Рішення № 98209380, 06.07.2021, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/234/21

Провадження № 2/272/229/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Карповця В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Степанчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, суд, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ “ПриватБанк” з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 10.06.2010. Позичальник ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, і “Тарифами Банку” складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою ОСОБА_3 підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ “ПриватБанк”, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Крім того, в поданій позовній заяві представник позивача вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. За життя ОСОБА_3 не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов укладеного між сторонами договору, та таким чином не виконав покладені на нього зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.06.2010, яка станом на дату смерті становить 8067,41 грн., з яких: 8067,41 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 8067,41 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - нараховано пені; 0,00 грн. - нараховано комісії.

На виконання вимоги ч.2 ст.1281 ЦК України позивачем була направлена претензія кредитора до Андрушівської державної нотаріальної контори Житомирської області, за результатами розгляду якої 09.04.2020 отримано відповідь, в якій зазначено, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_3 була заведена на підставі претензії АТ КБ “ПриватБанк”. При цьому, спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. 12.06.2020 до спадкоємців - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , банком були направлені листи - претензії, в яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій на виконання претензії кредитора відповідачами не було вчинено.

Враховуючи вищезазначене, представник позивача просить суд, стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованість в розмірі 8067,41 грн. за кредитним договором №б/н від 10.06.2010, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву в якій розгляд справи просить провести у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, надіслали на адресу суду заяви в яких розгляд справи просять провести у їх відсутність, позовні вимоги не визнають.

У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник має повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позивачем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 10 червня 2010 року між ПАТ КБ “ПриватБанк”, правонаступником якого є АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с.27-59). У вищевказаній анкеті - заяві зазначено, що ОСОБА_3 згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.27). До кредитного договору в обґрунтування позовних вимог позивач АТ КБ “ПриватБанк” додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.28).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.61). Відповідно до наданого представником позивача розрахунку вбачається, що заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №б/н від 10.06.2010 становить 8067,41 грн., з яких: 8067,41 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 8067,41 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - нараховано пені; 0,00 грн. - нараховано комісії (а.с.10-25). Відповідно до виписки руху коштів по картковому рахунку належному ОСОБА_3 представником позивача вбачається, що позичальник ОСОБА_3 дійсно користувався кредитними коштами наданими позивачем, отримував їх, що свідчить про те, що ОСОБА_3 отримував кредитну картку, без якої здійснення вищевказаних банківських операцій було б неможливим. Крім того, з вищевказаної виписки вбачається, що ОСОБА_3 погашав заборгованість за кредитним договором та заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня (а.с.15-25).

За вихідним №SAMDNWFC00005318853 від 29.01.2020 представником Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк “ПриватБанк” на адресу Андрушівської державної нотаріальної контори Житомирської області було направлено претензію кредитора в порядку ст.1281 ЦК України, яка надійшла до держнотконтори 03.03.2020, та на підставі якої було заведено спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що підтверджується копією спадкової справи №33/2020 (а.с.95-104). 05 березня 2020 року за №125/02-14 Андрушівською державною нотаріальною конторою Житомирської області було надано відповідь АТ КБ “ПриватБанк” зі змісту якої вбачається, що в Андрушівській державній нотаріальній конторі Житомирської області 03 березня 2020 року було заведено спадкову справу №33/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 по претензії кредитора про погашення заборгованості за кредитним договором №б/н, інші заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не надходили (а.с.104). Даних про спадкоємців та будь - яке спадкове майно у відповіді держнотконтори не міститься. В подальшому, а саме 12 червня 2020 року Акціонерним Товариством Комерційний Банк “ПриватБанк” на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлялися листи - претензії, в яких позивач заявив про свої вимоги щодо погашення заборгованості ОСОБА_3 (а.с.65-66). Згідно довідки виданої Андрушівською міською радою від 11.05.2021 №982 вбачається, що ОСОБА_3 в період з 08.11.2005 по 01.08.2018 постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , і разом з ним проживали та були зареєстровані: син - ОСОБА_2 , невістка - ОСОБА_5 , онук - ОСОБА_6 , онука - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_1 (а.с.106). Відомості щодо того, де ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований в період з 01.08.2018 по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

Згідно ст.1281 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 14 квітня 2018 року в справі №14-53цс18.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року в справі № 6-33цс15 Верховний Суд України зазначив, що «оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців».

В ході розгляду справи судом також встановлено, що на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини Акціонерним товариством Комерційний Банк ”ПриватБанк” було надіслано до Андрушівської державної нотаріальної контори Житомирської області претензію кредитора до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі якої було заведено спадкову справу. Таким чином, позивачем не порушено преклюзивний строк пред`явлення вимоги визначений ст.1281 ЦК України.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.32 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Згідно положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Відповідно до частини 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак згідно з частиною 3 статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно практики Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо надання та (або) витребування доказів не скористався.

Враховуючи те, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємців про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ “ПриватБанк” зобов`язане було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу своїх вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, кола спадкоємців, які прийняли спадщину, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України.

В поданій позовній заяві позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті їх батька ОСОБА_3 . При цьому, згідно наявних в матеріалах справи доказів, а саме довідки виданої Андрушівською міською радою вбачається, що ОСОБА_3 починаючи з 01.08.2018 і по день смерті, тобто станом на 15.09.2019 не проживав та не був зареєстрований за адресою місця проживання та реєстрації відповідачів по справі, що свідчить про те, що останні в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України не приймали спадщину після смерті ОСОБА_3 . Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачі у встановлений вимогами ст.1270 ЦК України строк зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , а також відсутні докази на підтвердження наявності у спадкодавця ОСОБА_3 рухомого та/або нерухомого майна, вартості такого майна, одержаного відповідачами у спадщину після смерті позичальника ОСОБА_3 , в межах вартості якого у відповідачів виникає обов`язок задовольнити вимоги кредитора згідно зі ст.1282 ЦК України.

Згідно приписів ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільній справі не є обов`язком суду.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що поданий Акціонерним товариством Комерційний Банк “ПриватБанк” позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог вищевказаної статті, враховуючи те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідачів судового збору також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.81, 1216, 1218, 1220, 1268, 1270, 1281-1282, 1296 -1297, ст.ст.4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:В. В. Карповець