Рішення № 98208517, 08.07.2021, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

755/3553/21

2/154/571/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинській області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судових засідань Кравчук А.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Коваленка О.Ю. в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2021 року адвокат Коваленко О.Ю. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»» (далі ТОВ «ФК «Аланд»»), третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що виконавчим написом № 41895 від 08 вересня 2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. стягнув із нього на користь ТОВ «ФК «Аланд»» заборгованість за кредитним договором № 10095/0005XSGF від 14 квітня 2013 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Платинум Банк», в розмірі 22 925 гривень 16 копійок.

08 грудня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63846973 на підставі виконавчого напису № 41895 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «Аланд»» заборгованості за договором № 10095/0005XSGF від 14 квітня 2013 року, укладеним з ПАТ «Платинум Банк» за період з 11 по 17 серпня 2020 року в розмірі 22 925 гривень 16 копійок, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 8000 гривень, простроченою заборгованістю по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 14 425 гривень 16 копійок, за вчинення виконавчого напису в сумі 500 гривень.

Про вказаний факт він дізнався в січні 2021 року у зв`язку з надходженням до фінансової частини військової частини А1008, де він проходить військову службу, постанови про відкриття виконавчого провадження. Така інформація стала для позивача повною несподіванкою, оскільки був переконаним, що не порущував умов договору і не має будь-якої заборгованості перед банком.

Вказаний виконавчий напис вважає таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав. При вчиненні оспорюваної нотаріальної дії нотаріус посилається на п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року, №1172. Постановою № 662 були внесені зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ № 1172.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2015 року було визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 про внесення змін до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Тобто, на дату вчинення оскаржуваного виконавчого напису судове рішення від 22 лютого 2017 року набрало законної сили, а тому нотаріус не мав прав вчиняти виконавчий напис щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі постанови № 662.

Відтак, в момент вчинення виконавчого напису нормативно-правовий акт, який допускав вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних договорах, був визнаний незаконним та нечинним за рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, що набрало законної сили, а тому законних підстав для можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на договорі не існувало.

Отже, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував того, що законодавство України не допускає такого способу позасудового врегулювання спорів.

Крім того, позивач зазначив, що своїх кредитних зобов`язань не порушував, кредиторської заборгованості перед відповідачем не має. За документами, наданими відповідачем нотаріусу неможливо встановити безспірність вимог між сторонами. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не з`ясував безспірності правочину та заборгованості, про звернення відповідача з метою вчинення виконавчого напису його не попередив, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону, а тому він не підлягає виконанню.

Просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича від 08 вересня 2020 року, що зареєстрований в реєстрі за номером 41895 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 11 по 17 серпня 2020 року в розмірі 22 425 гривень 16 копійок за кредитним договором № 10095/0005XSGF від 04 квітня 2013 року, укладеним з ПАТ «Платинум Банк», та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 500 гривень, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі, в тому числі, понесені ним на отримання правової допомоги в сумі 6 000 гривень.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Одночасно з поданням позовної заяви в даній справі представником позивача заявлено клопотання про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису нотаріуса № 41895.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09 березня 2021 року дану цивільну справу передано за підсудністю до Володимир-Волинського міського суду Волинської області.

Справа надійшла до Володимир-Волинського міського суду Волинської області 29 квітня 2021 року.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду від 29 квітня 2021 року відкрито провадження в даній справі, розгляд її постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання. Одночасно задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису нотаріуса № 41895 виданого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд»» заборгованості за договором від 04 квітня 2013 року в розмірі 22925, 16 гривень у виконавчому провадженні ВП №63846973 від 08 грудня 2020 року, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А.

Позивач та його представник у призначене судове засідання не з`явились. Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання свого представника не скерував, правом подачі відзиву у справі не скористався. Про судове засідання був повідомлений завчасно, що підтверджено розпискою про отримання повідомлення суду. Заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не подавав. Причини неявки до суду не повідомив.

Третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про судове засідання був повідомлений завчасно, що також підтверджено його розпискою про отримання повідомлення суду. В судове засідання не з`явився. Причини неявки не повідомив. Правом надання пояснень не скористався.

На підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, розгляд справи було проведено судом в судовому засідання без участі сторін на підставі наявних матеріалів справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ЗА ДОКАЗАМИ СТОРІН. ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

У відповідності до наявної у справі копії договору № 10095/0005XSGF від 03 квітня 2013 року, укладеного з ПАТ «Платинум Банк» про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту, банк надав позивачу у користування спеціальний платіжний засіб - міжнародну платіжну картку Visa Electron з відкриттям поточного рахунку у гривнях та можливістю користуванням кредитним лімітом на суму 8000 гривень та встановленням щомісячних платежів і щомісячної комісії за обслуговування кредиту на строк 36 місяців з дня укладення договору на умовах нарахування процентів на суму фактичної заборгованості з фіксованою ставкою 29, 99 % річних.

Договір не був нотаріально посвідченим.

Факт наявності заборгованості за вказаним кредитним договором оспорюються позивачем.

У відповідності до наданої позивачем копії виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. від 08 вересня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 41895, з ОСОБА_1 звернено стягнення заборгованості за кредитним договором № 10095/0005XSGF від 04 квітня 2013 року, укладеного з ПАТ «Платинум Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 148К від 23 березня 2018 року є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 11/08/2020-ФА від 11 серпня 2020 року є ТОВ «ФК «Аланд»», за період з 11 по 17 серпня 2020 року на загальну суму 22 425, 16 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8000 гривень; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 14 425, 16 гривень; плата за вчинення виконавчого напису - 500 гривень.

Суд звернув увагу, що у виконавчому написі невірно вказано дату укладення кредитного договору не 03 квітня 2013 року, а 04 квітня 2013 року, що також може мати значення для справи, оскільки цього дня позивач договору № 10095/0005XSGF не укладав, а відповідно заборгованості за договором із такими реквізитами мати не може.

Постановою від 08 грудня 2020 року приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. за заявою ТОВ «ФК «Аланд»» № 20056427 від 27 листопада 2020 року відкрите виконавче провадження ВП № 63846973, за яким проводиться звернення стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості в сумі 22925, 16 гривень на підставі виконавчого напису № 41895, виданого 08 вересня 2020 року, на користь ПАТ «ФК «Аланд»» (окремо проводиться стягнення 10% основної винагороди приватного виконавця на суму 2292, 52 гривень).

Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу II Порядку № 296/5).

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу II Порядку № 296/5).

Пунктом 3.5 глави 16 цього ж Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Так, пунктом 2.3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору, здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б вказували на терміни та суми отримання позивачем кредиту. Також не надано відповідного розрахунку заборгованості, що позбавляє суд можливості перевірки його правильності та відповідності умовам договору.

У відповідності до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, стороною відповідача, не спростовуються доводи позивача щодо відсутності заборгованості за кредитним договором № 10095/0005XSGF від 03 квітня 2013 року, тобто наявність такої заборгованості не доведена належними та допустимими доказами.

Також, зміст виконавчого напису свідчить про стягнення з позивача, крім основної заборгованості за сумою кредиту, інших платежів, які не були передбачені договором № 10095/0005XSGF, а це простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом за період з 11 по 17 серпня 2020 року в розмірі 14 425, 16 гривень, в той час як умовами договору передбачено нарахування процентів на суму фактичної заборгованості з фіксованою ставкою 29, 99 % річних, що явно не відповідає розрахункам за основною сумою кредиту у розмірі 8000 гривень.

Отже, подані наявні документи не підтверджують безспірність заборгованості, оскільки про наявність спору щодо заборгованості свідчить те, що у виконавчому написі зазначені суми зі стягнення як самого тіла кредиту так і інших платежів, які в свою чергу розраховуються у відсотковому відношенні до боргу і можуть бути оспорені.

Крім того, у оспорюваному виконавчому написі, вказано, що підставою його здійснення є, зокрема, постанова КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року, в яку постановою КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 08 вересня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, і не міг застосовуватись до договору № 10095/0005XSGF від 03 квітня 2013 року.

Договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. від 08 вересня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 41895, про стягнення на користь ТОВ «ФК «Аланд»» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 10095/0005XSGF від 04 квітня 2013 року, укладеним між ПАТ «Платинум Банк», таким, що не підлягає виконанню.

ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ.

В силу ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач заявив одну вимогу немайнового характеру та при поданні позову не сплачував судовий збір, зазначивши, що відповідно до п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків

Довідкою про участь позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпечення їх здійснення № 23794 підтверджено, що на час подання позову ОСОБА_1 був військовослужбовцем.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на 01 січня 2021 року, тобто календарного року в якому подана позовна заява, прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270 гривень.

Таким чином, у 2021 році 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 908,00 гривень.

Беручи до уваги, що розмір судового збору становить 908,00 грн., позов задоволений повністю і позивач звільнений від сплати судових витрат, тому ці витрати слід стягнути із відповідача на користь держави.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Під час розгляду справи стороною позивача заявлено про стягнення з відповідача, понесених позивачем витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 6000 гривень.

Звертаючись із даним позовом до суду позивач ОСОБА_1 уклав із адвокатом Коваленком О.Ю. договір про надання правової допомоги від 25 січня 2021 року. У відповідності до п.1 даного договору сторони погодили надання адвокатом Коваленком О.Ю. професійної (правничої) допомоги позивачу з приводу надання правового аналізу по спірним питанням, правової консультації, роз`яснення клієнту його процесуальних прав і обов`язків з приводу звернення до суду з вимогами про визнання виконавчого нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відновлення своїх прав та під час судового розгляду його справи, підготовки та складання процесуальних документів, а також представництва та захисту його інтересів в судах.

Згідно п.3 даного договору надання послуг адвоката є платним.

Позов до суду був поданий 19 лютого 2021 року, тобто після укладення договору. Позовна заява підписана адвокатом в інтересах позивача, що свідчить про його участь у підготовці позову.

До матеріалів позову представником позивача був долучений ордер серії ЧН №089675 від 25 січня 2021 року на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді.

У позовній заяві від 19 лютого 2021 року адвокат Коваленко О.Ю. повідомив про попередній розрахунок судових витрат, які поніс позивач на надання правової допомоги у розмірі 6000 гривень.

У підтвердження вказаних витрат представник позивача долучив до справи також детальний розрахунок наданих ним послуг від 19 лютого 2021 року та акт здачі - приймання послуг з надання правничої допомоги від 19 лютого 2021 року, який повністю відповідає розрахунку на суму 6000 гривень.

Копією квитанції до прибуткового касового ордера № 3 від 19 лютого 2021 року стверджується, що позивач ОСОБА_1 оплатив адвокату Коваленку О.Ю. 6000 гривень на підставі договору про надання правової допомоги від 25 січня 2021 року, детального розрахунку наданих ним послуг від 19 лютого 2021 року та акту здачі - приймання послуг з надання правничої допомоги від 19 лютого 2021 року.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 цієї статті, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу врегульовано статтею 137 ЦПК України, відповідно до положень якої, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу ч.3, 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

За позовними вимогами ОСОБА_1 просив визнати виконавчий напис, за яким відбувалося із нього примусове стягнення таким, що не підлягає виконанню з підстав його незаконності. За обставинами справи вчинення виконавчого напису було ініційовано відповідачем.

У зв`язку з цим представником позивача одночасно із підготовкою позовної заяви, окремо заявлялось клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення виконання виконавчого напису, яке також судом було задоволено.

Даним рішенням позов задоволено повністю.

Згідно з Законом України «Про безоплатну правову допомогу», правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Закон не визначає конкретних дій, які відносяться або не відносяться до правової допомоги. Закон визначає мету, яка повинна бути спрямована, в даній справі, на захист прав і свобод особи, їх відновлення у разі порушення.

За вимогами Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (стаття 59). Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (стаття 1312).

На переконання суду, надана позивачу його представником - адвокатом Коваленком О.Ю. правова допомога була спрямована на захист прав та інтересів позивача від порушення, порушені права позивача були відновлені судовим рішенням у справі.

Витрати, які поніс позивач на правову допомогу у справі є доказаними, пов`язаними з розглядом справи, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, значення справи для сторін.

На переконання суду, сума, яка була витрачена позивачем на правову допомогу у справі, повністю відповідає та є співмірною кількості і якості процесуальних дій його представника, а тому її зменшення є безпідставним.

Отже, враховуючи наданий адвокатом Коваленком О.Ю. розрахунок понесених витрат ОСОБА_1 на надання професійної правничої допомоги щодо позову із відповідача на користь позивача слід стягнути 100% вказаних витрат, що становить 6000 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем від 08 вересня 2020 року, що зареєстрований в реєстрі за № 41895 про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором № 10095/0005XSGF від 04 квітня 2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк», за період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 500 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь позивача ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати на отримання правової допомоги в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у відповідності до п.п. 15.5, п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Реквізити сторін:

1. позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (військова частина А1008);

1.1 представник позивача: адвокат Коваленко Олександр Юрійович, адреса: Чернігівська область, місто Прилуки, вулиця Соборна, буд.46, офіс 1;

2. відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», адреса: м. Київ, вулиця Саксаганського, 14 оф.301, ЄДРПОУ: 42642578, адреса електронної пошти: alandfc@ukr.net.

3. Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, адреса: 10008, м. Житомир, вулиця Бердичівська, 35, ЄДРПОУ 3089721891.

Суддя (підпис)

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер