Рішення № 98208543, 08.07.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа №156/486/21

Номер провадження 2-а/156/22/21

рядок статзвіту 140

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І. Є.

за участю секретаря судових засідань Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа - старший інспектор Сектору реагування патрульної поліції Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Дмитрук Микола Володимирович,

про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача Бакун О.С.,

представник Головного управління Національної поліції у Волинській області - не з`явився,

третя особа - старший інспектор Сектору реагування патрульної поліції Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Дмитрук Микола Володимирович - не з`явився,

після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

в с т а н о в и в :

І. Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ № 875069 від 14 червня 2021 року, винесеної інспектором СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції відділу поліції ГУНП у Волинській області, капітаном поліції Дмитруком Миколою Володимировичем за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Позивач стверджує, що 11 червня 2021 року о 9:00 год. лейтенантом поліції Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області, Дем`яненком Олександром Анатолійовичем було зупинено його на автодорозі Р15 (51 км.) у місті Володимир-Волинський без повідомлення законної причини зупинки. На вимогу поліцейського ним було надано відповідні документи на право керування власним транспортним засобом у відповідності до вимог п. 2.1 ПДР, а саме: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс, а також належні документи на вантаж, що перебував у моєму автомобілі.

Після огляду наданих документів на право керування власним автотранспортом поліцейським було одноосібно прийнято рішення щодо тимчасового затримання транспортного засобу на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із несправністю мого автомобіля, як зазначив інспектор поліції. Йому було наказано слідувати за поліцейським автомобілем за місцем знаходження спеціального майданчика для подальшого тимчасового зберігання.

Зазначає, що адміністративні матеріали стосовно нього не складались. 14 червня 2021 року він разом із власниками вантажу, що перебував у його автомобілі прибули на місце розташування Володимир-Волинського відділу поліції за адресою АДРЕСА_1 .

Капітаном поліції Дмитруком М.В. було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 875069 від 14.06.2021 року та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі – 20 400,00 грн. Також, ОСОБА_2 було вилучено його посвідчення водія. Як пояснив в усній формі капітан поліції ОСОБА_2 , за його даними його було позбавлено права керування орієнтовно три місяці тому. При винесені зазначеної Постанови інспектором ОСОБА_2 не надано жодного письмового доказу його вини та не зазначено даного факту наявності будь-якого стягнення попередньо у винесеній постанові. Тільки на його вимогу 14 червня 2021 була надана копія Акту № 37 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Автомобіль позивачу було повернуто тільки на наступний день 15.06.2021 із допомогою втручання адвоката.

З такими діями третьої особи та прийнятим рішенням про притягнення його до адміністративної відповідальності позивач не погоджується, дії інспектора вважає протиправними, а винесену постанову такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому просить визнати її протиправною та скасувати. Також просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі.

ІІ. Позиція учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та його представник Бакун О.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві. Просили визнати оскаржувану постанову протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити. Представник позивача ОСОБА_3 наполягав на стягненні з відповідача всіх судових витрат, понесених позивачем у даній справі.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Відзив станом на день розгляду справи до суду не надходив.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 24.06.2021 року відкрито провадження по даній адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та призначено таку до судового розгляду на 08.07.2021 року. Разом з тим, відповідачу було запропоновано надати до суду відзив на позовну заяву.

У судове засідання 08.07.2021 року представник відповідача та третя особа не з`явилися. Будь-яких клопотань від них до суду не надходило.

Станом на день розгляду справи відповідачем до суду не надано відзив на позовну заяву з відповідними доказами, які б обґрунтовували правомірність прийнятого рішення. Повідомлення щодо поважності причин про неможливість надання вказаної інформації, до суду не надано. Враховуючи, що відповідач не скористався наданим правом на надання відзиву на позов, до суду не надано будь-якої інформації про неможливість його надання, тому суд, визнає ненадання відповідачем відзиву на позов без поважних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відтак, суд вважає можливим провести розгляд справи без участі представника відповідача та третьої особи.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що особою, уповноваженою на складення адміністративного протоколу старшим інспектором СРПП Володимир-Волинського районного відділення поліції відділу поліції ГУНП у Волинській області, капітаном поліції Дмитруком Миколою Володимировичем 14.06.2021 року складено постанову серії БАБ № 875069 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що 11.06.2021 року о 09 год. 00 хв. на автодорозі Р-15 51 км водій ОСОБА_1 керував авто Ман д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП України. Зазначеною постановою на позивача ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу врозмірі 20 400 гривень (а.с.10).

Згідно акту № 37 від 11.06.2021 року огляду та тимчасового затримання транспортного засобу ПОТ ВП Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області лейтенант поліції Дем`яненко О.А. відповідно до ст. 265-2 КУпАП на автодорозі Р-15 51 км. О 09 год. 00 хв. 11.06.2021 року у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснив огляд та тимчасове затримання транспортного засобу MAN 12.220 НОМЕР_1 шляхом доставлення на зберігання на спеціальний майданчик , місцезнаходження: вул. Соборна, 6 м. Володимир-Волинський. Огляд та тимчасове затримання транспортного засобу здійснено у зв`язку із керуванням транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами – власником транспортного засобу ОСОБА_1 (а.с.11).

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційне, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.19 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У відповідності до вимог ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи, відступати від вимог цього розділу Закону в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» визначено , що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, у разі: якщо водій порушивПравила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку .

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Аналіз наведеної норм дає підстави для висновку, що порушенняПравил дорожнього руху, за що передбачена відповідальністьКодексом про адміністративні правопорушенняУкраїни, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у ст.251 Кодексу.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У відповідності зі ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Виходячи з вимог ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.

Стаття 258 КУпАП передбачає, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний на підставі досліджених доказів з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За нормами КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 74 КАС України).

Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», які встановлюють, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

VІ. Висновок суду

Досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.

За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 2 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

- дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

- транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

- технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

- розмір штрафу та порядок його сплати;

- правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

- відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Оскаржувана постанова містить відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Тому, посилання представника позивача на те, що в оскаржуваній постанові зазначено пункт, однак не вказаний нормативно-правовий акт, який порушив позивач не заслуговують на увагу.

З аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. Однак, оскаржувана постанова винесена старшим інспектором СРПП Володимир-Волинського РВП Дмитруком М.В. 14.06.2021 року за подію, котра мала місце 11.06.2021 року (а.с.10).

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17.

Розділом IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395визначено, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогамстатті 283 КУпАП.

При цьому суд зазначає, що за змістом оскаржуваної постанови немає посилань на докази.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у наданій позивачем копії оскаржуваної постанови, в порушення вимог ст.ст. 268, 283 КУпАП не міститься опису обставин, достатніх для повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, у змісті постанови відсутні відомості про докази, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, що унеможливлює суд перевірити правомірність дій інспектора та оцінки доказів при притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Крім цього, як вбачається в оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази, що б відповідали критеріям ст. 251 КУпАП та фіксували обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення 14.06.2021 року.

Також відповідачем при винесені постанови та до суду не надано доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 конкретного адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців (свідків), які б підтвердили склад адміністративного правопорушення; фото-, або відеофіксацію зазначеного порушення ПДР України.

Також в оскаржуваній постанові відсутні вказівки на конкретні норми Правил дорожнього руху, які ОСОБА_1 порушив та які стали підставою зупинення транспортного засобу під керуванням позивача 14.06.2021 року.

Окрім того, у зв`язку із неподанням відповідачем відзиву на позов без поважних причин у відповідності до ч.4 ст.159 КАС України дії відповідача кваліфікуються судом як визнання позову. Оскільки, лише оскаржувана постанова не може беззаперечним доказом вини позивача.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з`ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 280 КУпАП.

В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р.; п. 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р.; п. 52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013 р.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП є недоведеним.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 875069 від 14.06.2021 року є необґрунтованою та такою, що не відповідає критеріям, які наведені у ч.2 ст. 2 КАС України. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанціїу цій категорії справ, є вичерпним та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб`єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову протиправною.

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення інспектором порядку, встановленого законом при складані вказаної постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , відсутність належних доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з обставин скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, викладені ОСОБА_1 в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

VІІ. Судові витрати

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України суд враховує, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 454,00 гривні, що підтверджується квитанцією № 1012856486 від 23.06.2021 року (а.с.1). Окрім того, позивачем сплачено 5500 грн. за надання правничої допомоги, що підтверджено розрахунком судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із отриманням правової допомоги (а.с.16), актом прийому-передачі виконаних робіт від 23.06.2021 року (а.с.17), копією квитанції до прибуткового ордеру № 7 від 23.06.2021 року (а.с.15), копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.14).

У зв`язку із вищенаведеним, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнуваль відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа - старший інспектор Сектору реагування патрульної поліції Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Дмитрук Микола Володимирович про визнання притиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 875069 від 14.06.2021 року, винесену старшим інспектором Сектору реагування патрульної поліції Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Дмитруком Миколою Володимировичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 400,00 грн.

У задоволенні вимоги про визнання протиправною постанови серії БАБ № 875069 від 14.06.2021 року - відмовити.

Стягнути із бюджетних асигнуваль Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 5 954,00 грн (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 00 коп.)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Іваничівський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09.07.2021 року.

Суддя І. Є. Малюшевська