Рішення № 98211333, 06.07.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/687/2021 Справа № 641/1813/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Маньковської О.О.,

за участю секретаря судових засідань – Андросової П.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк (далі АТ КБ) “Приватбанк” звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 31.03.2011 року у розмірі 13968,14 грн., судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідно до договору б/н від 31.03.2011 року, укладеного між АТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 , відповідачу відкрито кредитний рахунок, надано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт в сумі 3100, 00 грн. Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань, подав до суду заяву про зменшення розміру суму позовних вимог, при цьому вказав, що відповідач станом на 21.02.2019 року має заборгованість у розмірі 13968,14 грн., яка складається з: 3089,43 грн. – заборгованість за тілом кредита, в тому числі 3089,43 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7736,94 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 3141,77 грн. – заборгованість по пені. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Представник відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно і належним чином, надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, при цьому заперечувала проти задоволення позовних вимог, вважала їх заявленими поза межами строку позовної давності.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанк між ОСОБА_1 та АТ «КБ «ПриватБанк» укладено договору б/н від 31 березня 2011 року, згідно умов якого, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, в розмірі 3100, 00 грн. (а.с. 6)

Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, що в період дії кредитного договору відповідач не дотримувався умов кредитного договору, внаслідок чого станом на станом на 21.02.2019 року має заборгованість у розмірі 13968,14 грн., яка складається з: 3089,43 грн. – заборгованість за тілом кредита, в тому числі 3089,43 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7736,94 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 3141,77 грн. – заборгованість по пені.

Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, суд знаходить позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, відсотками обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредита та процентами за користування ним.

Разом з тим, позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути нараховану суму пені.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.03.2011, посилався на те, що відповідач ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, про що зазначено анкеті-заяві відповідача, підписаній ним особисто.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи Банку, які надав позивач до позовної заяви, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17.

Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, позовна заява в частині стягнення нарахованої пені в розмірі 3141,77 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 10826,37 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту та процентами за користування ним, тобто позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Заперечення представника відповідача щодо пропуску строку звернення позивача із позовною заявою судом оцінюються критично з наступних підстав.

Так, вимогами положень ст. 256 ЦК України, визначено понняття строку позовної давності а саме - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Положеннями ч. 1 ст. 259 ЦК України Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, відповідно до п.п. 1.1.7.31 Умов договору, строкпозовної давності відносно вимог Банка з приводу повернення, зокрема кредиту, оплати відсотків за користування кредитом складає 50 років (а.с.21).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом Українив постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6–14 цс 14) визначено, що Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Так, як вбачається з довідки про видачу кредитних карток, строк дії картки відповідача ОСОБА_2 , на яку нараховану суму кредитного ліміту, до останнього дня 08.2017 року (а.с. 138 зворотній бік).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою з приводу свого порушеного права 11.03.2019 року (а.с.43).

Таким чином, враховуючи, що в даному випадку строк позовної давності починає відраховуватись з останнього дня дії картки, на яку нарахована сума кредитного ліміту, тому позивачем не було пропущено строк позовної давності, а заперечення представника відповідача з приводу позовної заяви є необґрунтованими.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263–267,279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про стягнення заборгованості за договором кредиту ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” 10 826 (десять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 37 коп. - заборгованості за кредитним договором б/н від 31 березня 2011 року, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 77 коп., а всього в сумі 12 315 (дванадцять тисяч триста п`ятнадцять) гривен 14 коп.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили направити до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ`янському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 , МФО 305299, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. О. Маньковська