Рішення № 98211694, 08.07.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6365/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі – Відділ примусового виконання рішень) про визнання протиправною та скасування постанови від 14 червня 2021 року ВП №65246395 про повернення виконавчого документа стягувачу; зобов`язання вжити заходів щодо належного і повного примусового виконання рішення суду від 22 липня 2020 року у справі №140/6339/20 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області) здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 22 березня 2018 року №1377 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виплативши різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією одним платежем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Волинським окружним адміністративним судом 09 грудня 2020 року видано виконавчий лист №3103/2020 для примусового виконання рішення суду від 22 липня 2020 року у справі №140/6339/20 в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки від 22 березня 2018 року №1377 про розмір грошового забезпечення, виплативши різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією одним платежем. За його заявою постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Трофимюка П.В. від 15 грудня 2020 року було відкрито виконавче провадження №63917349, проте постановою державного виконавця від 26 січня 2021 року виконавчий лист повернуто стягувачу, незважаючи на те, що ГУ ПФУ у Волинській області заборгованість після перерахунку пенсії не виплатило. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року зазначена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 січня 2021 року скасована як протиправна. 14 травня 2021 року державний виконавець відкрив виконавче провадження №65246395 з примусового виконання виконавчого листа №3103/2020, виданого Волинським окружним адміністративним судом, та вже 14 червня 2021 року виконавчий лист знову повернуто стягувачу на підставі повідомлення ГУ ПФУ у Волинській області про те, що заборгованість не може бути виплачена через відсутність фінансового ресурсу. Разом з тим, державний виконавець ОСОБА_2 не вжив ніяких заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», та з надуманих мотивів повернув виконавчий лист стягувачу, при тому що рішення суду залишилося невиконаним: з 01 грудня 2020 року виплачується пенсія у перерахованому розмірі (щомісячні платежі), а заборгованість так і не виплачена. У спірній постанові викладені лише обставини виконання судового рішення, повідомлені державному виконавцю боржником, на підставі яких виконавцем зроблено висновок про відсутність можливості вчинення дій відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», однак відсутнє обґрунтування підстав для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 цього Закону, зокрема, не вказано, які заходи вживались державним виконавцем для забезпечення виконання судового рішення, яким законом, що встановлює заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, керувався державний виконавець. Відповідач послався на Бюджетний кодекс України, хоч спеціальним законом, що врегульовує питання примусового виконання судових рішень, у цьому випадку є Закон України «Про виконавче провадження». Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на норми статті 129-1 Конституції України, а органи Пенсійного фонду не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань з виплати пенсії.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадженні у справі та одночасно до участі у справі залучено ГУ ПФУ у Волинській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.53-55). В обґрунтування цієї позиції зазначив, що у Відділі примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження №65246395 з примусового виконання виконавчого листа №3103/2020, виданого 09 грудня 2020 року Волинським окружним адміністративним (постанова про відкриття виконавчого провадження від 14 травня 2021 року). На постанову про відкриття виконавчого провадження ГУ ПФУ у Волинській області (боржник) повідомило про те, що ОСОБА_1 проведено перерахунок та виплату пенсії за вислугу років (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки від 22 березня 2018 року №1377 про розмір грошового забезпечення; перерахований розмір пенсії у сумі 12105,14 грн виплачується з 01 грудня 2020 року, а заборгованість за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2020 року у сумі 224353,28 грн буде виплачуватись в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Виплата пенсій військовослужбовцям здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до положень Бюджетного кодексу України (далі – БК України) будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Відсутність бюджетних призначень є тією обставиною, яка не дозволяє виконати рішення у повному обсязі. Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а тому постанови про накладення штрафу на посадових осіб боржника відповідно до статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” не виносилися.

Наведені обставини, на думку відповідача, були достатніми для винесення державним виконавцем 14 червня 2021 року постанови про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”, що не позбавляє позивача права повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Третя особа у письмовому поясненні вважає, що підстави для задоволення позову відсутні (а.с.45-47), зазначивши, що на виконання рішення суду від 22 липня 2020 року у справі №140/6339/20, яке набрало законної сили 20 жовтня 2020 року, ГУ ПФУ у Волинській області 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 в добровільному порядку проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 22 березня 2018 року №1377. Розмір перерахованої пенсії у сумі 12105,14 грн виплачується з грудня 2020 року. Крім того, Управління звернулося до Пенсійного фонду України із запитом про надання роз`яснення щодо виплати ОСОБА_1 доплати в сумі 224353,28 грн за період 01 січня 2016 року по 30 листопада 2020 року та листом від 19 березня 2021 року Пенсійний фонд України повідомив, що нараховані на виконання рішення суду кошти підлягають виплаті в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Такі дії не можуть свідчити про наявність протиправної бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області чи про ухилення від виконання у повному обсязі рішення суду.

У судовому засіданні 07 липня 2021 року позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позовні вимоги задовольнити; представник відповідача, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позову просив відмовити. Представник третьої особи вважає позов безпідставним та просив врахувати, що ГУ ПФУ у Волинській області не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення у повному обсязі.

Після оголошення в судовому засіданні перерви учасники справи не прибули, поряд з тим подали заяви про продовження розгляду справи за їх відсутності (а.с.98-100).

Згідно із частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи в судове засідання 08 липня 2021 року не прибули, при цьому подали заяви про розгляд справи без їх участі, тому судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши 07 липня 2021 року усні пояснення учасників справи (вступне слово), дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

09 грудня 2020 року Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №3103/2020 на виконання рішення цього суду від 22 липня 2020 року у справі №140/6339/20, яке набрало законної сили 20 жовтня 2020 року, в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС у Волинській області від 22 березня 2018 року №1377 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виплативши різницю між фактично отриманою та належною до виплати пенсією одним платежем (а.с.32-33).

15 грудня 2020 року державним виконавцем Трофимюком П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63917349, а 26 січня 2021 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «про виконавче провадження» (а.с.69-70). Вказані обставини встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі №140/1619/21. Цим судовим рішенням, яке набрало законної сили 10 березня 2021 року, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Трофимюка П.В. від 26 січня 2021 року ВП №63917349 про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.15-21).

09 квітня 2021 року у зв`язку із скасуванням у судовому порядку постанови від 26 січня 2021 року ВП №63917349 про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №63917349 (а.с.22-23), а 14 травня 2021 року на підставі заяви стягувача ОСОБА_1 від 16 квітня 2021 року (вх. від 22 квітня 2021 року №2958/2.1-33) відкрито виконавче провадження №65246395 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Волинським окружним адміністративним судом від 09 грудня 2020 року 33103/2020 (а.с.28, 74).

14 червня 2021 року постановою державного виконавця Трофимюка П.В. ВП №65246395 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.30). У цій постанові державний виконавець зазначив, що на постанову про відкриття виконавчого провадження ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01 січня 2016 року та перерахований розмір пенсії виплачується у сумі 12105,14 грн з 01 грудня 2020 року; заборгованість з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2020 року становить 224353,28 грн і буде виплачуватися у межах бюджетних асигнувань на цю мету. Враховуючи відсутність фінансового ресурсу територіальний орган Пенсійного фонду України не має можливості провести виплату нарахованих коштів.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач як стягувач у виконавчому провадженні звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону №1403-VIII).

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Як встановлено частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частинами першою, другою статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Пунктом 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону

Аналізуючи зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи докази, суд дійшов висновку про передчасне винесення виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з огляду на таке.

Третя особа у цій справі, як і при розгляді судом справи №140/1619/21, надала докази проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до рішення суду від 22 липня 2020 року у справі №140/6339/20 (а.с.63-66). Разом з тим, учасниками справи не заперечується той факт, що рішення суду в частині виплати різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2020 року у сумі 224353,28 грн ОСОБА_1 не виконане.

Статтею 8 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

За правовим регулюванням статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Суд погоджується, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Поряд з тим суд зазначає, що приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 14 червня 2021 року ВП №63917349, державним виконавцем на підставі листа ГУ ПФУ у Волинській області від 03 червня 2021 року №0300-0307-5/24031 зроблено висновок про наявність обставин, які виключають можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій в порядку статей 63, 75 Закону №1404-VIII, якими визначено умови і порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії, та встановлена відповідальність за невиконання таких рішень. Фактично державний виконавець без-будь яких належних доказів, які б містили інформацію щодо бюджетних призначень, прийняв позицію боржника про те, що бюджетних асигнувань для виплати ОСОБА_1 заборгованості у сумі 224353,28 грн у 2021 році станом на 14 червня 2021 року недостатньо і дійшов висновку, що застосування заходів, передбачених Законом №1404-VIII, буде нерезультативним.

Документи, які у судове засідання надало суду ГУ ПФУ у Волинській області, зокрема, інформаційна довідка від 29 червня 2021 року №0300-0402/7/27097 (а.с.62), не були предметом оцінки відповідача при прийняття спірної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Матеріали виконавчого провадження №25246395, витребувані судом та оглянуті у судовому засіданні, окрім листа ГУ ПФУ у Волинській області від 03 червня 2021 року №0300-0307-5/24031, не містять доказів про виділені бюджетні асигнування, суму боргу за рішеннями судів, черговість виплати заборгованості стягувачам, причини, з яких рішення суду стосовно ОСОБА_1 не може бути виконаним чи його виконання є утрудненим. Фактично зміст зазначеного листа ГУ ПФУ у Волинській області аналогічний тому, який був покладений в основу постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 січня 20221 року ВП №63917349 та яка містить аналогічне обґрунтування підстав прийняття, що й і постанова від 14 червня 2021 року ВП №65246395 (а.с.69-72). Тобто, не дивлячись на те, що судом вказано відповідачу про передчасність та протиправність винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та необґрунтованість такого рішення, державний виконавець знову формально підійшов до перевірки стану виконання рішення суду від 22 липня 2020 року у справі №140/6339/20 та не використав повноважень, які надані йому Законом №1404-VIII.

Не може залишитися поза увагою суду й та обставина, що спірна постанова, як і попередня, не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документа, з якими пункт 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII пов`язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу. Означена норма права передбачає існування декількох обставин, як умову її застосування. Проте постанова відповідача не містить обґрунтування існування одної з них або декількох.

Оскільки в матеріалах виконавчого провадження, крім листа ГУ ПФУ у Волинській області від 03 червня 2021 року №0300-0307-5/24031, відсутні будь-які документи, які б вказували на відсутність фінансового ресурсу для виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої за рішенням суду, то постанова держаного виконавця не може вважатися мотивованою та обґрунтованою і не дає підстав погодитися із відповідачем, що відсутні підстави для вжиття заходів примусового виконання рішення суду.

При вирішенні спору суд погоджується із твердженням відповідача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати коштів особі за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, однак суд наголошує, що відповідно до вимог Закону №1404-VIII виконавець повинен добросовісно виконувати покладені законом обов`язки та використовувати надані йому помноження (стаття 18 Закону №1404-VIII), а відтак вжити усіх необхідні заходи для повного виконання рішення суду, а матеріали виконавчого провадження повинні містити докази про те, що боржником здійснено все для цього. У розглядуваному випадку відсутні підстави вважати, що виконавцем приписи Закону №1404-VIII були виконано.

Окрім цього, суд зазначає, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на висновки щодо відсутності правових підстав у державного виконавця для накладення на суб`єкта владних повноважень штрафу у зв`язку із невиконанням судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не є достатньою та мотивованою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Та обставина, що державним виконавцем встановлено новий строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не може слугувати підставою для підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідача, оскільки це буде суперечити принципу обов`язковості судових рішень, закріпленого як у національному законодавстві, так і у міжнародному, згоду на яке надано у встановленому законом порядку. За наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця рішення суду залишилось невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №287/1/17-а, від 22 серпня 2019 року у справі №1140/3479/18.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі №619/562/18 належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (справа «Жовнер проти України», №56848/00, §33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що державний виконавець на час винесення постанови від 14 червня 2021 року ВП №65246395 про повернення виконавчого документа стягувачу діяв з дотриманням вимог Закону №1404-VIII, здійснив належну перевірку обставин виконання боржником судового рішення, здійснив усі можливі заходи для його виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII з посиланням на те, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також що проведення інших виконавчих дій стосовно боржника виключає можливість виконання відповідного рішення, не ґрунтується на вимогах закону та як протиправна підлягає скасуванню. Отже, позов в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

Поряд з тим, на думку суду, позовна вимога про зобов`язання відповідача вжити вичерпних заходів щодо належного і повного примусового виконання судового рішення у справі №140/6339/20 задоволенню не підлягає, оскільки дії, які повинен вчинити державний виконавець, його повноваження щодо примусового виконання рішень безпосередньо визначені Законом №1404-VIII, а тому окремого встановлення судом не потребують.

У цьому випадку визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу є належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд задовольняє позов частково.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка П.В. від 14 червня 2021 року ВП №65246395 про повернення виконавчого документа стягувачу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк