Ухвала суду № 98210789, 09.07.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 542/1070/21

провадження № 1-кп/542/133/21

09 липня 2021 року смт. Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Коркішко А.М.

прокурора Ральського А.А.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених адвокатів Самойленка М.О., Коротченка О.П., Кононенка А.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Новосанжарського районного суду Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2020 за № 12020170140000208 по обвинуваченню: ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України, –

в с т а н о в и в :

1. Короткий опис провадження.

05.07.2021 до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов вказаний обвинувальний акт.

06.07.2021 ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області обвинувальний акт прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

2. Короткий виклад поданих клопотань та позицій сторін провадження у судовому засіданні.

2.1. В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб з можливістю внесення застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340 500,00 грн.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

28.01.2021 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави розміром 673 393,00 грн.

В подальшому ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.03.2021, 25.05.2021 продовжено строк запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 у вигляді тримання під ватрою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави розміром 673 393,00 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду від 24.06.2021, ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави в частині визначення розміру застави скасовано та визначено розмір застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340 500,00 грн.

Прокурор вказує, що підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також зазначив, що заявлені ризики не зменшилися та у повній мірі виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою.

Зазначав також, що метою продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілих, свідків; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Разом з тим, прокурор у своєму клопотанні посилався також на неможливість застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Коротченко О.П. заперечували проти задоволення вказаного клопотання.

2.2. В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії виконання обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 30.04.2021, на 2 місяці.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

У клопотанні також вказував, що 28.01.2021 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави розміром 673 393,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 30.04.2021 розмір застави зменшено до 45 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 102 150, 00 грн. та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено відповідні обов`язки. Вказана сума грошових коштів як застава за ОСОБА_1 була внесена і він звільнений з-під варти.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2021 продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді від 30.04.2021, на 2 місяці, тобто до 25.07.2021.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України, що є підставою для застосування запобіжного заходу та продовження строку покладених обов`язків.

Зазначив, про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Самойленка М.О. заперечували проти задоволення вказаного клопотання. В обгрунтування своєї позиції зазначили, що положеннями ст. 315 КПК України не передбачено можливості суду продовжувати дію запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування.

2.3. В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло за адресою проживання та реєстрації цілодобово, на 2 місяці, з покладенням обов`язків, визначених ухвалою слідчого судді від 25.05.2021.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

28.01.2021 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, яку залишено без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.03.2021 підозрюваному ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, на ОСОБА_3 покладено обов`язки:

1) прибувати за викликом до слідчого чи прокурора за першою вимогою, згідно телефонного та поштового виклику;

2) не залишати місце проживання цілодобово без дозволу слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання;

В подальшому ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.03.2021 та 25.05.2021 продовжено запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 у виді цілодобового домашнього арешту до 25.07.2021.

У своєму клопотанні прокурор також посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України, що є підставою для застосування запобіжного заходу та продовження строку покладених обов`язків.

Зазначив, про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, оскільки не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат Кононенко А.П. заперечували проти задоволення вказаного клопотання.

2.4. В підготовчому судовому засіданні адвокат Коротченко О.П. заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час з 22.00 год до 06.00 год.

В обгрунтування клопотання вказував, що з моменту застосування даного запобіжного заходу суттєво змінилися обставини, які стали підставою для найсуворішого запобіжного заходу. Ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу зменшилися як кількісно так і якісно.

Зазначав, що визначений слідчим суддею розмір застави є непомірний для ОСОБА_2 та його родини. В обгрунтування вказаної обставини посилався на погіршення стану здоров`я його батьків, їх потребу у допомозі сина.

Вказував, що після затримання сина ОСОБА_2 у його матері погіршився стан здоров`я, вона пережила церебральний судинний криз. 23.06.2021 батько обвинуваченого впав та зламав праву ногу зі зміщенням уламків. На даний час знаходиться на стаціонарному лікуванні у лікарні інтенсивного лікування «Кременчуцька». Стан його здоров`я поганий. Мати ОСОБА_2 залишилася без матеріального утримання від чоловіка і взагалі без чоловічої допомоги, як моральної так і матеріальної та на даний час перебуває в скрутному становищі.

Посилався на те, що фактично обвинувачений ОСОБА_2 має міцні соціальні зв`язки із своєю родиною та друзями. Також, він фактично забезпечений законним джерелом доходу при виході з – під варти та зможе законно утримувати родину та допомагати батькам. Жодної необхідності ухилятися від суду та слідства у нього не має.

Вважав, що для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_2 достатньо застосування запобіжного заходу – домашній арешт за місцем його проживання у нічний час. У зв`язку з наведеним просив клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити з мотивів, наведених у ньому.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання.

2.5. В підготовчому судовому засіданні адвокат Кононенко В.А. заявив усне клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт.

В обгрунтування зазначеного клопотання вказав, що за час дії запобіжного заходу ОСОБА_3 покладені на нього обов`язки виконував належним чином. Зазначив, що на даний час зменшилися ризики, визначені ст. 177 КПК України. Крім того, посилався на бажання обвинуваченого влаштуватися на роботу, що неможливо в умовах дії цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника- адвоката Кононенка В.А. та просив його задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

3. Обґрунтування позиції суду, мотиви прийняття відповідних рішень, релевантні джерела права та висновки за результатами розгляду клопотань.

Дослідивши подані клопотання та документи, додані до них, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

3.1. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб з можливістю внесення застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340 500,00 грн. та клопотання захисника адвоката Коротченка О.П. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешту в нічний час, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

28.01.2021 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави розміром 673 393,00 грн.

В подальшому ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.03.2021, 25.05.2021 продовжено строк запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 у вигляді тримання під ватрою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави розміром 673 393,00 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду від 24.06.2021, ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави в частині визначення розміру застави скасовано та визначено розмір застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340 500,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 7 Кримінального процесуального кодексу України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 22 цього Кодексу) та диспозитивність (стаття 26 цього Кодексу).

Частина третя статті 315 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок розгляду судом клопотань про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження на підготовчому судовому засіданні на підставі правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Водночас, частиною п`ятою статті 132 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Системний аналіз частини четвертої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України свідчить, що це положення забороняє до початку судового розгляду надавати суду разом з обвинувальним актом документи на підтвердження винуватості особи, а не наявності або відсутності ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Така позиція додатково підтверджується положеннями статті 198 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

З наведеного вбачається обов`язок прокурора надати суду разом з клопотанням про обрання (подовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою будь-які докази існування обставин, на які посилається прокурор, без будь-якої шкоди для завдань кримінального провадження.

Тому судом з огляду на засади диспозитивності та змагальності надається оцінка доводам прокурора та захисника, викладеним у відповідних клопотаннях з урахуванням наданих до них доказів.

Відповідно до статті 132, частини четвертої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

З огляду на положення частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_2 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді в межах судового контролю.

Відповідно до частини п`ятої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України:

- переховування від суду;

- впливу на свідків та потерпілих;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- вчинити інше кримінальне правопорушення;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Так, в обґрунтування зазначених ризиків, прокурор наводив наступні доводи, а саме: посилався на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, а саме: покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, вказує на можливість його переховування від суду; вік та стан здоров`я ОСОБА_2 вказує на можливість продовження ним своєї злочинної діяльності; відсутність у ОСОБА_2 постійного місця роботи; майновий стан ОСОБА_2 є незадовільним, оскільки інкриміновані йому злочини носять корисливий мотив та були вчинені задля незаконного збагачення; дотримання ОСОБА_2 умов тримання під вартою, застосованого до нього, не може бути використано на його користь, оскільки тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, під час виконання якого за обвинуваченим здійснюється постійний візуальний контроль і у нього відсутні можливості здійснити одну із дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України; розмір невідшкодованої майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_2 перевищує 800 000 грн.; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, у тому числі враховуючи відсутність постійного місця роботи, а як наслідок і законного джерела доходів, ОСОБА_2 може продовжити свою протиправну поведінку та повторно вчинити злочин.

Між тим, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи клопотання в частині наявних ризиків, суд дійшов таких висновків.

В обґрунтування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду прокурор посилається на те, що, перебуваючи на волі, він матиме можливість переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує ретельне готування та планування вказаних кримінальних правопорушень. Ці обставини підтверджують схильність обвинуваченого до вжиття заходів з метою переховування, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за скоєні кримінальні правопорушення.

Наведені вище твердження прокурора мають абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення. Так, прокурором всупереч положенням частини п`ятої статті 132, частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України не надано доказів, які б підтверджували, що ризик переховування взагалі існує і не зменшився.

Водночас, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, місцем проживання, родом занять, майновим станом і сімейними зв`язками.

У підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_2 не має судимості, має міцні соціальні зв`язки: матір – ОСОБА_4 , батька – ОСОБА_5 , вони спілкуються із сином та підтримують останнього.

У ОСОБА_2 є сім`я: дружина – ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітня донька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наданою копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Отже, виходячи із тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, що ризик того, що ОСОБА_2 може переховуватись від суду є, але він не настільки значний, що може виправдати продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як виняткового запобіжного заходу.

Існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, про які заявлено прокурором, не знайшло свого підтвердження за результатами розгляду клопотання судом тому, що докази у справі зібрано на стадії досудового розслідування, крім того, було прийнято ряд процесуальних рішень щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі, щодо доказів. Прокурором не доведено, що ОСОБА_2 може знищити, сховати або спотворити речові докази та/або оригінали документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. На думку суду, на час постановлення ухвали актуальність зазначених ризиків відпала.

Разом з тим, з огляду на відсутність у обвинуваченого законного джерела доходу, корисливий мотив інкримінованих йому кримінальних правопорушень, потреба у матеріальній допомозі родини обвинуваченого, а також враховуючи ретельне готування та планування кримінальних правопорушень, зухвалий спосіб вчинення даних злочинів, суд дійшов висновку, що дані обставини можуть вказувати на існування ризику вчинення обвинуваченим іншого корисливого кримінального правопорушення.

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

З огляду на доведеність існування зазначених ризиків суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу з огляду на положення пункту 2 частини першої статті 194 КПК України.

Водночас, при вирішенні відповідних клопотань та з`ясуванні можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним ризикам судом враховується наступне.

Щодо обґрунтованості подальшого тримання під вартою

Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує:

- вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку»;

- правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.

Згідно з частиною шостою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Щодо інших обставин, які впливають на вирішення питання про продовження або зміну запобіжного заходу.

Перелік обставин, які має оцінити суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, наведений у статті 178 Кримінального процесуального кодексу України.

Як вже зазначалось, ОСОБА_2 не має судимості, має міцні соціальні зв`язки з батьками, дружиною та неповнолітньою донькою.

За таких умов, з огляду на доводи, що містяться у клопотанні захисника- адвоката Коротченка О.П., оцінивши надані ним докази, суд вважає, що можливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, а саме- домашнього арешту.

При цьому, з огляду на встановлені судом обставини, суд не знаходить підстав для застосування домашнього арешту в нічний час та вважає за необхідне встановити цілодобовий домашній арешт.

Відповідно до частин першої та другої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням обставин, встановлених в ході розгляду клопотань про продовження запобіжного заходу та про зміну запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючим ризикам, буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, судом враховано положення ст. 178 КПК України, якою визначено, що крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

З огляду на положення частини 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 цілодобового домашнього арешту визначається до 06 вересня 2021 року.

При визначенні адреси, за якою обвинувачений ОСОБА_2 має перебувати відповідно до правил застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд виходить з наступного.

Захисником у клопотанні про зміну запобіжного заходу зазначено адресу: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що за вказаною адресою знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належить на праві власності дружині обвинуваченого ОСОБА_6 . Зазначене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 257600569.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений з метою отримання доходу має намір працювати, ремонтуючи автомобілі. При цьому, займатися ремонтом автомобілів за адресою місця реєстрації- кв. АДРЕСА_3 він не має можливості, з огляду на що захисник просив встановити домашній арешт саме за адресою будинковолодіння, зазначеного у клопотанні та яке належить на праві власності дружині обвинуваченого.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість встановлення місця перебування обвинуваченого ОСОБА_2 під час застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_2 .

Підсумовуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 340500,00 грн, а клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Коротченка О.П. задовольняє частково.

За правилами ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється

з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Щодо обов`язків, які слід покласти на обвинуваченого у зв`язку зі зміною запобіжного заходу.

Частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України визначено перелік обов`язків, які можуть бути покладені судом на обвинуваченого за умови доведення прокурором необхідності їх покладення.

Покладення таких обов`язків необхідне для забезпечення дієвості запобіжного заходу та запобігання існуючим ризикам.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, проаналізувавши доводи клопотань та доданих до них документів, суд приходить до висновку про необхідність покладення на обвинуваченого ОСОБА_2 наступних обов`язків:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Покладення на обвинуваченого наведених вище обов`язків, на думку суду, дасть можливість забезпечити ефективність здійснення кримінального провадження.

3.2. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку діїв обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2021, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

28.01.2021 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави розміром 673 393,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 30.04.2021 розмір застави зменшено до 45 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 102 150,00 грн. та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено відповідні обов`язки. Вказана сума грошових коштів як застава за ОСОБА_1 була внесена і він звільнений з-під варти.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2021 продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді від 30.04.2021, на 2 місяці, тобто до 25.07.2021.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України в частині автоматичного продовження дії запобіжних заходів визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Так, за змістом вказаного рішення, продовження судом під час підготовчого судового засідання строку дії запобіжних заходів за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 КПК України, які впливають на необхідність продовження запобіжних заходів на стадії судового провадження. КСУ вказав, що у випадку, коли суддя за відсутності клопотань сторін ініціює питання продовження дії запобіжних заходів, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положення ч. 3 ст. 315 КПК України втратили чинність лише в частині автоматичного продовження дії строкових запобіжних заходів, що не позбавляє права суду вирішувати відповідні питання за клопотаннями сторін.

Крім того, така позиція суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Викладене, на думку суду в помній мірі спростовує доводи захисника- адвоката Самойленка М.О.щодо відсутності в суду підстав вирішувати питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у підготовчому судовому засіданні.

Інших доводів на спростування обставин чи мотивів заявленого прокурорм клопотання стороною захисту зазначено не було.

Враховуючи викладене та виходячи з того, що продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, здійснюється в порядку, передбаченому статтею 199 КПК, суд має право продовжити строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування таких обов`язків.

З огляду на зміст поданого прокурором клопотання, суд має встановити, чи продовжують існувати заявлені ним ризики, а саме:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи наявність заявлених ризиків, суд виходить з таких міркувань.

Так, суд враховує, що інкриміновані ОСОБА_1 кримінальні правопорушення є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії, покладених на нього обов`язків, спрямованих на мінімізацію такого ризику, а саме - прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачений ОСОБА_1 дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, показання яких підтверджують його вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_1 обізнаний як їх персональними даними, так і зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_1 на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

З огляду на вищевикладене, а також, враховуючи, що обвинувачений перебуває на свободі, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

При цьому, суд не знаходить підстав для висновку щодо існування інших ризиків, заявлених прокурором у клопотанні.

Доводів на спростування зазначеного висновку суду матеріали клопотання не містять та відповідних доказів суду не надано.

Враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку дії обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді, що буде доцільним й достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

3.3. Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою проживання та реєстрації цілодобово, на 2 місяці, з покладенням обов`язків: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з місця проживання (реєстрації) без дозволу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні та усного клопотання захисника- адвоката Кононенка В.А. про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 15, частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 27, частиною 5 статті 185 КК України.

28.01.2021 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави підозрюваному ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, на ОСОБА_3 покладено обов`язки:

1) прибувати за викликом до слідчого чи прокурора за першою вимогою, згідно телефонного та поштового виклику;

2) не залишати місце проживання цілодобово без дозволу слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання;

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2021 продовжено запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 у виді цілодобового домашнього арешту до 25.07.2021.

Згідно зі змістом ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 186 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

2) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Прокурором в обґрунтування клопотання зазначено про існування таких ризиків:

-переховування від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, на що вказує його обізнаність про покарання, яке йому загрожує і вказує на те, що він може свідомо з цього приводу уникати відповідальності за скоєння ним кримінальних правопорушень;

-незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на його користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду, оскільки йому відоме їхнє проживання;

-вчинення іншого кримінального правопорушення,

-перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи наявність заявлених ризиків, суд виходить з таких міркувань.

Так, суд враховує, що інкриміновані ОСОБА_3 злочини, передбачені ч. 5 ст. 185 КК України, є особливо тяжкими кримінальними правопорушеннями, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії цілодобового домашнього арешту.

Після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачений ОСОБА_3 дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, показання яких підтверджують його вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_3 обізнаний як їх персональними даними, так і зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_3 на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Разом з цим суд не вважає, що прокурором обґрунтовано наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності обставин не вирішуючи наперед питання винуватості обвинуваченого, виходячи з наявності відповідного обвинувального акту; тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_3 , у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; розміру заподіяної шкоди; віку та стану здоров`я, зокрема, що обвинувачений з його слів не є інвалідом та не має хронічних захворювань; суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під цілодобовим домашнім арештом та продовжити дію покладених на нього обовязків.

Водночас, суд не знаходить підстав для покладення на обвинуваченого додаткових обов`язків, які не були визначені ухвалою слідчого судді від 25.05.2021 та про які заявив у своєму клопотанні прокурор з огляду на відсутність доказів неналежного виконання покладених на обвинуваченого ухвалою слідчого судді від 25.05.2021 обов`язків, порушення ним правил домашнього арешту, збільшення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, тощо.

Разом з тим, на думку суду на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів неможливо застосувати зважаючи на те, що клопотань про особисту поруку не надходило, як і клопотань обвинуваченого щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у виді застави із підтвердженням можливості її сплати, а особисте зобов`язання не забезпечить запобігання існуючим ризикам.

При цьому, суд вважає, що обов`язки, які суд покладає на обвинуваченого за своєю суттю є пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, у зв`язку з чим їх застосування відповідає п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника- адвоката Кононенка В.А. щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час з огляду на таке.

Так, положеннями ст. 201 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

До клопотання мають бути додані:

1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;

3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Судом встановлено, що при зверненні до суду із вказаним клопотанням захисником не було дотримано вимог, визначених законом.

Крім того, на обгрунтування вказаного клопотання захисником не наведено доводів щодо того, які саме ризики на думку сторони захисту зменшилися чи втратили свою актуальність, не наведено та не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обгрунтованості вказаного клопотання, що мали б бути предметом оцінки при вирішенні судом клоптання.

За таких обставин, з огляду невиконання процесуальних вимог при зверненні до суду із зазначеним клопотанням, а також враховуючи відсутність його належного обгрунтування, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Керуючись ст. 131-132, 176, 177, 178, 181, 186, 194, 201, 202, 315 КПК України, суддя, –

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 , строку застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб з можливістю внесення застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340 500,00 грн.

Клопотання захисника - адвоката Коротченка О.П. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт – задовольнити частково.

Змінити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340 500 грн. та застосувати до нього, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 201 КПК України звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з під варти та доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2

Зобов`язати орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Строк дії запобіжного заходу визначити до 06 вересня 2021 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися цілодобово із місця проживання- АДРЕСА_2 ;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до частини п`ятої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Покладені обов`язки довести до відома обвинуваченого та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути покладено грошове стягнення.

Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_2 під розписку копію ухвали негайно після її оголошення.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2021 – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю м. Кременчук Полтавської області, українцю, громадянину України, тимчасово не працюючому, раніше не судимому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_4 , строк дії обов`язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 25.05.2021 на два місяці, тобто до 06 вересня 2021 року включно, а саме:

- прибувати за кожним викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту АДРЕСА_4 , в якому він проживає та зареєстрований без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Строк дії ухвали в частині продовження ОСОБА_1 строку дії зазначених обов`язків встановити два місяці - до 06 вересня 2021 року включно.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженецю м. Кременчук Полтавської області, українцю, громадянину України, тимчасово не працюючому, раніше не судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 25.05.2021 у виді домашнього арешту із забороною відлучатися з місця проживання цілодобово, строком дії на 2 місяці, тобто до 06 вересня 2021 року включно.

Продовжити строк дії обвинуваченому ОСОБА_3 такі обов`язки:

1)прибувати за кожною вимогою суду;

2)не відлучатися з місця проживання цілодобово – АДРЕСА_1 без дозволу суду;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Строк дії ухвали щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу на час розгляду кримінального провадження в суді встановити на 2 місяці - до 06 вересня 2021 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що в разі невиконання вказаних обов`язків до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

Відмовити захиснику обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокату Кононенку В.А. у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 з цілодобового домашнього арешту та домашній арешт у нічний час.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченим.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Суддя Кашуба М.І.