Вирок № 98209834, 09.07.2021, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4103/19

Провадження № 1-кп/346/128/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі : судді П"ятковського В.І.,

секретарів Лубів О.В., Матушевської Г.Д.,

з участю прокурорів Григоришина І.В., Лукашенко А.А,

представників потерпілого Гуцуляк І.А., Боднарука В.В., Луцака А.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Потятинника Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї кримінальне провадження № 12019090180000536 від 03 червня 2019 року про обвинувачення :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Заліщики, Тернопільської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, з вищою освітою, працюючої викладачем в Коломийському ліцеї № 2, раніше не судимої, громадянки України, депутатом не обиралась,

- за ст. 286 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачена, керуючи транспортним засобом порушила правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, за наступних обставин.

02 червня 2019 року близько 19:59 годин ОСОБА_2 , в світлу пору доби, в суху погоду, керуючи автомобілем марки "VOLKSWAGEN GOLF" реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась в м. Коломия по вулиці Міцкевича у напрямку центральної частини м. Коломия по дорозі для двох напрямків руху, по своїй смузі, проїзна частина дороги була асфальтована, суха та без вибоїн. В цей час в зустрічному напрямку, керуючи мопедом марки "Malaguti" реєстраційний номер НОМЕР_2 своєю смугою руху рухався водій ОСОБА_3 , який перевозив позаду себе свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водій ОСОБА_2 , в порушення п. 2.3. б Правил дорожнього руху України (надалі Правил), який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, проявила неуважність та перед зміною напрямку руху у порушення п. 10.1. Правил, згідно якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та п. 10.4. Правил, відповідно до якого водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині – і попутним транспортним засобам, перед зміною напрямку руху, не врахувала дорожню обстановку, що склалася, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити наближення мопеда марки "Malaguti", не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надала дорогу водію транспортного засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, розпочала маневр повороту ліворуч, виїхала на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення з мопедом марки "Malaguti" під керуванням ОСОБА_4 .

У результаті порушення водієм ОСОБА_2 , Правил, настала дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир мопеда ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, які спричинили тривалий розлад здоров`я, але не були небезпечними для життя в момент спричинення.

Свою вину у скоєному злочині обвинувачена не визнала та дала показання, що дійсно того дня керувала автомобілем у вказаному місці в м. Коломиї. Під"їхавши до повороту на вул. Старицького, загальмувала, щоб переконатись чи немає зустрічного транспорту і оскільки дорога чітко проглядалася і машин в зоні видимості не було, стала виконувати лівий поворот. Поворот був затяжним із-за ширини дороги і вона уважно дивилася в напрямку руху коліс автомобіля. Як тільки заїхала на бічну вулицю, а це була вулиця Старицького, в цей момент безпосередньо перед її автомобілем на величезній швидкості пролетів невідомий об`єкт не давши їй можливості належно відреагувати на нього. Смислу гальмувати не було, ніяких ударів чи звуків падіння не почула. Зупинившись із цікавості, побачила, що на протилежній стороні дороги на лівому боці лежав скутер в протилежному напрямку до напрямку руху. Біля скутера був хлопчик і його батько. Сильних ушкоджень на них не було. Від чоловіка почула, що вона своїм автомобліем "підрізала" йому рух. Дочекавшись поліції та оглядаючи з ними свій автомобіль побачила деформацію бампера і невеликі вм"ятини на капоті.

Вважає причиною ДТП погану видимість із свого автомобіля скутера, із-за прямих сонячних променів та його темного кольору і особливо рух скутера на високій швидкості за її підрахунками 60-90 км, а то і більше.

Також на її думку значну негативну роль відіграла конструкція і ширина дороги у даному місці та відсутність розмітки, яка б визначала центр дороги і безпечну траєкторію проїзду перехрестя.

Стверджує, що з боку водія скутера мала місце груба необережність в нехтуванні правилами безпеки руху, так як він мав можливість зменшити швидкість руху з часу виникнення небезпеки, яка у нього виникла після включення нею покажчика поворота і тривала не менше чотирьох секунд. Не виконання ним цих вимог і призвело до наслідків ДТП.

Рахує, що органи досудового слідства не в повній мірі розслідували обставини події, зокрема не провели слідчий експеримент на місці ДТП, не встановили хто саме перебував за кермом скутера, з якою швидкістю рухався скутер, чому у нього відсутні сліди гальмування і чому на задньому сидінні перевозилася дитина.

Просить її виправдати.

Хоч обвинувачена не визнала своєї вини, все ж її вина знайшла своє підтвердження у інших досліджених і перевірених судом доказах.

Так у своїх показаннях представник потерпілого ОСОБА_5 зазначила, що 02 червня 2019 року була дома, коли їй зателефонував чоловік та повідомив, що потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в якій їх неповнолітній син, ОСОБА_3 , отримав тілесні ушкодження та каретою швидкої допомоги доправлений до лікувального закладу. Надалі син три дні перебував у палаті інтенсивної терапії, а після продовжив лікування у загальному порядку.

За час, що минув після ДТП, синові робили ряд складних операцій у різних клініках України, проте суттєвого покращення не відбувається, оскільки організм росте і проходять постійні негативні зміни внаслідок перекосу стегна та хребта. На лікування та реабілітацію сина витрачено значні кошти.

Звертається із цивільним позовом до обвинуваченої та акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», в якому з урахуванням уточнення просить:

стягнути зі страхової компанії матеріальну шкоду завдану злочином у сумі 70 468,85 грн. та моральну шкоду – 5 000 грн.;

стягнути з ОСОБА_6 2 000 грн. матеріальної шкоди, 245 000 грн. моральної шкоди та 5 000 грн. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивує тим, що в результаті порушення обвинуваченою правил дорожнього руху трапилася вказана дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пасажир мопеда ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, та проходив тривале та дороговартісне лікування на, яке нею згідно актів виконаних послуг та фіскальних чеків витрачено 86 934,50 грн., з яких обвинувачена відшкодувала 14 465,65 грн.

На момент вчинення ДТП між обвинуваченою та АТ «Страхова група «ТАС» було укладено договір загальнообов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АО 5051745). Відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 200000 грн., а ліміт шкоди заподіяної майну – 100 000 грн., розмір франшизи 2 000 грн.

Завдана моральна шкода полягає у тому, що її малолітній син внаслідок отриманих травм та тривалого лікування зазнав фізичного болю, значного стресу, тривалий час позбавлений можливості навчатися, спілкуватися з однолітками, не може фізично розвиватися, займатися спортом. Все це продовжує тривати і зараз, оскільки потрібні наступні операції.

Через травму сина вона, як мати, змушена проводити догляд за ним, внаслідок чого постійно відкладала свою роботу, та втрачала заробіток, а батько потерпілого позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, який пошкоджено внаслідок ДТП та утримувався на арешт майданчику. Розмір моральної шкоди оцінює у 250 000 грн., які просить стягнути з цивільних відповідачів.

Наполягає на суворому покаранні обвинуваченої.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що 02 червня 2019 року по вул. Міцкевича в м. Коломиї їхав в якості пасажира разом із батьком на мопеді в магазин та на перехресті вул. Міцкевича-Старицького зіткнулись із автомобілем VOLKSWAGEN GOLF. Батько їхав по своїй смузі руху із невеликою швидкістю.

Свідок ОСОБА_3 дав суду наступні показання. Другого червня 2019 року керуючи мопедом рухався із сином ОСОБА_7 , який сидів позаду, по вул. Міцкевича в м. Коломия в напрямку с. Воскресинці. Під"їжджаючи до перехрестя побачив, що у зустрічному напрямку їде автомобіль, який був ще далеко і рухався повільно. При наближенні до нього, демь біля 4.5 м водій автомобіля покажчик повороту не ввімкнув, хоча транспортний засіб вже знаходився під кутом для повороту. За кермом автомобіля побачив водія - жінку, це була обвинувачена, у якої були закриті очі, а голова повернута праворуч. З метою уникнення зіткнення, повернув мопед праворуч, однак відбувся дотичний удар у його скутер центральною частиною капота автомобіля і більше лівим боком. Даний удар прийшовся на його гомілку і коліно та ногу сина, від чого мопед перевернувся на бік та зазнав механічних пошкоджень.

Зазначив, що швидкість обох транспортних засобів була невеликою. Був упевнений, що водій автомобіля, керуючись Правилами дорожнього руху, пропустить його мопед, так як він знаходився на своїй смузі руху. Після зіткнення автомобіль не зупинився, а проїхав ще близько 20 метрів. Першими словами обвинуваченої, коли вийшла з автомобіля було : "засліпило сонце".

Крім того, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні :

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, яким 03 червня 2019 року зареєстровано кримінальне провадження № 12019090180000536 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (т.1 а.с. 223);

- протоколом огляду місця події з схемою ДТП та фототаблицями від 02 червня 2019 року – перехрестя вулиць Міцкевича - Старицького в м. Коломия, під час якого виявлено автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF реєстраційний номер НОМЕР_1 та мопед марки Malaguti реєстраційний номер НОМЕР_2 та визначено їх розміщення відносно напрямку руху та проїздної частини дороги (т. 1 а.с. 224-237);

- висновком експерта № 154 від 15 серпня 2019 року про характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажиром мопеда ОСОБА_8 , 2008 року народження (т. 1 а.с. 244-245);

- висновком експерта № СЕ-19/109/26-3461Т/19 від 22 серпня 2019 року про механічні пошкодження, яких зазнав мопед марки Malaguti реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.с. 248-251);

- висновком експерта № СЕ-19/109/26-3451Т/19 від 14 серпня 2019 року про механічні пошкодження, яких зазнав автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (т.2 а.с. 3-6);

- висновком експерта № СЕ-19/109/26-358ІТ/19 від 22 серпня 2019 року, яким встановлено контактуючу пару транспортних засобів під час дорожньо-транспортної пригоди, згідно якого автомобіль марки "VOLKSWAGEN GOLF" реєстраційний номер НОМЕР_1 контактував своєю лівою передньою частиною в районі лівої кутової частини переднього бампера із лівою декоративною пластиковою накладкою мопеда марки "Malaguti" реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.2 а.с. 9-12);

- висновком експерта № СЕ-19/109/26-494ІТ/19 від 20 серпня 2019 року, згідно якого водій автомобіля марки "VOLKSWAGEN GOLF" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , маючи намір виконати маневр повороту ліворуч, повинна була завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, подати сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, але менше як за 50-100 м до початку маневру дати дорогу зустрічним транспортним засобам і тільки після цього перконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, розпочати даний маневр, а водій мопеда марки "Malaguti" реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був рухатися даною ділянкою дороги зі швидкістю, що не перевищує 50 км/год, а з моменту виникнення небезпеки - з моменту зміни напрямку руху автомобілем VOLKSWAGEN GOLF, - негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу (т.2 а.с. 15-17).

Аналізуючи вказане суд рахує показання обвинуваченої не відповідаючими дійсним обставинам справи і направленими на уникнення відповідальності.

Суд вважає, що дії обвинуваченої правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення осіб, які вчинили злочин, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання`ґґ. суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо конкретного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов"язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом"якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню нових злочинів.

У п. 3 постанови зазначено, що суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо).

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та дані про її особу.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій суд вважає - перше притягнення до кримінальної відповідальності, наявність постійного місця праці, часткове відшкодування заподіяної шкоди, а тому вважає за можливе застосувати до неї покарання визначене санкцією статті за якою обвинувачується, що на думку суду буде справедливим та співмірним із тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та достатнім для виправлення винуватої особи і попередження вчиненню нових злочинів.

Стосовно заявленого представником неповнолітнього потерпілого цивільного позову суд зазначає наступне.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Частиною 2 ст. 127 КПК України визначено, що шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ст. 3 Конституції України «Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Як передбачено статтями 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

При цьому, вирішуючи пред`явлений потерпілим цивільний позов, суд повинен виходити з встановленого ст. 60 ЦПК України обов`язку позивача довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

За нормами ч. 1 ст. 55 КК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди

Обвинувачена ОСОБА_2 не визнає заявлений цивільний позов, оскільки вважає вказані у ньому обґрунтування безпідставними. Так, зазначає, що майнова шкода позивачем обґрунтована та доведена відповідними документами лише на суму 24 910 грн.

Такими ж безпідставними рахує і посилання позивача на припинення підприємницької діяльності через догляд за сином, оскільки підтвердження, що останній потребував такого догляду суду не надано. Вартість лікування також не доводиться відповідними чеками та квитанціями, а ті що долучені не містять відповідних реквізитів, в них відсутні дані про платника.

Вважає, що цивільним позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між травмами отриманими потерпілим внаслідок ДТП та лікуванням яке він проходив, лікарськими препаратами, які йому призначалися, та про придбання яких подано документи. Також не наведено доказів необхідності проведення масажів та факту їх проходження потерпілим. Недоведеними є і вимоги щодо стягнення 2 000 грн. за оформлення в лікарню, яка також не може вважатися медичною послугою, 950 грн. вартості обстеження, 4 351 грн. на придбання ліків. Заявлені витрати на проїзд з м. Коломия до м. Львів у розмірі 2 911 належно не обгрунтовані, оскільки згідно із долучених квитків сума становить 586,67 грн.

Доводи в частині стягнення моральної шкоди вважає поверхневими, без підтвердження, що вказані обставини були безпосередньо пов`язані з наслідком дорожньо-транспортної пригоди учасником якої став потерпілий. Зазначений розмір морального відшкодування є неспіврозмірним із перенесеними фізичними та моральними стражданнями.

Вважає, що сплачена нею в ході досудового розслідування сума відшкодування у розмірі 14 465,65 грн. повністю покриває фактичну моральну та матеріальну шкоду, підстав у задоволенні позовних вимог не вбачає.

Представник відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» у відзиві на цивільний позов зазначив, що для отримання потерпілим страхового відшкодування, потерпіла згідно вимог чинного законодавства повинна була звернутися до страхової компанії із заявою та всіма підтверджуючими документами для визначення розміру відшкодування. Такого звернення не було, що вважає підставою для залишення позовної заяви в частині вимог до страхової компанії без розгляду, оскільки відсутній факт порушення прав та інтересів позивача.

Також зазначає, що витрати понесені потерпілим на лікування повинні бути документально обґрунтовані та підтверджені медичним закладом. Згідно із наданими позивачем підтверджуючими документами належно обґрунтованими є лише витрати на суму 34 200 грн. З урахуванням відшкодування страхувальником на суму 14 465,65 грн., різниця складає 19 734,35 грн., які підлягають відшкодуванню страховиком у разі їх документального підтвердження після звернення до АТ «СГ «ТАС» із заявою про страхове відшкодування та надання відповідних документів.

Щодо заявленої моральної шкоди, то після звернення до АТ «СГ «ТАС» із заявою про страхове відшкодування страховик відшкодовує моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду заподіяну здоров`ю, що становить 986,86 грн., а не 5 % від страхової суми, як зазначила позивачка. Тому вимогу про стягнення із страхової компанії 5 000 грн. моральної шкоди вважає безпідставною.

Зважаючи на вищенаведене у задоволенні цивільного позову до ТА «СГ «ТАС» просить відмовити.

Як на докази заявленого цивільного позову представник потерпілого ОСОБА_9 посилається на виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 1936 ( том 1 а.п. 164), згідно якої ОСОБА_3 , з 02 червня 2019 по 18 червня 2019 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Коломийська ЦРЛ» КРР «Коломийська дитяча лікарня» із діагнозом : закритий перелам с/з лівого стегна із зміщенням та йому було проведено консервативне лікування. На підтвердження своїх витрат на лікування, проведення обстеження ОСОБА_9 надала копії квитанцій, чеків, актів надання послуг та рахунків.

Так, відповідно до акту надання послуг вартість обстеження та лікування із проведенням оперативного втручання (артроскопічної пластики хрестоподібної зв`язки ) у Медичному центрі «Ортоклініка» становить 32 700 грн., які сплачено позивачем, що підтверджено чеками ( том 1 а.с.167); відповідно до протоколу ультразвукового обстеження в центрі ультразвукової діагностики «Ультрамед» потерпілий проходив обстеження колінного суглобу, вартість якого згідно долучених чеків 1 500 грн. та 950 грн. (том 1 а.п. 169); згідно рахунку № 10368887 від 01 квітня 2020 року вартість проведених аналізів потерпілому в лабораторії «Медлюкс» складає 969,50 грн., які сплачено позивачем ( том 1 а.п. 170); вартість консультації провідного спеціаліста у ПП «Медичний центр « ІНТЕРСОНО» складає 590 грн., оплата підтверджена копією квитанції (том 1 а.п. 171); згідно розрахунку лабораторії Медичний центр «Медсервіс» від 02 жовтня 2020 року вартість проведених аналізів сплачена позивачем – 1615 грн. (том 1 а.п. 172); проведене оперативне втручання із використанням імплантів для остеосинтезу, проведена у ТОВ «Ортоклініка» становить 14 700 та сплачена позивачем, що підтверджується копіями чеків (том 2 а.п. 173); також позивач долучила копії посадочних документів, як на підтвердження витрат на проїзд до м. Львів на лікування на суму 586,67 грн. Всього на загальну суму 53 611,17грн.

Посилання представника відповідача на те, що цивільний позов не підлягає задоволенню у зв`язку із відсутністю досудового порядку його врегулювання, суд до уваги не бере виходячи з наступного.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2019 року (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24 кс19), для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до цього страхового бюро із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Викладене свідчить про необґрунтованість доводів ПАТ «СГ «ТАС» про те, що потерпілий повинен був подати заяву про виплату страхового відшкодування безпосередньо до страховика і що порушення цієї процедури позбавило цивільного відповідача можливості досудового урегулювання спору.

Відповідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно ст. 3 зазначеного Закону метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно ст. 6 зазначеного Закону, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст.ст. 9, 22 - 31, 35, 36 зазначеного Закону, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО 5051745 від 11 січня 2019 року, виданого АТ «СГ «ТАС», застраховано цивільно-правову відповідальність, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль VOLKSWAGEN GOLF реєстраційний номер НОМЕР_1 , строк дії договору з 11 січня 2019 року до 10 січня 2020 року. Пунктом 4 полісу встановлено страхову суму на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю в розмірі 200000 гривень, за шкоду заподіяну майну - 100000 грн., а пунктом 5 визначено розмір франшизи 2000 гривень (т.1, а.п. 54).

Подія, яка відбулася 02 червня 2019 року за участю забезпеченого транспортного засобу, є страховим випадком. Потерпілим подано цивільний позов у межах кримінального провадження, а страхова компанія залучена до участі по справі як цивільний відповідач.

З огляду на викладене, суд вважає, що цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди слід задовольнити частково на суму що підтверджується відповідними документами на загальну суму 53 611,17 грн., а з урахуванням відшкодованої обвинуваченою в ході досудового розслідування на загальну суму 14 465,65 грн. майнова шкода становить – 39145,52 грн., від якої також слід виключити франшизу у розмірі 2 000 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 . З урахуванням вищенаведеного сума, що підлягає стягненню із відповідача «Страхова група «ТАС» складає 37 145,52 грн.

Разом з тим у цивільному позові заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній та юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до вимог пункту 9 зазначеної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховується, що внаслідок вчинення злочину потерпілому було спричинено моральну шкоду, яка виразилась в моральних стражданнях та переживаннях за фактом отриманих тілесних ушкоджень, що заподіяли дитині значний фізичний біль та суттєво змінили спосіб життя як дитини так і батьків, вселили тривогу за майбутнє, обмежили можливість фізичного розвитку та вільного пересування і спілкування.

Враховуючи конкретні обставини вчинених злочинів, характер дій обвинуваченої, оцінюючи обсяг фізичних, душевних та психічних страждань, які поніс неповнолітній потерпілий та його батьки внаслідок тривалого лікування та реабілітації, вимушених додаткових витрат на придбання лікувальних засобів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, і наслідків, які наступили у стані здоров"я дитини, суд приходить до висновку, про повну обгрунтованість вимог розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченої, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог положення ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 1.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Визначений представником потерпілого у позовній заяві розмір моральної шкоди суперечить положенням ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому стягненню підлягає моральна шкода в сумі 1 857,28 грн. (5% від 37 145,52 грн. майнової шкоди).

Згідно п.1 ч.1 ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В даній справі на підтвердження надання правничих послуг та понесених потерпілим витрат на правничу допомогу суду надано квитанцію прибуткового касового ордера № 5 від 22 липня 2019 року на суму 5 000 грн., та копію ордера серії ІФ 02581.

Обвинуваченою та її захисником в судовому засіданні не надано доказів на доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу.

Отже, витрати представника потерпілого на правову допомогу склали 5 000 грн., що підтверджується зазначеними документами, а тому вони підлягають стягненню з обвинуваченого на підставі ч.1 ст. 124 КПК України.

Речовими доказами розпорядиться за належністю, у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 369 - 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватою за ст. 286 ч. 1 КК України та призначити покарання - два роки виправних робіт за місцем роботи зі стягненням щомісячно в дохід держави двадцяти відсотків від суми заробітку, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_2 , 2000 грн. майнової шкоди та 245 000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» ( код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_2 37 145,52 грн. майнової шкоди та 1 857,28 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави 5 024, 77 грн. за проведення експертиз у кримінальному провадженні та 5 000 грн. витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_10 .

Речові докази після вступу вироку в законну силу:

- автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мопед марки Malaguti реєстраційний номер НОМЕР_2 – які зберігаються на спеціальному майданчику Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області в м. Коломия по вул. Горбаша - повернути власникам, без проведення оплати за їх зберігання;

-реєстраційні талони на автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мопед марки "Malaguti" реєстраційний номер НОМЕР_2 – які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, повернути власникам.

На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з часу проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя П`ятковський В. І.