Рішення № 98212486, 09.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року Справа № 160/6485/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДН12/503/АВ-ФС/58 від 24.03.2021 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

26.04.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду документ про доплату судового збору у розмірі 2 230,00 грн.

06.05.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із документом про сплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем не порушено вимоги ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України, так як жодних ознак, притаманних саме трудовим відносинам для укладення трудового договору з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не існує та не було встановлено під час перевірки. На підтвердження зазначеного, господарством надано цивільно-правові договори, відповідно до яких зазначено підстави перебування даних осіб на території позивача. Позивач зауважив, що до повноважень органу Держпраці не відноситься встановлення договорів чинними, окремо зазначив, що в судовому порядку дані договори не визнавались нікчемними, відповідно вони є дійсними і обов`язковими для виконання сторонами. На підставі зазначеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

11.05.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

28.05.2021 року від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшов на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. В обгрунтування відзиву відповідач зазначив, що інспекційне відвідування позивача було здійснено на підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 14.01.2021 року №47-П, направлення від 14.01.2021 року, на підставі звернення фізичної особи вх. №К-2145 щодо порушень стосовно нього законодавства про працю. Також відповідач зауважив, що цивільно-правові договори, які були надані для перевірки не містили строку дії договору. Окремо відповідач зазначив, що надані документи підтверджують саме трудові відносини ОСОБА_4 з позивачем. На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.10.2015 року, про що свідчить відповідний запис в реєстрі – 12041020000003891.

Види діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ»:

1) 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний);

2) 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;

3) 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві;

4) 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

5) 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання;

6) 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання;

7) 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.;

8) 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

9) 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як вказує відповідач у відзиві, 30.11.2020 року до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшло звернення фізичної особи (вх. №К-2145), стосовно якої порушено правило оформлення трудових відносин.

14.01.2021 року Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області видано наказ №47-П «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю)», відповідно до якого доручено посадовим особам Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області провести інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» щодо додержання законодавства про працю.

14.01.2021 року Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області сформоване направлення №27-Н на проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» з питань виявлення неоформлених трудових відносин в період з 15.01.2021 по 27.01.2021 року.

27.01.2021 року Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області складено акт інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» №ДН12/503/АВ. В акті зафіксовано наступне порушення:

- Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» фактично допущено до виконання робіт 5 осіб, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на об`єкті за адресою здійснення господарської діяльності товариства, АДРЕСА_1 , без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги ч.1,2 ст.21, ч.1,3 ст.24, ч.1,2 ст.26 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року;

- перевіркою повідомлень про прийняття працівників на роботу встановлено, що у 2018 році при прийомі на роботу працівника ОСОБА_7 порушено термін такого повідомлення, так, дата видання наказну про прийняття на роботу 05.02.2018 року та вказано дату початку роботи 05.02.2018 року; працівника ОСОБА_8 порушено термін такого повідомлення, так, дата видання наказу про прийняття на роботу 18.01.2018 року та вказано дату початку роботи 18.01.2018 року, тобто, працівники були допущені до роботи до повідомлення територіального органу ДФС України про прийняття працівників на роботу, чим порушено вимоги абзацу 1 постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року.

Не погодившись із актом перевірки, 01.02.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» звернулось до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області із зауваженнями до акту.

03.02.2021 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області розглянуто зауваження Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» та надано відповідь за №42.

24.03.2021 року за результатами розгляду справи про застосування фінансових санкцій в порядку ст.265 КЗпП України на підставі акту прийнято постанову про накладення штрафу №ДН12/503/АВ-ФС/58 у розмірі 300 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджений постановою КМ України № 96 від 11.02.2015 року Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015 року, управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.п. 50).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Порядок №295).

Згідно з п.п.1-5 п.5 цього Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч. 5 ст. 2 Закону №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила, перелічені в частині 5 статті 2 Закону №877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону №877-V.

Статтею 6 Закону №877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Водночас позаплановий захід з цих підстав здійснюється лише за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду. Якщо заходи контролю проводяться територіальними управліннями Держпраці, то таке погодження в розумінні ч.1 ст.6 Закону №877 має здійснюватися Державною службою України з питань праці. Отже, законодавство забороняє проводити інспекційне відвідування за заявою фізособи без додаткового дозволу Держпраці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2019 по справі №809/799/17.

Абзацом 9 частини 1 статті 6 Закону № 877-V визначено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як зазначає відповідач, підставою для проведення позапланової перевірки (інспекційного відвідування) стало звернення фізичної особи про порушення стосовно нього норм законодавства про працю.

Водночас, у постанові Верховний Суду від 31.01.2019 року №809/799/17 (адміністративне провадження №К/9901/17462/18) дійшов висновку, що відповідно до абзацу 9 частини 1 статті 6 Закону №877-V під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Тобто, це законодавчий припис покликаний на запобігання зловживання державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань, та під час розгляду даної категорії справ дослідженню також підлягають скарги фізичних осіб з ініціюванням питання про проведення інспекційного відвідування на відповідність визначених у них питань та тільки їх відображення у наказі та направленні на проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, відповідне погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, дані про погодження проведеної перевірки в матеріалах справи відсутні, що є самостійною підставою для визнання перевірки (інспекційного відвідування) незаконною, а прийнятої за її результатом постанови про накладення штрафу протиправною.

Також суд звертає увагу, що відповідач у відзиві зазначив про те, що до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшло звернення фізичної особи стосовно якої порушено правило оформлення трудових відносин, проте відповідачем до суду не надано вказане звернення фізичної особи.

З огляду на висновок Верховного Суду, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення заходу державного нагляду (контролю), суд розцінює неподання суб`єктом владних повноважень – Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області вказаного звернення та направлення на проведення інспекційного відвідування як ухилення від обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області, не було дотримано вищевказаних положень статті 6 Закону №877-V при вирішенні питання про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ», що прямо вказує на безпідставність проведеного заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Окремо суд зазначає, що надає правову оцінку в першу чергу наявності чи відсутності підстав порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність прийнятих за наслідками такої перевірки рішень, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 адміністративне провадження №К/9901/25669/19.

Невиконання та недотримання Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та вимог Закону №877-V призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та свавільного проведення перевірок (інспекційного відвідування).

Втім, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Як вже встановлювалося судом, Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області складено під час перевірки було зафіксовано наступні порушення:

- Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» фактично допущено до виконання робіт 5 осіб, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на об`єкті за адресою здійснення господарської діяльності товариства, АДРЕСА_1 , без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги ч.1,2 ст.21, ч.1,3 ст.24, ч.1,2 ст.26 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року;

- перевіркою повідомлень про прийняття працівників на роботу встановлено, що у 2018 році при прийомі на роботу працівника ОСОБА_7 порушено термін такого повідомлення, так, дата видання наказну про прийняття на роботу 05.02.2018 року та вказано дату початку роботи 05.02.2018 року; працівника ОСОБА_8 порушено термін такого повідомлення, так, дата видання наказу про прийняття на роботу 18.01.2018 року та вказано дату початку роботи 18.01.2018 року, тобто, працівники були допущені до роботи до повідомлення територіального органу ДФС України про прийняття працівників на роботу, чим порушено вимоги абзацу 1 постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем фактично допущено до виконання робіт 5 осіб, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на об`єкті за адресою здійснення господарської діяльності Товариства, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, суд зазначає про таке.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства збоку позивача, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Як встановлено судом, між позивачем (замовник) та громадянами України ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (Виконавцями послуг), було укладено договори про надання послуг.

За умовами договорів фізичні особи - виконавці зобов`язувались виконати на користь Замовника певні роботи, обумовлені договором за винагороду. При цьому Виконавець надавав послуги на свій ризик.

Конкретні роботи визначено у відповідному пункті кожного договору (п. 1.1 - Договорів).

Оплата за зазначеними договорами здійснювалась за вказаний у Договорі обсяг наданих послуг на підставі актів прийому наданих послуг цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 4.1. розділу 4 договорів «Термін дії договору та дострокове розірвання договору» терміни дії зазначених договорів встановлений у кожному з договорів.

Відтак, у цьому випадку цивільно-правові угоди, що укладені між позивачем та вищевказаними фізичними особами не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Між виконавцями та позивачем підписано акти прийому наданих послуг за цивільно-правовими угодами.

Згідно зі змістом визначених актів, за визначену у Договорах роботу, виконавцям цих послуг визначено грошову винагороду.

Також, в матеріалах справи наявні видаткові касові ордери, які вчинені на підставі актів прийому наданих послуг за цивільно-правовими угодами, відповідно до яких Товариство виплатило грошову винагороду кожному виконавцю послуг за цивільно-правовою угодою.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів під час інспектування, які б підтверджували що вищезазначені договори, є трудовими договорами.

Крім того, чинним законодавством не передбачено обмежень на укладання цивільно-правових договорів у разі якщо відповідні послуги стосуються основної діяльності суб`єкта господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24.10.2019 року у справі №160/8664/18, у постанові Верховного суду від 14.05.2020 року у справі №640/1099/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1,3 ст. 24 Кодексу законів про працю України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків спірна постанова Головного Управління Держпраці в Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами на ТОВ «ЕРА-ТОРІЯ» є необґрунтованими та такими, що прийняті без врахування всіх істотних обставин.

Щодо тверджень відповідача, що перевіркою повідомлень про прийняття працівників на роботу встановлено, що у 2018 році при прийомі на роботу працівника ОСОБА_7 порушено термін такого повідомлення, суд зазначає про таке.

Згідно з статтею 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Відповідно до частини 1 статті Закону України «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Згідно з частиною 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП України), порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п`ятим цієї частини (абзац 6 частини 2 статті 265 КЗпП України).

Логіко-граматичне тлумачення статті 24 КЗпП України та системний аналіз вищевказаних норм дає змогу дійти висновку, що підставою для притягнення до відповідальності юридичної або фізичної-особи підприємця, які використовують найману працю, за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України на підставі частини 2 статті 265 КЗпП України є встановлений факт неукладення трудового договору між цією особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.

Відтак, відповідальність за неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування настає за фактичний допуск до роботи особи, яка вже є працівником та, відповідно, з якою укладено трудовий договір, тобто після укладення трудового договору, але до повідомлення про це відповідний орган виконавчої влади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.10.2019 року у справі № 817/10/17.

Разом із тим, суд звертає увагу, що закріплення у чинному законодавстві України норми, яка передбачає відповідальність за несвоєчасне неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не передбачене.

А тому, суд вказує, що Товариством було виконано вимоги статті 24 КЗпП України в частині повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому доводи відповідача про порушення позивачем вимог ч. 3 ст.24 КЗпП України щодо неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДН12/503/АВ-ФС/58 від 24.03.2021 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області є протиправною та необґрунтованою, та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір у розмірі 4 500,00 грн. підлягає стягненню рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача..

Керуючись ст. 2, 9, 777, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» (53071, Дніпропетровська область, с. Красівське, вул. Гоголя, 5б, код ЄДРПОУ 40044530) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 1д, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДН12/503/АВ-ФС/58 від 24.03.2021 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 1д, код ЄДРПОУ 39788766) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА-ТОРІЯ» (53071, Дніпропетровська область, с. Красівське, вул. Гоголя, 5б, код ЄДРПОУ 40044530) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4 500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський