати від ОСОБА_1 здати посвідку, знятися з реєстрації місця проживання та виїхати за межі України доки рішення Київського окружного адміністративного суду по цій справі не набере законної сили, відповідають предмету позову та вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Заборонити Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вимагати від громадянина Республіки Корея – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здати посвідку, знятися з реєстрації місця проживання, виїхати за межі України до прийняття рішення у справі № 320/7956/21 та набрання ним законної сили.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвалу в частині вжиття судом заходів забезпечення позову допустити до негайного виконання.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Шевченко А.В.