Рішення № 98212206, 08.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року Справа № 160/6897/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/6897/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

29.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач, з урахувнням уточнень від 05.05.2021 року, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі №11642-8016/П-01/8-0400/21 від 09 квітня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року в ОРПК Індустріального району;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.02.2021 року, 09.03.2021 року та 15.03.2021 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 29.04.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 29.04.2021 року позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст.160, 169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.05.2021 року відкрито провадження у справі № 160/6897/21 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 КАС України.

Ухвалою суду від 13.05.2021 року також витребувано у відповідача належним чином завірені копії доказів по справі, а саме:

- пенсійної справи позивача;

- заяви позивача від 22.03.2021 року, від 09.03.2021 року та від 15.03.2021 року про призначення пенсії;

- лист/відмова відповідача від 09.04.2021 року №11642-8016/П-01/8-0400/21 та інші наявні докази щодо суті спору.

07.06.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу та витребуваними судом доказами по справі.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 08.07.2021 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позивач зазначив про те, що 22 лютого 2021 року він звернувся на веб-портал Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

01.03.2021 року на веб-сайті з`явилась інформація про відмову у розгляді заяви.

09 березня 2021 року позивач повторно звернувся на веб-портал Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

16.03.2021 року на веб-сайті з`явилась інформація про відмову у задоволенні його заяви.

15 березня 2021 року позивачем було подано заяву (допризначення у зв`язку наданими додатковими документами) на веб-портал Пенсійного фонду з додатковими документами щодо врахування до страхового стажу період роботи в ОРПК Індустріального району з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року.

16 березня 2021 року позивачем було зроблене звернення на веб-сайт Пенсійного фонду щодо надання письмової відповіді про причини відмови у призначенні пенсії за віком.

15 квітня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області шляхом розміщення у його особистому кабінеті на веб-сайті листа №11642-8016/П-01/8-0400/21 від 09.04.2021 року повідомило йому про неможливість зарахування періоду роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року в ОРПК Індустріального району, оскільки при звільненні наявне виправлення дати звільнення, яке не завірене печаткою і підписом відповідальної особи, що порушує вимоги Інструкції №162 від 20.06.1974 року «Про порядок ведення трудових книжок працівників».

Таким чином, через неточності та невідповідність записів, у наданій позивачем трудовій книжці в рахунок стажу не взято зазначений період його роботи.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача та зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідачем надано до суду письмовий відзив, в обґрунтування, якого зазначено, що 22.02.2021 року, 09.03.2021 року та 15.03.2021 року позивачем надані заяви з необхідними документами щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон - №1058).

Відповідно до частини 1 ст.26 Закону - №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років по 31 грудня 2021 року.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить і від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно п.1 ст.24 Закону - №1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 року за №22-1, затвердженим Постановою Пенсійного фонду України та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 ( далі- Порядок 22-1) надаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи, і для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За наданими позивачем документами, загальний страховий стаж складає 26 років 08 місяців 02 дні.

До страхового стажу не зараховано періоди трудової книжки НОМЕР_1 :

- з 03.06.1981 року по 12.11.1981 року, оскільки при звільненні відсутні підстави, а саме: посилання на номер і дату наказу, що порушує вимоги Інструкції № 162 від 20.06.1974 "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях";

- з 24.11.1981 по 16.05.1983, оскільки при звільненні наявне виправлення дати звільнення, яке не завірено печаткою і підписом відповідальної особи, що порушує вимоги Інструкції № 162 від 20.06.1974 "Про порядок ведення трудових книжок працівників".

Вказують, що для підтвердження стажу роботи за вищезазначений період у відповідності з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, позивач має надати: довідку з підприємства чи його правонаступника, а у разі їх відсутності - архівних установ; виписки з наказів; особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати; інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У разі неможливості підтвердити стаж роботи архівними документами через їх відсутність - у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або: іншими надзвичайними ситуаціями — стаж роботи, що дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше ніж двох свідків, які б знали заявника по спільній ним роботі на підприємстві і мали б документи про власну роботу за той час.

Згідно ст. 45 Закону - №1058 документи про призначення пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня її надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. Та в разі надання додаткових документів в 3-місячний термін з дня прийняття заяви про призначення пенсії, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув право на призначення пенсії за віком по досягненню 60 років.

22.02.2021 року, 09.03.2021 року та 15.03.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявами та необхідними документами про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон - №1058).

Листом від 09.04.2021 року за №11642-8016/П-01/8-0400/21 про результати розгляду звернення позивача від 22.02.2021 року, 09.03.2021 року та від 15.03.2021 року, Пенсійний фонд повідомив, що за наданими позивачем документами, його загальний страховий стаж складає 26 років 08 місяців 02 дні.

До страхового стажу не зараховано періоди трудової книжки НОМЕР_1 ;

- з 03.06.1981 року по 12.11.1981 року, оскільки при звільненні відсутні підстави, а саме: посилання на номер і дату наказу, що порушує вимоги Інструкції № 162 від 20.06.1974 "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях";

- з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року, оскільки при звільненні наявне виправлення дати звільнення, яке не завірено печаткою і підписом відповідальної особи, що порушує вимоги Інструкції №162 від 20.06.1974 "Про порядок ведення трудових книжок працівників".

У листі також вказано про те, що для підтвердження стажу роботи за вищезазначений період у відповідності з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, позивач має надати: довідку з підприємства чи його правонаступника, а у разі їх відсутності - архівних установ; виписки з наказів; особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати; інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У разі неможливості підтвердити стаж роботи архівними документами через їх відсутність - у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або: іншими надзвичайними ситуаціями - стаж роботи, що дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше, ніж двох свідків, які б знали заявника по спільній ним роботі на підприємстві і мали б документи про власну роботу за той час.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо незарахування періоду роботи з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року до страхового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Частиною 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 27.07.1978 року у період не зарахований відповідачем, а саме з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року, позивач працював у ОРПК Індустріального району, на посаді слюсаря 5-го розряду.

Не зараховуючи період роботи з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року відповідач зазначає, що при звільненні позивача наявне виправлення дати звільнення, яке не завірено печаткою і підписом відповідальної особи, що порушує вимоги Інструкції № 162 від 20.06.1974 року "Про порядок ведення трудових книжок працівників".

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 року №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 року №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 року №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 року ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 року ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 цієї постанови “Про трудові книжки робітників та службовців” при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У період внесення записів про роботу позивача, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідний запис у трудовій книжці щодо спірного періоду його роботи, та цей запис є належним та допустимим доказом підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Така правова позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Слід зазначити, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність зображення печатки на записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За таких обставин, слід дійти до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі №11642-8016/П-01/8-0400/21 від 09 квітня 2021 року, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального трудового стажу період його роботи з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року в ОРПК Індустріального району; шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року в ОРПК Індустріального району, та шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.02.2021 року, 09.03.2021 року та 15.03.2021 року.

З урахуванням наведеного, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи до загального трудового стажу.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, слід задовольнити та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі №11642-8016/П-01/8-0400/21 від 09 квітня 2021 року, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального трудового стажу період його роботи з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року в ОРПК Індустріального району; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року в ОРПК Індустріального району, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.02.2021 року, 09.03.2021 року та 15.03.2021 року.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі №11642-8016/П-01/8-0400/21 від 09 квітня 2021 року, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до загального трудового стажу період його роботи з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року в ОРПК Індустріального району.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 24.11.1981 року по 16.05.1983 року в ОРПК Індустріального району.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.02.2021 року, 09.03.2021 року та 15.03.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49027, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 08.07.2021 року.

Суддя В.В. Ільков