Ухвала суду № 98211239, 09.07.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11028/15-ц

Провадження № 6/638/521/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суду м. Харкова у складі судді Поволяєвої О.В., за участю секретаря судового засідання Лаптійчук К.В., розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі саду в місті Харкові заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника КП «Харківські теплові мережі» - Пономарьова Н.В. звернулася до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Свою заяву обґрунтовує тим, що 18 листопада 2015 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання ухвалено заочне рішення. 05 лютого 2016 року та 13 травня 2016 року КП «Харківські теплові мережі» зверталося до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про видачу виконавчих листів по справі № 638/11028/15-ц, однак виконавчі листи було видано судом лише 14 травня 2021 року.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.

Відповідно до ч. 3 ст. 433 ЦПК України заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року у справі № 638/11028/15-ц за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про заборгованості за послуги з теплопостачання, позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду за період 01 лютого 2011 року по 30 червня 2014 року в розмірі 7756,81 грн.

13 травня 2016 року, 10 лютого 2017 року та 20 квітня 2018 року представник КП «Харківські теплові мережі» звертався до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявами про видачу судового рішення та виконавчих листів.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання представником КП «Харківські теплові мережі» виконавчих листів по даній справі. Однак з автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що виконавчі листи по справі № 638/11028/15-ц за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про заборгованості за послуги з теплопостачання було виготовлено 13 травня 2021 року, що підтверджує викладені представником КП «Харківські теплові мережі» доводи щодо отримання виконавчих листів лише 14 травня 2021 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Як вбачається з усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.

У Законі України «Провиконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (CaseofHornsbyv. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін…».

19 листопада 2010 року Консультативною радою європейських суддів (КРЄС) прийнято Висновок №13 (2010), який зокрема встановлює, що у державі, яка керується верховенством права, державні органи передусім зобов`язані поважати судові рішення і виконувати їх швидко. Сама ідея державного органу, який відмовляється підкоритися рішенню суду, підриває концепцію примату закону (п. 31).

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як передбачено частиною 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не встановлено.

Так, причина пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно наступним умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об`єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.

Матеріали справи свідчать про те, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду за період 01 лютого 2011 року по 30 червня 2014 року у розмірі 7756,81 грн.

У виконавчому листі зазначено, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання у даній справі становить до 22 січня 2019 року.

КП «Харківські теплові мережі» в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання неодноразово звертався до суду першої інстанції із заявами про видачу судового рішення та виконавчих листів, однак лише 14 травня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова видав виконавчий лист № 638/11028/15-ц, тобто вже після закінчення строку для його пред`явлення.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції більше трьох років не видавав стягувачу виконавчі листи.

Таким чином, стягувач в межах трирічного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання намагався отримати в суді виконавчі листи по справі № 638/11028/15-ц, однак в порушення розумних строків суд видав виконавчі листи після закінчення строку для пред`явлення, а саме 14 травня 2021 року.

Таким чином, у КП «Харківські теплові мережі» не було об`єктивної можливості надати в строк, визначений законом, виконавчі документи для примусового виконання, а відтак суд вважає причини пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання поважними, а заяву такою, що підлягає задоволенню

Керуючись ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 433 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання – задовольнити.

Поновити Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» строк пред`явлення до виконання виконавчих листів по справі № 638/11028/15-ц, провадження № 2/638/4911/15 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Поволяєва