
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2021 року Справа № 160/4781/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кадникової Г.В.;
при секретарі судового засідання Пасічнику Т.В,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі – відповідач) ОСОБА_3 про накладення штрафу на боржника від 17.03.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою про накладення штрафу, оскільки державний виконавець, нарахувавши позивачу штраф на підставі норми статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період: з липня 2007 по березень 2020, у сумі 52'948грн. 10коп., не звернув уваги на те, що статтю 71 доповнено вищезазначеною нормою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VІІІ від 03.07.2018, який вступив в дію лише з 28.08.2018. Ця норма права не має зворотної дії. А розмір штрафу державним виконавцем обраховано з розміру заборгованості зі сплати аліментів за період, в тому числі з травня 2007 року, до 28.08.2018, тобто до набрання чинності вищеозначеним Законом, що є незаконним та порушує права позивача.
У зв`язку з чим, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 05.04.2021р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.06.2021 позов прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено її до розгляду у судовому засіданні. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 08.07.2021, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Однак, 09.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволенні позовної заяви посилаючись на те, що боржником регулярно сплачувалися аліменти у розмірі недостатньому для погашення щомісячного платежу, тому виник борг, сукупний розмір якого перевищує суму відповідних платежів за три роки з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Відтак, відзив на позовну заяву відповідачем подано з порушенням встановленого стороку.
Третя особа про розгляд справи повідомлена належним чином, що підтверджується роздруківкою відправлень електронної кореспонденції суду, але правом на надання письмового пояснення не скористалась, для участі у судовому засіданні не з`явилась.
В порядку ст.175 КАС України, суд вважає можливим вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Вивчивши матеріали справи, наведені сторонами доводи та подані документи, суд встановив наступне.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11.06.2007 по справі №2-1690/2007 стягнуто з позивача, аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 29.05.2007 до його повноліття на користь матері ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , третя особа).
11.06.2007 Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська видано виконавчий лист на виконання рішення суду №2-1690.
25.07.2007 державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу держаної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Малюк І.В. відкрито виконавче провадження №4377565 про стягнення з позивача аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до повноліття дитини, на користь ОСОБА_2
17.03.2021 державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського ВДВС у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Завгородньою К.Д. винесено постанову у виконавчому провадженні №4377565 про накладення штрафу у розмірі 26'474грн. 05коп., за наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.
У відповідності до ч.14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Нарахування відповідного штрафу передбачено ст.71 Закону України "Про виконавче провадження".
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" і відповідно до частини третьої цієї статті визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України (далі - СК України).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 195 СК України встановлено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном (ч.1ст. 195 СК України).
Відповідно до ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Частиною 4 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції Закону України від 03.07.2018 року №2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" (подалі – Закон України №2475-VIII), за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Поряд з вказаним, суд зазначає, що до 28.08.2018 стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості у залежності від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.
Тобто, новий нормативно-правовий акт (Закон України № 2475-VIII) змінює закріплені у попередніх нормах (ст.71 Закону України №2475-VIII у редакції до 28.08.2018) правила поведінки, з чого слідує, що вони не однаково визначають зміст прав та обов`язків.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення.
Також слід звернути увагу на п.2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), згідно якого в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що застосування до боржників штрафу, з урахуванням внесених змін у Закон України «Про виконавче провадження», можливо лише до заборгованості, яка виникає після 28.08.2018.
Отже, накладення штрафу в межах спірних правовідносин, які склалися в даній справі, передбаченого ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», є неможливим, оскільки це суперечить принципу, закріпленому в статті 58 Конституції України.
При цьому, Закон України №2475-VIII, у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018, тому суд вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом №2475-VIII.
У межах спірних правовідносин, позивач не мав можливості передбачити наслідки несплати ним аліментів, що потягне за собою накладення спірного штрафу, оскільки, коли утворювалася відповідна заборгованість, законодавство не передбачало накладення штрафу у певному розмірі.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладених в ухвалах від 22.07.2019 у справі №620/655/19, від 01.08.2019 у справі №440/1253/19, від 02.09.2019 у справі №520/3935/19, від 17.12.2019 у справі №500/2025/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як підтверджується матеріалами справи, оспорювана постанова ВП №4377565 від 17.03.2021 прийнята державним виконавцем на підставі розрахунку №43775665 і сума заборгованості складає 52’ 948грн. 10коп.
При цьому, жодна зі сторін не надала вищевказаний розрахунок до матеріалів адміністративної справи.
Однак, відповідачем надані розрахунки заборгованості зі сплати аліментів ВП 4377565 станом на 04.03.2020 та 08.07.2021.
З цих розрахунків вбачається, що станом на січень 2019 року за позивачем обраховується сукупний розмір заборгованості у сумі 53’ 211грн.73 коп.
Крім того, відповідачем до відзиву надані довідки – розрахунки станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 з яких вбачається, що борг у 2018 році становить 12’ 704грн. 43коп. (а з 2007 по 2018 - 82'461грн. 55коп.) та 6’ 305грн. 93коп. (а з 2007 по 2018 - 53'211грн. 71коп.) відповідно.
А відтак, з наявних у справі матеріалів та наданих відповідачем до відзиву доказів неможливо встановити період виникнення заборгованості у сумі 52’ 948грн. 10 коп., а саме: виникла до чи після 28.08.2018 року та в якому розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно із ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, постанова про стягнення штрафу якого оскаржується, не виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови, а тому вона є необґрунтованою та такою, що прийнята протиправно, а відтак підлягає скасуванню.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5'000грн.00коп. та судового збору у розмірі 908грн.00коп., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Сінцовою Т.В.
Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги №18/11 від 23.02.2021, копія додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №18/11 від 23.02.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 26.03.2021. Докази обсягу виконаної роботи та оплати за неї в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З наданого договору та матеріалів справи не вбачається порядок передачі наданих юридичних послуг, їх склад, порядок обчислення гонорару, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такі витрати документально не підтверджені та не доведені.
У зв`язку з чим, суд не вбачає підстав покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5'000грн.00коп.
На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 908грн. 00коп., сплата яких підтверджується квитанцєю №0.0.2066826008.1 від 25.03.2021.
Керуючись ст.ст.2, 9, 12, 47, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Завгородньої К.Д. про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 від 17.03.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49051, м.Дніпро, пр.Слобожанський, буд.42, код ЄДРПОУ 34984493) судовий збір у розмірі 908грн. 00коп. (дев`ятсот вісім гривень 00коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова
Судове рішення № 98212400, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 09.07.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/4781/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: