Рішення № 98208964, 09.07.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4237/21

Провадження № 2/201/2271/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого — судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алекскредит” (треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віра Леонідівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ТОВ “Алекскредит” (треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 29.04.2021р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. №22).

Одночасно із позовною заявою представником позивача - адвокатом Поляк М.В. (діє на підставі ордеру серія СЕ № 1012549 від 16.04.2021р.) подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій представник просила зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. № 6899 від 04.04.2020р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Алекскредит” заборгованості у розмірі 19 310грн., який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. виконавче провадження № 61850916 (а.с. №25).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 29.04.2021р. задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. від 04.04.2020р. № 6899 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Алекскредит” заборгованості в розмірі 19 310грн., який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. виконавче провадження № 61850916 (а.с.№31).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяви посилалася на те, що 18.10.2018р. між ТОВ “Алекскредит” та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №1566710, відповідно до якого позивач отримав кредит в сумі 10 000 грн. В травні 2020р. позивачу стало відомо про відкриття приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. виконавчого провадження №61850916 від 16.04.2020р. в порядку виконання виконавчого напису № 6899, який було вчинено 04.04.2020р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з позивача на користь ТОВ “Алекскредит” кредитної заборгованості в розмірі 19 310 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що стягувачем для вчинення напису не було надано затвердженого законодавством переліку документів, які підтверджували безспірність заборгованості за кредитним договором, а в свою чергу нотаріус не перевірив надані йому для вчинення напису документи, отже вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора, належними доказами якої можуть бути виключно первинні документи. Крім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було враховано, що пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі №826/20084/14 визнано незаконним та нечинним. Представник позивача просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6899 від 04.04.2020р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Алекскредит” заборгованості у розмірі 19 310 грн., а також вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, які включать витрати на правову допомогу та сплату судового збору.

22.06.2021р. від відповідача ТОВ “Алекскредит” до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом директора товариства ОСОБА_2 , в якому відповідач зазначив, що між позивачем та відповідачем укладений договір про надання кредиту №1566710 від 18.10.2018р., на підставі якого позивач отримав кредитні кошти у тимчасове, строкове, платне користування. У зв`язку з невиконанням позивачем взятих на себе кредитних зобов`язань за договором виникла заборгованість, яка не була погашена позивачем, в результаті чого відповідачем була направлена претензія позивачу з вимогою про погашення боргу, яка була отримана позивачем, проте не виконана. Посилання позивача на те, що приватним нотаріусом не було перевірено наявність всіх документів, що підтверджують безспірність заборгованості, є безпідставними, оскільки всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, в тому числі претензія, яка була направлена позивачу, таки були надані приватному нотаріусу разом з заявою про вчинення виконавчого напису. Метою вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, нотаріус на підставі отриманого оригіналу договору про надання кредиту та засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості вчинив виконавчий напис. Після отримання кредитних коштів, а з настанням строків повернення кредиту, вимоги про усунення порушення, у позивача не виникало будь-яких сумнівів стосовно чинності укладеного договору про надання кредиту та суми заборгованості, що свідчить про визнання боргу останнім. Також звернув увагу, що на момент вчинення спірного виконавчого напису жодних змін до Постанови КМУ №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” про втрату її чинності внесено не було, будь - які публікації у вигляді постанов КМУ в Офіційному віснику України чи в Урядовому кур`єрі стосовно внесення змін чи визнання її нечинною відсутні. Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, відповідач заперечував та посилався на те, що позивачем документально не доведено розмір понесених витрат на правову допомогу (а.с. №49-51).

Треті особи - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. та приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. не скористалися правом на надання суду пояснень щодо предмету позову та доказів на їх обґрунтування.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін у сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

18.10.2018р. між ОСОБА_1 та ТОВ “Алекскредит” було укладено договір про надання кредиту №1566710, за умовами якого ТОВ “Алекскредит” надав позичальнику кредитні кошти на споживчі цілі на умовах строковості, платності та цільового характеру у розмірі 10 000 грн. з кінцевим терміном повернення 24.10.2018р. (включно). Проценти за користування кредитом строком більше ніж 5 календарних днів (включаючи дострокове погашення кредиту) нараховуються, виходячи з фіксованої процентної ставки від визначеної в п.1.4 договору суми кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом, процентна ставка складає 1,02% в день. У випадку невиконання позичальником зобов`язань (повернення кредиту та процентів включно у дату 24.10.2018р.) проценти за користування кредитом визначаються фіксованою сумою і складають 612 грн. За умовами договору, кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник зобов`язався здійснювати сплату грошових коштів з метою погашення заборгованості за виданим кредитом та нарахованими процентами. Згідно умов договору сторони погодили, що договір укладається в електронній формі на сайті кредитодавця відповідно до чинного законодавства України. Підписання позичальником договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та/або комбінацією логіну та пароля особистого кабінету позичальника (а.с. №10-11зв).

Вказаний договір з боку позичальника ОСОБА_1 був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору НОМЕР_1 . Також за допомогою одноразового ідентифікатору НОМЕР_1 позичальником був підписаний Додаток №1 до договору Графік платежів, який є невід`ємною частиною договору (а.с. №11зв).

24.10.2018р. та 13.11.2018р. між сторонами було укладено Додаткові угоди до договору №1566710 , якими сторони погодили додати до графіку платежів у Додатку №1 до договору умови подовження строку повернення кредиту до 13.12.2018р. та зміну вартості кредиту (а.с.№12). Додаткові угоди з боку позичальника також були підписані за допомогою одноразового ідентифікатору ех1-1566710.

Згідно п.1. ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

В пунктах 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України “Про електронну комерцію” визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України “Про електрону комерцію” електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Отже, договір про надання кредиту №1566710 укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст.10, 11,12 Закону України “Про електронну комерцію”, тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. від 14.05.2020р. про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 04.04.2020р. було вчинено виконавчий напис №6899 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Алекскредит” заборгованості за договором про надання кредиту у розмірі 19 310грн. На підставі виконавчого напису приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження №61850916 (а.с. №13зв-14).

Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88 Закону України “Про нотаріат” нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат” захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮУ від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. Глави 16 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”) для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано КМУ опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у ст.88 Закону України “Про нотаріат”. Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України “Про нотаріат” умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017р. (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".

У відзиві на позов відповідач наголошував на тому, що на момент вчинення спірного виконавчого напису жодних змін до Постанови КМУ №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” про втрату її чинності внесено не було, будь - які публікації у вигляді постанов КМУ в Офіційному віснику України чи в Урядовому кур`єрі стосовно внесення змін чи визнання її нечинною відсутні, а тому ТОВ “Алекскредит” звернулося до приватного нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису на письмовому договорі. Отже, відповідач не спростовував обставини, що виконавчий напис вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчений.

Таким чином, приватний нотаріус приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 04.04.2020р. повинен був врахував, що станом на 04.04.2020р. Постановою КМУ №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, отже, норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, які укладені у простій письмовій формі, є нечинні, а тому повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України “Про нотаріат”.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що при розгляді справи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису №6899 від 04.04.2020р. таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.ст. 137, 141 ЦПК України, суд зазначає.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 1 362 грн. (908 грн. - судовий збір при подачі позову + 454 грн. - судовий збір при подачі заяви про забезпечення позову) (а.с.№ 2,27).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Із положень ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-цвід 20.09.2018р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

06.05.2021р. на електрону пошту суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Поляк М.В., в якому представник позивача для визначення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, просила долучити до матеріалів справи: копії договору про надання юридичної (правничої) допомоги №52/21 від 02.03.2021р., звіту (акт) про надані послуги від 06.05.2021р., детальний опис наданих послуг адвокатом, копію квитанції до прибуткового касового ордера від 05.05.2021р. на суму 4 800 грн. (а.с. №37-41).

Надання правової допомоги адвокат Поляк М.В. здійснювала на підставі договору №52/21 про надання юридичної (правничої) допомоги від 02.03.2021р., який укладений між ОСОБА_1 та АО “ПОЛЯК І ПАРТНЕРИ”, та ордеру про надання правової допомоги СЕ №1012549 від 16.04.2021р.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору №52/21 про надання юридичної (правничої) допомоги від 02.03.2021р., укладений між ОСОБА_1 та АО “ПОЛЯК І ПАРТНЕРИ”; звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №201/4237/21 від 06.05.2021р., підписаний сторонами договору, згідно якого клієнту ОСОБА_1 надано правничу допомогу на суму 4 800 грн.: підготовка позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (виготовлення та завірення додатків), направлення до суду; копію квитанції до прибуткового касового ордера №05/05/21 від 05.05.2021р., відповідно до якого ОСОБА_1 сплатив гонорар в розмірі 4 800 грн. (а.с. №38-40зв).

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, той факт, що судом задоволені позовні вимоги в повному обсязі та приходить до висновку, що на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 800 грн.

Загальний розмір судових витрат, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, складає 6 162грн. (1 362 грн. +4 800грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алекскредит” (треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віра Леонідівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню — задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем 04.04.2020р. зареєстрований в реєстрі за № 6899, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алекскредит” заборгованість за договором №1566710 від 18.10.2018р. у розмірі 19 310 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алекскредит” на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 1 362 грн., по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 800грн., а разом - 6 162грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.