Рішення № 98210509, 09.07.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/1673/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Криви Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, -

встановив:

31 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 жовтня 2020 року та 13 листопада 2020 року усно та 07 жовтня 2020 року із письмовою заявою він звернувся до відповідача з вимогою виплатити йому грошові кошти через касу банку, які успадковані ним після смерті його матері ОСОБА_2 . Однак, відповідачем йому надано листа, згідно якого повідомлено, що грошові кошти спадкодавця виплачуються шляхом їх перерахування на рахунок (картку), який відкривається спадкоємцю та для отримання спадщини йому необхідно звернутися до обслуговуючого відділення Банку, надати пакет документів про спадщину, після чого грошові кошти можуть бути перераховані на його картку АТ КБ «Приватбанк».

Вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд припинити дії АТ КБ «Приватбанк», як такі, що порушують його право на отримання коштів через касу банку.

Ухвалою суду від 17 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали надіслано сторонам. У наданий в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та від відповідача відзив до суду не надходив.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна, після померлої ОСОБА_2 та спадкове майно складається з: вкладу у сумі 306,43 грн з відповідними відсотками, що знаходиться на рахунку, відкритому у АТ КБ «Приватбанк»; вкладу у сумі 0,00 грн з відповідними відсотками, що знаходиться на рахунку, відкритому у АТ КБ «Приватбанк»; вкладу у сумі 4020,63 грн з відповідними відсотками, що знаходиться на рахунку, відкритому у АТ КБ «Приватбанк» (а. с.6).

Позивач звертався до відповідача з вимогою виплатити належні йому кошти та закрити рахунок (а.с.7,8-9), однак відповідачем йому надано листа, згідно якого повідомлено, що грошові кошти спадкодавця виплачуються шляхом їх перерахування на рахунок (картку), який відкривається спадкоємцю та для отримання спадщини йому необхідно звернутися до обслуговуючого відділення Банку, надати пакет документів про спадщину, після чого грошові кошти можуть бути перераховані на його картку АТ КБ «Приватбанк» (а.с.10).

Відповідач на цей час ухиляється від видачі позивачу його спадкового майна.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Стаття 1068 ЦК України визначає, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно ч. 3 ст. 1075 ЦК України, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

В своєму листі на адресу позивача банк повідомляє, що грошові кошти спадкодавця виплачуються шляхом їх перерахування на рахунок (картку), який відкривається спадкоємцю, однак жодних посилань про те, яким нормативно – правовим документом передбачено перерахування таких коштів – банком не зазначено.

ПАТ КБ «Приватбанк» не виконав належним чином свої зобов`язання щодо повернення успадкованих позивачем коштів, що є порушенням вимог чинного законодавства та законних прав позивача. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням видати йому успадковане ним майно, але відповідач цього не зробив, чим порушив його права, в добровільному порядку спір не вирішено. Отже, на сьогодні відповідач фактично відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань, безпідставно посилаючись на неіснуючі обставини, такі як необхідність обов`язкового відкриття рахунку (картки), який відкривається спадкоємцю, що нібито унеможливлюють повернення позивачу суми вкладів, разом із нарахованими відсотками.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Адже обмеження виплати грошей позивача є нічим іншим - як протиправним привласненням грошових коштів та користування ними без належної правової підстави.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Не здійснюючи повернення вкладів, нарахування та виплату процентів за депозитами, банки порушують положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення статті 1 Першого протоколу, де вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в статті 41 Конституції України.

Відповідно до п. 5 Інструкції про порядок відкриття і закритті рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 12 листопада 2003 року № 492, клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської/підприємницької/інвестиційної/незалежної професійної діяльності/діяльності, яка не пов`язана з підприємницькою, і власних потреб.

Отже, даною Інструкцією передбачено право клієнта відкривати рахунки, а не обов`язок, для того щоб отримати належні йому на праві власності кошти.

Пунктом 9-3 вищезгаданої Інструкції передбачено, що банк здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцю власника поточного/вкладного (депозитного) рахунку на підставі документів, визначених законодавством України.

В своєму листі на ім`я позивача Банк повідомив, що за наявності Свідоцтва про право на спадщину позивач може отримати вклад спадкодавця.

Позивач звертався до Банку з відповідним Свідоцтвом, однак виплату вкладу так і не отримав.

Згідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 142 Інструкції, банк закриває поточні рахунки клієнтів, зокрема, у разі смерті власника рахунку - фізичної особи / фізичної особи - підприємця / особи, яка провадила незалежну професійну діяльність, після виплати коштів спадкоємцю(ям) та іншим особам на підставі документів, визначених законодавством України.

Тобто, відповідач (банк) повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Будь-яких доказів, які б спростовували позовні вимоги, відповідач суду не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач звертався до відповідача за виплатою успадкованих ним коштів, пред`являючи свідоцтво про право на спадщину, однак відповідач безпідставно відмовив позивачу у видачі таких коштів через касу банку та закритті рахунку.

При цьому, доводи позивача у частині вчинення по відношенню до нього відповідачем злочину не беруться судом до уваги, оскільки у разі, якщо позивач вважає, що в діях посадових осіб відповідача вбачаються ознаки кримінального правопорушення, він має право ініціювати питання про внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення перед правоохоронними органами в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 15, 16, 509, 526, 1060, 1068, 1074, 1075 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача - задовольнити.

Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» припинити дії, які порушують право ОСОБА_1 на отримання успадкованим ним коштів у сумі 4020,63 грн після смерті ОСОБА_2 та видати кошти через касу Банку на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В.Крива