Рішення № 98212109, 08.07.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4853/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним дій щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу періоду навчання в Ельнінському сільськогосподарському технікумі з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року, періоду роботи в кооперативі «Асугазкомплекс» з 06 липня 1990 року по 30 липня 1992 року, періоду роботи в малому підприємстві «Промінь» з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року, періоду роботи у виробничо-торговій фірмі «Сова» з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року; зобов`язання зарахувати до трудового стажу вказані періоди роботи та здійснити перерахунок трудового стажу та перерахунок дострокової пенсії з дня її призначення з урахуванням встановленого судом трудового стажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не зараховано при призначенні позивачу пенсії за віком до її трудового стажу періоду навчання в Ельнінському сільськогосподарському технікумі з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року, періоду роботи в кооперативі «Асугазкомплекс» з 06 липня 1990 року по 30 липня 1992 року, періоду роботи в малому підприємстві «Промінь» з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року, періоду роботи у виробничо-торговій фірмі «Сова» з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року. При цьому, як слідує з листа відповідача від 04 березня 2021 року підставою для незарахування вказаних періодів роботи/навчання стало те, що трудова книжка № НОМЕР_1 видана у 1987 році на бланку незалежної України, відсутні підтверджуючі документи про період навчання з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року та періоди роботи з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року та з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998, також зазначено, що у трудовій книжці НОМЕР_2 невірно внесено дату її заповнення - 15 березня 197 р., а у дипломі наявне незавірене виправлення у році вступу до технікуму, а у вкладиші до диплома наявне виправлення реєстраційного номера. Позивач з такими діями відповідача не погоджується, вважає їх неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують її конституційне право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позову. Вказує, що при проведенні правової оцінки наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, спеціалістами Головного управління встановлено, що страховий стаж складає 24 роки 6 місяців 26 днів. На момент розгляду заяви від 05 жовтня 2020 року про призначення пенсії за віком, позивач досягла віку 50 років ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, позивачці з 05 жовтня 2020 року рішенням № 032650002260 від 13 жовтня 2020 року призначено дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що при призначенні пенсії для обчислення страхового стажу позивачем надано трудову книжку НОМЕР_3 та трудову книжку НОМЕР_2 . В ході проведення перевірки правильності оформлення вказаних книжок встановлено, що відомості про прийом на роботу, переведення на іншу роботу, звільнення внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58. А саме, трудова книжка позивача НОМЕР_3 видана у 1987 році на бланку незалежної України, а у трудовій книжці НОМЕР_2 невірно внесено дату її заповнення, відтак для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно записів трудових книжок немає підстав. Для підтвердження періоду роботи на посаді економіста кооперативу «Асугазкомплекс» позивачем надано архівну довідку від 29 вересня 2020 року № А-203/01-25/2-20, видану на підставі відомостей нарахування заробітної плати, період роботи у вказаному підприємстві зараховано до страхового стажу згідно даних про заробітну плату, зазначених у вище вказаній довідці. Період роботи на посаді економіста малого підприємства «Промінь» зараховано до страхового стажу згідно даних про заробітну плату, зазначених в архівній довідці від 29 вересня 2020 року№ А-204/01-25/2-20, яка додана до заяви про призначення пенсії, оскільки, відсутні відомості про накази на прийняття та звільнення з роботи. Згідно архівного витягу з наказу Виробничо-торгової фірми «Сова» від 15 березня 1997 року № 12 позивач прийнята на посаду головного бухгалтера вказаної фірми з 15 березня 1997 року, однак відомості про звільнена з роботи відсутні. Таким чином, зарахувати до страхового стажу період роботи у фірмі «Сова» з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року згідно представлених архівних документів немає підстав. Для зарахування до страхового стажу періоду навчання в Ельнінському сільськогосподарському технікумі з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року позивачем надано диплом НОМЕР_4 , проте, у ньому наявне незавірене у встановленому порядку виправлення у році вступу до технікуму, а у додатку, який недійсний без диплому, наявне виправлення реєстраційного номера. Додані до звернення профспілковий квиток та почесна грамота не містять відомостей про періоди навчання. Таким чином, зазначені документи не дають підстав для зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача. Таким чином, при призначенні пенсії страховий стаж позивача обчислено на підставі наданих довідок та інших документів, які містять дані про періоди роботи. До страхового стажу позивачу не зараховано період навчання в Ельнінському сільськогосподарському технікумі з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року, період роботи в кооперативі «Асугазкомплекс» з 06 липня 1990 року по 30 липня 1992 року, період роботи в малому підприємстві «Промінь» з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року, період роботи у виробничо-торговій фірмі «Сова» з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року у зв`язку з тим, що вказані періоди навчання та роботи не підтверджені відповідними довідками. Просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком достроково відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13 жовтня 2020 року відповідачем прийнято рішення №032650002260 про призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком з 22 вересня 2020 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, як вбачається з розрахунку стажу для призначення пенсії, позивачу зараховано до страхового стажу 24 роки 6 місяців 26 днів.

26 січня 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила перевірити правильність зарахування періодів навчання/роботи до її страхового стажу.

Листом від 23 лютого 2021 року ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про те, що при призначенні пенсії для обчислення страхового стажу позивачем надано трудову книжку НОМЕР_3 та трудову книжку НОМЕР_2 . В ході проведення перевірки правильності оформлення вказаних книжок встановлено, що трудова книжка НОМЕР_3 видана у 1987 році на бланку незалежної України, а у трудовій книжці НОМЕР_2 невірно внесено дату її заповнення, відтак для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно записів трудових книжок немає підстав. Таким чином, при призначенні пенсії страховий стаж позивача обчислено на підставі наданих довідок та інших документів, які містять дані про періоди роботи. Стосовно зарахування до страхового стажу періоду навчання в Ельнінському сільськогосподарському технікумі з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року повідомлено, що у дипломі НОМЕР_4 наявне незавірене виправлення у році вступу до технікуму, а у додатку, який недійсний без диплому, наявне виправлення реєстраційного номера. Додані до звернення профспілковий квиток та почесна грамота не містять відомостей про періоди навчання. Щодо правильності зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності в 1992-1996 роках роз`яснено, що період роботи на посаді економіста малого підприємства «Промінь» зараховано до страхового стажу згідно даних про заробітну плату, зазначених в архівній довідці від 29 вересня 2020 року№ А-204/01-25/2-20, яка додана до заяви про призначення пенсії, оскільки, відсутні відомості про накази на прийняття та звільнення з роботи. Згідно архівного витягу з наказу Виробничо-торгової фірми «Сова» від 15 березня 1997 року № 12 позивач прийнята на роботу з 15 березня 1997 року, однак відомості про звільнення з роботи відсутні. Таким чином, зарахувати до страхового стажу період роботи у фірмі «Сова» з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року згідно представлених архівних документів немає підстав. Враховуючи викладене, у випадку надання підтверджуючих документів про період навчання з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року та періоди роботи з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року та з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року органами Пенсійного фонду України буде розглянуто питання зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача.

Позивач, не погоджуючись з діями органу Пенсійного фонду щодо відмови у зарахуванні до її страхового стажу вказаних вище періодів, звернулася до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно статті 24 Закону №1058 страховий стаж це період (строк), протягом якого особа піддягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою пенсійного органу у зарахуванні періоду навчання позивача в Ельнінському сільськогосподарському технікумі з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року, періоду роботи в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з 06 липня 1990 року по 30 липня 1992 року, періоду роботи в малому підприємстві «Промінь» з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року, періоду роботи у виробничо-торговій фірмі «Сова» з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року до загального страхового стажу.

Так, судом встановлено, що разом із заявою про призначення пенсії від 05 жовтня 2020 року позивач подала до органу Пенсійного фонду України необхідні документи, в тому числі трудову книжку НОМЕР_3 та трудову книжку НОМЕР_2 .

Відповідно до записів копії трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_1 в період з 06 липня 1990 року по 30 липня 1992 року працювала в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на посаді економіста; в період з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року працювала в малому підприємстві «Промінь» на посаді економіста.

Також згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач в період з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року працювала у виробничо-торговій фірмі «Сова» на посаді головного бухгалтера.

В той же час, підставою для незарахування спірних періодів роботи позивача стало те, що трудова книжка НОМЕР_3 видана у 1987 році на бланку незалежної України, а у трудовій книжці НОМЕР_2 невірно внесено дату її заповнення – 15 березня 197 р.

Разом з тим, з пояснень позивача слідує, що під час її перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами кооператив «Асугазкомплекс» було ліквідовано і всіх працюючих було переведено в мале підприємство «Промінь». Після виходу з відпустки трудової книжки позивача в цих підприємствах не виявилось. У березні 1997 році позивач придбала нову трудову книжку НОМЕР_2 і надала її у виробничо-торгову фірму « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (вказаним підприємством внесено відповідні записи про роботу позивача), а у 1998 році придбала другу трудову книжку НОМЕР_3 і відновила в ній записи про місця її роботи з 1987 року по 1997 рік. Завірити печаткою час навчання у Ельнінському сільськогосподарському технікумі позивач не змогла через його віддаленість від місця проживання та наявністю диплома і додатку до нього.

Суд звертає увагу на те, що вказані вище записи у трудових книжках НОМЕР_3 та НОМЕР_2 про періоди роботи позивача з 06 липня 1990 року по 30 липня 1992 року, з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року та з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посади на яких працювала позивач та відбиток печаток підприємств при прийнятті та звільненні з роботи. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень. Доказів визнання недостовірними записів у вказаних трудових книжках щодо спірних періодів роботи відповідачем суду не надано.

На думку суду, ті обставини, що трудова книжка НОМЕР_3 видана у 1987 році на бланку незалежної України, а у трудовій книжці НОМЕР_2 невірно внесено дату її заповнення – 15 березня 197 р., не робить документи, які засвідчені нею, такими, що не підлягають застосуванню або не чинними та неправдивими. Висновок відповідача про неможливість зарахувати до страхового стажу позивача спірних періодів роботи не ґрунтуються на жодній нормі законодавства. Відтак суд критично ставиться до позиції відповідача, адже на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Вказані обставини не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

При цьому, судом також враховано, що позивачем вчинялися дії щодо отримання довідок для підтвердження спірного страхового стажу за вказаними трудовими книжками.

Так, позивач надала пенсійному органу архівну довідку № А-203/01-25/2-20, яка видана 29 вересня 2020 року Об`єднаним трудовим архівом сільських, селищних рад Ратнівського району про нараховану заробітну плату за 1990-1991 рік у кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Водночас у вказаній довідці зазначено, що за 1992 рік відомості про заробітну плату та книги наказів директора з кадрових питань особового складу кооперативу за 1990-1992 роки до архіву не надходили.

Архівною довідкою Об`єднаного трудового архіву сільських, селищних рад Ратнівського району від 29 вересня 2020 року № А-204/01-25/2-20 також підтверджено, що позивач працювала в малому підприємстві «Промінь» і у зазначений період їй нараховано заробітну плату помісячно. При цьому, у вказаній довідці зазначено архівний витяг з розпорядження малого підприємства «Промінь» від 03 серпня 1992 № 20а, згідно якого позивача прийнято на роботу по переводу з кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Також у вказаній довідці зазначено, що відомості нарахування заробітної плати малого підприємства «Промінь» за 1996-1997 роки до архіву не надходили, книги наказів директора з кадрових питань особового складу малого підприємства «Промінь» за 1997 роки до архіву не надходили.

Що стосується періоду роботи у виробничо-торговій фірмі « ІНФОРМАЦІЯ_4 », то позивачем також було надано архівний витяг з наказу даного підприємства від 15 березня 1997 року №12, який виданий Об`єднаним трудовим архівом сільських, селищних рад Ратнівського району, згідно якого позивач з 15 березня 1997 року прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера. При цьому, у примітці зазначено, що у книгах наказів директора з кадрових питань особового складу виробничо-торгової фірми «Сова» за 1998 рік ОСОБА_1 не виявлено.

Також суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

З урахуванням встановлених в ході розгляду обставин справи, суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з 06 липня 1990 року по 30 липня 1992 року, в малому підприємстві «Промінь» з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року, у виробничо-торговій фірмі «Сова» з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року підлягають зарахуванню до її страхового стажу.

Щодо періоду навчання позивача у Ельнінському сільськогосподарському технікумі з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року, то суд враховує, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) для призначення пенсії було надано: диплом з відзнакою НОМЕР_4 , який виданий 28 червня 1990 року, реєстраційний номер НОМЕР_5 , в якому записано, що остання вступила у 1988 році в Ельнінський сільськогосподарський технікум і в 1990 році закінчила повний курс названого технікуму по спеціальності бухгалтерський облік в сільськогосподарському виробництві і присвоєно кваліфікацію бухгалтер, диплом має печатку зазначеного технікуму; додаток до диплома бухгалтера сільськогосподарського виробництва (без диплома НОМЕР_4 недійсний), який виданий 28 червня1990 року, в якому зазначено період навчання позивача в технікумі – 1988 по 1990; почесну грамоту та похвальний лист, які видані 28 червня 1990 року дирекцією технікуму та завірені печаткою; профспілковий квиток № НОМЕР_6 , який виданий цим же технікумом 15 вересня 1988 року та в якому зазначено, що позивач стала на облік у профспілці працівників АПК профкому с/г технікуму 01 вересня 1988 року і знята з обліку 31 липня 1990 року, при цьому, у квитку є відмітки про сплату членських внесків за 1988 та 1989 роки.

Пунктом 8 Порядку № 637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Як встановлено судом, підставою для незарахування вказаного періоду навчання позивача стало те, що у дипломі НОМЕР_4 наявне незавірене у встановленому порядку виправлення у році вступу до технікуму, а у додатку, який недійсний без диплому, наявне виправлення реєстраційного номера, а додані профспілковий квиток та почесна грамота не містять відомостей про періоди навчання.

В контексті наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.

Таким чином, суд вважає, що період навчання позивача в Ельнінському сільськогосподарському технікумі з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року також підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

Приймаючи рішення у даній справі, суд зазначає, що обставини, які підлягали встановленню судом у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі та враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об`єму необхідних для реалізації її прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих загальний стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач ГУ ПФУ у Волинській області як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо незарахування позивачу періодів роботи в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з 06 липня 1990 року по 30 липня 1992 року, в малому підприємстві «Промінь» з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року, у виробничо-торговій фірмі «Сова» з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року та період навчання в Ельнінському сільськогосподарському технікумі з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року до страхового стажу при призначенні пенсії за віком вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що з врахуванням вимог статті 245 КАС України належать до задоволення шляхом визнання протиправним дій відповідача щодо незарахування позивачу до страхового стажу періоду навчання в Ельнінському сільськогосподарському технікумі з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року, періоду роботи в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з 06 липня 1990 року по 30 липня 1992 року, періоду роботи в малому підприємстві «Промінь» з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року, періоду роботи у виробничо-торговій фірмі «Сова» з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року; зобов`язання зарахувати до трудового стажу вказані періоди роботи та здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням вказаних періодів з дня її призначення –22 вересня 2020 року.

Крім того, згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений згідно з квитанцією від 11 травня 2021 року.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Позивач просить стягнути з ГУ ПФУ у Волинській області витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 1000,00 грн., відповідач, у свою чергу, у відзиві не погоджується із клопотанням про відшкодування судових витрат.

Перевіряючи доводи сторін та докази, якими позивач підтверджує понесені витрати, суд встановив, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано суду договір про надання правничої допомоги від 01 травня 2021 року, укладений між позивачем та адвокатом Токарською В.Г. та в якому сторони узгодили гонорар адвоката по виконанню умов вказаного договору – 1000,00 грн., розрахунок судових витрат, квитанцію про оплату правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 01 травня 2021 року про сплату коштів в сумі 1000,00 грн.

Разом з тим, як слідує з розрахунку судових витрат до розрахунку суми судових витрат включено витрати: на консультацію з приводу порядку звернення до суду та надання необхідних документів для підготовки адміністративного позову - 100,00 грн., на підготовку адміністративного позову - 500,00 грн. та на участь в судових засіданнях - 400,00 грн.

Оскільки розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судові засідання в даній справі не проводилися, тому витрати на участь в судових засіданнях відшкодуванню не підлягають.

З урахуванням наведеного, враховуючи наявні докази понесених витрат на правову допомогу адвоката, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу в розмірі 600,00 грн. та по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 72-77, 134, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання в Ельнінському сільськогосподарському технікумі з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року, періоду роботи в кооперативі «Асугазкомплекс» з 06 липня 1990 року по 30 липня 1992 року, періоду роботи в малому підприємстві «Промінь» з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року, періоду роботи у виробничо-торговій фірмі «Сова» з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Ельнінському сільськогосподарському технікумі з 01 вересня 1988 по 28 червня 1990 року, період роботи в кооперативі «Асугазкомплекс» з 06 липня 1990 року по 30 липня 1992 року, період роботи в малому підприємстві «Промінь» з 01 серпня 1992 року по 12 березня 1997 року, періоду роботи у виробничо-торговій фірмі «Сова» з 15 березня 1997 року по 03 листопада 1998 року та провести з 22 вересня 2020 року перерахунок і виплату пенсії за віком з врахуванням вказаних періодів страхового стажу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 1508,00 грн. (одна тисяча п`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк