Рішення № 98212837, 08.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/3998/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.02.2021 щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 20.07.1988 до 31.07.1991 та відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 20.07.1988 до 31.07.1991 в Житомирському коопзаготпромі та призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 22 листопада 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком. На вказане звернення позивач отримав лист відповідно до змісту якого пенсія позивачу не була призначена та до стажу роботи не було зараховано період роботи позивача з 20.07.1988 до 31.07.1991 в Житомирському коопзаготпромі з посиланням на скріплення печаткою колишньої УРСР запису про звільнення, внесеного до трудової книжки позивача після 1991 року. Позивач з такими діями ГУ ПФУ в Житомирській області не погоджується, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

22.03.2021 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та надано відповідачу строк для подачі відзиву на адміністративний позов.

16.04.2021 відповідачем на адресу суду надіслано відзив на адміністративний позов (а.с.16-17), відповідно до змісту якого відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивачу було відмовлено у зарахуванні періоду роботи на Житомирському коопзаготпромі, оскільки запис у трудовій книжці про звільнення позивача, здійснений після 1991 року, був скріплений печаткою колишньої УРСР. Відповідачем у відзиві також зазначено, що згідно поданих документів стаж позивача складає 25 років 2 місяці 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 27 років.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників записи про звільнення завіряються печаткою.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 15.02.2021 до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 02.03.2021 №0600-0303-8/17026 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за віком через брак необхідного страхового стажу 27 років. Крім того, зазначено, що до стажу неможливо зарахувати період роботи позивача з 20.07.1988 до 31.07.1991 в Житомирському коопзаготпромі у зв`язку із скріпленням печаткою колишньої УРСР запису про звільнення, внесеного до трудової книжки після 1991 року (а.с.6-7).

Не погодившись із такими діями ГУ ПФУ в Житомирській області, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до пункту 2-1 Перехідних положень Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

За змістом статті 2 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, і лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Із записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 11.09.1978 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 20.07.1988 до 31.07.1991 працював у Житомирському коопзаготпромі (а.с.5).

Згідно з довідкою, виданою архівним відділом Житомирської міської ради від 17.02.2021 №01-16/31-К, на звернення ОСОБА_1 документи з кадрових питань (особового складу) Житомирського коопзаготпрому Житомирської райспоживспілки на зберігання до архівного відділу Житомирської міської ради не надходили. Місцезнаходження документів архіву невідоме (а.с.8).

Також, згідно з архівною довідкою, виданою Комунальною установою “Трудовий архів“ Житомирської районної ради від 17.02.2021 №42, на звернення ОСОБА_1 документи Житомирського коопзаготпрому Житомирської райспоживспілки до архіву не надходили, тому підтвердити стаж роботи ОСОБА_1 немає підстав (а.с.9).

Крім того, відповідно до довідки Житомирської районної спілки споживчих товариств Райспоживспілки від 12.02.2021 №245 Житомирська райспоживспілка не може підтвердити стаж роботи ОСОБА_1 за 1988-1998 роки в Житомирському коопзаготпромі Житомирської райспоживспілки у зв`язку із втратою архіву (а.с.10).

Головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж, а саме: період роботи на Житомирському коопзаготпромі з 20.07.1988 до 31.07.1991.

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, обов`язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.

Відповідач у своєму відзиві посилається на те, що з актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, Україна є незалежною, демократичною державою.

Однак, відповідач не пояснює причини незарахування стажу роботи позивача з 20.07.1988 до 31.07.1991, тобто за період коли ще не було проголошено Україну незалежною державою.

Також, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року №643 була затверджена "Інструкція про порядок видачі суб`єктам підприємницької діяльності ліцензій на <...> виготовлення печаток і штампів", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 1993 року.

Однак, відповідач не пояснює чому ним не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 20.07.1988 (дата прийняття ОСОБА_1 на роботу до Житомирського коопзаготпрому) до 22.10.1990 (дата переведення на іншу посаду ОСОБА_1 на тому ж підприємстві Житомирський коопзаготпром), оскільки не приймається до уваги пенсійним органом лише запис про звільнення позивача — 07.02.1994, крім того відповідачем не пояснено яким чином роботодавець позивача мав виготовити нову печатку до 28 жовтня 1993 року.

Таким чином, стосовно посилань відповідача на неможливість зарахування позивачу страхового стажу за вказаний період роботи у зв`язку з тим, що запис трудової книжки №15 про звільнення з роботи ОСОБА_1 від 07.02.1994 завірений печаткою не існуючої на той час Української Радянської Соціалістичної Республіки, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Суд також зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 “Про трудові книжки працівників”, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 7 лютого 2018 року у справі № 275/615/17.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що у період з 20.07.1988 до 31.07.1991 позивач працював на Житомирському коопзаготпромі на посадах заготовителя та завідувача плодоовочевим складом, та за сукупності стажу роботи позивач має право на призначення пенсії за віком та на врахування вищезазначеного стажу роботи до загального.

Отже, є протиправним не зарахування відповідачем спірного періоду до страхового стажу позивача.

Враховуючи викладене, суд з урахуванням встановлених обставин, що підтверджуються належними доказами вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення відповідача від 19.02.2021 "Про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов`язання призначити пенсію ОСОБА_1 , оскільки судом в даному позовному провадженні не досліджувалось наявність чи відсутність у позивача необхідного загального стажу, досягнутого віку, тощо, для призначення пенсії за віком.

З метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.02.2021 та зарахувати період роботи із 20.07.1988 до 31.07.1991 до страхового стажу ОСОБА_1 .

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем в порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача періоду роботи на Житомирському коопзаготпромі з 20.07.1988 до 31.07.1991, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог, а саме в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.02.2021 "Про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2021 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи на Житомирському коопзаготпромі з 20.07.1988 до 31.07.1991.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 908,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін