Рішення № 98212674, 08.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 р. Справа№200/12214/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Чекменьов Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області, в якому просив суд:

зобов`язати відповідача зробити перерахунок пенсії з урахуванням вимог законодавства, яке діяло на момент оформлення пенсії - тобто станом на 01.02.2007 року, а саме - у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на посаді старшого слідчого прокуратури Донецької області, без обмеження максимальним розміром та виплатити недоотриману пенсію з 01.10.2020 року до моменту здійснення перерахунку.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку відповідача як одержувач пенсії за вислугу років з 01.02.2007 року, вийшовши у відставку з органів прокуратури з 01.08.2011 року. 23.11.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку №21-85-118 від 17.11.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії на посаді старшого слідчого прокуратури Донецької області, згідно з якою середньомісячний заробіток позивача складає 61798,80 грн.

Проте, відповідач провів перерахунок пенсії з обмеженням максимального розміру згідно з пунктом 13.2. Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із змінами згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Позивач вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії без обмеження її максимальним розміром, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. На підставі наведеного просив задовольнити позовні вимогу у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ухвали суду від 22 лютого 2021 року провадження в цій адміністративній справі № 200/12214/20-а зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20.

Ухвалою суду від 09 березня 2021 року поновлено провадження у справі.

Відповідно до ухвали суду від 05 квітня 2021 року розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження

Ухвалою суду від 26 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 червня 2021 року

Відповідач надав відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що у спірних правовідносинах діяв згідно з чинним законодавством. Зазначив, що на момент набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» призначена позивачу пенсія не перевищувала максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, та перевищила визначений законом максимальний розмір пенсії лише після її перерахунку. Отже, відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Оскільки наведена норма закону є чинною, неконституційною не визнавалась, вона підлягає обов`язковому застосуванню органом Пенсійного фонду України.

Позивачем надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що перерахування пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати - має здійснюватися без обмеження максимальним розміром, оскільки пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Відповідач надав заперечення, в яких заявив про виявлення не поваги до учасника судового процесу позивачем у відповіді на відзив та додатково посилається на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.

Учасники справи до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Позивач направив до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приписами частини 5 статті 250 КАС України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі докази та заяви учасників справи, судом встановлені такі фактичні обставини спірних відносин.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з 01.02.2007 року як отримувач пенсії за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у справі №265/1341/16-а від 20 квітня 2016 року, яка набрала законної сили 22.06.2016 року, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено; зобов`язано управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням вимог законодавства, яке діяло на момент оформлення ним пенсії, тобто на 01.02.2007 року; здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоотриману пенсію з 01.12.2015 року по наступний час.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2018 року у справі №805/4710/18-а, яке набрало законної сили 12.11.2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії – задоволено частково, зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням вимог законодавства, яке діяло на момент оформлення ним пенсії, тобто станом на 01.02.2007 року;зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок пенсії та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію з 06.02.2018 року до моменту здійснення перерахунку.

23.11.2020 року позивачем засобами «Веб-порталу» надано заяву про перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням заробітної плати (спецпенсії) та надано довідку від 17.11.2020 року № 21-85-118 про розмір заробітної плати на посаді старшого слідчого управління прокуратури Донецької області.

У листі-відповіді №1226-2339/ІІІ-03/8-0580/20 від 01.12.2020 року Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фону України Донецької області, зокрема, повідомило позивача, що розпорядженням від 05.07.2016 року управлінням на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20.04.2016 року №265/1341/16-а з урахуванням показників заробітної плати, зазначених в довідці Прокуратури Донецької області від 27.01.2016 року №18-57-63, з 01.12.2015 року проведено перерахунок пенсії за вислугу років. Згідно із довідкою від 27.01.2016 року заробітна плата для перерахунку пенсії за посадою старшого слідчого складає 13911,90 грн.

На виконання рішення суду у справі №805/4710/18-а управлінням з 06.02.2018 року проведено перерахунок пенсії із розрахунку 90 % місячного заробітку, визначеного довідкою прокуратури Донецької області від 30.11.2017 року № 18-846 вих-17. Місячний заробіток за посадою старшого слідчого управління прокуратури Донецької області, визначений в довідці від 30.11.2017 року №18-846 вих.-17 становить 8858,50 грн.

Враховуючи, що розмір пенсії за вислугу років при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2018 року зменшується, та не надано згоду на її зменшення, виплата пенсії проводиться в раніше визначеному розмірі, про що позивача повідомлено листом 18.01.2019 року вих.№ 1036/34-2/07 через засоби поштового зв`язку на адресу за місцем реєстрації за даними матеріалів пенсійної справи.

Також, у вказаній відповіді від 01.12.2020 року на заяву позивача відповідачем повідомлені такі відомості щодо розрахунку пенсії:

середньомісячний заробіток: 61798,80 грн.

загальний процент розрахунку пенсії від заробітку складає: 60%.

Розмір пенсії з 01.10.2020 складає:

основний розмір пенсії від середнього заробітку 37079,28 грн.

максимальний розмір пенсії 17120,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем не заперечується виплата пенсії позивачу відповідно до вказаних показників.

Враховуючи наданий сторонами обсяг доказів за умови їх неявки до жодного судового засідання, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки спір щодо фактичних обставин спірних відносин між сторонами відсутній, судом встановлено, що спірним питанням у справі є зменшення відповідачем відсоткового розміру пенсії позивача при проведенні перерахунку з 90 % до 60 % та застосування обмеження пенсійних виплат максимальним розміром.

Стосовно постановлених за позовами ОСОБА_1 судових рішень суд зазначає, що у вказаних справах були інші підстави адміністративного позову, оскільки були оскаржені інші дії та рішення органів Пенсійного фонду, через що відсутні підстави для залишення без розгляду позову у цій адміністративній справі №200/12214/20-а.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При розгляді цієї справи суд виходить з того, що фактичні обставини у цій адміністративній справі №200/12214/20-а сторонами не оспорюються. Водночас, відповідно до частини 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

За таких умов висновки судів у справах №265/1341/16-а та №805/4710/18-а не мають значення преюдиції при розгляді цієї адміністративної справи №200/12214/20-а.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам з урахуванням встановлених фактичних обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

На дату призначення позивачу пенсії за вислугу років питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, частина 1 якої визначала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Позивач під час роботи в органах прокуратури набув право на призначення пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку відповідно до норм статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ. Отже, вказаний відсотковий розмір пенсії складає правомірні очікування позивача.

Відповідач зі свого боку не обґрунтував зменшення відсоткового показника при перерахунку зазначеної пенсії за вислугу років, оскільки послався лише на розміри призначення пенсії за діючим Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII. Підстав для застосування таких розмірів при перерахунку вже призначених раніше пенсій відповідач не навів.

Враховуючи, що зі зміною профільного законодавства не змінилася база нарахування пенсії, яка залишилася у формі місячної (чинної) заробітної плати, а зміна умов призначення пенсії не стосується порядку її перерахунку, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату такої пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на посаді старшого слідчого прокуратури Донецької області на підставі довідки Прокуратури Донецької області з 01 жовтня 2020 року підлягають задоволенню.

Стосовно решти позовних вимог щодо перерахунку пенсії позивача за вислугу років без обмеження максимальним розміром суд вказує про таке.

За положеннями статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 8 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

В абзаці 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI передбачено: обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Системний аналіз норм абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI дозволяє дійти висновку, що вказані норми Закону № 3668-VI стосуються виплат пенсії, призначених до 1 жовтня 2011 року, та розмір яких на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.

Таким чином, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом № 3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.

Як було зазначено вище, за текстом абзацу 1 пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом тощо).

Суд звертає увагу, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою.

Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 року № 5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, суд звертає увагу, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).

Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

З матеріалів справи випливає, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Таким чином нарахування і виплата пенсії позивачу з обмеженням граничного розміру пенсії є законним і обґрунтованим та не призвело до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримував до цього. В даному випадку таке обмеження за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

При вирішенні даної справи судом враховано висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 580/492/19, від 20 січня 2021 року у справі № 640/1744/20, від 21 серпня 2018 року у справі № 805/826/16-а, від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому Верховний Суд в постанові від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19 відступив від висновків Верховного Суду, викладених в постанові у справі № 360/1428 від 12.11.2019 року.

У постанові від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, ПОШИРЮЮТЬСЯ ПРИПИСИ ЗАКОНОДАВСТВА, ЧИННІ НА ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ТАКОГО ПЕРЕРАХУНКУ.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищенаведені висновки відповідають також змісту постанови Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 359/3736/17.

Зокрема, у вказані постанові зазначено:

[…] Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

[…]

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) оскільки положення цієї статті втратили чинність.

[…]

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України (на момент виникнення спірних правовідносин), який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Щодо посилання позивача на те, що він мав обґрунтовані очікування на отримання пенсії на умовах, що діяли на момент початку роботи, колегія суддів зазначає у справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26 червня 2014 року, п. 35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст. 1 Першого протоколу Конвенції. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 у справі «Великода проти України» Суд розглянув скаргу за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними […].

Незважаючи на те, що предметом розгляду у справі № 359/3736/17 були інші обмеження, суд враховує загальні висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах та наведену практику Європейського Суду з прав людини.

Виходячи з викладеного, суд також враховує, що позивачем не зазначено, що відповідачем допущено зменшення розміру призначеної пенсії у грошовому вимірі, а отже, не доведено, що обмеження максимального розміру такої пенсії призвело до погіршення існуючого становища позивача.

Отже, правові підстави для перерахунку та виплати пенсії позивачу за вислугу років без обмеження максимальним розміром судом не встановлені, через що заявлені позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

За змістом статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн., зважаючи на часткове задоволення позову, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сума судового збору 420,40 грн.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 «а», код ЄДРПОУ 42171861) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на посаді старшого слідчого прокуратури Донецької області на підставі довідки від 17.11.2020 року №21-85-118 з 01 жовтня 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії без застосування передбачених законом обмежень - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 «а», код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписане 08 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов